Каталог джерел

Станіслав з Ходча, галицький староста, заставляє шляхетному Стефанові Хвалибоговичу із Сидзолович село Чайчиці та рибний став на річці Длоні за суму двадцять дві гривні. Заставодержатель має володіти цими маєтностями з усіма прибутками аж до повної виплати боргу.

Юзеф Потоцький наказує ротмістру Прушинському призупинити військову екзекуцію щодо Львова в обмін на письмове ручательство надати партію сукна у визначені терміни. Водночас наказує стягнути належну частку контрибуції з непокірних євреїв і залишатися в місті до моменту отримання всієї поставки.

Документ королівських комісарів, призначених Сигізмундом I для вирішення межових суперечок між королівськими маєтностями (Сарни, Моранці, Любині), орендованими Пйотром Кмітою, та володіннями братів Фредрів (Краковець, Гнійниця, Передвір). Містить трансумповані монарші мандати, а також звіт про проведення розмежувальних дій на місцевості біля річки Шкло.

Генерал подільських земель Миколай Потоцький звертається до бурмистра Львова з проханням про прихильне ставлення до свого замкового слуги Сем'яна у справі, що розглядається львівським міським судом. Він просить ретельно з'ясувати обставини згідно з правом та не карати слугу грошовим штрафом.

Імператор Йосиф II підносить радника Львівського трибуналу Анджея Северина з Долинян Долинянського разом із нащадками до стану вільних баронів Королівства Галичини та Володимирії. Документ затверджує привілеї, належні новому стану, титул «Вельможного», а також надає та описує розширений баронський герб.

Ядвіга з Тарлів Сенявська надає міщанам містечка Гієронімів орні землі та луки у визначених межах, продовжуючи слободу ще на шість років. Вона також надає їм право гурального промислу (викурювання горілки), проведення щотижневого торгу щочетверга, збуту пива до навколишніх сільських корчем та вільний випас худоби.

Король Владислав III Варненчик записує Петрові Дзику з Воєводзин суму 50 гривень у заставу на королівському селі Зушиці в Городоцькому повіті. Заставодержатель отримує село з усіма прибутками до часу виплати боргу, за умови охорони королівських мисливських угідь та особистого проживання в маєтку.

Чернігівський воєвода Пйотр Потоцький звертається до львівського райці Кіркора з проханням про справедливе й прихильне вирішення суперечки пані Стародубової з пані Ковальською. Він заявляє про особисту вдячність за прихильність до Стародубової та її дітей, одне з яких перебуває при ньому.

Імператор Фердинанд I підтверджує торговому містечку Рожнятів право на щорічне проведення семи ярмарків у визначені терміни. Застережено перенесення торгу на наступний буденний день у разі збігу з обов'язковим святом, а також наказано владі забезпечувати непорушність цього привілею.

Король Михайло Корибут Вишневецький затверджує два документи короля Яна Казимира, які захищають цех кравців у Львові від неправомірної конкуренції. Підтверджується заборона шити одяг і сукняні шапки та торгувати ними євреям, вірменам, кушнірам та особам з-поза цеху.

Король Август II підтверджує права та статути цеху сідлярів міста Львова, трансумуючи диплом короля Михайла Корибута Вишневецького від 1671 року. Водночас монарх розширює цехові привілеї, надаючи львівським ремісникам виняткове право оббивати коляски та карети.

Станіслав Потоцький, ловчий литовський, повідомляє магістрат і громаду Львова про запланований шлюб зі старшою дочкою волинського воєводи. Він звертається до адресатів із ґречним проханням ушанувати своєю присутністю вінчальну церемонію, призначену у Львові на 2 січня 1695 року.

Король Станіслав Август Понятовський затверджує та трансумує ординацію купецької конфратернії міста Львова, ухвалену львівським міським урядом, що охоплює 37 статей, які регулюють правила членства, торгівлю, організацію братської влади та захист прав львівських купців.

