Каталог джерел

Руський воєвода і генеральний староста Петро Одровонж разом з арбітрами вирішує спір про материнські маєтності в Зубрі між Яном Зубрським та його донькою Малґожатою Ґоломбковою і її синами. Після задоволення спадкових вимог Яном Зубрським на позивачів накладено вічне мовчання під закладом у тисячу гривень.

Імператор вітає з перемогою польської кінноти над турками й татарами на Дністрі та зі здобутими трофеями. Він дякує Богові й висловлює сподівання, що цей успіх увінчається поверненням Кам'янця.

Документ лавників міста Львова засвідчує взаємні майнові розпорядження колишнього війта Миколая та його дружини Ядвіги на випадок смерті одного з подружжя. Запис охоплює, зокрема, половину будинку у Львові, рухоме й нерухоме майно, а також довічне володіння ставом у Замарстинові.

Султан Мустафа наказує польській владі надати допомогу посланцеві придворного купця Махмуда у стягненні заборгованості за товари та гарантувати йому безпечне повернення. До документа додано архівні нотатки XIX століття щодо виконання німецького перекладу фотографії тексту у Відні та запланованого нового перекладу.

Базельський собор затверджує надання та інкорпорацію катедральної парафії у Львові разом із водяним млином і ланом землі під Високим замком на користь львівського катедрального капітулу, здійснені раніше архієпископом Яном Жешовським. Документ підтверджує права капітулу перед обличчям суперечки, спричиненої незаконним відібранням цих маєтностей наступним архієпископом Яном Одровонжем.

Курляндський герцог Фердинанд Кеттлер звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського з проханням підтримати його лист, адресований шляхті й сенаторам Руського воєводства на передсеймових сеймиках. Він закликає використати авторитет воєводи задля порятунку та звільнення Курляндії, Семигалії й Пільтенського повіту з-під шведської окупації.

Документ скасовує новозапроваджене, безправне мито в Коломиї для львівських міщан та інших купців, а водночас регулює й підтверджує традиційні митні ставки, що стягуються у Снятині. Ян із Чижова наказує коломийському та снятинському старості Михайлові Мишлі неухильно дотримуватися цих постанов.

Король Швеції Карл XII повідомляє про задоволення клопотання та звільнення Львова від будь-яких зборів і податків. Він наказує всім зацікавленим особам поважати це рішення й утриматися від накладання на місто будь-яких обтяжень.

Король Владислав III Варненчик записує шляхтичеві Іванку Русину суму 60 гривень на королівському селі Залужжя в Галицькому повіті як винагороду за вірність та участь у поході проти турків. Одержувач отримує село в користування до моменту повернення боргу, а також звільняється від королівських стацій до повернення монарха до Польщі.

Магістрат Бродів скаржиться на затримання товарів і стягнення мита львів'янами. Згідно зі скаргою, кілька десятків озброєних людей затримали в Топорові волів, що належали купцям, вимагаючи 1300 злотих; згодом у Львові відібрали 300 злотих за затримані товари. Прохання до коронного хорунжого про захист привілеїв міста.

Король Владислав Варненчик підпорядковує іноземних та іногородніх купців у Львові виключно юрисдикції міського суду та підтверджує обов'язкове право складу товарів. Він також встановлює правила дійсності заповітів, складених львівськими міщанами, та вимогу продажу відписаного нерухомого майна протягом одного року.

Влада Старої Варшави просить перевірити чутки про моровицю в околицях Кам'янця-Подільського. Вони не вважають їх підтвердженими, попри повідомлення з кількох сторін. Вони прагнуть отримати достовірні відомості, щоб вчасно подбати про епідемічну безпеку свого міста.

Король Владислав Варненчик дозволяє міській владі та поспільству міста Львова звести нову школу в межах міських мурів при шпиталі костелу Святого Духа. Крім того, надає райцям виключне право призначати та усувати вчителів, а також здійснювати управління школою.

