Каталог джерел

Підтримання дружби та дипломатичних контактів через послів.

Папа Григорій IX дозволяє братам Ордену Проповідників, які вирушають на місії до земель сарацинів і язичників, сповідати тамтешніх християн, звільняти їх від екскомунік та уділяти диспензу співбратам від канонічних нерегулярностей.

Лист до магістрату та мешканців Львова. Хмельницький заявляє, що ніколи не прагнув пролиття християнської крові, згадує розгром коронних військ під Городком і вимагає швидкої відповіді та підпорядкування. Точне формулювання кількох речень потребує подальшого прочитання.

Король Казимир Великий надає мірошникові Конраду з Пруссії та його законним спадкоємцям третину спорудженого ним млина під Львовом разом із третьою частиною прибутків, регулюючи водночас частки покриття витрат на ремонт і підпорядковуючи його міському праву Львова.

Руський староста Ян Кміта надає село Годовиця костелу св. Івана та монастирю св. Василія на передмісті Львова за упокій душі колишньої власниці. В обмін на передані маєтності та доходи духовенство зобов'язане відправляти меси.

Опольський князь і господар Русі Владислав Опольчик надає київському єпископові Якову, а після його смерті — церкві св. Івана Хрестителя у Львові та василіянам, покинутий каноніцький двір і міські парцели. Надане нерухоме майно водночас звільняється від усіх податків, тягарів і повинностей на користь міста Львова.

Князь Владислав Опольчик надає Юшкові зі Скорниць у лен село Бибель та солецтво з дворищем у селі Добра Вода в Галицькій землі. Натомість отримувач зобов'язується нести військову службу з одним списом та одним лучником і сплачувати податок у розмірі двох празьких грошів із диму щочотири роки.

Князь Владислав Опольчик здійснює зі львівським міщанином Григорієм Штехером обмін ґрунтів у селі Малі Винники, усуваючи незручності, спричинені їхнім роздробленням за руським правом. Натомість ділянок Григорія, розташованих на горі та під горою, князь передає йому свої ріллі, луки та судочинство за річкою з правом спадкового володіння.

Звістка про здобуття Кракова шведами; запевнення щодо союзу козаків, Москви та шведів, а також інформація про відрядження Миколая Гродзицького для перемовин.

Руський староста Емерик Бебек засвідчує продаж села Добровтрич у Львівському окрузі Михайлом Жабичем львівському міщанинові Емнедону та його синові Іванові за суму 60 гривень. Покупці набувають повне й спадкове право власності на маєток із правом подальшого розпоряджання ним.

Рекомендаційний лист для Павла Тетері, писаря Війська Запорозького, який вирушає до короля; прохання про прихильність та допомогу бурмистра.

Князь Владислав Опольчик надає шляхтичу Денгарту та його законним спадкоємцям село Дунаїв у Львівському дистрикті на спадковому праві разом з усіма приналежностями та прибутками. Документ визначає чиншові обов'язки на день святого Мартина, а також забезпечує імунітет і непорушність надань.

Наказ передати Янові Тарновському три фальконети з-поміж десяти королівських гармат, що зберігаються у Львові. Гармати, деформовані під час пожежі, мають упізнати гармаші.

Наказ видати Янові Тарновському три гармати для забезпечення королівського замку в Стрию. Одна з гармат описана вагою у два центнери.

Король Владислав Ягайло підтверджує і трансумує документ короля Казимира Великого від 1368 року, яким Львову надаються сто франконських ланів німецького права та млин на річці Полтва. Крім того, підтверджує судові вольності львівських міщан і право на полювання в межах наданих земель.

Після звістки про татарський напад на землі Русі та Поділля король виряджає Яна Тарновського й наказує магістрату передати йому менші гармати, зброю та порох. Сам він сповіщає, що невдовзі вирушить услід за ним.

Наказ про видачу Янові Тарновському трьох королівських гармат для замків у Любачеві та Стрию. Раніше вони були довірені місту Сигізмундом I під час походу проти молдавського воєводи на ім'я Богдан.

Наказ видати Янові Мелецькому чотири королівські гармати, які зберігаються у Львові, для зміцнення замку в Хмільнику перед нападом ворогів. Магістрат звільняється від відповідальності за ці гармати.

Король Владислав Ягайло надає теслі Адамові та його нащадкам третю мірку з королівського млина біля Галицької брами у Львові. Привілей є винагородою за сумлінну працю ремісника на королівських будівництвах і теслярських роботах.

Ян із Тарнова, воєвода сандомирський і староста руський, засвідчує продаж села Малехів у Львівському дистрикті львівським міщанином Петром на прізвисько Кльорк шляхтичеві Михайлові Ламбацькому. Відчуження відбулося за суму кіп грошей руської лічби з усіма правами та приналежностями.

