Каталог джерел

Теодор Потоцький повідомляє про труднощі з виїздом до Варшави та затримки у залагодженні справ, доручених йому руським воєводою. Обіцяє надіслати детальні відомості наступною поштою та не радить адресатові приїздити.

Теодор Потоцький звітує руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському про суперечки й відносини з паном генералом, а також про заходи жидачівського старости. Він також повідомляє про поступ у справі отримання консенсу та дотримання формальностей, пов'язаних із цесією Мостиського староства.

Єпископ Теодор Потоцький повідомляє руському воєводі поточні вісті з Варшави, згадуючи про настрої при дворі, нещасний випадок із паном генералом та військові справи, пов'язані з евакуацією Кам'янця-Подільського. Сповіщає також про очікування рішень з Апостольської столиці та про світські плітки й заплановані шлюби.

Теодор Потоцький виправдовує неможливість зустрічі з генералом поганим станом свого здоров'я, викликаним невдачами у справах, через що йому довелося пустити кров. Він також згадує про неправдиві чутки та брак достовірних відомостей про останні події.

Хелмінський єпископ Теодор Потоцький вітає руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського зі щасливим поверненням із подорожі та надсилає йому обіцяних поморських коней для подолання дорожніх труднощів. При цьому він запевняє у своїй готовності до подальших послуг на кожен заклик адресата.

Єпископ Теодор Потоцький висловлює радість з приводу щасливого повернення руського воєводи до країни та доброго стану його здоров'я після обтяжливої подорожі. Він також торкається питання планованої поїздки до Варшави, а також публічних і сеймових справ.

Л. Страда Поміллі звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського з поклінним проханням виконати обіцянку щодо передачі шати. При цьому він запевняє у своїй вдячності та молитовній пам’яті.

Три дрібні фрагменти листа, написаного на бересті, які містять лише непевні, поодинокі літери та обірвані частини слів. Стан збереження унеможливлює відтворення змісту або мети складання запису.

Хелмінський єпископ Теодор Потоцький повідомляє львівського райцю Крупінського про успішне заступництво короля перед генералом Крассау та наказує виплатити пред'явникові листа суму в талерах. Під текстом міститься розписка про отримання частини суми, складена у Львові Антонієм Макожевським.

Примас Теодор Потоцький схиляє львівський магістрат до мирового вирішення суперечки з коронним крайчим і припинення судових процесів щодо прикрого інциденту. Він закликає прийняти запропоновану компенсацію замість того, щоб вимагати суворих кримінальних покарань для слуг шляхтича.

Говенова звертається до Ніженця з вимогою сплати належного та розрахунку за боргом. Вона згадує про переданий завдаток, здійснені записи та візит Купріяна.

Франциск Салезій Потоцький дякує владі Львова за надіслані віншування з нагоди минулих свят. У відповідь він висловлює взаємну прихильність і бажає місту процвітання та непорушності його прав і вольностей.

Франциск Салезій Потоцький дякує президентові та раді Львова за надіслані вітання з нагоди минулих Великодніх свят. У відповідь він висловлює взаємні побажання, зичачи благополуччя та Божого благословення для всього міста.

Францішек Салезій Потоцький дякує владі міста Львова за надіслані віншування з нагоди Світлого Христового Воскресіння. Він відповідає взаємними святковими побажаннями всіляких гараздів та запевняє адресатів у своїй незмінній прихильності.

Францішек Салезій Потоцький дякує владі Львова за надіслані новорічні віншування та взаємно бажає всіляких гараздів. Він також запевняє адресатів у своїй незмінній приязні та готовності стати у пригоді.

Францішек Салезій Потоцький звертається до влади Львова з проханням справедливо розсудити справу свого слуги, пана Краєвського, щодо суперечки про землю та вчиненого на ній грабунку.

Київський воєвода Францішек Салезій Потоцький дякує райцям і бурмистрам Львова за надіслані віншування з нагоди Нового року. У відповідь він висловлює взаємні побажання благополуччя та звеличення міста найвизначнішими прерогативами на вічні часи.

Францішек Салезій Потоцький дякує владі міста Львова за виявлену йому прихильність і висловлює взаємні дружні почуття. Він також заявляє про свою підтримку вимог, висунутих містом на майбутній сейм.

