Каталог джерел

Наказ передати Янові Тарновському три фальконети з-поміж десяти королівських гармат, що зберігаються у Львові. Гармати, деформовані під час пожежі, мають упізнати гармаші.

Король Ян Ольбрахт дозволяє колегії вічних вікаріїв Львівської катедри придбати будинок із парцелою у Львові для їхнього спільного осідку. Водночас вилучає цю нерухомість та її мешканців з-під міської юрисдикції та від усяких податків і повинностей, переводячи її під церковну юрисдикцію та імунітет.

Король Александр Ягеллончик надає митрополичій капітулі у Львові третю міру доходів із королівського млина перед Галицькою брамою на львівському передмісті з правом її викупу. Надані прибутки мають послужити для забезпечення новозаснованих вічних вікаріїв при львівській катедрі.

Король Олександр Ягеллончик звільняє громадян і жителів Львова від усіх мит, а також перевізних, мостових і гребельних зборів по всьому Королівству Польському, зрівнюючи їхні права з правами краківських міщан. Привілей надано як винагороду за жертовність львів'ян під час зведення міських оборонних укріплень, що захищають країну від нападів.

Король Александр Ягеллончик засновує у Львівській катедрі канонікат і пребенду, призначену для постійного проповідника, з метою поширення віри та проповідування Божого слова. Право патронату й обрання відповідного священника на цю посаду монарх навічно передає архієпископу Бернарду та львівській капітулі.

Король Александр Ягеллончик надає бурмистрові, раді та місту Львову право вічного збору мостового в розмірі одного польського гроша з кожного навантаженого воза, що в'їжджає до міста. Отримані доходи міщани зобов'язані повністю спрямовувати на ремонт навколишніх публічних доріг і міських укріплень.

Миколай Бєґановський відповідає міській владі Львова на її скаргу стосовно шкідливих для міста сеймикових ухвал та ймовірної ролі в цьому брацлавського стольника. Він висловлює готовність виступити посередником у листуванні зі стольником і обіцяє особисто поговорити з львівським єпископом після прибуття до міста.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек на прохання вівтарника Станіслава Вітелліуса поновлює і затверджує ерекцію та забезпечення вівтаря святих Миколая, Станіслава, Христофора і Юрія у Львівській катедрі, трансумуючи давніший документ Спитка з Ярослава, який фундував чинш із ярославського мита на підставі запису міщанина Леонарда. Архієпископ підтверджує право патронату дідичів Ярослава та уточнює месальні обов'язки кожного чергового вівтарника.

Король Сигізмунд I дозволяє владі Львова стягувати плату в розмірі півгроша з кожного воза втікачів, які рятуються в місті від ворожих нападів. Отримані кошти мають покрити витрати на очищення міста від багна й нечистот та ремонт міських мурів, валів і ровів.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує та надає місту Львову його давній герб із зображенням брами з трьома вежами та стоячим левом. Крім того, монарх надає міській владі почесний привілей запечатувати всі документи й грамоти червоним воском.

Петер Вест інформує Артура Форбса про поточні фінансові розрахунки, заплановану передачу євреями коштів пану Кунцу та відправлення вина до Ґданська. Повідомляє також про перебіг судових справ, суперечки з равським старостою, вбивство в підскарбія та відтермінування роботи канцелярії.

Король Сигізмунд I Старий на прохання міської влади Львова переносить щорічний ярмарок зі свята Святої Трійці на свято св. Маргарити, звільняючи прибулих купців від сплати мита. Водночас підтверджує проведення ярмарку на свято св. Агнеси зі збереженням чинного обов'язку сплати мита.

Король Сигізмунд I переводить село Жидатичі, що належить до митрополичої капітули у Львові, із земського права на церковне. Водночас він звільняє цей маєток від обов'язку військових походів, податкових поборів та всіх інших повинностей світського права.

Король Сигізмунд I дозволяє львівському підсудкові Янові Дідушицькому та його наступникам стягувати визначене мостове мито на сімнадцятьох переправах у маєтностях Дідушиці та Млиниці. В обмін на привілей збирання мита власники зобов'язуються постійно утримувати й ремонтувати дороги та мости.

Король Сигізмунд I Старий надає владі та міщанам Львова право стягувати нове мостове мито в розмірі двох денаріїв з кожного вола, якого женуть на продаж, звільняючи від цієї сплати львівських міщан. Отримані доходи мають призначатися на постійне утримання та ремонт мостів довкола міста задля забезпечення безпечного проїзду купців і подорожніх.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує грамоту королівських комісарів від 1533 року, яка встановлює детальний розподіл меж між селом Вербіж, належним львівській капітулі, та королівськими маєтностями Демня, Дроговиж і Устя, що перебували в оренді Павла Тарла. Документ описує проходження кордону, позначеного 32 курганами-копцями та зарубками на деревах, а також закріплює за капітулою права на води річок Зубра, Щирець і Дністер.

