Каталог джерел

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує на прохання сеньйорів вірменської нації привілей Яна Казимира 1661 року, який зрівняв місто Львів та його громадян римо-католицького, вірменського і грецького обрядів у правах та прерогативах із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують і зберігають шляхетські права, зокрема право брати участь у королівських виборах, купувати земельні маєтності та мати сеймове представництво.

Юзеф Мнішек, староста сяноцький, засвідчує послух розпорядженням руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського і торкається питання публікації та терміну сеймикового універсалу. До листування додає вияви поваги та братерської прихильності.

Документ регулює устрій, права та обов'язки з'єднаного цеху багатьох ремесел в Угнові, взоруючись на цехове право Любліна, а також містить пізніші підтвердження XVIII століття чергових дідичів міста.

Львівський архієпископ Войцех Корицинський підтверджує та еригує фундацію прелатури канцлера і гедзинської канонії при Львівській катедрі, встановлену суфраганом Єжи Гедзинським. Бенефіцій було забезпечено щорічним чиншем, закріпленим на маєтках Болехів, Завадка та інших володіннях фундатора.

Полковник Анджей Моджевський запевняє владу Львова, що краківський воєвода наказав своїй волоській корогві залишити передмістя, оскільки не має наміру домагатися справедливості коштом убогих мешканців. Водночас він пояснює, що справу щодо суперечки та образ з боку львівського старости й пана Самоцького передано на розгляд королівської комісії.

Король Михайло Корибут Вишневецький затверджує консенс львівського старости Яна Мнішека, який врегульовує статус шевців-партачів на замковій юрисдикції та їхню належність до міського шевського цеху. Документ дозволяє конфіскацію позацехових виробів, наказує продавати взуття виключно в міських ятках та визначає умови прийому ремісників до цеху.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує статут і чинні права цеху столярів міста Львова, трансумуючи привілей короля Стефана Баторія від 1585 року. Акт зміцнює цехову організацію та ремісничі приписи львівських столярів.

Франсуа Молло висловлює королевичу Константину Собеському глибокий жаль і співчуття з приводу смерті короля Яна III. Він запевняє у своїй незмінній вірності роду Собеських, надсилає повідомлення, опубліковане в доданій газеті, і просить про подальше покровительство.

Документ увічнює повернення на вежу львівської ратуші бляшаного флюгера у вигляді лева — герба міста, скинутого бурею в часи воєнного лихоліття. Він містить нарис драматичних облог і бід Львова, подяку за порятунок, а також докладний перелік тогочасної міської влади, цехів і духовенства.

Констанція Мондравичівна докладно нагадує історію судових спорів та сприятливих королівських декретів, які гарантують домініканкам права на маєток після Кампіанів. Вона вимагає від адресата якнайшвидшого відшкодування збитків на спірних землях під загрозою внесення офіційної протестації.

Маркіо де Бетта ді Джєра, бувши боржником Джованні Джери з Кандіде на суму 300 лір, продає йому для покриття боргу маєтність із батьківської спадщини із застереженням права викупу протягом восьми років. До моменту виплати боржник зобов'язується щорічно сплачувати орендну плату (чинш) у розмірі 6% від цієї суми.

Димитрій Морган надсилає Артуру Форбсу зразки тканин і просить привезти певні види сукна різних кольорів, зокрема темно-кармінового, тілесного та пурпурового. Лист завершується вітаннями та побажаннями міцного здоров'я.

Король Ян III Собеський підтверджує привілей Сигізмунда Августа від 1572 року (трансумований королями Яном Казимиром і Михайлом Корибутом Вишневецьким), який зрівняв львівських міщан і передміщан грецького обряду в міських, цехових і торговельних правах із міщанами римо-католицького віросповідання. У документі їм гарантовано, зокрема, доступ до міських урядів, свободу ремесла, торгівлі та набуття нерухомості у Львові.

Юзеф Мордошович повідомляє Артура Форбса про можливість стягнення боргу з єврейських купців із Лешна та про тяжку хворобу одного з них, Мошка. Описує труднощі зі сплатою та обігом товарів і просить терміново надіслати торговельне листування до Ярослава та Лешна.

