Каталог джерел

Ян Красінський інформує Яна Яблоновського про невизначену долю королівської медіації у справі литовської пацифікації та про хворобу Міхала Коцелла. Також повідомляє про проїзд нового прусського короля до Берліна та про передбачуване зіткнення Франції з цісарем.

Підскарбій великий коронний Ян Казимир Красінський наказує владі Львова припинити утиски факторів монетного двору братів Тимфів та дозволити їм вільну закупівлю срібла для потреб монетного двору та війська. Він попереджає магістрат, що подальше порушення умов контракту та львівської комісії накличе на місто королівський гнів і кару.

Великий коронний підскарбій Ян Казимир Красінський наказує владі Львова підготувати у добрій монеті решту суми з купецької донативи у розмірі 3836 злотих і 20 грошів. Ці гроші мають бути негайно виплачені на підставі асигнати послу до Туреччини, Єроніму Радзейовському.

Великий коронний підскарбій Ян Казимир Красінський звертається до львівського магістрату на користь купця Петра Шимфсона, скривдженого панами Слоневським та Альтемаєром. Він просить про швидкий розгляд справи та покарання винних, посилаючись на інтереси королівської скарбниці та Речі Посполитої.

Щенсний Креховський після прийняття управління вакантним хелмінським єпископством звертається до Яна Яблоновського з проханням взяти дієцезію під свою панську протекцію. Особливо він доручає його опіці місто Хелмно, що межує зі свіцьким староством.

Двосторінковий лист з адресною частиною до міських райців. Збереглися фрагменти тексту, зокрема згадка «Grodzie»; дату й місце не прочитано.

Казимир Ігнатій Лещинський, вінницький староста, повідомляє безіменну княгиню, що родичі підкоморія покладаються на її волю у питанні заміжжя старшої підкоморянки. Передає також уклін від дружини, сповіщаючи про запрошення на майбутні хрестини.

Казимир Ліховський втручається перед львівським війтом Александром Вільчеком у справу єврейського жителя Золочева Маєра Боруховича, якого на битому шляху без жодної причини побив канчуком і пограбував львівський цехмістр різницького цеху Вацек, повертаючись із Глинян.

Особистий аркуш для нотаток священнослужителя, що містить перелік відправлених месальних інтенцій, дрібні фінансові розрахунки (зокрема з органісткою) та нагадування щодо майнових справ.

Теодор Любомирський перепрошує каштеляна краківського за відсутність особистого прощання перед від'їздом з Варшави та надсилає вислови пошани через посланця. Звертається з покірним проханням про подальшу ласку та надання протекції над ним і його хоругвою, декларуючи готовність до виконання послуг.

Станіслав Лянцкоронський повідомляє владу Львова про королівське розпорядження виділити десять тисяч злотих із чопного на міські фортифікації. Він анонсує свій швидкий приїзд, нараду з урядовцями та наказ орендарю невідкладно виплатити цю суму магістрату.

Гетьман Станіслав Лянцкоронський анонсує свій приїзд до Львова з метою наради щодо термінового будівництва міських оборонних укріплень. Він наказує райцям підготувати матеріали, відшукати затверджені королем плани та найняти інженера Делаква.

Казимир Марковський звітує про стан здоров'я кульгавого коня та повідомляє про проблеми з коновалом через від'їзд короля. Також описує витрати на власне лікування після хвороби та наполегливо просить надіслати додаткові кошти для покриття боргів.

Львівський староста Ян Мнішек повідомляє львівських райців, що розгляд їхніх скарг на бургграфа відкладає до часу свого повернення з Варшави. Водночас запевняє магістрат у підтримці міського кандидата на посаду перекладача та у повазі до традиційних прав міста у цій сфері.

Полковник Анджей Моджевський запевняє владу Львова, що краківський воєвода наказав своїй волоській корогві залишити передмістя, оскільки не має наміру домагатися справедливості коштом убогих мешканців. Водночас він пояснює, що справу конфлікту та образ з боку львівського старости та пана Самоцького було передано на розгляд королівської комісії.

Казимир Оранський пише до президента Львова Скроховського у справі суперечки, що триває шість років, з Яном Лукашевичем щодо неналежно виконаної діамантової аграфи. Попри повернення спірного документа, автор листа вимагає, щоб ремісник склав формальну присягу щодо вартості коштовності у присутності сторони.

Казимир Оранський заявляє, що залишає Яну Лукашевичу два документи, які гарантують виконання роботи та відмову від фінансових претензій. Водночас він зобов'язується повернути їх на вимогу президента та анулює попередні доноси.

