Каталог джерел

Король нагадує про привілей, який дозволяє його слузі Домініку Монтелюпі торгувати в усіх містах Корони і Великого князівства Литовського протягом цілого року. Влада Львова обмежує його на підставі власних прав і привілеїв. Король радить дійти згоди, не чекаючи на рішення королівського суду, і знову вимагає не забороняти Монтелюпі продавати як під час ярмарків, так і поза ними.

Перед лицем ворога, що наближається до міста, райці Львова просять грабовецького старосту Марека Матчинського про підтримку перед коронним великим гетьманом. Вони прагнуть введення жовнірів із підготовленими коштами на їхнє утримання, доброго коменданта та допомоги в закупівлі амуніції й провізії, зокрема з міського чопового та шинкового зборів. Також просять про листи до земських урядовців, аби ті невідкладно видали податки на нагальні потреби міста.

Петро з Браниць та Іван з Високого засвідчують вирок, ухвалений перед лицем короля Казимира Ягеллончика, який забороняє стягнення неправомірних митних зборів у селі Яричів із купців, що прямують на ярмарок. На винуватців незаконного мита накладено вічне мовчання.

Львівський суддя Петро з Браниць та підсудок Ян із Вонсоша засвідчують королівський вирок, який забороняє неповнолітнім синам покійного Проця з Васючина стягувати мито у Васючині під загрозою сплати вадіуму в розмірі 16 гривень. Питання законності стягнення мита відкладено до досягнення дітьми повноліття внаслідок скарги Миколая Бжимухи.

Барч дякує за обіцянку винагороди та пояснює необхідність відповіді магістрату на лист канцлера. Повідомляє про декрет щодо міських сум, справи голосківського плебана і Мацея, а також судовий процес із домініканцями. Просить надіслати автентичні виписи, гонорар патронові та кошти на перебування у Варшаві. Радить бути обережними під час друку сеймових проєктів, анонсує заходи щодо вуличних яток і права складу, а також просить про широкі повноваження.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілей короля Казимира IV Ягеллончика 1472 року, що встановлює у Львові два щорічні ярмарки на свята Пресвятої Трійці та святої Агнеси. Документ регулює детальні торговельні привілеї, право складу, митні збори, випас купецької худоби та судову юрисдикцію щодо купців.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Пйотркові розв'язує суперечку між львівськими міщанами та євреями, запроваджуючи ординацію, яка обмежує торговельну діяльність львівських і передміських євреїв. Документ забороняє їм, зокрема, домашню та розносну торгівлю, продаж прянощів і шовку, а також суворо регулює обіг сукна, воску, шкір і волів.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує мирову ухвалу королівської комісії, що регулює розмір та правила стягнення мита, мостового, гребельного і ярмаркових зборів на шляху зі Львова до Волощини. Привілей захищає львівських міщан і купців від свавільних та обтяжливих зборів, визначаючи тарифи для окремих поселень Русі та Поділля.

Король Сигізмунд I Старий обмежує для львівських та чужоземних євреїв право торгівлі виключно щорічними ярмарками, а також операціями з волами, воском та сирими шкурами за готівку або сукно, міряне на лікті. Він забороняє їм вести розносну торгівлю по містечках і селах під загрозою конфіскації товарів на користь львівського замку.

Король Сигізмунд I Старий на прохання міської влади Львова переносить щорічний ярмарок зі свята Святої Трійці на свято св. Маргарити, звільняючи прибулих купців від сплати мита. Водночас підтверджує проведення ярмарку на свято св. Агнеси зі збереженням чинного обов'язку сплати мита.

Король Сигізмунд I розв'язує суперечку між орендарем мит Анджеєм із Тенчина та львівськими міщанами, дозволяючи львівським купцям їздити через Краків і Сандомир до Любліна й далі в обхід митниць у Белзі, Холмі та Грубешеві, але наказуючи повертатися цією дорогою в разі відмови від подальшого маршруту. Водночас він призупиняє митне звільнення Львова в цих трьох митницях виключно на час дії застави маєтностей Тенчинським, підтверджуючи загальний митний привілей короля Александра.

