Каталог джерел

Молдавський господар Стефан Великий підтверджує львівським купцям, а також купцям руських і подільських земель давні торговельні вольності та встановлює детальні митні тарифи в митницях на території Молдови. Документ також надає їм право утримувати купецький дім у Сучаві та гарантує захист товарів від конфіскації.

Августин Бєльський звертається до президента Львова Житкевича та міської влади з проханням виділити міського слугу й сурмача для публічного оголошення про вільне шинкування вина. Цей захід має протидіяти неправомірним заборонам, накладеним старшиною львівського кагалу, які завдають збитків земському скарбу.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілей короля Олександра Ягеллончика, який дозволяє катедральній капітулі у Львові викупити село Черкаси в орендарів. Підтверджені маєтності назавжди інкорпоруються до посагу львівської митрополичої капітули.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує і трансумує документ львівського земського суду щодо продажу подільським воєводою Мартином Каменецьким та його дружиною Ядвігою річного чиншу з мит і рибальства в Залізцях та Олеську. Архієпископ призначає та фундує цей дохід на утримання вічної лампади перед Пресвятими Дарами у Львівській катедрі, святі меси та забезпечення церковної служби.

Ж. де Гарсталь звертається до волинського воєводи Яна Яблоновського з проханням про заступництво перед його батьком, каштеляном краківським, з огляду на ворожі дії та фінансові претензії з боку герцога курляндського. Він також запевняє адресата у своїй незмінній повазі та відданості всьому родові Яблоновських.

Документ перемишльського підкоморія Станіслава Гербурта з Фульштина та перемишльського войського Мацея Богуського, який підтверджує проведення огляду на місці, визначення меж і насипання межових курганів (копців) між селами Бенькова Вишня, Ятвяги і Сихтаровичі та селом Мильчиці. Межову суперечку розглянуто на прохання дідичів згаданих маєтностей.

Францішек Заорлічний повідомляє Станіслава Сунського про завершення столяром робіт над шафою для руського воєводи, пояснюючи, що затримка виникла через тяжку хворобу ремісника. Просить ухвалити рішення щодо передачі меблів перед Великоднем, а також переказує прохання майстра дослати відсутні деталі.

Альчід Каттіні звертається до канцлера Яна Малаховського з проханням наказати львівському магістрату виплатити борг у розмірі 330 червоних золотих разом із відсотками з майна покійного камердинера Естри. Автор меморіалу наголошує, що його боргова вимога виникла до одруження боржника і повинна мати першість перед записом на користь удови.

Король Ян Казимир на знак визнання вірності та жертовності Львова під час воєн зрівнює місто та його громадян у правах, вольностях і шляхетських привілеях із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують право брати участь у королівських елекціях, бути присутніми на сеймах, а також вільно набувати у власність і посідати земельні маєтності.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує на прохання сеньйорів вірменської нації привілей Яна Казимира 1661 року, який зрівняв місто Львів та його громадян римо-католицького, вірменського і грецького обрядів у правах та прерогативах із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують і зберігають шляхетські права, зокрема право брати участь у королівських виборах, купувати земельні маєтності та мати сеймове представництво.

Станіслав Понятовський наказує комендантові гарнізону втрутитися, звернувшись до ректора єзуїтів та магістрату у зв'язку з нападами студентів на львівських євреїв. Він доручає привести цехи в стан готовності й у разі ескалації заворушень стріляти бойовими набоями.

Я. Скшетуський відкидає звинувачення львівської влади щодо незаконного захоплення міського валу і пояснює, що поставив паркан біля свого маєтку винятково для захисту схилу від осипання. Він висловлює готовність перенести огорожу відповідно до меж придбаної власності, щойно магістрат здійснить їх офіційне розмежування.

Я. Скшетуський звертається до влади Львова з проханням якнайшвидше призначити через підканцлера комісію для розслідування висунутих проти нього претензій. Він висловлює бажання якнайскоріше відбілити своє добре ім'я та відновити давні дружні взаємини з магістратом.

Адам Казимир Чорторийський дякує владі Львова за надіслані вияви прихильності та доброзичливі запевнення. Водночас він запевняє у своїй незмінній готовності сприяти місту та його магістрату.

Адам Чарторийський дякує президентові та раді міста Львова за надіслані вітання з нагоди свят Різдва Христового. У відповідь він висловлює райцям взаємні побажання всілякого благополуччя в Новому році.

Юзеф Чарторийський звертається до львівського підвоєводського судді Куренловича з проханням посприяти у стягненні боргу за мед, узятий у борг матір'ю пані Козловської. У цій справі він відправляє до Львова свого орендаря разом зі слугою.

Великий канцлер литовський Михайло Фридерик Чарторийський повідомляє магістрат Львова про заступництво перед великим канцлером коронним. Він запевняє міську владу в обіцянці пильнувати непорушність їхніх прав і привілеїв.

Казимир Чечевич звітує львівським райцям про свої клопотання перед коронним канцлером та іншими вельможами у міських справах і в суперечці з паном Хмелецьким. Повідомляє про необхідність залишити синдика у Варшаві й висловлює настійне прохання надіслати додаткові кошти та судові документи.