Александр Ожеховський повідомляє коменданта Львова про втечу трьох небезпечних в'язнів, які, ймовірно, прямують до міста. Просить привести в стан готовності ратушну варту та оголосити нагороду за їхнє затримання.

Александр Казимир Ожеховський пояснює Францішку Глоговському, що через виконання службових обов'язків та накази щодо оборони від несподіваного татарського нападу він не може залишити службу чи долучитися до його справи. Дякує за надісланий дружній лист і просить з розумінням поставитися до ситуації, яка унеможливлює залишення ним посту.

Маркіянопольський архієпископ Петро Парчевич просить магістрат і райців Львова надати йому фінансову підтримку або виплатити призначені кошти для покриття нагальних потреб. Духовна особа описує крайні злидні та труднощі, яких зазнав під час восьмимісячної мирної місії до Богдана Хмельницького, здійсненої за дорученням імператора Фердинанда III на користь Речі Посполитої.

Казимир Понятовський дякує владі Львова за поступку площі біля його палацу та декларує намір дослідити й задовольнити міські фінансові претензії на суму дві тисячі злотих.

Коронний підкоморій Казимир Понятовський дякує владі міста Львова за надіслані привітання з нагоди Нового року. Він відповідає взаємністю, запевняючи у своїй готовності до послуг та бажаючи адресатам добробуту.

Коронний підкоморій Казимир Понятовський дякує владі Львова за надіслані новорічні привітання. Він відповідає взаємністю, бажаючи добробуту всьому магістрату та всім мешканцям міста, і засвідчує свою прихильність.

Коронний підкоморій Казимир Понятовський дякує владі міста Львова за надіслані новорічні привітання. У відповідь він складає їм та всім мешканцям щирі побажання всіляких гараздів.

Казимир Понятовський звертається до влади Львова щодо затяжного судового процесу стосовно міді, конфіскованої у євреїв зі Стрия. Він закликає відкинути юридичні хитрощі та якнайшвидше винести справедливий вирок, вказуючи на збитки, яких зазнають його піддані та його власні доходи.

Ксьондз Мацей Понятовський запевняє владу Львова у своїй постійній прихильності та готовності до захисту прав і підтримки справ міста перед королем. Декларує опіку на знак визнання незламної вірності та заслуг львівських міщан перед монархом.

Александр Ян Потоцький просить гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про заступництво перед королем, щоб запобігти відібранню хоругви у свого брата. Він нагадує про значні фінансові витрати та самопожертву брата з часів Віденської відсічі, закликаючи захистити його шляхетську честь.

Гетьман Станіслав Потоцький наказує коменданту львівського Високого замку Даніелю Гутторфу припинити стягнення обтяжливих повинностей з міста та передмість Львова, посилаючись на доданий лист короля Яна Казимира. Монарх розпорядився звільнити заслужене місто від зимових постоїв і забезпечити потреби замкової залоги з ухвалених станами ланових податків.

Станіслав Потоцький втручається у справу Александра Нєзабитовського у зв'язку зі скаргами Львова на незаконне стягнення податків та накладання військових повинностей. Гетьман наказує припинити утиски міщан, застерігаючи від заворушень, та посилається на королівський універсал, що скасовує несправедливі сеймикові постанови.

Краківський воєвода Щенсний Потоцький повідомляє владу Львова про набуття від Яна Сандурського прав на частину кам'яниці. Просить не порушувати ці права та прихильно ставитися до продавця, декларуючи натомість взаємні послуги.

Воєвода краківський Щенсний Потоцький повідомляє владу Львова про заплановане весілля свого сина, старости красноставського, з представницею дому писаря польового коронного. Просить адресатів прикрасити своєю присутністю весільні урочистості, призначені на 29 травня 1689 року в Любліні.

Польний гетьман коронний Фелікс Казимир Потоцький запрошує волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського з дружиною на весільні урочистості своєї родички Єфрозини Гумецької з городельським хорунжичем Радецьким. Шлюб і весілля заплановано на м'ясопусну неділю в замку в Сокалі.

Щенсний Потоцький просить руського воєводу Станіслава Яна Яблоновського взяти під опіку та доручити судовим урядникам у Львові свого колишнього шмуклера, єврея Якуба, який після пограбування в Кракові зазнає там труднощів.

Фелікс Казимир Потоцький інформує Станіслава Яна Яблоновського про підготовку позову та пояснює, що з процедурних причин справа відбудеться лише після Великодня за участю повноважного представника. Автор листа також висловлює жаль з приводу сучасного звичаю шляхти, яка виявляє зневагу до сенаторського стану.

