Каталог джерел

Президент Львова Юзеф Кушинський подає райцям прохання комісара Львівської землі про позику ста червоних золотих із шеляжного податку на прибуття радомського писаря для виконання трибунальського декрету. Львівські райці висловлюють свої думки, здебільшого погоджуючись на надання позики за умови отримання належного поручительства про її повернення.

Станіслав Нущинський скаржиться владі Львова на євреїв з юрисдикції коронної хорунжої, які через нібито претензії до майна його дружини незаконно пограбували на ринку його коней, сани та овес. Автор просить про офіційне втручання, маніфест про насильство або арешт дебіторської заборгованості винних, щоб змусити їх звернутися до суду.

Станіслав Нущинський скликає колег на термінову та конфіденційну нараду до ратуші на восьму годину, щоб запобігти несприятливим ускладненням з боку супротивника. З огляду на дискретність, автор має намір представити деталі справи лише особисто під час сесії.

Самуель з Ободна Ободзінський звертається до львівського райці Мацея Гайдера з проханням про допомогу у справах, пов'язаних із поданням рекогніції Теодором Мировицьким перед судом у Львові. Посилаючись на значну відстань, що відділяє Білу Церкву від Львова, він клопоче про дотримання передбачених правових термінів та ласкаве вирішення справи.

Францішек Оброцький застерігає президента Львова щодо запланованого розміщення кількох сотень солдатів генерала Карнау у приміських селах, що загрожує їхнім повним спустошенням. Він закликає до термінового дипломатичного втручання у командування та відправлення міського синдика для відвернення небезпеки.

Великий канцлер литовський Марціан Корибут Огінський запрошує бурмістра, райців та магістрат міста Львова на урочистість свого весілля з панною канцлерівною коронною, заплановану на 4 березня у Варшаві. Він запевняє гостей у належному прийнятті та почестях, а також декларує свою прихильність і готовність до надання послуг.

Підскарбій великий коронний Кароль Сєдльніцький звертається до влади Львова з проханням видати комісару Дзіоловському групу євреїв, ув'язнених у міській ратуші за звинуваченням у карбуванні фальшивих тинфів в Олеську. Арештанти мають бути передані під ескорт і перевезені до визначеного місця ув'язнення.

Пйотр Ожга нагадує львівським райцям про обов'язок збору чопового з напоїв за період із січня по червень 1649 року, а також про необхідність передачі реєстрів та коштів орендарю. Він також згадує про податкові труднощі та збитки, спричинені війною, що триває.

Пйотр Ожга надсилає владі Львова проєкт протестації проти скликання сеймику під час татарської загрози разом із незапечатаними листами до канцлера та регента для ознайомлення. Також повідомляє про свій виїзд на зустріч із гетьманом у Підгайцях і відсилає до усних домовленостей із паном Контським.

Пйотр Ожга висловлює радість з приводу можливості захисту міських привілеїв і радить львівським райцям щодо вибору зручного терміну та процедури оголошення універсалу у львівському та жидачівському ґродських судах. Також анонсує надсилання листів до львівського судді та підсудка з метою координації дій.

Перемиський каштелян Самуель Оріховський просить волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про медіацію та захист від звинувачень після трагічної смерті пана Стшембіовського. Він запевняє у своїй повній невинності, посилаючись на очевидців події та домагаючись прихильності родичів покійного і гетьмана.

Францішек Ожеховський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського взяти під опіку перемиську єврейську громаду. Він звертає увагу на несправедливі повторні судові процеси та нові декрети, що видаються у справах, які вже були раніше вирішені.

Підканцлер Анджей Ольшовський інформує львівський магістрат про кроки, вжиті королем для убезпечення міста, зокрема про направлення полковника Добчиця з частиною підрозділів до гарнізону. Також радить здійснити набір місцевих сил і повідомляє про прибуття монарха з посполитим рушенням.

Казимир Оранський пише до президента Львова Скроховського у справі суперечки, що триває шість років, з Яном Лукашевичем щодо неналежно виконаної діамантової аграфи. Попри повернення спірного документа, автор листа вимагає, щоб ремісник склав формальну присягу щодо вартості коштовності у присутності сторони.

Казимир Оранський заявляє, що залишає Яну Лукашевичу два документи, які гарантують виконання роботи та відмову від фінансових претензій. Водночас він зобов'язується повернути їх на вимогу президента та анулює попередні доноси.

Камінківський підстароста Станіслав Ординець звертається від імені краківського пана до бурмістра та райців львівських із проханням про триденне позичення килимів та опон на з'їзд поважних гостей, зокрема роду Тенчинських. Автор листа обіцяє повернути позичені тканини в неушкодженому стані одразу після завершення урочистостей.