Під час коронаційного сейму в Кракові король Ян III Собеський урочисто підтверджує та поновлює всі давні й нові права, привілеї, імунітети та вольності міста Львова, його магістрату й жителів усіх обрядів. Документ, зокрема, підтверджує зрівняння Львова в правах із Краковом і Вільном, право складу, право кадука, юрисдикцію над храмами та шпиталями, а також вилучення міщан з-під юрисдикції комісарських і замкових судів.

Король Ян ІІІ Собеський підтверджує консенс львівського старости Яна Мнішека від 1668 року, який надає Василю та Олені Ференсовичам право на Сопрончівський ґрунт на Краківському передмісті у Львові. Документ дозволяє подружжю звести будинок і броварню в обмін на сплату щорічного чиншу до замкового скарбу.

Коронний референдар Ян Анджей Морштин повідомляє владу Львова про призначення королевою дати його весілля з Катериною Ґордон на 27 квітня 1659 року. Він просить надіслати міського делегата на весільну урочистість, засвідчуючи свою постійну прихильність і готовність виявляти місту послуги.

Адміністратор sede vacante Львівської архідієцезії Адам Пясковський присудив шпиталю св. Станіслава на Львівському передмісті спірний став і ґрунт під млин на річці Остружанці біля Малечковичів, заборонивши Бернарду Вєнявському висувати претензії та порушувати права власності. Документ містить також реляцію про комісарське введення провізора шпиталю у володіння спірним ставом.

Станіслав Морштин повідомляє про злидні офіцерів і солдатів полку, дислокованого в Окопах Святої Трійці, та про відсутність відповіді монарха на попередню супліку. Він звертається до Яна Станіслава Яблоновського з палким проханням позичити тисячу злотих на їхній порятунок, зобов'язуючись своєчасно повернути борг у Варшаві.

Король Ян III Собеський трансумує та підтверджує давніші привілеї королів Яна Казимира та Владислава IV, а також вількір ради міста Львова 1621 року, що регулює устрій спільного цеху львівських броварів, солодовників і медоварів. Документ водночас запроваджує сувору заборону позацехового виробництва пива, солоду й меду на передмістях та в юрисдиках довкола Львова під загрозою конфіскації та арешту.

Август Фридерик Мошинський спростовує чутки про те, що прусські офіцери нібито проводять вербування у Львові, пояснюючи, що там діють двоє його довірених людей, які шукають добровольців для його служби. Автор просить адресата не чинити їм перешкод і за потреби надати їм підтримку.

Король Ян III Собеський затверджує і трансумує давніші привілеї польських королів та власників Яворова, братів Гурків, що регламентують устрій, ремісничі артикули та організацію цеху яворівських кушнірів.

Войцех Мульдорфус інформує свого шваґра Войцеха Зімницького про справи, пов'язані з виконанням тестаментних легатів і фундації мансіонаріїв, просячи водночас про новини зі Львова та Константинополя. Повідомляє також про влаштування довіреного йому студента в замостській школі та організацію його подальшого навчання.

Король Ян III Собеський зберігає та підтверджує права Івана й Максима Шурмінів, Івана Пашеницового та Івана Боркового на вибранецький лан у селі Губичі Дрогобицького староства. Документ звільняє їх від обтяжливих повинностей, накладаючи водночас обов'язок виставляти та споряджати одного піхотинця вибранецької піхоти.

Львівська митрополичка капітула передає мірошнику Юзефу Гризлу, його дружині Єві та одному визначеному нащадку в довічну оренду Стахіровський млин на Краківському передмісті у Львові. Натомість орендарі зобов'язуються сплачувати щорічний чинш у розмірі 200 польських злотих, а також постійно утримувати й ремонтувати млинові будівлі та обладнання власним коштом.

Войцех Мясковський надсилає львівським райцям суму 1043 червоних золотих і дрібні монети, які належать коронному підканцлеру, з проханням видати квитанцію. Він звертається з проханням терміново передати ці гроші разом із листуванням до рук о. Тшебінського у Варшаві.

Львівський архієпископ Константин Липський підтверджує та поновлює ерекцію Братства Пресвятого Сакраменту при львівській катедрі, трансумуючи апробаційний документ апостольського нунція Опіція Паллавічіні від 1681 року. Надає братству статути, юрисдикційні повноваження для його сповідників та сорокаденний відпуст за виконання визначених побожних практик.

