Каталог джерел

Король Владислав Ягайло надає десятьом канонікам катедрального костелу у Львові чотири вози солі щорічно з жуп у Дрогобичі. Надання є подякою за радісні вісті про перемогу над татарами, турками і волохами під Брацлавом.

Ян із Чижова, намісник Королівства Польського, посвідчує, що Ян із Зубри призначив Миколая з Гологір опікуном своїх малолітніх синів та управителем усього маєтку аж до досягнення ними повноліття.

Король Казимир IV Ягеллончик передає катедральній капітулі у Львові королівське село Кугаїв разом із повними імунітетами. Це надання є обміном на поле та ліс під Високим замком у Львові, раніше подаровані канонікам королем Владиславом Ягайлом.

Король Александр Ягеллончик наказує руським і подільським урядникам, зокрема львівському старості, надавати допомогу львівським міщанам у дотриманні права складу шляхом арешту купців, які оминають Львів, та конфіскації їхніх товарів на користь королівського скарбу.

Перед львівським земським судом Ядвіга з Олеська, дружина подільського воєводи Мартина Каменецького, записала львівському архієпископу Бернарду Вільчеку щорічний видеркафовий чинш у розмірі 10 гривень із суми 400 флоринів. Цей дохід, забезпечений митом і ставами в Залізцях та Олеську, призначався на утримання лампади перед вівтарем святого Юрія у львівській катедрі.

Суддя та підсудок краківської землі засвідчують декрет короля Сигізмунда I, що вирішує спір митників із купцями щодо шляхів перегону худоби та перевезення товарів із Русі, Поділля, Волині та Молдавії (Волощини). Згідно з вироком, волів і товари з Русі, Поділля та Молдавії слід направляти через Львів, Городок і Перемишль до Сандомира, натомість із Волині — через Люблін і Радом, під загрозою конфіскації.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує подані йому цехові артикули братства котлярів із Галицького передмістя у Львові, що регулюють засади організації цеху, релігійні обов'язки, прийом учнів і підмайстрів (товаришів), права вдів, ремісничі стандарти та дисциплінарні покарання. Записи на звороті вказують на облату документа у львівських гродських актах, а згодом на його скасування через отримання без відома магістрату всупереч королівському декрету.