Каталог джерел

Король Казимир Великий надає мірошникові Конраду з Пруссії та його законним спадкоємцям третину спорудженого ним млина під Львовом разом із третьою частиною прибутків, регулюючи водночас частки покриття витрат на ремонт і підпорядковуючи його міському праву Львова.

Король підтримує прохання львівських євреїв про продовження терміну дії угоди з міською владою щодо торгівлі. Згідно з отриманою ним інформацією, угода не шкодить міським правам чи доходам; він рекомендує її зберегти та дозволити торгівлю на попередніх умовах.

Король повідомляє про домовлене одруження з Констанцією, донькою покійного ерцгерцога Карла, і запрошує владу Львова надіслати послів на урочистість, заплановану на 30 жовтня. Просить виявити відданість і радість з приводу його успіху.

Сигізмунд III звинувачує міську владу в перешкоджанні угоді єзуїтів з євреями. Власники земель, які євреї хочуть викупити для єзуїтів, за словами короля, готові поступитися ними за відповідну плату, але спротив міста блокує порозуміння. Король знову вимагає довести угоду до кінця.

Сигізмунд III нагадує, що влада Львова сама підтримувала заснування колегіуму єзуїтів. Звинувачує їх у подальшому перешкоджанні справі та підбурюванні простолюду. Надсилає делегатів, які мають усунути перешкоди та розпочати фундацію; закликає до співпраці під загрозою королівської немилості.

Через небезпеку король наказує владі Львова подбати про оборонне спорядження та укріплення, а також зібрати продовольство, порох, кулі та інші необхідні запаси. Заповідає особистий приїзд і очікує належного порядку, доручаючи порозуміння з гетьманом та старостою.

Король нагадує привілей, що дозволяє його слузі Домініку Монтелупі торгувати в усіх містах Корони та Великого князівства Литовського протягом усього року. Влада Львова обмежує його на підставі власних прав і привілеїв. Король рекомендує угоду без очікування на рішення королівського суду і знову вимагає, щоб Монтелупі не забороняли продаж як під час ярмарків, так і поза ними.

Король дорікає Львову за ненадсилання представників до сеймової комісії, що встановлює ціни. Аргументи, надіслані письмово, слід було представити через делегатів. Окремо запевняє про нагляд комісарів за поведінкою солдатів і наказує владі дбати про безпеку міста.

Король призначає майно слюсаря, який помер бездітним, на завершення ратушної вежі. Вимагає використання коштів для суспільного блага та звітування перед комісарами.

Король отримує часті скарги міщан Львова на старосту Станіслава Боніфація Мнішка. Перш ніж приступити до виконання сеймових та задвірних декретів, просить єпископа Акація Гроховського напоумити старосту і привести до згоди з містом, зі збереженням та примноженням міських вольностей згідно з нещодавно наданим привілеєм.

Король наказує магістрату Львова суворо дотримуватися монетарних універсалів. Перераховує євреїв, шотландців та інших, хто займається грошима, яким не дозволено всупереч законам обертати червоними золотими та талерами або скуповувати їх для вивезення. Забороняє ввезення та збут зазначеної іноземної монети. Уряд має негайно карати винних; за недбалість або толерування порушень загрожує відповідальність самій владі міста.

На прохання уніатських та неуніатських русинів король призначає генеральний синод у Львові на 28 жовтня 1629 року. Влада міста має забезпечити учасникам безпеку, запобігати заворушенням, співпрацювати з королівським послом і допомагати київському митрополиту. Повинні заздалегідь призначити квартири та місця перебування духовенства та інших учасників.

Король Владислав IV Ваза напоумляє львівський магістрат у зв'язку зі скаргою тамтешніх вірмен, чиї права та привілеї, надані монархами, зазнають утисків. Він наказує міській владі не порушувати вірменських свобод і утримуватися від заподіяння їм будь-якої кривди та перешкод.

Король доручає повне командування містом та Львівським замком Олевінському, львівському войському. Магістрат має узгоджувати з комендантом питання безпеки, дотримуватися переданої ним волі короля та виявляти йому послух.

Документ засвідчує вирок королівського суду, ухвалений у суперечці Миколая Бжимухи з Михайлом Язловецьким щодо неправомірного стягнення митних зборів. Суд визнав відсутність повноважень у Михайла Язловецького та наклав на нього довічну заборону збирати мито з купців і співземлян у Язловці.

Ж. К. де Балюз повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про напруженість у відносинах між Данією та Швецією через Гольштейн, невирішене питання дев'ятого курфюрства та сутички в Гессені. Він також згадує про рекомендованого ним слугу, якого має привести великий гетьман.

Король Александр Ягеллончик засновує у Львівській катедрі канонікат і пребенду, призначену для постійного проповідника, з метою поширення віри та проповідування Божого слова. Право патронату й обрання відповідного священника на цю посаду монарх навічно передає архієпископу Бернарду та львівській капітулі.

Король Александр Ягеллончик надає бурмистрові, раді та місту Львову право вічного збору мостового в розмірі одного польського гроша з кожного навантаженого воза, що в'їжджає до міста. Отримані доходи міщани зобов'язані повністю спрямовувати на ремонт навколишніх публічних доріг і міських укріплень.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек затверджує надання канонії та проповідницької пребенди магістру Станіславу з Кракова, а також долучає до її посагу 300 флоринів за записом міщанина Петра Стричка. Акт детально регламентує проповідницькі обов’язки, умови екзаменування й резиденції та забороняє обмін цього бенефіція на інший.

Службові записи галицької канцелярії за 1794–1795 роки, що підтверджують сплату гербового мита та проведення звірки (колаціонування) сторінок книги судовими урядовцями.