Руський староста Гнєвош із Далевиць засвідчує угоду між Передбором та Станіславом, сином покійного Лемборжа, щодо прав на село Вошниця у Львівському дистрикті. Згідно з домовленістю, Передбір відмовляється від претензій на частину маєтку на користь Станіслава та його спадкоємців.

Нотаріальний документ засвідчує, що галицький архієпископ Яків Стрепа відібрав незаконно орендований млин у Збоїщах у руського плебана Івана і повернув його райцям та поспільству міста Львова. Архієпископ доручив своєму капеланові Яну де Газе формально ввести міську владу у володіння млином разом із правом збирати з нього всі доходи.

Документ є нотаріальною копією вироку судді та комісара Апостольського Престолу, який вирішує спір щодо млина за містом на користь плебана львівського костелу Пресвятої Діви Марії проти влади та громади Львова. Він підтверджує виключне право костелу на згаданий млин і одержувані з нього доходи, а також ухвалює рішення про його повернення після неправомірного захоплення містом.

Ян із Тарнова, каштелян і староста львівський, вирішує спір між Димитрієм Вечерею з Ліснович та Яном, настоятелем костелу св. Івана на львівському передмісті. Він присуджує спірні борті, луки та чагарники в Ямному й над річкою Годовицею костелу св. Івана та селу Годовиця, накладаючи на Димитрія вічне мовчання.

Королева Польщі Ядвіґа підтверджує та поновлює грамоту колишнього старости руського Яна від 1371 року про надання села Годовиця у Львівському дистрикті каплиці св. Івана та монастирю василіян на передмісті Львова. Це надання було здійснене за упокій душі покійного Петра, колишнього власника цього маєтку.

Галицький архієпископ Якуб Стрепа трансумує буллу папи Боніфація IX і на її підставі викликає львівського плебана Івана Русина до єпископського суду у спорі з владою Львова. Предметом суперечки є права на призначення шкільного вчителя, захристияна, збирання данин, а також управління будівлею плебанії та млином у Збоїщах.

Король Сигізмунд III Ваза наказує бурмистрові та раді Львова призначити посередників з-поміж райців для досягнення мирової угоди у суперечці щодо контрактів та взаємних розрахунків між вірменськими міщанами: Яном і Аведиком Бернатовичами та Захарієм Івашковичем. Згода має запобігти майновому розоренню сторін, проте не повинна порушувати чинності попередніх королівських декретів.

Король Владислав Ягайло вирішує майнові та правові суперечки між львівськими міщанами та плебаном парафіяльного костелу у Львові Яном. Документ регулює питання оплат мешного, утримання та призначення очільника школи й захристянина, участі духовенства при складанні заповітів, прав на чинші з будинків та власності на млин Пресвятої Діви Марії.

Петро з Харбінович, галицький староста, засвідчує, що Агнешка, вдова галицького міщанина Павла Сікірки, передала галицькому архієпископу Якубу та його наступникам село Малий Більшів з усіма прибутками. Ці маєтності були назавжди включені до володінь Галицького архієпископства.

Лавники міста Львова засвідчують, що міщанин Ганько Гебамир разом із вдовою Родстока продали та законно поступилися галицькому архієпископу Якову та його наступникам міською ділянкою, що сусідить із його будинком, за суму одинадцять львівських гривень.

Галицький архієпископ Якуб затверджує львівському міщанинові Петру Штехеру зречення та передачу частки млина під Львовом разом із правом патронату й колації, здійснені Нарцизом із Клодна та Коженьова. Доходи з цієї частки млина мають призначатися на утримання та обслуговування заснованого вівтаря.

Король Владислав Ягайло дозволяє збудувати й облаштувати став і млин на річці Велика Липа між королівським селом Зборатичі та Дунаєвом на користь галицького архієпископа. Документ регулює право користування берегами річки та отримання прибутків із новозбудованих об'єктів.

Король Владислав Ягайло переводить села Годовиця та Жидатичі, що належать галицькому офіціалу та госпітальнику львівському Якубу, з польського права на магдебурзьке. Надає сольтисам повну судову юрисдикцію над мешканцями, звільняючи їх з-під влади королівських урядників.

Документ містить завірений трансумпт процесуальних актів щодо апеляції та приєднання (adhesio), поданої повноважними представниками райців і хліборобів міста Львова проти вироку Римської курії, що зобов’язував сплачувати десятини плебану Янові Русину. Архієпископ Якуб Стрепа засвідчує автентичність поданих інструментів і видає їхній відпис разом із клопотанням про надання апостолів.

Галицький архієпископ Якуб трансумує та засвідчує буллу папи Григорія XI від 1374 року для братів Ордену Проповідників. Папський документ надає домініканцям, які вирушають на місії до невірних народів, та їхнім помічникам привілей обрання сповідника й отримання повного відпущення гріхів у годину смерті.

