Каталог джерел

Миколай та Лаврентій Ланца передають у рахунок сплати шести талерів боргу кімнату у своєму будинку в Карцано братам Івану Хрестителю та Петру Буффа. Правочин укладено із застереженням вічного чиншу зерном та права викупу нерухомості.

Документ засвідчує продаж ділянки орної землі та виноградника в місцевості Карцано Яном, сином мірошника Шимона, на користь Яна Хрестителя Буффи за суму дванадцять з половиною золотих флоринів. Продавець підтверджує отримання повної оплати, передає права володіння та зобов'язується забезпечити юридичний захист правочину від можливих претензій третіх осіб.

Нотаріальний документ засвідчує продаж земельної ділянки (саду) в Карцано Іваном Хрестителем де Молінаріїсом на прізвисько Арганус видатному панові Івану Хрестителю Буффі з Нижнього Тельйо. Продавець підтвердив отримання плати готівкою та зобов’язався гарантувати безпеку правочину й захист покупця від евікції.

Джованні Рамбальдо продає Баттісті Буффі та його братові П'єтро річний чинш у збіжжі із земельної ділянки в Карцано за суму 27 рейнських гульденів. З огляду на свій вік продавець складає урочисту присягу, яка підтверджує чинність відчуження прав.

Паула, Урсула й Катаріна, доньки покійного Гаспара Капраріуса, продають за 8 рейнських флоринів земельну ділянку в Тельве-ді-Сотто Гаспару Буффі, щоб сплатити борг, який виник на підставі арбітражного рішення. Угоду укладено в присутності чоловіка Паули та куратора неповнолітніх сестер і посвідчено нотаріально.

Король Генріх Валуа на коронаційному сеймі підтверджує громаді львівських вірмен усі права, привілеї, імунітети та звичаї, надані його попередниками. Він наказує королівським урядникам і міській владі Львова неухильно їх дотримуватися та захищати львівських вірмен.

Документ засвідчує договір обміну лугової ділянки на садибну/садову ділянку в Тельве-Інферіоре, укладений між П'єтро Буффою, який діяв також від імені свого брата Джованні Баттісти, та Джованні де Дзанцотто. Контракт регулює передачу права власності на обидва об'єкти нерухомості разом із цесією та суброгацією чиншів, а також грошових і зернових рент, якими вони були обтяжені.

Мельник Матей та його син Єронім передають братам Івану Хрестителю та Петру де Буффіс млин, сукновальню та маєтності в Тельве-Інферіоре для погашення боргових вимог (datio in solutum). Водночас кредитори віддають їм ці маєтності в дев'ятирічну оренду з правом викупу після сплати боргу та заборгованого чиншу.

Король Стефан Баторій підтверджує всі права, привілеї, імунітети та давні звичаї, надані спільноті львівських вірмен його попередниками. Правитель наказує львівському старості та міській владі непорушно дотримуватися й оберігати ці права.

Антоній, син Миколи з Карцано, продає Яну Хрестителю Буффі з Тельве-ді-Сотто сад та луку, розташовані в Карцано. Правочин оплачено та посвідчено нотаріально в присутності свідків.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує вирок архієпископа Яна Димітра Соліковського та угоду, укладену між львівською митрополичою капітулою і магістратом міста Львова у суперечці про патронат над препозитурою шпиталю св. Духа. Згідно із затвердженою угодою львівські райці зберігають право презенти на препозитуру, обираючи кандидата з-поміж каноніків, а капітула зобов'язується підтримати надання магістрату права презенти на другу канонію для вченого священнослужителя.

Львівський райця Юрій Боїм разом із дружиною Ядвігою та родиною призначає суму 2100 флоринів, забезпечену на львівських кам'яницях, на утримання заснованої ним каплиці Пресвятої Трійці та Страстей Господніх біля катедрального цвинтаря у Львові. Документ визначає право патронату, правила управління фондом, обов'язки чотирьох священників на чолі зі сеньйором, порядок богослужінь і право поховання.

Райці міста Львова вносять до своїх міських актів документ препозита белзького шпиталю кс. Мартина Стриковського про встановлення пребенди при шпитальному костелі в Белзі, забезпеченої, зокрема, на львівських кам'яницях та маєтностях під Белзом. Фундатор передає право патронату над цією пребендою після своєї смерті львівському магістрату.