Влада Старої Варшави заявляє про солідарність з іншими магістратами на захист прав і справедливості. Вона повідомляє, що сеймик Варшавської землі зірвався ще на етапі обрання маршалка, а також запевняє у спробах залучити інші землі та воєводства до підтримки вимог адресатів.

Король Владислав III Варненчик підтверджує львівському міщанинові Миколаю Шмітфельду право власності на дві луки у Львівському повіті, зокрема луку Дубок, на підставі пред'явлених давніших документів латинською та руською мовами. Документ гарантує Миколаю та його спадкоємцям повні спадкові права, володіння та вільне розпорядження цими маєтностями.

Варшава веде в Радомському трибуналі судову справу проти Варшавської землі щодо стягнення на її користь шеляжного та чопового з іноземних вин. Вона просить Львів про офіційне підтвердження, чи сплачує місто ці податки та за якими ставками з бочки угорського вина, окшофта французького та інших напоїв.

Король Владислав III забороняє королівським урядникам втручатися у вироки львівського лавничого суду та встановлює Львів вищою судовою інстанцією для всіх міст і сіл Руської землі. Він також надає місту право переслідувати, схоплювати, судити й карати злочинців на всій території Руської землі.

Відповідь на лист від 23 березня 1763 року щодо курсу монет. Магістрат Варшави пояснює, що чинною є перевідна таблиця великого підскарбія коронного, оприлюднена в ґродах і містах. Міська влада не має повноважень самостійно визначати різницю між видами монет.

Король Владислав III Варненчик наказує шляхті, зем'янам та особам духовного стану продати нерухомість, успадковану в межах міського права Львова, упродовж одного року під загрозою штрафу в розмірі 20 гривень. Ця постанова покликана запобігти руйнуванню міського майнового фонду та зменшенню повинностей, закріплених за міськими ділянками.

Магістрат Варшави закликає Львів відправити делегатів на майбутній надзвичайний сейм. Пропонує узгодити спільні вимоги та стати на захист міських прав, посилаючись на сподівану підтримку короля та більшу дієвість спільних узгоджених дій усіх міст.

Король Владислав III Варненчик дозволяє райцям і поспільству міста Львова пред'являти міські права, імунітети та привілеї виключно перед своєю королівською величністю. Тим самим він звільняє місто від обов'язку показувати ці документи воєводам, каштелянам, старостам чи іншим урядникам Королівства Польського аж до часу свого особистого прибуття до Львова.

У відповідь на прохання про відомості щодо спільного цеху склярів і бляхарів магістрат Старої Варшави повідомляє про видачу завіреної копії його артикулів. Зазначає, що статут було надано магістратом, згодом затверджено польськими королями, а копію звірено з оригіналом.

Король Владислав III надає шляхтичу Яромові Федьку з Молодовичів королівське село Кугаївці в Руській землі у дожиттєве й спадкове володіння як винагороду за заслуги і вірну службу в Угорщині. Ці маєтності мають залишатися в руках одержувача та його наступників з усіма прибутками аж до моменту можливого викупу запису монархом або його наступниками.

Влада Старої Варшави висловлює співчуття львів'янам через тягарі, накладені Бецалем. Вона повідомляє про скасування в себе збору в розмірі 2 злотих з кожних 100 злотих, якого вимагав адміністратор мит від купців, котрі вирушали на ярославський ярмарок. Також описується власне клопотання проти збільшення гіберни попри відсутність співпраці з боку делегатів Львова та Кракова.

Король Владислав Варненчик тимчасово дозволяє львівським міщанам осадити поселенців і отримувати доходи із шістнадцяти понаднормових ланів (так званих обшарів) над річкою Брюховицею. Остаточне вирішення питання власності на ці землі король відкладає до свого повернення до Королівства Польського та проведення ревізії у Львові.

