Каталог джерел

Коронний канцлер Ян Шембек після втручання апостольського нунція наказує владі Львова надати сатисфакцію за незаконне ув'язнення бурмистром Смелінгом людей, підпорядкованих юрисдикції Папських колегій. Він закликає райців поважати церковні імунітети та королівські привілеї, щоб справа не мусила доходити до монаршого суду.

Коронний канцлер Ян Шембек повідомляє владу Львова, що король ще нікому не надав львівського староства після померлого краківського каштеляна. Водночас він запевняє у своїй прихильності та обіцяє нагадати майбутньому старості про шанування міських прав і привілеїв.

Теофіл Шемберг повторює королівське прохання до влади Львова про покриття витрат на харчування та спорядження піхоти до часу її виступу під проводом канцлера. Він запевняє райців, що їхня жертовність на користь Вітчизни здобуде визнання та вдячність монарха.

Львівський єпископ Атанасій Шептицький закликає львівський радецький суд до швидкого й суворого розгляду судової справи про богохульство. Він наголошує на тяжкості злочину проти віри та застерігає райців від зволікання у справі й поблажливості до винних.

Єпископ Лев Шептицький звертається до бурмистра Львова Домініка Веніно з приводу заборони видобувати глину для будівельних потреб. Він запевняє при цьому, що дотримає обіцянки засипати утворені ями після впорядкування території навколо мурів.

Мельхіор Шеффлер від імені пана фон Дорна відповідає руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському, підтверджуючи відправлення голландських товарів із Ґданська до Варшави. Згідно з попереднім проханням адресата, він також надсилає найсвіжіші новини з Франції.

Мельхіор Шеффлер надсилає руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському французькі вісті, отримані голландською поштою. При цьому він запевняє адресата у своїй готовності до подальших послуг і віддається його ласці.

Анджей Шимонович дякує краківському купцеві Артуру Форбсу за пам'ять, турботу про здоров'я та надіслані насіння й артишоки. Він заявляє про намір відшкодувати понесені витрати, відповісти послугою на послугу і передає вітання від себе та своєї дружини.

Анджей Шимонович дякує Артуру Форбсу за надіслані артишоки, висловлюючи вдячність і приязнь. Він також повідомляє про більські кіри, які в Ярославі має забрати й оплатити челядник, що повертається з Гданська.

Шимон Шимонович підтверджує дарування ділянки на користь львівського шпиталю святого Станіслава, наполягаючи на поверненні незаконно зайнятих забудов та заснуванні щотижневої меси для вбогих. Він також хвалить міську владу за залучення професора Замойської академії до міської служби.

Полковник Шишков відповідає на прохання президента та влади Львова про звільнення міста від постачання провіанту. Він пояснює, що це рішення залежить не від нього, а від майора й оберпровіантмейстера Неклюдова, дислокованого в Станіславові, до якого він і радить звернутися.

Краківський єпископ Марцін Шишковський висловлює жаль через те, що досягнута за його посередництвом угода між стороною пана Фельштинського та підчашим не відбулася. Він просить львівських райців утриматися від судових позовів до найближчого сейму, на якому особисто має намір схилити підчашого до мирного владнання справи.

Райця Анджей Шмід дякує реєстраторові Козельському за надісланий меморіал і сповіщає про візит президента Ярослава до Львова для обговорення поточних міських справ. Він також довідується про стан судового процесу щодо пропінації та про позицію Королівської скарбниці стосовно майна колишніх єзуїтів.

В. Шмоневський розповідає власникові Острога про жорстокий напад жовнірів, унаслідок якого його було важко поранено й покалічено за спроби зупинити незаконні реквізиції в маєтку. Він також висвітлює поточні господарські справи, зокрема виставлення почту на перепис у Луцьку та сплату контрибуції війську.

В. Шмоневський нарікає на біль від відновленого перелому правої руки та надсилає Францішеку Хвалковському гроші на купівлю барилка вина бастард або канарсект. Він також просить виділити пахолка на допомогу при купівлі та надіслати до Острога зайву білужину.

Ксьондз В. Шолібурський повідомляє Михайлу Іванському, що питання зміни правових записів потребує глибших роздумів і консультації з правниками. Водночас він висловлює готовність особисто зустрітися та владнати справу полюбовно у вільний час у присутності лівського чесника.

Я. В. Шпіловський сповіщає руського воєводу Яна Яблоновського про вступ шведського гарнізону до Варшави, настрої шляхти й війська та побоювання щодо укладення ганебного мирного договору. Повідомляє також про смерть Рафала Лещинського та останні призначення на державні посади.