Франциск Салезій Потоцький дякує магістрату Львова за пам'ять та віншування з нагоди свят і Нового року. У відповідь він висловлює міській владі взаємні побажання гараздів і щастя.

Францішек Салезій Потоцький дякує владі та громаді міста Львова за надіслані вітання з нагоди Різдва Христового та Нового року, висловлюючи взаємні доброзичливі побажання. Він також запевняє адресатів у своїй незмінній повазі та повсякчасній готовності прислужитися.

Францішек Салезій Потоцький дякує президентові та раді міста Львова за надіслані святкові віншування. У відповідь він висловлює міській владі та всьому Львову побажання процвітання й щасливого Нового року.

Київський воєвода Францішек Салезій Потоцький дякує владі Львова за незмінну прихильність до нього. Він висловлює їм повагу та бажає всілякого благополуччя.

Київський воєвода Францішек Салезій Потоцький дякує владі міста Львова за надіслані вияви пам'яті та незмінну прихильність. У відповідь він висловлює райцям взаємні побажання всілякого благополуччя в новому році.

Київський воєвода Францішек Салезій Потоцький заступається перед владою Львова за пана Кухарського, просячи про швидке та успішне вирішення його справи стосовно кам'яниці. При цьому він запевняє райців у своїй вдячності та готовності відповісти взаємною прихильністю.

Фрагмент берестяної грамоти, що містить продряпаний ескіз погруддя людської постаті в профіль та окрему літеру «а». Пам'ятку виявлено під час археологічних досліджень у Звенигороді.

Краківський воєвода Щенсний Потоцький повідомляє владу Львова про придбання в Яна Сандурського прав на частину кам'яниці. Він просить не порушувати цих прав і виявити прихильність до відчужувача, натомість декларуючи готовність до взаємних послуг.

Краківський воєвода Щасний Потоцький повідомляє владу Львова про плановане весілля свого сина, красноставського старости, з представницею роду польного коронного писаря. Просить адресатів ушанувати своєю присутністю весільні урочистості, призначені на 29 травня 1689 року в Любліні.

Сильно пошкоджений, ілюмінований фрагмент документа, виданого в Перемишлі у XVII столітті місцевою міською владою. У фрагментарно збереженому тексті згадуються магістр богослов'я та особа на ім'я Лукаш.

Польний гетьман коронний Фелікс Казимир Потоцький запрошує волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського з дружиною на весільні урочистості своєї родички Єфрозини Гумецької з городельським хорунжичем Радецьким. Вінчання та весілля заплановано на масляну неділю в Сокальському замку.

Щенсний Потоцький просить руського воєводу Станіслава Яна Яблоновського взяти під опіку та порекомендувати судовим урядовцям у Львові свого колишнього пазументника, єврея Якуба, який після крадіжки у Кракові зазнає там труднощів.

Фелікс Казимир Потоцький повідомляє Станіслава Яна Яблоновського про підготовку позову та пояснює, що з процедурних причин справа відбудеться лише після Великодня за участю повноважного представника. Автор листа також бідкається через теперішні звичаї шляхти, яка виявляє зневагу до сенаторського стану.

Фелікс Казимир Потоцький повідомляє Станіслава Яна Яблоновського про внесення до белзьких гродських книг справи проти Станіслава Стадницького, старости радомицького. Однак це не дало результату через неявку обвинувачів до суду, але Потоцький висловлює готовність знову вжити юридичних заходів.

Якуб Потоцький, хмільницький староста, просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про протекцію перед королем щодо надання однієї з вакантних хоругов, пояснюючи свою відсутність весіллям, яке триває в домі його матері. Лист доповнює приписка Александра Коссаковського, який повторює прохання про прихильність до клопотань старости.

Якуб Потоцький, хмільницький староста, повідомляє львівських райців про своє майбутнє весілля з донькою львівського підкоморія, призначене на 13 січня 1704 року. Він запрошує їх узяти участь в урочистості, обіцяючи свою прихильність і вдячність.

Великий коронний канцлер Миколай Пражмовський повторює своє прохання до влади Львова не чинити перешкод панові Потоцькому в отриманні чотирьох тисяч злотих із коронного скарбу. Запевняє у своїй прихильності до міста та додає, що доручив цю справу підскарбію коронному з метою виплати належної суми на найближчій комісії.

