Каталог джерел

Король Сигізмунд I Старий підтверджує грамоту королівських комісарів від 1533 року, яка встановлює детальний розподіл меж між селом Вербіж, належним львівській капітулі, та королівськими маєтностями Демня, Дроговиж і Устя, що перебували в оренді Павла Тарла. Документ описує проходження кордону, позначеного 32 курганами-копцями та зарубками на деревах, а також закріплює за капітулою права на води річок Зубра, Щирець і Дністер.

Відпис інтервенції до гетьмана: звинувачення у силовому захопленні кам'яниць старостою блонським та посилання на конституцію 1678 року, що захищає міську юрисдикцію.

Спадкоємці Юзефа Шиноффа скаржаться на доктора Франкі через утримання грошей. Єпископ радить магістрату домогтися виплати, у разі потреби — судовим шляхом.

Єпископ звертається до подільського воєводи з проханням вгамувати сина. Радити місту просити гетьмана про використання гарнізону та порозумітися з архієпископом.

Єпископ надсилає інтервенції до великого коронного гетьмана та львівського старости. Магістрат отримує копії і має паралельно виконувати свої обов'язки.

Копія звернення до подільського воєводи з проханням про батьківське напоумлення сина, припинення насильства щодо Львова та відшкодування завданих збитків.

Єпископ надсилає відповідь блонського старости, обговорює незадоволені вимоги кредиторів та вказує на судовий шлях як спосіб повернення кам'яниці.

Водзіцький підтримує передачу Понінському ділянки міської воскобійні. Посилається на королівський рескрипт та можливість знайти інше місце.

Рекомендація купця Гампеля з Варшави для організації міських розваг. Автор вказує на вигоди від припливу гостей: оренда будинків, торгівля та продаж продуктів харчування.

Король Сигізмунд I Старий наказує міській владі Львова, щоб матеріали апеляційних справ не видавалися сторонам, а доставлялися до королівського суду виключно спеціальним судовим гінцем. Витрати на відправлення актів має покривати сторона, яка апелює, згідно з давнім звичаєм магдебурзького права.

Король Сигізмунд I розв’язує суперечку про підсудність між міською радою Львова та старостою Станіславом Одровонжем, підтверджуючи юрисдикцію магдебурзького права над усіма приїжджими та купцями, які перебувають у місті, на передмістях та під Високим замком. Судову компетенцію старости обмежено виключно справами про вбивства та напади на житло, скоєні в межах замкової юрисдикції.

Король Сигізмунд I Старий наказує коронним і міським урядникам надавати допомогу львівським міщанам у затриманні купців, які оминають львівський склад товарів. Він забороняє незаконне перевезення волів, воску та інших товарів із Русі та Поділля в обхід Львова й належних мит під загрозою майнових покарань.

Адміністратор просить відновити вирубку в міських лісах для шпитального двору та підданих Малехова. Описує збитки, завдані сусіднім селом, та суперечку за землю.

Король Сигізмунд I відкладає остаточне вирішення суперечки між містами Львовом і Любліном щодо проїзду купців зі Сходу. До ретельного вивчення привілеїв обох сторін монарх наказує зберегти львівське право складу та затримувати турецьких, татарських і волоських купців.

Земський суддя Миколай Ташицький і підсудок Ян Слабош засвідчують, що Ян Язвецький відступив і записав усі свої спадкові маєтності в Язвці Фридерику Калінському з Дзєнтни. Новий власник отримав повне право вступу у володіння маєтком і вільного розпорядження ним.

Бродівський адміністратор Я. Волянський просить президента Львова передати підстаршині Трембецькому ув'язненого у львівській ратуші втікача — слюсаря Григора, який утік із Бродів, набравши багато боргів. Він висловлює вдячність та обіцяє повідомити великого гетьмана коронного про успішне владнання справи.

Король Сигізмунд I відкладає на шість років вирішення спору між Краковом і Львовом щодо прав складу та затверджує тимчасову угоду, яка регулює правила торгівлі купців обох міст. Документ зобов'язує львів'ян проїжджати через Краків і обмежує вивезення волів, а краків'янам забороняє оминати Львів та скуповувати худобу далі ніж до Глинян.

Король Сигізмунд I Старий розглядає та вирішує суперечки між львівським старостою Миколаєм Одновським і радою міста Львова, врегульовуючи питання торгових зборів, мита і мостового збору, випасу перегону худоби, чисельності підзамкових ремісників, а також помелу на млинах і вирубки лісів. Декрет підтверджує давні привілеї львівських міщан і забороняє замковому уряду накладати на них неправомірні повинності.