Фелікс Казимир Потоцький інформує Станіслава Яна Яблоновського про внесення до белзьких книг справи проти Станіслава Стадніцького, старости радомицького. Дія не мала успіху через неявку позивачів до суду, проте Потоцький декларує готовність до повторення правових кроків.

Великий коронний канцлер Миколай Пражмовський повторно звертається до влади Львова з проханням не чинити перешкод пану Потоцькому в отриманні чотирьох тисяч злотих із коронної скарбниці. Він запевняє у своїй прихильності до міста та додає, що доручив цю справу коронному підскарбію для виплати належної суми на найближчій комісії.

Великий коронний канцлер Миколай Пражмовський інформує владу Львова про запланований швидкий приїзд короля і доручає здійснити всі необхідні приготування до цього візиту. Також звертається з проханням про прихильність до приватних справ, що вирішуються від його імені метрикантом Кушевичем.

Канцлер Миколай Пражмовський відповідає на лист львівської влади щодо постулатів, висунутих військовими зі Свяченого зв'язку, пояснюючи, що вирішення справи належить виключно до компетенції короля. Водночас він заспокоює райців, висловлюючи переконання, що солдати не вдадуться до актів насильства чи дій на шкоду Речі Посполитій.

Великий коронний канцлер Миколай Пражмовський закликає владу та громаду Львова до термінового ухвалення податків на сплату міських боргів та заборгованих видеркафів перед духовенством і шпиталями. У разі спротиву громади він уповноважує магістрат самостійно накласти та стягнути збори, наказуючи водночас зберігати внутрішню злагоду в місті.

Луцький єпископ і великий коронний канцлер Миколай Пражмовський гостро засуджує міську владу Львова за відсутність реакції на кривавий напад на єврейський квартал. Він наказує ув'язнити винних, дозволити поховання жертв та забезпечити захист вцілілих, застерігаючи від поширення хвилі насильства на християн.

Канцлер Миколай Пражмовський наказує старості Яну Вольфу справедливо розподілити тягар забезпечення львівського гарнізону між усіма мешканцями, незалежно від віросповідання та юрисдикції. Він звертає увагу на необхідність видачі раціонів згідно з фактичною кількістю солдатів та дотримання військової дисципліни, щоб запобігти утискам бідних.

Єронім Радзейовський висловлює жаль з приводу порушення його честі владою Львова та анонсує прибуття до Любліна з метою врегулювання фінансових справ. Він звертається до райців з проханням невідкладно надіслати повноважних представників з відповідними документами для проведення медіації.

Михайло Казимир Радзивілл дякує радним міста Львова за надіслані привітання з нагоди минулих свят. У відповідь він висловлює взаємні побажання добробуту та здоров'я, декларуючи свою постійну прихильність і готовність до допомоги.

Михайло Казимир Радзивілл дякує владі міста Львова за пам'ять та надіслані щорічні привітання. У відповідь гетьман віддячує побажаннями добробуту та запевняє райців у своїй незмінній прихильності.

Мацей Казимир Регульський інформує владу Львова про призупинення міської справи зі скарбом королівським перед Радомським трибуналом та її скерування до реєкти. Він декларує подальше ведення справи, радить надіслати повноважного представника та пропонує допомогу юриста Ношкевича.

Ян Сапіга запевняє владу Львова у своєму залученні до завершення міських фортифікацій та інформує про листа до короля у справі прислання інженера та виплати коштів підскарбієм. Звертається до райців із проханням якнайшвидше передати монарху доданого листа.

Великий гетьман литовський Казимир Ян Сапега дякує руському воєводі за прихильність і повідомляє про трагічну ситуацію та спустошення Литви через внутрішні чвари. Він закликає до подальшої допомоги та порятунку напередодні варшавського сейму, а також передає вітання руській воєводині.

Марія Христина Сапєжина висловлює радість з приводу щасливих пологів сестри та дякує Яну Станіславу Яблоновському за прихильність і співчуття щодо переслідувань, яких зазнає дім Сапєг. Вона також звертається з проханням передати пакунок, надісланий їй королевою.

Ксьондз Адам Сарновський заспокоює президента Львова, що король Ян III Собеський відправив настирливого супліканта і готовий справедливо вислухати аргументи міської влади. Також запевняє, що представив монарху надіслані магістратом пояснення на захист міста.

Коронний референдар Станіслав Сарновський підтверджує отримання сьомої частини позики для короля та надсилає львівським райцям королівську асекурацію на повну суму сім тисяч злотих. Водночас він запевняє у вдячності монарха та власній готовності клопотатися за місто.