Король Ян III Собеський призначає львівського міщанина Альберта Мєльчевського королівським друкарем, надаючи йому право утримувати друкарню та вільно продавати латинські й руські книги по всій Речі Посполитій. Документ надає йому привілеї, рівні правам краківських, віленських і гданських друкарів, звільняючи також його друкарню від міських податків, а будинок — від військового постою.

Король Ян III Собеський бере грецьких купців під королівську протекцію, захищаючи їх від утисків і безпідставних претензій львівського товмача Вартана Шимоновича, який послуговувався підступно здобутим привілеєм. Монарх наказує припинити будь-які утиски купців на ярмарках до остаточного вирішення справи в королівському суді.

Єжи Габріель Нешпоровський дякує львівським райцям за виявлену йому за посередництвом пана Гречини прихильність і запевняє, що його попередній лист не був наслідком корисливості. Водночас він засвідчує свою незмінну відданість, дружбу та готовність служити місту.

Папа Інокентій XI надає капітулі та капітульним канонікам митрополичого костелу у Львові індульт, який дозволяє постійно носити фіолетову велику капу (cappa magna) зі шлейфом і каптуром та рокету під час усіх публічних і приватних літургійних та капітульних функцій. Документ було внесено до капітульних актів зі схвалення львівського архієпископа Константина Ліпського.

Король Ян III Собеський підтверджує привілей Владислава IV від 1638 року, що закріплює маєтності, межі володінь і вольності монастиря св. Миколая в Домашівському Борі. Крім того, монарх надає василіянам право щороку вільно обирати ігумена на руський Новий рік.

Б. Новосілецький домагається у руського воєводи Яна Яблоновського виплати обіцяних грошей за поступлені та заставлені маєтності. Він також повідомляє про консультації щодо інвентаря і просить свого покровителя не допустити його майнового розорення.

Король Ян III Собеський підтверджує привілей Сигізмунда III Вази 1612 року, що містить затвердження статуту цеху львівських хірургів 1611 року. Документ регулює питання прийняття та екзаменування нових майстрів, прав удів, обов'язків підмайстрів та учнів, а також заборони неправомірної конкуренції з боку партачів.

Львівський суфраган Захаріаш Новошицький описує урочистий в'їзд нового архієпископа до Львова, численні бенкети для райців та вірмен, а також стан ремонтних робіт в архієпископській кам'яниці та суперечки всередині капітули. У листі він також просить Зімницького, який перебуває у Варшаві, придбати індійського сукна й повідомляє про стан здоров'я його дружини.

Король Ян III Собеський затверджує ординацію львівського магістрату від 1687 року для місцевого цеху хірургів. Документ визначає правила прийому майстрів, встановлює їхню сталу кількість у шістнадцять осіб і забороняє єврейським хірургам лікувати християн.

Львівський архієпископ Константій Ліпський еригує та затверджує вівтарію при каплиці райців (літератів) у Львівській архікатедрі, засновану згідно з тестаментовим записом райці Станіслава Майдешевича на суму 10 000 польських злотих, забезпечених на кам'яниці Єлонковській. Документ визначає літургійні обов'язки бенефіціара, розподіл річного чиншу та надає право патронату Томашу Беллі та Михайлу Боїму, а після них — міській раді Львова.

Альберт Носовський, який навчається в Кракові, висловлює новорічні вітання владі Львова та дякує за колишню щедрість і меценатство, що уможливили його навчання. Водночас він просить про подальшу прихильність і фінансову допомогу в ході університетської освіти.

Львівський архієпископ Костянтин Липський затверджує та еригує фундацію Софії з Виджґів Клунської в розмірі 10 000 польських злотих, забезпечену на маєтностях Анджея Шимоновича. Дохід із цього капіталу призначено на відправлення мес про Страсті Господні за участю музичної капели, а також на освітлення вівтаря Пресвятої Трійці та розп'яття у львівській катедрі.

Президент Львова Юзеф Кушинський передає райцям прохання комісара Львівської землі позичити сто червоних злотих із шеляжного податку на приїзд радомського писаря для виконання трибунальського декрету. Львівські райці висловлюють свої думки, здебільшого підтримуючи надання позики за умови належної поруки її повернення.