Король Сигізмунд I відкладає остаточне вирішення суперечки між містами Львовом і Любліном щодо проїзду купців зі Сходу. До ретельного вивчення привілеїв обох сторін монарх наказує зберегти львівське право складу та затримувати турецьких, татарських і волоських купців.

Король Сигізмунд I Старий затверджує відмову влади Любліна від судового позову проти Львова у справі затримання купців, які прямували на люблінські ярмарки. Монарх звільняє львівських міщан від будь-яких претензій, а також підтверджує львівське право складу та інші торговельні привілеї.

Король Сигізмунд I затверджує ухвалу міської ради Львова, яка накладає чинш на місцевих і приїжджих купців та ремісників, котрі розставляють ятки і буди на ринку під час ярмарків. Зібрані в такий спосіб кошти мають надходити до міської скарбниці та служити потребам міста.

Йонас Ізраелович надсилає краківському купцеві Ертору Форбусу боргові розписки в рахунок взаємних розрахунків і повідомляє про відправлення партії лою та тютюну з купцем Марком, який має внести плату в Кракові під заставу товару. Також інформує про заборгованість вірменина у Львові та про наявні запаси сап'яну й воску, обіцяючи остаточно звести рахунки після зустрічі.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський разом із кафедральним капітулом надає своєму братові Войцеху Соліковському в довічне користування село Семиківці та передає йому в дванадцятирічну оренду село Марків. Натомість одержувач зобов'язується сплачувати щорічні платежі, утримувати господарські споруди, а також відновити й утримувати зруйнований повінню рибний став.

Король Сигізмунд III Ваза відновлює і затверджує на прохання Львова щорічний ярмарок на день святої Маргарити, зберігаючи без змін дотеперішній ярмарок на свято святої Агнеси. Прибулим купцям і торгівцям монарх гарантує свободу торгівлі, а також королівську опіку та безпеку в дорозі.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує подані йому цехові артикули братства котлярів із Галицького передмістя у Львові, що регулюють засади організації цеху, релігійні обов'язки, прийом учнів і підмайстрів (товаришів), права вдів, ремісничі стандарти та дисциплінарні покарання. Записи на звороті вказують на облату документа у львівських гродських актах, а згодом на його скасування через отримання без відома магістрату всупереч королівському декрету.

Король Сигізмунд III Ваза встановлює для міста Львова новий щорічний ярмарок, що припадає на свято св. Маргарити і триває три тижні, незалежно від давнього ярмарку на св. Агнесу. Документ гарантує купцям, які прибувають, свободу торгівлі та безпеку під захистом королівського глейту (залізного листа).

Король Ян Казимир дозволяє місту Львову стягувати міські повинності або грошові збори з іноземних купців, які перебувають із товарами понад чотирнадцять днів. У разі спротиву на винних накладається штраф у розмірі ста угорських флоринів, що сплачується порівну на користь королівської скарбниці та міської каси.

Казимир Марковський звітує про стан здоров’я кульгавого коня та повідомляє про труднощі з коновалом через від'їзд короля. Він також описує витрати на власне лікування після хвороби та наполегливо просить надіслати додаткові гроші на покриття боргів.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує і трансумує привілей Яна Казимира 1650 року та Владислава IV 1633 року, якими затверджено цеховий вількір, наданий 1627 року радою міста Львова об'єднаним ремеслам солодовників, броварів і медоварів.

Король Ян III Собеський бере грецьких купців під королівську протекцію, захищаючи їх від утисків і безпідставних претензій львівського товмача Вартана Шимоновича, який послуговувався підступно здобутим привілеєм. Монарх наказує припинити будь-які утиски купців на ярмарках до остаточного вирішення справи в королівському суді.

