Каталог джерел

Опольський князь і господар Русі Владислав Опольчик надає київському єпископові Якову, а після його смерті — церкві св. Івана Хрестителя у Львові та василіянам, покинутий каноніцький двір і міські парцели. Надане нерухоме майно водночас звільняється від усіх податків, тягарів і повинностей на користь міста Львова.

Король Владислав Ягайло надає своєму митникові Волчкові, єврею зі Львова, спадкове сойтівство в селі Вербіж разом із двома вільними ланами, корчмою та млином. Документ також переводить усе село з польського та руського права на німецьке (сьодське) право, вилучаючи його населення з-під юрисдикції земських судів.

Маршалок Королівства Польського Ян з Олесниці вирішує суперечку щодо митних прибутків у селі Вербіж, затверджуючи повноваження львівського митника Волчка та відновлюючи його у володінні ними. Водночас він наказує Теодорику Бучацькому, його родичам та місцевим кметям припинити чинити подальші перешкоди у стягненні мита.

Король Владислав III наказує урядникам руських земель привселюдно оголосити про заборону купцям оминати Львів, а також заборонити шляхті незаконно стягувати нові митні збори. Непокірних належить карати конфіскацією майна, що перевозиться, та арештом.

Король Казимир Ягеллончик наказує урядникам руських земель заборонити купцям оминати Львів новими шляхами та стримати шляхту від свавільного стягнення мит. Порушників належить заарештовувати разом із перевезеним товаром, який має відійти львівським міщанам.

Мазовецькі князі Семовит VI та Владислав II надають отцю Станіславу, капелану занедбаного костелу Святого Духа на передмісті Буська, утримання у вигляді щорічної грошової суми з буського мита, хутра, деревини та звільнення від мита. Документ наказує місцевим урядовцям поважати й своєчасно виплачувати призначені повинності.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє лицареві Янові із Сенна викупити королівське село Ценів у Львівському повіті з рук шляхетного Яна Давидовського. Монарх записує село Янові із Сенна на суму викупу, гарантуючи йому спокійне володіння до повного повернення суми короною.

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує, що ухвалений владою та жителями Львова податок (циза) на нагальні потреби держави та прусської війни має добровільний характер і обмежується одним роком. Монарх зобов'язується королівським словом, що цей збір не перетвориться на постійну повинність і жодним чином не порушить привілеїв та вольностей міста.

Король Сигізмунд I дозволяє катедральній капітулі у Львові придбати на праві видеркафу річний чинш вартістю до чотирьохсот гривень із земських або міських маєтків для підтримки духовенства. Набуте в такий спосіб майно навічно звільняється від обов'язку будь-яких воєнних походів.

Король Сигізмунд I дозволяє магістрові Михайлу, львівському нотаріусу, викупити третину Пекарського млина на львівському передмісті за суму п'ятдесят гривень. Записує йому цю суму та право отримувати третину прибутків із млина із зобов'язанням покривати одну третину витрат на його ремонт.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілей короля Казимира IV Ягеллончика 1472 року, що встановлює у Львові два щорічні ярмарки на свята Пресвятої Трійці та святої Агнеси. Документ регулює детальні торговельні привілеї, право складу, митні збори, випас купецької худоби та судову юрисдикцію щодо купців.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Пйотркові розв'язує суперечку між львівськими міщанами та євреями, запроваджуючи ординацію, яка обмежує торговельну діяльність львівських і передміських євреїв. Документ забороняє їм, зокрема, домашню та розносну торгівлю, продаж прянощів і шовку, а також суворо регулює обіг сукна, воску, шкір і волів.

Король Сигізмунд I дозволяє владі Львова стягувати плату в розмірі півгроша з кожного воза втікачів, які рятуються в місті від ворожих нападів. Отримані кошти мають покрити витрати на очищення міста від багна й нечистот та ремонт міських мурів, валів і ровів.

Суддя та підсудок краківської землі засвідчують декрет короля Сигізмунда I, що вирішує спір митників із купцями щодо шляхів перегону худоби та перевезення товарів із Русі, Поділля, Волині та Молдавії (Волощини). Згідно з вироком, волів і товари з Русі, Поділля та Молдавії слід направляти через Львів, Городок і Перемишль до Сандомира, натомість із Волині — через Люблін і Радом, під загрозою конфіскації.

Король Сигізмунд I Старий на прохання міської влади Львова переносить щорічний ярмарок зі свята Святої Трійці на свято св. Маргарити, звільняючи прибулих купців від сплати мита. Водночас підтверджує проведення ярмарку на свято св. Агнеси зі збереженням чинного обов'язку сплати мита.

Король Сигізмунд I Старий скасовує давній запис короля Владислава на сто гривень і надає Доброгосту Пелці сорок гривень, які має виплатити йому тенутарій королівського села Козлів, Мацей, войський жидачівський. Виплачена сума сорока гривень водночас дописується до заставних сум, забезпечених Мацеєві на цьому ж селі.

Король Сигізмунд I Старий наказує коронним і міським урядникам надавати допомогу львівським міщанам у затриманні купців, які оминають львівський склад товарів. Він забороняє незаконне перевезення волів, воску та інших товарів із Русі та Поділля в обхід Львова й належних мит під загрозою майнових покарань.

Король Сигізмунд I Старий надає навічно канонікам митрополичого костелу у Львові третю мірку з королівського млина біля Галицької брами. Документ одночасно визначає обов'язки капітули та старости щодо покриття витрат на ремонт та утримання млина.

Король Сигізмунд I Старий, зваживши на розташування Львова на загроженому прикордонні та заслуги тамтешніх ремісників в обороні міських мурів, вилучає львівські цехи із загального наказу про касацію братств у Короні й урочисто підтверджує всі їхні дотеперішні права, статути та привілеї.