Король Сигізмунд I Старий надає навічно канонікам митрополичого костелу у Львові третю мірку з королівського млина біля Галицької брами. Документ одночасно визначає обов'язки капітули та старости щодо покриття витрат на ремонт та утримання млина.

Король Сигізмунд I підтверджує, що площа за костелом францисканців, надана для розташування королівських військових гармат, є міською, а не замковою власністю. Монарх зобов'язується повернути цю ділянку львівським райцям одразу після облаштування іншого місця для артилерії.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку між львівським старостою Миколаєм Одновським та владою Львова, присуджуючи спірний будинок на Краківському передмісті у власність міста. Документ підтверджує розташування будівлі на міській землі та передає її назавжди під міську юрисдикцію.

Король Сигізмунд I Старий звільняє львівських міщан і купців від обов'язку сплачувати мито в Коломиї, яке безпідставно стягувалося в період оренди тамтешніх королівських маєтностей Оттоном із Ходча. Привілей назавжди звільняє всі перевезені товари, зокрема рибу та збіжжя, дорогою туди й назад.

Король Сигізмунд I надає львівським міщанам вічне право шинкувати палене вино (горілку) в межах міста та на передмістях, а також стягувати з цього збори на міські потреби. Усім іншим станам і жителям забороняється продаж горілки без дозволу міської ради під загрозою конфіскації напою.

Король Сигізмунд I надає львівському архієпископу Бернарду та його наступникам пів гривні річного чиншу, який має виплачуватися на Різдво городоцьким старостою, як відшкодування за луки, зайняті під пасовище городоцького замку. Ця виплата встановлюється як вічне зобов'язання городоцького староства.

Король Сигізмунд I Старий надає львівській митрополичій капітулі село Гонятичі на праві спадкового володіння з детальним описом його меж. Окрім того, він звільняє село та його мешканців від усіх земських повинностей і військових походів, підпорядковуючи його церковному імунітету.

Львівська митрополичка капітула надає каноніку Миколаю Понятовському в довічне користування мурований будинок на вулиці Шкільній у Львові, зведений його власним коштом на капітульній землі. Натомість за понесені ним витрати капітула зобов'язується після його смерті щорічно відправляти заупокійні служби та меси за упокій його душі.

Після недавньої жалоби Галецький запрошує магістрат на весілля з Розалією Дзедушицькою, любачівською каштелянкою. Урочистість запланована на 14 лютого на Варшавському замку за підтримки короля та королеви.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку між львівським старостою Миколаєм Одновським та львівською міською радою щодо процедури обрання райців. Документ встановлює, що першого райцю від імені монарха призначає староста з-поміж шести урядників, які мали засідати в раді на поточний рік, другого обирає рада, а третього — міське поспільство.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує привілей митрополичої капітули, який надає каноніку Миколаю Понятовському довічне володіння будинком у Львові, зведеним ним власним коштом. Натомість капітула зобов'язалася щорічно після його смерті відправляти заупокійні богослужіння та меси за упокій його душі.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек переводить зі світського права під церковну юрисдикцію та імунітет села Гонятичі й Черкаси, млин перед Галицькою брамою та кам'яницю на вулиці Шкільній у Львові, які становили посаг львівської митрополичої капітули, наданий їй королем Сигізмундом I.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують запис із гродських книг 1510 року щодо викупу львівською митрополичою капітулою прав на королівське село Черкаси у Дмитра та Онишка за суму 200 гривень. Акт також підтверджує відмову від претензій попередніми володарями та законну інтромісію капітули у володіння цими маєтностями, здійснену возним.

Ханкевич описує клопоти у справах Гайдера, розмови з королівським секретарем та канцлером. Просить кошти на необхідні витрати та відбиває недоброзичливу думку, що шириться про адресата.

Автор звітує про запитання канцлера щодо приїзду Гайдера. Пропонує особисту присутність для захисту справ та згадує осіб, що діють на протилежній стороні.

