Каталог джерел

Руський староста Ян Кміта надає село Годовиця костелу св. Івана та монастирю св. Василія на передмісті Львова за упокій душі колишньої власниці. В обмін на передані маєтності та доходи духовенство зобов'язане відправляти меси.

Князь Владислав Опольчик надає Юшкові зі Скорниць у лен село Бибель та солецтво з дворищем у селі Добра Вода в Галицькій землі. Натомість отримувач зобов'язується нести військову службу з одним списом та одним лучником і сплачувати податок у розмірі двох празьких грошів із диму щочотири роки.

Князь Владислав Опольчик надає шляхтичу Денгарту та його законним спадкоємцям село Дунаїв у Львівському дистрикті на спадковому праві разом з усіма приналежностями та прибутками. Документ визначає чиншові обов'язки на день святого Мартина, а також забезпечує імунітет і непорушність надань.

Пріор монастиря домініканців Божого Тіла у Львові дає розписку львівським райцям в отриманні чотирьох брил воску, заповіданих монастирю за тестаментом міщанином Мартином із Вишні, і звільняє їх від будь-яких подальших претензій. Документ складено й засвідчено публічним нотаріусом Миколаєм із Битома у львівській ратуші.

Король Владислав Ягайло підтверджує і трансумує документ короля Казимира Великого від 1368 року, яким Львову надаються сто франконських ланів німецького права та млин на річці Полтва. Крім того, підтверджує судові вольності львівських міщан і право на полювання в межах наданих земель.

Королева Польщі Ядвіґа підтверджує та поновлює грамоту колишнього старости руського Яна від 1371 року про надання села Годовиця у Львівському дистрикті каплиці св. Івана та монастирю василіян на передмісті Львова. Це надання було здійснене за упокій душі покійного Петра, колишнього власника цього маєтку.

Лавники міста Львова посвідчують, що коваль Якуб продав Янові Бреннеру частину своєї міської парцели за суму чотирнадцять кіп грошів. Документ гарантує покупцеві вічне й спокійне право на володіння, користування та вільне розпорядження придбаною землею.

Король очікує мирного залагодження суперечок між доктором Мартином Кампіаном, членом львівського магістрату, та урядами й приватними особами. Сторони мають спільно призначити доброчесних міщан, які приведуть справу до згоди без порушення прав міста. Король також повідомляє про окремий лист до львівського архієпископа.

Миколай Дмитровський фундує та обдаровує парафіяльний костел Всіх Святих і Пресвятої Діви Марії в Чижках, надаючи йому землю, луки, право на рибний став, десятини й осепи від кметів. Водночас він застерігає за собою та своїми спадкоємцями право патронату і презентації плебана.

Лавники міста Львова підтверджують, що Йокуш Чипсер продав і поступився своїм наріжним будинком, розташованим навпроти цвинтаря Пресвятої Діви Марії, львівському міщанинові Петрові Чанферу. Продавець гарантував покупцеві повне право володіння нерухомістю в її давніх межах, а також захист від правових претензій.

Войцех та Станіслав із Сулимова засвідчують отримання від львівських райців і міщан 30 гривень відшкодування за побиття та завдані рани, присуджених за вироком третейського суду під головуванням львівського архієпископа Яна. Укладачі зобов'язуються відмовитися від будь-яких подальших претензій до міста та зберігати вічний мир.

Гримко з Богуславиць засвідчує отримання від львівських райців і міщан десяти гривень півгрошів відшкодування за завдані рани, побиття та витрати на лікування, призначених йому за вироком третейського суду. Укладач грамоти від свого імені та від імені своїх близьких відмовляється від будь-яких подальших претензій і спорів щодо влади та мешканців Львова.

Папський нунцій Петро Вольфрам затверджує третейський вирок перемишльського єпископа Матея, що врегульовує спір щодо парафіяльних прав і доходів між плебаном Іваном Русином та львівськими монастирями домініканців і францисканців.

Лавники міста Львова посвідчують зречення та відчуження шевцем Павлом півлану ріллі біля гори св. Юра на користь львівського міщанина Кальтарноса. Продавець гарантував покупцеві та його правонаступникам непорушність володіння ґрунтом під міською юрисдикцією.

Король Владислав Ягайло підтверджує трансумований документ львівських лавників щодо дарування фільварку Голоско Катериною Циммерман своєму чоловікові Янушкові Тлумачу. Крім того, монарх надає Янушеві та його наступникам королівську пустку над річкою Брюховицею та сусідні луки.

Кардинал Джордано Орсіні, єпископ Альбано та Великий пенітенціарій, папською владою дозволяє вдові покійного Яна Чорнпаха з Краківської дієцезії вільно обрати відповідного сповідника. Обраний священник отримує право вислухати її сповідь та уділити належне відпущення гріхів.

Перемишльський єпископ Ян разом із капітулою звільняє та квитує львівських райців і міщан від сплати боргу, взятого в покійного єпископа Матея, з огляду на передачу цих коштів безпосередньо королю Владиславу Ягайлу. Видавці грамоти зрікаються будь-яких подальших фінансових претензій і визнають попередні боргові зобов’язання нечинними та анульованими.