Король Сигізмунд I Старий надає навічно канонікам митрополичого костелу у Львові третю мірку з королівського млина біля Галицької брами. Документ одночасно визначає обов'язки капітули та старости щодо покриття витрат на ремонт та утримання млина.

Король Сигізмунд I надає львівським міщанам вічне право шинкувати палене вино (горілку) в межах міста та на передмістях, а також стягувати з цього збори на міські потреби. Усім іншим станам і жителям забороняється продаж горілки без дозволу міської ради під загрозою конфіскації напою.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові навічно надає місту Львову право стягувати торговий збір із кожного воза з товарами, наданий колись тимчасово королем Яном Ольбрахтом. Отримані в такий спосіб прибутки призначаються на відновлення та утримання міських укріплень.

Король Сигізмунд I Старий, зваживши на розташування Львова на загроженому прикордонні та заслуги тамтешніх ремісників в обороні міських мурів, вилучає львівські цехи із загального наказу про касацію братств у Короні й урочисто підтверджує всі їхні дотеперішні права, статути та привілеї.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє владі Львова спорудити білильню на міських землях із застереженням, що доходи з неї призначатимуться виключно на зміцнення та ремонт міських фортифікацій. Монарх гарантує місту виняткове право на ведення такого підприємства в околиці, забороняючи спорудження конкуруючих білилень.

Король Сигізмунд I Старий надає владі Львова будівлю міської ваги та стригальню сукна разом з усіма прибутками на потреби оборони та спільного блага міста. Привілей забороняє створення конкурентних приватних майстерень такого типу в місті та на передмістях під загрозою конфіскації.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілеї, які вилучають міщан і жителів Львова з-під юрисдикції шляхетських, земських та гродських судів. Усі їхні справи мають розглядатися виключно перед належним міським судом магдебурзького права під загрозою недійсності інших вироків.

Король Сигізмунд I Старий надає місту Львову привілей, який встановлює, що львівські міщани не зобов'язані подавати та пред'являти свої права й документи перед жодними урядовцями чи комісарами, а виключно особисто перед королем та його наступниками в межах Королівства Польського.

Король Сигізмунд I Старий надає бурмистрові та райцям міста Львова вічне право патронату та презенти на препозитуру костелу і шпиталю Святого Духа у Львові. Документ покладає на львівського архієпископа обов'язок інвестувати кандидатів, висунутих міською владою, і застерігає непорушність цього права перед можливими коронними претензіями.

Король Сигізмунд I Старий здійснює вічне дарування спустілого села Оленчиці у Львівській землі на користь львівського архієпископа Петра Стажеховського та тамтешнього митрополичого костелу з метою збільшення доходів архієпископського столу. Документ вилучає село з-під монаршої юрисдикції та включає його в межі церковного імунітету.

Король Сигізмунд I Старий скасовує клаузули давніх привілеїв, які обтяжували міські лани чиншами та дозволяли різним націям мати окреме судочинство, звільняючи міщан від оплат і наказуючи судити всіх мешканців виключно за магдебурзьким правом перед львівським війтом.

Король Сигізмунд I затверджує ухвалу міської ради Львова, яка накладає чинш на місцевих і приїжджих купців та ремісників, котрі розставляють ятки і буди на ринку під час ярмарків. Зібрані в такий спосіб кошти мають надходити до міської скарбниці та служити потребам міста.

Король Сигізмунд I Старий передає бурмистрові, райцям та місту Львову у вічну власність міську лазню, розташовану навпроти монастиря францисканців, разом із чиншем, що дотепер сплачувався до королівського замку. Доходи з лазні мають підтримувати міську скарбницю, обтяжену витратами на ремонт і розбудову фортифікацій.

Король Сигізмунд II Август підтверджує та відновлює всі дотеперішні права, привілеї, імунітети та маєтності, надані місту Львову його попередниками та ним самим. Водночас бере міщан та їхнє майно під королівську опіку, забороняючи накладати нові тягарі та порушувати межі міської юрисдикції.

Король Сигізмунд II Август підтверджує львівському архієпископу Петру Стажеховському, капітулі та духовенству митрополичого костелу у Львові всі права, привілеї, вольності й імунітети, надані його попередниками. Це підтвердження відбулося на вальному сеймі в Пйотркуві на виконання монаршої коронаційної присяги.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей свого батька Сигізмунда I Старого від 1546 року, який надає бурмистрові та райцям міста Львова вічне право патронату й презентації препозита костелу та шпиталю Святого Духа у Львові. Документ скасовує всі суперечні з цим надання й наказує львівському архієпископу інституювати кандидата, представленого міською владою.

Король Сигізмунд II Август підтверджує старшинам та громаді львівських вірмен усі права, привілеї, вольності, імунітети та давні звичаї, надані його попередниками, зокрема королем Сигізмундом I Старим.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських вірмен з-під юрисдикції будь-яких судів земських і гродських урядовців, підпорядковуючи їх виключно юрисдикції війта та вірменських старших, які судять за вірменським правом. Будь-які апеляції на рішення цього суду залишено до виключного розгляду перед королівським судом.