Магнус Стенбок наказує владі Львова та всім підлеглим юрисдикціям щотижня постачати контрибуції у вигляді пива та борошна для шведської армії впродовж десяти тижнів. Невиконання наказу загрожує місту військовими репресіями та воєнним спустошенням.

Генерал-майор Магнус Стенбок видає офіційну розписку для Львова та місцевих юридиків про сплату частини військової контрибуції, зменшеної шведським королем за заступництвом Станіслава Лещинського. Водночас він забороняє шведському війську накладати подальші повинності, зазначаючи, що несплачений залишок суми, покладений на вірмен і греків, забезпечено заручниками.

Георг Стерлінг дякує Мацею Гайдеру за надіслану рибу, обговорює труднощі з перевезенням бочок вина й просить виплатити 400 злотих панові Томашу. Він також розпитує про козацьку загрозу та моровицю, наводячи тривожні звістки про смерті у Львові.

Ґеорґ Стерлінґ повідомляє Мацея Гайдера про наявне для придбання старе вино та пропонує допомогу в його доставці. Він також просить передати залишений документ посланцеві та вказати місце перебування ксьондза Валовського.

Зофія Стерлінґова просить львівського райцю Мацея Гайдера заопікуватися залишеною у Львові торговельною яткою її покійного чоловіка, стягнути належні кошти та придбати провізію. Вона також висловлює готовність допомогти в пошуках зниклого годинника адресата.

М. Штим пояснює бурмистрові Львова, що неповне відшкодування витрат, яких зазнав магістрат, зумовлене скрутним станом державної скарбниці. Водночас він запевняє, що посла, який повертається, забезпечать і утримуватимуть із митних прибутків згідно з розпорядженням підскарбія великого коронного.

Якуб Шульц інформує владу Львова про перебіг задвірних справ, зокрема конфлікту з русинами, проблеми з розшуком документів у Метриці та питання виклику до суду львівського бурґрафа. Він надсилає копії декретів, повідомляє поточні новини з Варшави і просить райців виявити прихильність та допомогти його родині під час його відсутності.

Єпископ Йосиф Шумлянський звертається з рішучим закликом до радників міста Львова щодо негайного звільнення з в'язниці замучених русинів. Він вказує на бездушність магістрату, недоречність такого суворого поводження з підданими в час свят і хвороб та посилається на християнське милосердя й королівський авторитет.

Єпископ Йосиф Шумлянський докоряє львівським райцям за виклик Успенського братства до міського суду у справі духовного характеру. Він вимагає відіслати справу до єпископського суду, наголошуючи на виключній юрисдикції ординарія над братством.

Львівський єпископ Йосиф Шумлянський звертається до влади Львова на захист майнових прав своїх підданих, вимагаючи рівної частки спадкоємиць у спірній батьківській землі. Він також закликає магістрат підтвердити вирок війта та забезпечити відшкодування за їхнє побиття.

Єпископ Йосиф Шумлянський сповіщає гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про жорстокий напад борецького старости Даниловича на церкву в Малих Дідушичах, побиття унійноґо священника та осквернення Пресвятих Дарів. Просить адресата про допомогу та правовий захист з огляду на відмову жидачівського уряду прийняти протестацію.

Ксьондз Станіслав Щука за дорученням королеви закликає бурмистра Львова вжити службових заходів задля припинення недавніх кривавих сутичок між християнами та євреями і запобігання новим заворушенням. Він також повідомляє про швидке надходження з цього приводу окремих відомостей від короля.

Коронний референдар Станіслав Щука заступається перед владою Львова за Томаша Гордона, просячи призначити його до міської лави в обхід вимоги попереднього членства в колегії сорока мужів. При цьому він посилається на заслуги кандидата перед монархом, а також на значні кошти, які той витратив на пишне оформлення дипломатичних в'їздів до Львова.

Станіслав Щука дякує владі Львова за задоволення його клопотання та прийняття заслуженого перед королем пана Ґордона до лавницької колегії в обхід Колегії сорока мужів. При цьому він запевняє райців і війта, що це рішення жодним чином не порушить міських прав і не матиме негативного впливу на майбутні вибори.

Станіслав Антоній Щука дякує руському воєводі за виявлену довіру та повідомляє про представлення доручених справ на приватній аудієнції. Він запевняє адресата в його незаплямованій репутації, утримуючись від викладення подробиць з огляду на необхідність збереження таємниці.

Станіслав Антоній Щука засвідчує руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському готовність заступитися за рекомендованих ним осіб. Водночас він зазначає, що сприйняв дотеперішнє прохання як попереднє, оскільки ще не отримав анонсованих листів.

Станіслав Антоній Щука повідомляє руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському про пересування військових загонів із Пруссії та Самбора. Він також інформує про фінансові розрахунки та суперечку щодо курсу тимфів.