Король Сигізмунд I Старий забороняє владі Львова відчиняти міські брами в нічний час на прохання шляхти та можновладців через воєнні загрози на прикордонні, допускаючи виняток лише у випадках нагальної та найвищої державної потреби. Водночас він забороняє будь-кому чинити тиск на райців під загрозою суворих королівських кар.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує бурмистрові та райцям міста Львова виключне право обирати й призначати міських посередників і перекладачів (званих мейлярами і тлумачами) згідно з давнім звичаєм. Монарх забороняє королівським урядовцям втручатися в цю міську прерогативу під будь-яким приводом.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський здійснює облату й транссумпцію документа примаса Яна Латальського з бреве папи Павла III від 1538 року. Акт підтверджує вилучення братів жебручих орденів у Королівстві Польському з-під юрисдикції дієцезальних єпископів і забороняє порушувати їхні привілеї.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові підтверджує та відновлює для бурмистра, райців і міщан Львова всі дотеперішні права, привілеї, вольності, імунітети та звичаї, надані місту попередніми монархами і ним самим.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілеї, які вилучають міщан і жителів Львова з-під юрисдикції шляхетських, земських та гродських судів. Усі їхні справи мають розглядатися виключно перед належним міським судом магдебурзького права під загрозою недійсності інших вироків.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських вірмен з-під юрисдикції будь-яких судів земських і гродських урядовців, підпорядковуючи їх виключно юрисдикції війта та вірменських старших, які судять за вірменським правом. Будь-які апеляції на рішення цього суду залишено до виключного розгляду перед королівським судом.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей короля Владислава Ягайла від 1433 року, який надає заснованим ним канонікам львівської катедральної капітули село Вербіж у Львівському повіті разом з усіма прибутками, лісами вздовж Дністра та митом. Документ гарантує капітулі вічне володіння цими маєтностями, а також право насипати греблі та будувати стави.

Петро Барзий, перемишльський каштелян і генеральний львівський староста, видає капітулі митрополичій у Львові завірений випис із гродських актів 1510 року. Він підтверджує відчуження підміського млина Важний мельничкою Барбарою та її сином Еразмом на користь капітули за суму 300 гривень.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських міщан, які постраждали від нещодавньої пожежі міста, від усіх зборів, податків і контрибуцій терміном на вісім років, щоб полегшити їм відбудову осель і повернення Львову колишньої величі. Водночас він наказує поборцям руських земель суворо дотримуватися цього привілею під загрозою королівської неласки.

Король Стефан Баторій розв'язує суперечку між шляхтою Руського воєводства та магістратом Львова, скасовуючи інкорпорацію підміських сіл Зубра і Сихів до магдебурзького права та підпорядковуючи спірні справи щодо їхніх ґрунтів і військових повинностей земському праву. Водночас монарх підтверджує юрисдикцію міського права та королівського суду щодо міщан, міських урядників та їхнього міського майна.

Король Сигізмунд III Ваза приєднує препозитуру в Буську до відновленого при Львівській катедрі уряду архідиякона з метою забезпечення йому належного утримання. Водночас монарх відмовляється від королівського права патронату над цією препозитурою на користь львівського архієпископа та капітули.

Король Сигізмунд III Ваза надає місту Львову на вічні часи право стягнення зборів з товарів (так званого штукового або вузлового), а також із зерна, пива та меду. Доходи з цих зборів розподіляються: дві третини призначаються на міські потреби й укріплення, а одна третина — на винагороду за труди райцівського уряду.

Документ засвідчує прийняття Миколая Байдуловича, вірменина родом із Сучави, до міського права Львова після складання присяги на вірність королю та місту. Міські райці звертаються до митників із проханням шанувати його міщанський статус та звільнити його разом із товарами від сплати будь-яких мит, зборів та оплат.

Львівський архієпископ Ян Тарновський затверджує фундацію галицького земського судді Станіслава з Гловна Гловінського, еригуючи прелатуру кантора та канонікат Гловінського при митрополичій кафедрі у Львові. Нові бенефіції забезпечуються маєтностями сіл Млинище та Заболотівці в Жидачівській землі з визначенням літургійних обов’язків і права патронату.

Львівський архієпископ Войцех Корицинський затверджує перенесення зруйнованого внаслідок нападів конвенту августинців із Галицького передмістя на Краківське передмістя у Львові. На підставі документа костел святої Анни разом із землями інкорпорується до ордену з дозволом на будівництво монастиря, зі збереженням прав місцевої парафії.

Львівський архієпископ Войцех Корицинський підтверджує та еригує фундацію прелатури канцлера і гедзинської канонії при Львівській катедрі, встановлену суфраганом Єжи Гедзинським. Бенефіцій було забезпечено щорічним чиншем, закріпленим на маєтках Болехів, Завадка та інших володіннях фундатора.

Костянтин Мрозовицький, адміністратор sede vacante Львівської архідієцезії, затверджує дарування сіл Волосів та Цуцилів, здійснене Олександром і Казимиром Куропатвами на користь митрополичої капітули. На основі забезпечення цими маєтностями він засновує (еригує) новий канонікат фундації Куропатвів герба Яструбець, визначаючи месальні обов'язки каноніка та право патронату для родини фундаторів.

Львівський архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський зберігає за каноніками право вибору капітульних маєтностей, наказуючи відраховувати одну третину, а з маєтків Унятичі, Пікуловичі та Жидатичі — половину доходів до спільної маси капітули. Водночас він звільняє від цього обов’язку бідніші посади та прощає капітулі всі накопичені дотепер заборгованості.