Король Сигізмунд II Август підтверджує давній звичай стягнення міськими брамниками у Львові плати у вигляді одного поліна дров та в'язки сіна чи соломи з кожного воза і саней, що в'їжджають до міста. Натомість вартові брам зобов'язані підтримувати чистоту проїздів і забезпечувати зручний в'їзд до Львова.

Король Сигізмунд II Август затверджує вирок краківського вального сейму, який скасував позов шляхтича Васька Лагодовського проти міської влади Львова, поданий до ґродського суду. Документ підтверджує привілей, що вилучає львівських міщан з-під чужої юрисдикції, і наказує позивати їх виключно до міського суду.

Король Сигізмунд Август підтверджує у формі транссумпту чотири давніші королівські привілеї для міста Львова. Документ гарантує вилучення львівських міщан з-під чужих юрисдикцій і комісарських судів та звільняє львівських купців усіх обрядів від сплати мита, зокрема в Холмі, Белзі та Грубешеві.

Король Сигізмунд II Август підтверджує і трансумує чотири привілеї королів Казимира Ягеллончика та Сигізмунда I для цеху шевців міста Львова. Вони стосуються обмеження кількості шевців на підзамчі до двох майстрів, заборони займатися шевським ремеслом у шляхетських маєтках за мурами міста, правил продажу шкір гарбарниками та заборони перекуповувати шкіри перед міськими брамами.

Король Сигізмунд II Август на вальному сеймі в Кракові затверджує документ львівських лавників 1554 року, що засвідчує продаж лану орної землі з луками та чагарниками в селі Клепарів на користь селянина Григорія Солтиса Станіславом Кмітовичем, а також Барбарою та Катериною Кмітівнами. Виданий диплом забезпечує покупцеві та його спадкоємцям вічне й непорушне право власності на набуту землю.

Король Сигізмунд II Август підтверджує Яну Кровицькому та жителям юридики костелу св. Івана Хрестителя на передмісті Львова давні привілеї королів та урядовців щодо вірменського права і звільнення від гродських тягарів. Крім того, монарх дозволяє тамтешнім вірменським ремісникам вільно займатися всілякими ремеслами згідно з давнім звичаєм.

Король Генріх Валуа на коронаційному сеймі підтверджує громаді львівських вірмен усі права, привілеї, імунітети та звичаї, надані його попередниками. Він наказує королівським урядникам і міській владі Львова неухильно їх дотримуватися та захищати львівських вірмен.

Король Стефан Баторій підтверджує львівському міщанинові Шимону Ганнелю давніші привілеї королів Сигізмунда I і Владислава Ягайла на маєток Голоско та надання над річкою Брюховичі. Документ санкціонує спадкові права та права власності на згадані маєтності під Львовом.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує привілеї цеху краячів сукна у Львові, трансумуючи диплом Стефана Баторія 1578 р. (який містить привілей Сигізмунда I 1541 р. про виключне право на торгівлю сукном на лікті) та акт міської ради Львова 1594 р. про заснування братства сукнярів.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський призначає на вічні часи єпископські доходи з Кам'янки та Буська на відправлення львівською капітулою щорічних заупокійних богослужінь за упокій його душі. Це надання 1606 року формально затвердив архієпископ Ян Тарновський під час деканальної візитації.

Київський митрополит Михайло Рагоза разом із руськими єпископами проголошують приєднання до єдності з Апостольським Престолом та укладення унії Руської церкви з Римською церквою в Бересті. Документ містить підписи та печатки ієрархів, а також пізніші провениєнційні й облаційні записи.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує привілей Стефана Баторія 1576 року, що трансумує документ Сигізмунда I Старого 1533 року для цеху кравців у Львові. Акт регулює устрій кравецького братства, питання зборів, майстерських іспитів, а також захист від позацехових ремісників.

Документ короля Сигізмунда III Вази встановлює та затверджує єдині ставки зборів, які стягує львівський магістрат із привезених грецьких, мальвазійських, угорських, моравських і далматинських вин. За взірцем краківських привілеїв монарх призначає ці доходи на утримання міського уряду, а також визначає покарання за недотримання приписів.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує привілей короля Сигізмунда II Августа від 1550 року щодо надання саду з садибою чи фільварком, а також лук у Львові на користь мансіонаріїв львівської кафедри.

Папа Іннокентій X сповіщає духовенство та люд Львівської дієцезії про піднесення Яна Тарновського до сану архієпископа-митрополита після смерті його попередника. Він наказує вірним підкоритися його пастирській владі та виявляти йому синівську пошану й послух.

Провінціал домініканців Яцек Терраріус уповноважує пріора Яцека Жечковського заснувати розарійне братство та опікуватися ним при костелі в Зубрі у Львівській архідієцезії. Документ містить пізніші затвердження львівських архієпископів Костянтина Липського від 1687 року та Яна Скарбека від 1724 року.