Станіслав Антоній Щука зі збентеженням просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського звільнити його від дорученого завдання через зайнятість сеймовими справами та питанням королевича. Він пропонує довірити цю справу комусь іншому, водночас запевняючи у своїй цілковитій відданості.

Станіслав Антоній Щука наказує винниківському підстарості припинити примусове й незаконне переведення чужих підданих, на що поскаржився львівський магістрат. Він наказує приймати на підпорядковану йому слободу виключно вільних людей, які приходять добровільно.

Йоганн Франц Юнг просить львівський магістрат видати довідку, яка підтверджує намір його сина Франца одружитися та постійно проживати у Львові. Цей документ необхідний для отримання у Празі свідоцтва про хрещення, потрібного для набуття сином міського права у Львові.

Настоятелька львівських сакраменток Марія Бенедикта просить президента міста втрутитися та дати дозвіл на спуск води до монастирського млина. Вона також скаржиться на зволікання міських урядовців, через що монастир зазнає збитків унаслідок простою найнятих робітників.

Княгиня Анна Яблоновська та настоятелька львівського монастиря Марія Схоластика Яблоновська звертаються до магістрату й президента Львова з проханням дозволити видобуток глини з міської гори для потреб будівництва монастиря сакраменток. Натомість авторки запевняють міську владу у своїй вдячності та повсякчасних молитвах згромадження.

Марія Яблонська повідомляє бургомістра Львова Валеріана Чечевича, що на прохання отців тринітаріїв прощає завдані образи гайдамаці Голоду Курнику. Вона звертається з проханням звільнити в'язня, радячи, однак, щоби перед виходом з-під арешту бургомістр особисто повчально напоумив його.

Теофіла Яблоновська звертається до президента Львова у справі свого двірського конвісара Лампартовича, просячи про швидке вирішення його тривалої суперечки з конвісаром Валентієм щодо конфіскованих інструментів. В обмін на здійснення правосуддя над ремісником вона запевняє в подальшій прихильності та підтримці інтересів міста з боку свого чоловіка.

Теофіла з Сенявських Яблоновська звертається до президента Львова на захист свого надвірного кравця, якого утискає слутинський кравець. Вона вимагає для свого підлеглого відшкодування, а також повернення конфіскованих речей.

Анджей Яблоновський вітає скарбника з набуттям новотанецьких маєтностей і звертається з проханням погасити десятирічний борг у розмірі двадцяти червінців, узятий скарбниковичем під час купівлі коня та як позику. Каштелян зазначає, що має відповідний реверс, і пропонує вирахувати згадану суму з майнових розрахунків.

Львівський архідиякон просить воєводу Яна Яблоновського скористатися своїм впливом, аби ксьондз Ґолембовський відмовився на його користь від змагання за яворівський бенефіцій. Він зазначає, що конкурент уже обійняв інші прибуткові посади, а для нього самого Яворів є надзвичайно зручним з огляду на близькість до Львова.

Руський воєвода Ян Яблоновський просить белзького стольника Даніеля Вінарського врегулювати борг перед львівським купцем на підставі виданої асигнати. Виплата має бути здійснена управителем із коштів травневої рати.

Руський воєвода Ян Станіслав Яблоновський звертається до краківського каштеляна Ієроніма Августина Любомирського з проханням про тимчасовий відпуск дворянина Ольшинського. Він необхідний братам Яблоновським для здійснення поділу батьківської спадщини, оскільки обізнаний у розрахунках із кредиторами.

Руський воєвода Ян Станіслав Яблоновський інструктує Хвалковського щодо підготовки до поділу маєтку, з'ясування настроїв панни обозної та залагодження сварки з пані Понятовською. Він також доручає організувати квартиру у Львові, закупити сіно та зібрати відомості про долю ротмістра після сутички зі шведами.

Ян Станіслав Яблоновський надсилає пану Хвалковському листи з дорученням отримати на них відповіді, зокрема від пані Стравинської. Водночас він турбується про здоров'я адресата й наказує йому готувати призначені листи.

Ян Станіслав Яблоновський разом із дружиною Йоанною надсилають родичці сердечні вітання й запевняють у своїй незмінній любові та відданості, користуючись нагодою виправлення гінця. Руський воєвода при цьому зазначає, що в публічних справах не відбулося жодних нових подій.

Новогрудський воєвода Олександр Яблоновський висловлює обурення через ув'язнення міською владою Львова свого резидента Тауша. Він вимагає його звільнення, обіцяючи водночас справедливо покарати підлеглого після свого повернення до міста, якщо звинувачення виявляться правдивими.