Документ засвідчує продаж двох земельних ділянок у місцевості Сянта Валентином ді Меніа на користь Франческо Глерії на загальну суму 298 лір. Продавець підтверджує отримання оплати, зрікається прав на нерухомість і передає покупцеві всю повноту прав для вступу у вічне володіння нею.

Документ засвідчує здійснення офіційного вимірювання та оцінки вартості саду в Падолі в Комеліко призначеними експертами для виконання судового рішення у справі між родинами Глеріо та де Мартіно (Квайото). Вартість земельної ділянки площею 112,5 кроків під присягою визначено у 106 лір і 17½ сольдо.

Райці міста Львова затверджують угоду й ординацію, укладену за посередництвом делегатів міської ради між майстрами і товаришами львівського цеху теслярів, яка регулює, зокрема, оплату праці, умови роботи, спільні сходини та опіку над вівтарем у парафіяльному костелі.

Львівський архієпископ Ян Тарновський затверджує фундацію галицького земського судді Станіслава з Гловна Гловінського, еригуючи прелатуру кантора та канонікат Гловінського при митрополичій кафедрі у Львові. Нові бенефіції забезпечуються маєтностями сіл Млинище та Заболотівці в Жидачівській землі з визначенням літургійних обов’язків і права патронату.

Львівський архієпископ Войцех Корицинський затверджує перенесення зруйнованого внаслідок нападів конвенту августинців із Галицького передмістя на Краківське передмістя у Львові. На підставі документа костел святої Анни разом із землями інкорпорується до ордену з дозволом на будівництво монастиря, зі збереженням прав місцевої парафії.

Львівський архієпископ Войцех Корицинський підтверджує та еригує фундацію прелатури канцлера і гедзинської канонії при Львівській катедрі, встановлену суфраганом Єжи Гедзинським. Бенефіцій було забезпечено щорічним чиншем, закріпленим на маєтках Болехів, Завадка та інших володіннях фундатора.

Документ увічнює повернення на вежу львівської ратуші бляшаного флюгера у вигляді лева — герба міста, скинутого бурею в часи воєнного лихоліття. Він містить нарис драматичних облог і бід Львова, подяку за порятунок, а також докладний перелік тогочасної міської влади, цехів і духовенства.

Адміністратор sede vacante Львівської архідієцезії Адам Пясковський присудив шпиталю св. Станіслава на Львівському передмісті спірний став і ґрунт під млин на річці Остружанці біля Малечковичів, заборонивши Бернарду Вєнявському висувати претензії та порушувати права власності. Документ містить також реляцію про комісарське введення провізора шпиталю у володіння спірним ставом.

Король Ян III Собеський затверджує і трансумує давніші привілеї польських королів та власників Яворова, братів Гурків, що регламентують устрій, ремісничі артикули та організацію цеху яворівських кушнірів.

Львівський архієпископ Константин Липський підтверджує та поновлює ерекцію Братства Пресвятого Сакраменту при львівській катедрі, трансумуючи апробаційний документ апостольського нунція Опіція Паллавічіні від 1681 року. Надає братству статути, юрисдикційні повноваження для його сповідників та сорокаденний відпуст за виконання визначених побожних практик.

Папа Інокентій XI надає капітулі та капітульним канонікам митрополичого костелу у Львові індульт, який дозволяє постійно носити фіолетову велику капу (cappa magna) зі шлейфом і каптуром та рокету під час усіх публічних і приватних літургійних та капітульних функцій. Документ було внесено до капітульних актів зі схвалення львівського архієпископа Константина Ліпського.

Документ врегульовує суперечку між владою Львова та колегією вікаріїв львівського катедрального собору, встановлюючи правила та розмір щорічної сплати мешного зерном заміськими міськими селами та грішми із земель лонгерії, а також виплату заборгованості. Угода затверджена львівським архієпископом Миколаєм Ігнатієм Вижицьким.

Папа Пій XI, прихиляючись до прохання архієпископа Юзефа Більчевського, надає прелатам і канонікам Львівської митрополичої капітули латинського обряду право носіння прелатського строю з рубіновими відзнаками, фіолетового мантелету, а також персня поза відправою святої меси.