Міська влада, цехмістри та все поспільство Львова складають омаж і присягу на вірність королю Владиславу Ягайлу, а після його смерті — його синові Владиславу або дочці Ядвізі. Вони також зобов'язуються коритися королеві Софії та великому князю Вітовту як призначеним опікунам малолітнього королевича.

Король бере під свій захист Мартина Ранішевського, який підпорядкований владі магістрату Львова, і рекомендує обрати його на посаду місцевого писаря та до лави. Збережений текст уривається перед завершенням листа.

Рада міста Львова доручає міщанину Павлу Ґольдберґу викорчувати й заселити кметями міські ліси, звані відтинками (abschnit), розташовані між Зуброю, Сокільниками та Скниловом. Натомість за здійснення локації осадчий отримує вільні лани та шостий денарій із чиншів, а поселенцям надається шістнадцять років слободи.

Папа Мартин V доручає сандомирському деканові оголосити про відлучення від церкви (екскомуніку) львівських міщан за напад на клірика Марка з Косцяна, доки вони не відшкодують збитків потерпілому та не вирушать до Апостольського Престолу по розгрішення. Він також наказує під загрозою церковних кар примусити можливих свідків події дати свідчення.

Львівський архієпископ Ян Жешовський затверджує фундаційний привілей дідича Делієва Яна Коли, який наново зводить місцевий парафіяльний костел. Документ детально визначає надання ґрунтів, рибних ставів, десятини, а також повинності та збори на користь плебана й парафії.

Король Владислав Ягайло надає у вічну власність деканові та канонікам митрополичого костелу у Львові королівське село Вербіж у Руській землі та Львівському повіті разом із митом, мостовим збором і прилеглостями. Натомість він залишає за собою та наступниками лише щорічний чинш у розмірі двох грошів на день святого Мартина, зобов'язуючи капітулу молитися за благополуччя володаря, його синів і Королівства.

Рада міста Львова засвідчує мирову угоду, укладену між райцею Миколаєм Солтисом та Касею Тойффелін у суперечці щодо чотирьох городів, розташованих перед Галицькою брамою. Визначено умови виплати компенсації та вічної передачі річного чиншу на користь убогих львівського шпиталю після смерті Тойффелін.

Райці міста Львова засвідчують, що Ян зі Снятина поручився за свого пасинка Міхеліна щодо щорічної сплати чиншу Янові Зубрському з двох з половиною ланів у селі Зубра. Натомість власник села звільнив ці землі від будь-яких повинностей і панщини, за винятком королівських податків.

Михайло на прізвисько Зинко Сочевич, солтис у Чишках, за згодою дідича Яна Димитровського продає і надає кметю Янові на прізвисько Гарма Ланґетер солтиську корчму разом із пляцом, городом і лукою на магдебурзькому праві в обмін на щорічний чинш та визначені оплатні зобов'язання і повинності. Корчма звільняється від обов'язку військової виправи, яку бере на себе солтиство.

Король Владислав III Варненчик на вальному сеймі в Пйотркуві урочисто підтверджує, відновлює та затверджує всі дотеперішні права, вольності, імунітети та привілеї жителів Королівства Польського духовного і світського станів. Правитель зобов'язується непорушно дотримуватися прав, наданих його попередниками, та ефективно їх оберігати.

Нотаріальний документ містить рішення третейських суддів у спорі між львівським архієпископом Яном Одровонжем і галицьким старостою Миколаєм Паравою. Угода врегульовує питання сплаву суден річкою Дністер та стягнення пов'язаних із цим мит.

Ян Ґоломбек, дідич Зимної Води, продає шляхетному Станіславу з Красника сольтиство в Зимній Воді за 30 польських гривень разом із трьома ланами ріллі, лукою, правом вилову риби та свободою осаджувати загородників. Документ установлює доходи сольтиса від судових кар і корчмів, надає поселенцям 18 років волі (слободи) та чітко визначає їхні майбутні данини й розмір панщини.

Радники відповідають на лист посланців, датований у Варшаві 4 січня. Вони просять довести до кінця справу з паном Пачком, надсилають документи та 70 злотих через Мартина, слугу міського писаря. Також наполягають, щоб посланці залишилися і запобігли шкоді міським інтересам.

Шляхта Львівської землі та Жидачівського повіту укладає союз із радою та міщанами Львова для захисту прав, порядку та спільного суспільного блага. Документ зобов'язує обидві сторони протидіяти беззаконню, грабункам і кривдам, а також гарантує участь львівських райців у шляхетських з'їздах.

Радці Перемишля заявляють про призупинення міських, приватних і цехових справ проти львів'ян на строк до закінчення трьох тижнів від початку майбутнього сейму. Метою є досягнення угоди; Львів мав надати аналогічне зобов'язання.