Кс. Томаш Ормінський просить президента львівського сенату Кіркора про підтримку його кандидатури на вакантний після смерті каноніка Крупінського львівський канонікат. Запевняє у своїй довічній вдячності та доручає себе також прихильності інших членів сенату.

Александр Ожеховський повідомляє коменданта Львова про втечу трьох небезпечних в'язнів, які, ймовірно, прямують до міста. Просить привести в стан готовності ратушну варту та оголосити нагороду за їхнє затримання.

Александр Казимир Ожеховський пояснює Францішку Глоговському, що через виконання службових обов'язків та накази щодо оборони від несподіваного татарського нападу він не може залишити службу чи долучитися до його справи. Дякує за надісланий дружній лист і просить з розумінням поставитися до ситуації, яка унеможливлює залишення ним посту.

Єнджей Осецький пояснює Яну Тишковському питання фінансових претензій, висунутих товаришами хоругви, та інструктує його щодо розподілу коштів з гіберни й розрахунку асигнацій. Лист доповнено пізнішими розписками про виплату належних сум на руки пана Шептицького.

Єжи Анастазі Оссовський передає львівському війту волю короля щодо прислання львівського ката до Жовкви для виконання страти. Запевняє, що кат швидко повернеться, а деталі справи особисто повідомить посланець, пан Клер.

Єжи Анастазій Оссовський втручається у справу перед владою Львова на захист зятів покійного кравця Засецького, яких переслідують цехмістри через виготовлення королівських хоругов. Він повідомляє, що справу вже остаточно вирішено королівською скарбницею, а прохачі перебувають під особливою опікою монарха.

Великий коронний канцлер Єжи Оссолінський заступається перед владою Львова за королівського поштмейстера Роберта Бандінеллі у справі майнового характеру. Він закликає до мирного та справедливого вирішення суперечки з містом без вдавання до обтяжливих судових процедур.

Островський звертається до президента Львова Веніна з проханням звільнити з-під варти пана Меретина, який досяг порозуміння зі своєю процесуальною опоненткою. Він зазначає, що попереднє ув'язнення є достатнім покаранням, а подальше тримання під вартою руйнує справи Меретина.

Островський звертається до президента Львова Веніно від імені канівського старости щодо незаконного утримання у в'язниці сина архітектора Меретина. Він вимагає його звільнення, наголошуючи, що той уже відбув призначене покарання, а подальше ув'язнення за несплачені штрафи є незаконним.

Анджей Остророг дякує владі Львова за пам'ять про свого батька та декларує готовність до захисту прав міста. Просить надіслати копії лаудів Вишенського сеймику та львівського зібрання із зазначенням пунктів, що порушують інтереси міщан.

Миколай Остророг критикує владу Львова за подання зухвалих протестацій проти сеймику, податкових зборів та каптурового суду, що викликало обурення шляхти. Він радить райцям прагнути до залагодження суперечки, порозумітися з каптуровими суддями та скористатися посередництвом коронного канцлера.

Автор звітує про хід вимірювальних та класифікаційних робіт у Гнильцях та інформує про дії інженерів у Носові. Також скаржиться на Яблоновського, який перешкоджав йому в контакті з мандатарієм, і просить прийняти рішення щодо спірного виділення земель для двадцяти халуп.

Анджей Павловський звітує львівському писарю Войцеху Зімницькому про розмови зі слугами та ремісниками, зокрема про спроби переконати Шимона повернутися на службу. Також повідомляє про хутра, придбані паном Лукашем, і просить подбати про матір на випадок непередбачуваних обставин.

Кс. Бартоломей Павловський звертається до воєводи Яна Яблоновського з проханням зупинити наплив іновірців до Свеця, які за згодою міської влади викуповують будинки та витісняють католиків. Він застерігає адресата перед відповідальністю на Божому суді та закликає до захисту Церкви перед поширенням зарази єресі.

Галицький купець Симон Пайк повідомляє Артура Форбса про своє розорення внаслідок татарського набігу і просить про терпіння у справі повернення боргу. Він запевняє, що попри постійні грабунки орди, докладе всіх зусиль, щоб якнайшвидше сплатити свій борг.

Автор нагадує про новини та належні 700 злотих, відбиває підозру у зраді, обговорює термін та арбітраж. Запитує про чутку щодо намагання адресата отримати службу у росіян; допис говорить про пошук справи у Красноставі та Городлі.

Палуські звітує про процес із Деболіною та арешт 6000 на Поромові. Повідомляє про її одруження з Дидинським та справу половини Лопенника. Передає вітання дружині графа, якої не знає. Лист від 16 VI 1782.

Автор вимагає правильне доручення. Звітує про позов Деболіни щодо боргу та отримання кондемнати; Деболіна оскаржила вимогу та наклала арешт на суму в адресата. Просить про відповідь до Красностава.

