Каталог джерел

Король Владислав III Варненчик записує шляхтичеві Іванку Русину суму 60 гривень на королівському селі Залужжя в Галицькому повіті як винагороду за вірність та участь у поході проти турків. Одержувач отримує село в користування до моменту повернення боргу, а також звільняється від королівських стацій до повернення монарха до Польщі.

Львівський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Високої засвідчують перебіг процесу в земському суді між позивачем Стахном із Плетенич та Філіпом Посудовським із Подусова. Виписка містить перелік чергових судових строків (рочків), призначених сторонам суперечки.

Військовий суддя Миколай Карменський просить львівських райців про короткострокове позичення міського ката для здійснення страти солдатів, засуджених до смерті в таборі під Свіржем. При цьому він запевняє у негайному відісланні ката назад після виконання вироків та в належній винагороді.

Войцех Свірзький звертається до бурмистра Львова з проханням стримати цеховиків від нападів на позацехового мечника, який мешкає в його садибі й не має коштів на вступний внесок до цеху. Автор нагадує, що регулярно сплачує чинш за міську землю, на якій розташована садиба, і просить залагодити цей конфлікт.

Новий львівський староста Ян Цетнер повідомляє райців і мешканців Львова про заплановане на 1 червня 1676 року урочисте обіймання посади. Він звертається до них із проханням ушанувати урочистість в'їзду своєю присутністю, сподіваючись на їхню традиційну прихильність.

Александр Цетнер заступається перед владою Львова за свого брата, просячи про мирне врегулювання суперечки та виплату належних продовольчих стацій. Він наголошує, що через важкі часи вояки потерпають від голоду і без забезпечення не можуть вирушити до табору.

Александр Цетнер запевняє львівських райців, що після укладення угоди з його підрозділом їм не слід побоюватися збирання хліба військом. Він також повідомляє про втручання через свого поручника Поляновського та про намір переговорити з гетьманом.

Александр Цетнер закликає львівських райців видати призначене забезпечення для його хоругви, вказуючи на драматичне становище голодуючих солдатів. Він попереджає, що в разі подальшого ухиляння міста від повинностей справу остаточно вирішить гетьман.