Влада Вроцлава прагне відновити торгівлю, перервану епідемією в Польщі. Вона не вважає чутки про припинення пошесті достатніми: просить Львів повідомити про дійсний стан міста й воєводства, а також надати докази припинення захворювань та очищення заражених місць і будівель. Вроцлавці заявляють про намір відновити торгівлю, нехай спершу й з обмеженнями.

Провінціал кармелітів Ян Волін, прагнучи розвіяти побоювання райців та міщан Львова й довести до успішного заснування монастиря королем Владиславом, наказує братам львівського конвенту утриматися від будь-якого варіння та шинкування пива й інших напоїв. Документ видано під загрозою чернечого непослуху, аби присутність ченців не шкодила економічним інтересам міста Львова.

Влада Гданська знову просить Львів допомогти Янові Гулінському, пов'язаному з їхньою гімназією, у поверненні належної йому батьківської спадщини. Більша частина майна перебуває в його швагра Яна Бульча. Вони просять повернути надмірно привласнені частки без судового процесу та якнайшвидше відповісти на попереднє заступництво, надіслане майже чотири місяці тому.

Львівський земський суддя Ян Ґоломбек та підсудок Сцибор із Бишини засвідчують, що Дорота, дружина Шимка з Бібрки, видала квитанцію своєму батькові Янові із Зубри про відсутність будь-яких претензій щодо батьківщини та посагу. Угода поклала край усім майновим суперечкам і була укладена за участі третейських суддів.

Ґданськ переказує скарги власних купців, які торгують у Львові: порушення давніх прав, побори, запечатування складів, звинувачення в недозволених угодах та перевірка книг за відсутності доказів. Просить усунути зловживання, застерігаючи можливість звернення до короля. Правдивість скарг подано як умовну.

Земський суддя Ян Ґоломбек та підсудок Сцібор із Вишні посвідчують зізнання Дороти, дружини Шимка з Бібрки, яка засвідчила отримання від свого батька Яна із Зубри належної їй батьківщини та материзни. В обмін на отриману частку спадщини Дорота зреклася від власного імені та від імені своїх нащадків будь-яких подальших майнових претензій.

Гданськ відповідає на лист Львова від 13 лютого щодо інциденту із зачиненням брам. Висловлює співчуття та надію на мирову угоду за посередництвом сенаторів, за умови збереження прав міста і честі магістрату. Радить порадитися з коронним канцлером.

Львівський земський суддя Ян Ґоломбек із Зимної Води та підсудок Сьцібор із Вишні підтверджують, що Ян Кунат із Тулиголового записав своїй дружині Гелені 500 гривень посагу та віна на половині села Тулиголове, млині, дворі та корчмі. Ці маєтності мають залишатися в руках Гелени на випадок її овдовіння, з правом викупу в разі її можливого другого заміжжя.

Ґданськ співчуває львівському магістрату з приводу кривди, завданої бурмистрові. Сумнівається, чи винесення цієї справи на майбутній сейм принесе бажаний наслідок, але залишає вибір за Львовом. Місто не змогло внести цю справу до інструкції на сейм, оскільки 27 серпня було зірвано сеймик у Староґарді. Воно доручає своєму секретареві у Варшаві клопотати перед можновладцями, особливо перед коронним канцлером, про відшкодування та захист честі магістратів у майбутньому.

Кардинал Доменіко Капраніка, діючи як суддя й апостольський комісар, призначений папою Євгенієм IV, оголошує відкриття провадження у суперечці між владою та громадою міста Львова, а також монастирями домініканців і францисканців з одного боку та львівським архієпископом Яном Одровонжем з іншого щодо майна із заповіту покійного міщанина Петра Чаншера.

Влада Гданська повідомляє магістрат Львова про запровадження вимоги обов'язкової наявності свідоцтв про стан здоров'я для всіх прибулих осіб і товарів у зв'язку з поширенням морової виразки. Вона звертається з проханням оголосити ці приписи серед львівських міщан та вжити спільних заходів для запобігання епідемії.