Холмська ігуменя Юстина Партейновна звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського з покірною суплікою про звільнення конвенту від податкових тягарів та розміщення війська. Вона нагадує про давні обіцянки опіки над монастирем і просить про втручання через виснаження сил черниць.

Маркіянопольський архієпископ Петро Парчевич просить магістрат і райців Львова надати йому фінансову підтримку або виплатити призначені кошти для покриття нагальних потреб. Духовна особа описує крайні злидні та труднощі, яких зазнав під час восьмимісячної мирної місії до Богдана Хмельницького, здійсненої за дорученням імператора Фердинанда III на користь Речі Посполитої.

Й. Певереллі, перебуваючи у варшавському шпиталі боніфратрів, звертається до влади Львова з претензіями щодо зазнаних образ, майнових збитків та спроб отруєння з боку львівських міщан. У хаотичному викладі він згадує про пережите насильство та просить про допомогу й інтервенцію у львівського єпископа.

Львівський війт Войцех Педіанус дякує міському писарю Анджею Мондровичу за новорічні привітання та коментує політичні заворушення і поточні міські справи. Також доручає його опіці передачу кореспонденції отцю Антонію та контакт зі снятинським старостою Миколаєм Язловецьким.

Францішек Пежицький скаржиться поручнику Вольському на обтяжливі постої та надмірне вилучення вівса й напоїв, що призводять маєтки до руїни. Від імені київського ловчого він просить припинити нищення майна дислокованими хоругвами.

Чарльз Пейп повідомляє Артура Форбса про труднощі зі стягненням заборгованості з єврейських боржників у Львові, а також про підготовку та передачу йому суми 2500 монет обігових через гінця. Також повідомляє про відрахування витрат і анонсує свій швидкий від'їзд до Гданська.

Чарльз Пейп просить Артура Форбса обговорити з паном Мейтлендом справу сфальсифікованого пергаменту та спонукати його домогтися секвестру. Також очікує на повідомлення про їхню спільну думку з цього питання.

Александр Пейт повідомляє львівського купця Артура Форбса про відправлення згідно з розпорядженням Джеймса Кармайкла двох грошових переказів на загальну суму 963 флорини. Він також звертається до адресата з проханням виконати подальші інструкції Кармайкла після отримання відправлень.

О. Томаш Перкович повідомляє воєводу про розчарування о. Мрозовицького через втрату бенефіції та радить, як схилити його суперника до зречення від посади. Також передає добрі новини про здоров'я воєводини, її енергійний нагляд за маєтком та про покращення стану здоров'я білоцерківського старостича.

Львівський канонік Войцех Перліцький звітує замойському декану Миколаю Кісліцькому про стан фундації шпиталю та лазні для вбогих у Шклі, заснованої покійною пані Підчашиною. Він описує майнові, правові та будівельні труднощі, пов'язані з об'єктом, і просить про допомогу у належному забезпеченні та формалізації справи.

Джон Патон перепрошує львівського купця Артура Форбса за затримку у поверненні грошей, пояснюючи це відсутністю доброї монети та відправленням наявних коштів до Торуня. Він просить про терпіння до найближчого ярмарку, обіцяючи врегулювати заборгованість і закликаючи адресата не звинувачувати у ситуації пана Мюррея.

Повідомлення про шість фас кіс, зданих візниками, та оплати, нараховані за кожну фасу. Автор очікує подальших розпоряджень. Число 15 є розбірливим, але його одиниця та точна роль у розрахунку залишаються непевними.

Ксьондз Ян Пігловський висловлює радість з приводу добрих новин про здоров'я Мацея Гайдера, які він отримав під час зустрічі з пріором львівських кармелітів у архієпископа гнєзненського. Він запевняє адресата у своїх постійних молитвах, просить для нього Божого благословення та доручає себе його подальшій прихильності.

Валеріан Підвишенський звертається до Львівського магістрату з проханням про термінове будівництво мосту до монастиря святого Онуфрія перед настанням зими. Посилаючись на розпорядження коронного чашника та нову думку архітектора, він вказує на необхідність зведення тривалої кам'яної конструкції, щоб забезпечити ченців постачанням палива та харчів.

Ректор Краківської академії Севастіан Піскорський дякує владі Львова за довіру до краківського навчального закладу у справі освіти міської молоді та за прихильність до університету. З нагоди повернення до рідного міста він також рекомендує подальшій опіці львівських райців професора філософії Яна Мосціцького.

Ґжеґож Ян Пйотровський звертається до бурмістра та ради міста Львова з проханням взяти під опіку ґрунт і халупу на Богданівці. Він повідомляє, що попри попередній неповний продаж нерухомості жінці, право на неї висуває родина, яка після задоволення вимог покупчині повинна повернути собі володіння.