Великий коронний канцлер Миколай Пражмовський повідомляє владу Львова про запланований швидкий приїзд короля і наказує зробити всі необхідні приготування до цього візиту. Він також звертається з проханням про прихильність до приватних справ, які від його імені владнає метрикант Кушевич.

Ксьондз Миколай Пражмовський, єпископ луцький і великий канцлер коронний, заступається перед владою Львова за міщанина Замостя Пйотра Симсона, який має справу в тамтешньому уряді. Він просить прихильно поставитися до його звернень, запевняючи райців у своїй повсякчасній доброзичливості.

Єпископ Миколай Пражмовський вступається перед владою Львова за вдову пана Бандінеллі, від якої вимагають сплати податкових заборгованостей. Він закликає зарахувати її ймовірні борги у рахунок міського боргу, позиченого в її покійного чоловіка, або відтермінувати стягнення до часу виплати належних коштів із публічної скарбниці.

Єпископ Миколай Пражмовський повідомляє владу Львова про призупинення паном Беллі судового процесу щодо ратушного депозиту, вилученого на викуп міста. Він закликає райців вжити належних заходів для мирного задоволення претензій кредитора.

Канцлер Миколай Пражмовський відповідає на лист львівської міської влади щодо вимог, висунутих військовими зі Свяченого союзу, пояснюючи, що вирішення цієї справи належить виключно до компетенції короля. Водночас він заспокоює райців, висловлюючи переконання, що вояки не вдаватимуться до насильства чи дій на шкоду Речі Посполитій.

Великий коронний канцлер Миколай Пражмовський закликає владу та поспільство Львова терміново ухвалити податки на сплату міських боргів і заборгованих видеркафів перед духовенством та шпиталями. У разі опору громади він уповноважує магістрат самостійно накласти та стягнути збори, наказуючи водночас зберігати внутрішню згоду в місті.

Луцький єпископ і великий коронний канцлер Миколай Пражмовський гостро картає міську владу Львова за бездіяльність під час кривавого нападу на єврейський квартал. Він наказує ув'язнити винуватців, дозволити поховання жертв і захистити вцілілих, застерігаючи від поширення хвилі насильства на християн.

Канцлер Миколай Пражмовський наказує старості Яну Вольфу справедливо розподілити тягар забезпечення львівського гарнізону між усіма мешканцями незалежно від віросповідання та юрисдикції. Він звертає увагу на необхідність видавати пайки відповідно до фактичної кількості вояків і пильнувати військову дисципліну, щоб запобігти утискам убогих.

Якуб Претвич Гаврон, староста теребовлянський, надсилає владі Львова королівський лист та розписку за гроші, отримані за наказом монарха для низових козаків. Він просить адресатів владнати справу та видати відповідне засвідчення.

Томаш Ф. Прохніцький дякує львівському магістрату за ласкаву пам'ять і запевняє у своїй відданості. Він заявляє про готовність представляти та підтримувати інтереси міста, якщо його справи зрештою дійдуть до королівського суду.

Т. Ф. Прохніцький дякує владі Львова за пам'ять та надіслані до Варшави солодощі. При цьому він висловлює свою вдячність і готовність надавати послуги магістрату на місці.

Коронний референдар Мацей Пстроконський заступається перед бурмистром і райцями Львова за тамтешніх євреїв, просячи про продовження укладеного з ними контракту. Він апелює до почуття справедливості та прихильності міської влади.

Перемишльський єпископ Мацей Пстроконський закликає бурмистра та райців Львова дійти згоди у справі між єзуїтами та львівськими євреями. Він просить адресатів підкоритися королівській волі, яку детально має їм переказати львівський підсудок.

Мальборкський воєвода Ян Єжи Пшебендовський дякує львівським комісарам за попередні пільги та просить про повторне звільнення від гіберни знищеного пожежею містечка Кішпорк і двох затоплених сіл.

Ян Єжи Пшебендовський запевняє руського воєводу в регулярному відповіданні на листи та повідомляє про передачу грошей краківському каштеляну й заплановану сплату ґданських векселів. Він також порушує питання труднощів, пов'язаних із розташуванням військ та надмірним стягненням гіберни в Пруссії.