Король Сигізмунд I на прохання львівського архієпископа Бернарда Вільчека підтверджує вирок короля Владислава Ягайла від 1422 року, що врегульовує розмір щорічних зборів на архієпископський стіл, які сплачують на святого Мартина кметі та поселенці німецького права у Львівській дієцезії. Документ встановлює постійний розмір цієї повинності у шість широких грошів з кожного посіданого лану, за винятком львівських поселенців, які сплачують по одному вярдунку.

Королівські комісари під головуванням архієпископа Бернарда Вільчека вирішують багаторічні суперечки між митрополичою капітулою та владою міста Львова, врегульовуючи питання польського та німецького проповідників, кафедральної школи та посади захристиянина. Угода також унормовує управління майном і тестаментними записами, функціонування міського млина та забезпечення кафедри водою.

Документ є арбітражним вироком, що врегульовує багаторічні суперечки між львівською катедральною капітулою та магістратом міста Львова, зокрема щодо польськомовного та німецькомовного проповідників, управління катедральною школою, депозитів і заповітних записів, а також прав на Вільховий млин та міський водогін. Під загрозою штрафу у дві тисячі угорських флоринів він зобов'язує сторони вічно дотримуватися узгодженого порядку.

[Польською; переклад очікується] Król Zygmunt I Stary potwierdza ugodowe orzeczenie komisji królewskiej regulujące wysokość oraz zasady poboru ceł, mostowego, grobelnego i opłat targowych na szlaku ze Lwowa na Wołoszczyznę. Przywilej chroni mieszczan i kupców lwowskich przed samowolnymi i uciążliwymi opłatami, określając taryfy dla poszczególnych miejscowości Rusi i Podola.

Король Сигізмунд I переводить належні Львову села Зубру та Сихів із земського права на магдебурзьке право, підпорядковуючи їх владі бурмистра та міської ради. Звільняє мешканців і райців з-під юрисдикції земських і гродських урядників, а також від усіх повинностей і військових походів, зобов’язуючи їх винятково до сплати міського шосу разом зі Львовом.

Джордж Васт повідомляє з Ярослава Артура Форбса у Львові про фінансові питання, розрахунки з Букевичем та Дуїнскесом, а також про оренду кімнати. Крім того, повідомляє про передачу лимонів, вирішення справи з цукорницею та передає вітання спільним знайомим.

Wieniawski дякує Zawadzkiemu за прихильність та анонсує привітання після свят. Приписки містять поклони для благодійниці та ласкавої пані; початок листа та частина привітань залишаються нерозбірливими.

Король Сигізмунд I Старий наново засновує цех кравців у Львові, забороняючи займатися цим ремеслом у місті та на передмістях ремісникам з-поза братства. З-під цехового обов'язку вилучено лише двох замкових кравців, призначуваних львівським старостою.

Король Сигізмунд I постановляє, що добровільна сплата коломийського мита львівськими міщанами на користь воєводи Оттона з Ходча має тимчасовий характер і не порушує їхнього попереднього звільнення від цього збору. Після смерті Оттона або його відмови від оренди Коломиї жоден наступний орендар (тенутарій) не матиме права вимагати від львів'ян зазначеного мита.

Королівські комісари вирішують майновий спір між удовою та доньками покійного райці Яна Коснара та львівським підкоморієм Миколаєм Одновським. Справа стосується повернення 350 флоринів заставного боргу та повернення кам'яниці, розташованої на львівському Ринку.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує грамоту королівських комісарів від 1533 року, яка встановлює детальний розподіл меж між селом Вербіж, належним львівській капітулі, та королівськими маєтностями Демня, Дроговиж і Устя, що перебували в оренді Павла Тарла. Документ описує проходження кордону, позначеного 32 курганами-копцями та зарубками на деревах, а також закріплює за капітулою права на води річок Зубра, Щирець і Дністер.

Король Сигізмунд I Старий звільняє львівських міщан і купців від обов'язку сплачувати мито в Коломиї, яке безпідставно стягувалося в період оренди тамтешніх королівських маєтностей Оттоном із Ходча. Привілей назавжди звільняє всі перевезені товари, зокрема рибу та збіжжя, дорогою туди й назад.

Львівський земський суд здійснює трансумпцію та підтвердження привілеїв королів Казимира Ягеллончика та Сигізмунда I Старого для церкви св. Миколая перед містом Львовом. Документ підтверджує звільнення тамтешнього пресвітера, його наступників та самого монастиря від усіляких податків, данин і тягарів на користь корони.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку між львівським старостою Миколаєм Сенявським та владою Львова, підтверджуючи давній звичай і порядок обрання райців та інших міських урядників. Він постановляє, що вакансії в міській раді можуть заміщуватися виключно з-поміж лавників без утручання старости, зі збереженням права монарха призначати одного з шести урядуючих райців.

Дюпре дякує руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському за рекомендаційні листи до пані Замойської, яка, втім, раніше вже доручила своїм синам підшукати собі слугу на власний розсуд. Автор листа просить про подальше покровительство та висловлює надію на прийняття на службу в майбутньому.

Господар Василь Лупул запевняє Яноша Кемені та Дєрдя II Ракоці у незмінній дружбі, пояснюючи давні претензії щодо неналежного поводження з молдавським послом на похороні Жигмонда Ракоці. До листа додає новини про похід калги-султана й посольство хана до Хмельницького по допомогу проти калмиків і донських козаків, а також про кривавий бунт у Корсуні під час скорочення козацького реєстру та страту його ватажка Мозирі.

Річард Мюррей перепрошує купця Артура Форбса за затримку у сплаті давнього залишку боргу, пояснюючи це непередбаченими збитками, яких зазнав у Ряшеві. Він висловлює вдячність за виявлене розуміння та просить передати кореспонденцію, адресовану панові Мейтленду.