Король Август II підтверджує Стрілецькому (Курковому) братству у Львові давні привілеї польських монархів, які регулюють доходи братства, податкові звільнення Куркового короля та організацію стрілецьких вправ. Він також наказує повернути зайняту коронною артилерією територію стрільбища (Цельштату) та встановлює щорічний порядок вправ із ручниць, гаківниць і гармат.

Король Август III затверджує Стрілецькому братству міста Львова давні привілеї та імунітети, надані й підтверджені його попередниками: Сигізмундом Августом, Генріхом Валуа, Сигізмундом III, Яном Казимиром, Михайлом Корибутом, Яном III Собеським та Августом II. Підтвердження охоплює, зокрема, збір мита, званого шпасне, частку в митних доходах, привілеї та податкові звільнення для куркового короля, порядок стрілецьких вправ, а також повернення зайнятого стрільбища (цельштату).

Король Станіслав Август Понятовський затверджує сукупність давніх прав, свобод і привілеїв, наданих місту Кам'янка-Струмилова його попередниками. Він також підтверджує давнє розмежування міських земель із сусідніми селами Горпин і Монастир на підставі запису з Коронної метрики.

Імператор Франц II дозволяє проводити два щорічні ярмарки в селі Малехів, яке є власністю львівського шпиталю Святого Духа. Доходи від торгових і ярмаркових зборів призначаються на підтримку цього шпиталю та догляд за бідними й хворими.

Імператор Фердинанд I підтверджує торговому містечку Рожнятів право на щорічне проведення семи ярмарків у визначені терміни. Застережено перенесення торгу на наступний буденний день у разі збігу з обов'язковим святом, а також наказано владі забезпечувати непорушність цього привілею.

Король Станіслав Август Понятовський затверджує та трансумує ординацію купецької конфратернії міста Львова, ухвалену львівським міським урядом, що охоплює 37 статей, які регулюють правила членства, торгівлю, організацію братської влади та захист прав львівських купців.

Вармінський єпископ і підканцлер коронний Міхал Радзієйовський просить владу Львова прихильно поставитися до крамниці купця Бандінеллі після завершення ярмарку й не поширювати на нього обмеження, накладені на чужоземців. Натомість за прихильність до колишнього жителя міста автор листа обіцяє магістрату свою вдячність і підтримку.

Станіслав Сумський повідомляє про успішну зміну асигнати волоської корогви на Полісся та про фінансову угоду, укладену з корогвою пана Вільги. Також сповіщає про переведення жовнірів із сіл до Мостиськ, аби захистити підданих від надмірних тягарів і врегулювати питання збору фуражу та гіберни.

Йоганн Фарквар повідомляє Артура Форбса про від'їзд пана Роберта на візитацію та передає листи, що надійшли зі Львова й Самбора. Він також переказує прохання пана Ярсарського якнайшвидше відіслати посилку до Львова.

Артур Форбс звітує про фінансові операції, виплати контрагентам і труднощі, пов'язані з пересиланням готівки під час пересування військ. Він також повідомляє про відправлення сукна та нюрнберзьких товарів, анонсуючи швидку торговельну зустріч у Кракові.

Роберт Цєнь надсилає з Перемишля купцеві Артуру Форбсу суму 50 злотих, пояснюючи неможливість виплати більшої суми відсутністю торгів та розпорядженням свого пана. Він також повідомляє про спроби стягнути борг із Марка Давидовича Кшешовського.

Йоанна Яблоновська звертається до Яна Станіслава Яблоновського з проханням про термінову допомогу через позови від кредиторів та про заступництво перед асистентом, додаючи подарунок. Друга сторінка містить господарські нотатки та перелік заборгованостей або маєтностей різних осіб.

Лейпцизька компанія «Фляйшер і Кобер» повідомляє Артура Форбса про відправлення відібраної партії замовлених адамашків через Міхаеля Дюмюллера та застерігає щодо подорожчання шовку в Італії. Лист також містить зведення поточних фінансових розрахунків, грошових переказів і подяку за співпрацю.