Ханкевич повторює особисте прохання, передане через Габріеля, учня вірменського купця. Просить надіслати рибу та обіцяє повернення витрат і віддяку послугами.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку між Дмитром Тиравою та львівською катедральною капітулою, присуджуючи капітулі вічну власність на село Черкаси на підставі давнішого королівського дарування та факту викупу давньої застави. З огляду на доведення виплати заставної суми та відсутність інших правових титулів у претендента, король наказує Дмитру та його нащадкам вічно мовчати.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові навічно надає місту Львову право стягувати торговий збір із кожного воза з товарами, наданий колись тимчасово королем Яном Ольбрахтом. Отримані в такий спосіб прибутки призначаються на відновлення та утримання міських укріплень.

Львівський підкоморій Войцех Старжеховський засвідчує насипання межових копців і правове встановлення меж між маєтностями львівської капітули (Жидатичі), Михайла Хоментовського (Дубляни) та Софії Гинкової (Сороки). За порушення недоторканності визначених меж сторони встановили вадій у розмірі ста гривень.

Король Сигізмунд I Старий, зваживши на розташування Львова на загроженому прикордонні та заслуги тамтешніх ремісників в обороні міських мурів, вилучає львівські цехи із загального наказу про касацію братств у Короні й урочисто підтверджує всі їхні дотеперішні права, статути та привілеї.

Король Сигізмунд I вирішує справу щодо спроби викупу Пекарського млина на передмісті Львова хірургом Яном Фрією. Монарх постановляє, що брат і сестра Михайло та Анна, діти покійного майстра Михайла, зберігають довічне право на володіння та оренду цього млина.

Король Сигізмунд I Старий на прохання міської влади та громади Львова підтверджує давній привілей Казимира Ягеллончика на щорічний вільний ярмарок у день св. Агнеси. Водночас монарх остаточно ліквідує та скасовує запроваджений раніше ярмарок на день св. Маргарити як невигідний і некорисний для міста.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує місту Львову два давні митні привілеї, які дозволяють збір мостового мита в розмірі одного гроша з навантаженого товарами воза та плати в розмірі двох денаріїв з купленого вола. Правитель мотивує своє рішення потребою зміцнення та підтримки обороноздатності прикордонного міста перед загрозою нападів ворогів.

Gembicki рекомендує мирову угоду зі старостою та дотримання правил збору торгового мита. Просить пояснення щодо фуражу, необхідне перед виданням декрету щодо обов'язків євреїв.

Gembicki рекомендує сорока мужам Львова мирову угоду з євреями, швидке повернення забраних товарів, а також припинення ворожих висловлювань та погроз до затвердження угоди королем.

Король Сигізмунд I Старий після розгляду спору з коломийським старостою Миколаєм Сенявським підтверджує належне львівським міщанам і купцям звільнення від сплати митних зборів у Коломиї при перевезенні власних товарів. Водночас він застерігає під загрозою стягнення мита про заборону перевозити під приводом цього привілею товари, що належать чужим особам.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє владі Львова спорудити білильню на міських землях із застереженням, що доходи з неї призначатимуться виключно на зміцнення та ремонт міських фортифікацій. Монарх гарантує місту виняткове право на ведення такого підприємства в околиці, забороняючи спорудження конкуруючих білилень.

Henrykowski запрошує бурмістра та раду Львова на весілля старшої доньки з Andrzejem Łysickim [?], адміністратором економії брестської литовської. Доньку не називає на ім'я.

Львівський земський суд здійснює трансумпцію та підтвердження привілеїв королів Казимира Ягеллончика та Сигізмунда I Старого для церкви св. Миколая перед містом Львовом. Документ підтверджує звільнення тамтешнього пресвітера, його наступників та самого монастиря від усіляких податків, данин і тягарів на користь корони.

Перемишльський каштелян і львівський староста Миколай Одновський посвідчує дарування підвоєводи Станіслава, який на випадок смерті передав своєму двоюрідному братові Мацею Гидеку власний будинок, фільварок із садом та права на судовий процес із єврейським мінцарем Шльомою. Документ визначає умови вічного володіння маєтком та встановлює вадіум під правовою санкцією.

Повідомлення про прибуття імперських військ на зимові квартири. Автор наказує бурмістрам підготувати провіант і фураж до його прибуття; кінцева клаузула не була повністю прочитана.

Король Сигізмунд I Старий забороняє владі Львова відчиняти міські брами в нічний час на прохання шляхти та можновладців через воєнні загрози на прикордонні, допускаючи виняток лише у випадках нагальної та найвищої державної потреби. Водночас він забороняє будь-кому чинити тиск на райців під загрозою суворих королівських кар.