Текст становить збережений фрагмент літургійного манускрипту XV століття, що містить співи та читання, присвячені біблійній історії Якова та періоду Великого посту (вигнання торговців із храму). Аркуш було повторно використано як палітурку та доповнено у XVII столітті канцелярійними приписами.

Документ є фрагментом богослужбової книги із записом читань і месальних співів, зокрема градуала, причастя (коммуніо) та оферторія. Містить уривки з псалмів та Євангелія від святого Матвія.

Збережений фрагмент аркуша з латинської літургійної книги містить уривки месових співів і псалмових віршів із рубриками. Текст включає, зокрема, формули офферторію та співів, призначених для будніх днів.

Стефан Потоцький дякує владі Львова за повідомлення про наближення міських виборів та сповіщає, що державні обов'язки не дозволяють йому прибути особисто. Своїм заступником він призначає львівського гродського суддю, доручаючи йому віддати голос за гідного кандидата.

Фрагмент латинської богослужбової книги з нотним записом на п'ятилінійниках, що містить співи на честь св. Івана Хрестителя та частину євхаристійної секвенції «Lauda Sion Salvatorem». Рукопис зберігся як макулатурний аркуш, удруге використаний для оправи.

Три дрібні фрагменти листа, написаного на бересті, які містять лише непевні, поодинокі літери та обірвані частини слів. Стан збереження унеможливлює відтворення змісту або мети складання запису.

Говенова звертається до Ніженця з вимогою сплати належного та розрахунку за боргом. Вона згадує про переданий завдаток, здійснені записи та візит Купріяна.

Фрагмент берестяної грамоти, що містить продряпаний ескіз погруддя людської постаті в профіль та окрему літеру «а». Пам'ятку виявлено під час археологічних досліджень у Звенигороді.

Сильно пошкоджений, ілюмінований фрагмент документа, виданого в Перемишлі у XVII столітті місцевою міською владою. У фрагментарно збереженому тексті згадуються магістр богослов'я та особа на ім'я Лукаш.

Якуб Потоцький, хмільницький староста, просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про протекцію перед королем щодо надання однієї з вакантних хоругов, пояснюючи свою відсутність весіллям, яке триває в домі його матері. Лист доповнює приписка Александра Коссаковського, який повторює прохання про прихильність до клопотань старости.

Якуб Потоцький, хмільницький староста, повідомляє львівських райців про своє майбутнє весілля з донькою львівського підкоморія, призначене на 13 січня 1704 року. Він запрошує їх узяти участь в урочистості, обіцяючи свою прихильність і вдячність.

Канцлер Миколай Пражмовський наказує старості Яну Вольфу справедливо розподілити тягар забезпечення львівського гарнізону між усіма мешканцями незалежно від віросповідання та юрисдикції. Він звертає увагу на необхідність видавати пайки відповідно до фактичної кількості вояків і пильнувати військову дисципліну, щоб запобігти утискам убогих.

Якуб Претвич Гаврон, староста теребовлянський, надсилає владі Львова королівський лист та розписку за гроші, отримані за наказом монарха для низових козаків. Він просить адресатів владнати справу та видати відповідне засвідчення.

Мальборкський воєвода Ян Єжи Пшебендовський дякує львівським комісарам за попередні пільги та просить про повторне звільнення від гіберни знищеного пожежею містечка Кішпорк і двох затоплених сіл.

Ян Єжи Пшебендовський запевняє руського воєводу в регулярному відповіданні на листи та повідомляє про передачу грошей краківському каштеляну й заплановану сплату ґданських векселів. Він також порушує питання труднощів, пов'язаних із розташуванням військ та надмірним стягненням гіберни в Пруссії.

Підскарбій коронний Ян Єжи Пшебендовський сповіщає про прибуття до Львова скарбового контрреєстратора Левінгстона для узгодження питань, пов'язаних із публічними доходами. Він просить магістрат якнайшвидше надати аудієнцію посланцеві та ухвалити сприятливе й остаточне рішення.