Папа Євгеній IV доручає холмському єпископу після розгляду справи дозволити владі та міщанам Львова звести й утримувати школу для хлопчиків при костелі Святого Духа, а також призначати й звільняти її ректора, згідно з ранішим привілеєм короля Владислава. Документ підтверджує повноваження міста щодо міського освітнього закладу.

Гданськ нагадує про попереднє застереження щодо моровиці в Угорщині та Семигороді й сповіщає про її початок у деяких прилеглих місцевостях Польщі. Місто вимагає достовірних свідоцтв про стан здоров'я для прибулих і товарів, визначаючи умови їх видачі.

Петро Одровонж зі Спрови, воєвода і генеральний староста руський, свідчить перед львівським земським судом, що продав королівський млин під Львовом обачному Ганнусу за триста гривень. Львівський суддя та підсудок засвідчують здійснення правочину, отримання плати та зобов'язання продавця щодо юридичного захисту покупця.

Отримавши звістку про новий спалах морової виразки в Угорщині, Ґданськ поновлює розпорядження, видане близько двох років тому. В'їзд людей і ввезення товарів узалежнюються від наявності достовірних документів, що підтверджують їхнє походження зі здорових місцевостей, вільних від підозри на пошесть.

Ігнацій з Кутищ, галицький земський суддя, разом із підсудком Сцибором з Унєньця посвідчують, що Клемент із Семиківців продав свої спадкові маєтності Семиківці панові Петрові з Добійова за суму сто гривень польських грошів.

Ґданськ повідомляє про достовірні, на його думку, звістки щодо спалахів морової виразки в деяких частинах Польщі. Він оголошує про вимогу наявності документів про походження людей і товарів зі здорових місцевостей, а також просить Львів поширити це розпорядження та вжити запобіжних заходів.

Нотаріальний документ містить рішення третейських суддів у спорі між львівським архієпископом Яном Одровонжем і галицьким старостою Миколаєм Паравою. Угода врегульовує питання сплаву суден річкою Дністер та стягнення пов'язаних із цим мит.

Ґданськ відповідає на львівську скаргу від 10 травня щодо утримання кравця Яна Коха після закінчення річного контракту. Наводить іншу версію княгині Яблоновської, брацлавської воєводини: Кох начебто перебуває на волі й зможе повернутися до Львова на початку вересня. Місто не вирішує справи, яка розглядається в королівських судах.

Петро Одровонж зі Спрови, львівський воєвода і генеральний руський староста, дозволяє Федькові Ярому вступити у володіння маєтками в межах свого староства, наданими йому раніше в Угорщині королем Владиславом. При цьому видавець документа заявляє про відмову від будь-яких власних претензій і прав на ці маєтності.

Бурмістри Глинян підтверджують отримання московських листів, доставлених зі Львова посланцем Григорієм Юркевичем, та їхнє відправлення далі до Білого Каменя. Водночас вони просять львівську владу виявити посланцеві повну довіру.

Король Казимир Ягеллончик наказує урядникам руських земель заборонити купцям оминати Львів новими шляхами та стримати шляхту від свавільного стягнення мит. Порушників належить заарештовувати разом із перевезеним товаром, який має відійти львівським міщанам.

Бурмистр і райці Городка видають офіційне посвідчення про отримання королівського мандата щодо донативи, накладеної на місто, доставленого посланцем львівських райців. Документ засвідчено печаткою та підписом міського нотаріуса.

Папа Миколай V, прихильно ставлячись до прохання короля Казимира Ягеллончика, видає розпорядження для львівського архієпископа та інших польських ієрархів з огляду на загрозу з боку татар. Документ пов'язаний із наданням індульгенцій та церковних приписів у зв'язку з боротьбою проти загарбників.

Райці Долини підтверджують отримання королівського універсалу та протестації львівського магістрату щодо збору ухваленої сеймової донативи. Вони заявляють про повідомлення поспільства про накладення на містечко суми у двісті злотих і призначення терміну її передачі на 15 травня.