Ратне отримало від львівського посланця королівський універсал із наказом передати донативу до Львова на 15 жовтня. Автори повідомляють, що універсал надійшов саме того дня, а вони негайно, працюючи вдень і вночі, відправили виплату через свого сусіда. Вони просять прихильно її прийняти й надати підтвердження отримання; затримку пояснюють пізнім врученням універсалу, а не недбалістю.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують зізнання Ельжбети з Гологір, яка записала львівському архієпископу Григорію із Сянока 200 гривень боргу на селі Віцинь. Цей запис збільшив попередню суму, що обтяжувала цей маєток, до загального розміру 800 гривень.

Прокіп із Гвіздця, галицький підчаший, фундує та забезпечує маєтностями костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії, св. Івана Хрестителя і Знайдення Святого Хреста в містечку Остапківці. Він записує святині та її плебану землю, луки, ліси, право риболовлі й вирубування лісу, а також десятини та збори від жителів Остапківців і Гвіздця.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Вишні засвідчують, що Ян Коцежинський із дружиною Магдаленою заставили свою спадкову частку в селі Сороки Янові Ланці за суму п'ятдесят гривень. Акт визначає умови володіння маєтком, проживання в садибі, а також правила й терміни викупу заставленого майна.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Юдихим із Високого засвідчують запис 1473 року, за яким Ельжбета з Гологір заставила львівському архієпископу Григорію із Сянока своє село Віцинь за суму 600 гривень. Заставодавиця зобов'язалася захищати архієпископа від будь-яких правових претензій та відшкодувати можливі збитки.

Львівські земські суддя та підсудок посвідчують здійснений у 1473 році заставний запис села Віцин, яке Ельжбета з Гологорів віддала львівському архієпископу Григорію із Сянока в рахунок боргу розміром 600 гривень.

Марцин Анчевський повідомляє з варшавського сейму про успішне ухвалення конституцій, вигідних для Львова, застерігає від коштовної суперечки з вірменами та наполягає на зборі міських коштів. Також просить адресата призначити заступника на посаду бурмистра й доглянути за його приватним маєтком, жнивами та купівлею коня.

Марцин Анчевський надсилає Мацею Гайдеру надійно запаковані листи до дружини та львівських райців із проханням терміново передати необхідні речі. Він застерігає адресата, щоб той приховав від дружини звістки про погані дороги та небезпеки, а також нарікає на запізніле збирання коштів на виправу.

Автор чекає в Ярославі на Гайдера, міркує про приїзд дружини та купівлю коней. Сповіщає про смерть Самуеля та про мандат, що захищає майно покійного, а також про зниження ціни на товар у Гданську.

Марцін Анчевський із прикрістю повідомляє про видання королівського декрету, що підтверджує торговельні привілеї для львівських вірмен, на що вплинули підкупи та байдужість магнатів. Крім того, він обговорює фінансові справи міста й власні, стан здоров'я купця Самуеля, а також узгоджує з Гайдером плани щодо з'їзду в Ярославі та конфіденційні родинно-майнові заходи.

Марцін Анчевський повідомляє із сеймового з'їзду у Варшаві про затяжні королівські наради та просить Мацея Гайдера подбати про хвору дружину й простежити за жнивами в селі. Також сповіщає про владнання справи з паном Капланом і радить утриматися від мирової угоди зі Стшембінським.

Автор повідомляє про безпечне прибуття до Варшави попри небезпеки та про вручення дарунка королеві. Просить забрати назад листа після прочитання його колегами та зберегти його до власного приїзду, щоб він не потрапив до чужих рук, оскільки виклав у ньому конфіденційні зауваги.

Марцін Анчевський повідомляє про затягування у Варшаві міських справ, суперечки з вірменами та позику, взяту на витрати посольства. Він просить райцю Мацея Гейдера наглянути за його львівським господарством і жнивами, а також надіслати коня до Ярослава.

Марцін Анчевський просить райцю Мацея Гайдера придбати відповідний табін і цемент, а також подбати про збіжжя та утриматися від продажу оксамиту. Крім того, він повідомляє поточні новини зі Львова про візит канцлера та перебіг місцевих службових суперечок.

Марцін Анчевський виправдовує свою відсутність у Львові необхідністю залишатися при королі під час української кампанії. Він передає райцям розпорядження щодо міських фінансових розрахунків, сплати канцелярійних зборів, а також свого заступництва у виконанні обов'язків бурмистра.

Марцін Анчевський дорікає львівським райцям за невдячність і невиплату належних йому сум за труди та витрати, понесені на користь міста. Він повідомляє про направлення проти магістрату та поспільства позову до королівського суду і закликає до полюбовного повернення грошей до початку судового розгляду.

Марцин Анчевський повідомляє з Варшави про заходи щодо аудієнції у справі суперечки з вірменами, нарікаючи на надзвичайну дорожнечу та нетерплячість супутників, які прагнуть повернутися додому. Він також просить адресата терміново знайти кошти для повернення взятої позики, щоб зберегти довіру до делегації.

Марцін Анчевський звертається до львівського райці Мацея Гайдера з проханням терміново розшукати й надіслати забуті міські документи, зокрема червону ратушну книгу та позови у справі Кампіанів. Він наголошує, що брак цих паперів унеможливлює подальше ведення публічних справ міста.