Краківський єпископ Пйотр Виш трансумує буллу папи Григорія XII, якою йому доручено вирішення спору між Іваном Русином, парохом церкви Пресвятої Діви Марії за мурами Львова, та львівськими райцями й міщанами щодо десятини і доходів шпиталю Святого Духа. У зв'язку з цим єпископ як суддя-делегат Апостольського Престолу відкриває судочинство та закликає визначених духовних осіб до здійснення процесуальних дій.

Миколай, перемишльський декан і суддя, субделегований за папським мандатом, викликає владу та жителів Львова до суду в Кракові у спорі з парохом Іваном Русином щодо церковних доходів. На звороті засвідчено вручення й оголошення позову у Львові в присутності галицького архієпископа Якова.

Король Владислав Ягайло надає Янові з Бирави та його законним спадкоємцям село Зубра у Львівській землі на праві вічного володіння. Натомість отримувач пожалування зобов'язується до військової служби з одним списом і двома лучниками, а піддані — до сплати звичних дотепер повинностей.

Арбітри Миколай, син Віґанда, та Миколай Пейсар мирно розв'язують суперечку щодо стягнення десятин, яка точилася між львівським плебаном Яном Русином та владою і громадою міста Львова. Документ склав і засвідчив публічний нотаріус Григорій з Лелова.

Львівський староста Флоріан з Коритниці засвідчує продаж половини дідицтва Зубри Станіславом на користь Яна із Зубри за суму вісімдесят кіп грошів. Із володіння цими маєтностями випливає обов'язок виставляти пішого лучника у військові походи.

Король Владислав Ягайло на прохання Івана із Зубри переводить його село Зубру з польського права на магдебурзьке. Документ вилучає жителів села з-під юрисдикції королівських урядників і надає повноту судової влади місцевому війтові (сольтису).

Флоріан із Коритниці, староста землі руської, засвідчує, що Ян Сиховський разом зі своєю дружиною Офанною продав село Сихів у Львівському окрузі Петрові з Харбіновиць за 50 кіп грошів. Покупець отримав повні права власності та розпорядження цим маєтком.

Флоріан із Коритниці, львівський староста і віслицький каштелян, засвідчує продаж села Освиця разом із дворищем Юрія, званим Креблово Жечиці, здійснений сандомирським підстолієм Петром Влодковичем із Харбіновиць на користь Яна з Зубри за суму 120 кіп руських грошів.

Документ посвідчує продаж і вічну поступку (резигнацію) села Освиця разом із дворищем Креблово Станіславом Ламбертовичем на користь сандомирського підстолія Петра Влодковича з Харбиновичів за 120 кіп руських грошей. Львівський староста Флоріан із Коритниці затверджує правочин та взяте продавцем зобов'язання юридично захистити покупця від можливих претензій з боку родичів.

Лавники міста Львова посвідчують, що коваль Якуб продав Янові Бреннеру частину своєї міської парцели за суму чотирнадцять кіп грошів. Документ гарантує покупцеві вічне й спокійне право на володіння, користування та вільне розпорядження придбаною землею.

Ян з Обіхова, генеральний староста руський, посвідчує продаж спадкового села Сихів сандомирським підстолієм Петром із Харбіновиць на користь Яна із Зубри за суму 130 кіп білих грошів. Покупець отримує село з усіма приналежностями і правами у вічне володіння.

Гнєзненський архієпископ Миколай Тромба як третейський суддя розв'язує майнові та правові суперечки між плебаном львівського парафіяльного костелу Яном Русином і радою та громадою міста Львова. Угода регулює взаємні фінансові претензії, участь у зведенні міських мурів та обов'язки, пов'язані з утриманням костелу.

Король Владислав Ягайло надає місту Львову та його міщанам землі й ліси навколо міських ланів, звані обшарами, разом з усіма приналежностями та прибутками. Натомість міщани зобов’язуються постійно дбати про розбудову, укріплення та прикрашання міста.

Документ є нотаріальним інструментом, складеним нотаріусом Альбертом із Падви за наказом львівського архієпископа Яна з Ряшева на прохання алтариста Августина Каменера. Містить трансумпт привілею райців міста Львова від 1399 року про фундацію та забезпечення вівтаря Десяти тисяч мучеників і святих дів у львівській катедрі.

Спитко з Тарнова і Ярослава, діючи на прохання львівських райців, які виконували заповіт покійного міщанина Леонарда, бере під патронат фундований вівтар у львівській катедрі та забезпечує на його утримання щорічний чинш у розмірі десяти гривень із ярославського мита. Натомість він покладає на вівтарника суворі літургійні обов'язки, зокрема відправлення щотижневих мес за упокій душі фундатора та його близьких.