Каталог джерел

Ян із Тарнова, воєвода сандомирський і староста руський, засвідчує продаж села Малехів у Львівському дистрикті львівським міщанином Петром на прізвисько Кльорк шляхтичеві Михайлові Ламбацькому. Відчуження відбулося за суму кіп грошей руської лічби з усіма правами та приналежностями.

Король Владислав Ягайло вирішує майнові та правові суперечки між львівськими міщанами та плебаном парафіяльного костелу у Львові Яном. Документ регулює питання оплат мешного, утримання та призначення очільника школи й захристянина, участі духовенства при складанні заповітів, прав на чинші з будинків та власності на млин Пресвятої Діви Марії.

Петро з Харбінович, галицький староста, засвідчує, що Агнешка, вдова галицького міщанина Павла Сікірки, передала галицькому архієпископу Якубу та його наступникам село Малий Більшів з усіма прибутками. Ці маєтності були назавжди включені до володінь Галицького архієпископства.

Галицький архієпископ Якуб затверджує львівському міщанинові Петру Штехеру зречення та передачу частки млина під Львовом разом із правом патронату й колації, здійснені Нарцизом із Клодна та Коженьова. Доходи з цієї частки млина мають призначатися на утримання та обслуговування заснованого вівтаря.

Король Владислав Ягайло дозволяє збудувати й облаштувати став і млин на річці Велика Липа між королівським селом Зборатичі та Дунаєвом на користь галицького архієпископа. Документ регулює право користування берегами річки та отримання прибутків із новозбудованих об'єктів.

Документ містить завірений трансумпт процесуальних актів щодо апеляції та приєднання (adhesio), поданої повноважними представниками райців і хліборобів міста Львова проти вироку Римської курії, що зобов’язував сплачувати десятини плебану Янові Русину. Архієпископ Якуб Стрепа засвідчує автентичність поданих інструментів і видає їхній відпис разом із клопотанням про надання апостолів.

Галицький архієпископ Якуб трансумує та засвідчує буллу папи Григорія XI від 1374 року для братів Ордену Проповідників. Папський документ надає домініканцям, які вирушають на місії до невірних народів, та їхнім помічникам привілей обрання сповідника й отримання повного відпущення гріхів у годину смерті.

Миколай, перемишльський декан і суддя, субделегований за папським мандатом, викликає владу та жителів Львова до суду в Кракові у спорі з парохом Іваном Русином щодо церковних доходів. На звороті засвідчено вручення й оголошення позову у Львові в присутності галицького архієпископа Якова.

Король Владислав Ягайло надає своєму митникові Волчкові, єврею зі Львова, спадкове сойтівство в селі Вербіж разом із двома вільними ланами, корчмою та млином. Документ також переводить усе село з польського та руського права на німецьке (сьодське) право, вилучаючи його населення з-під юрисдикції земських судів.

Львівський архієпископ Ян Жешовський затверджує фундаційний привілей дідича Делієва Яна Коли, який наново зводить місцевий парафіяльний костел. Документ детально визначає надання ґрунтів, рибних ставів, десятини, а також повинності та збори на користь плебана й парафії.

Руський староста Ян Менжик із Домброви разом з асесорами підтверджує зречення та вічний продаж солтиства в селі Вербіж (Кєж), здійснений львівським митником, євреєм Волчком, на користь Яна Лінка зі Сморжа за суму 48 гривень. У документі трансумовано привілей короля Владислава Ягайла від 1407 року, який надав Волчкові зазначене солтиство та перевів село на шредське право.

Маршалок Королівства Польського Ян з Олесниці вирішує суперечку щодо митних прибутків у селі Вербіж, затверджуючи повноваження львівського митника Волчка та відновлюючи його у володінні ними. Водночас він наказує Теодорику Бучацькому, його родичам та місцевим кметям припинити чинити подальші перешкоди у стягненні мита.

Рада міста Львова засвідчує мирову угоду, укладену між райцею Миколаєм Солтисом та Касею Тойффелін у суперечці щодо чотирьох городів, розташованих перед Галицькою брамою. Визначено умови виплати компенсації та вічної передачі річного чиншу на користь убогих львівського шпиталю після смерті Тойффелін.

Петро Одровонж зі Спрови, воєвода львівський, посвідчує, що шляхтич Ян Зубрський сплатив міщанинові з Городка Стефану суму 50 гривень за солтиство в селі Зубра. Обидві сторони склали узгоджені заяви перед львівським земським судом.

Ян із Чижова, намісник Королівства Польського, посвідчує, що Ян із Зубри призначив Миколая з Гологір опікуном своїх малолітніх синів та управителем усього маєтку аж до досягнення ними повноліття.

Король Владислав III Варненчик записує шляхтичеві Іванку Русину суму 60 гривень на королівському селі Залужжя в Галицькому повіті як винагороду за вірність та участь у поході проти турків. Одержувач отримує село в користування до моменту повернення боргу, а також звільняється від королівських стацій до повернення монарха до Польщі.

Львівський земський суддя Ян Ґоломбек та підсудок Сцибор із Бишини засвідчують, що Дорота, дружина Шимка з Бібрки, видала квитанцію своєму батькові Янові із Зубри про відсутність будь-яких претензій щодо батьківщини та посагу. Угода поклала край усім майновим суперечкам і була укладена за участі третейських суддів.

Петро Одровонж зі Спрови, воєвода і генеральний староста руський, свідчить перед львівським земським судом, що продав королівський млин під Львовом обачному Ганнусу за триста гривень. Львівський суддя та підсудок засвідчують здійснення правочину, отримання плати та зобов'язання продавця щодо юридичного захисту покупця.

Ігнацій з Кутищ, галицький земський суддя, разом із підсудком Сцибором з Унєньця посвідчують, що Клемент із Семиківців продав свої спадкові маєтності Семиківці панові Петрові з Добійова за суму сто гривень польських грошів.

Нотаріальний документ містить рішення третейських суддів у спорі між львівським архієпископом Яном Одровонжем і галицьким старостою Миколаєм Паравою. Угода врегульовує питання сплаву суден річкою Дністер та стягнення пов'язаних із цим мит.

Староста та підкоморій галицькі засвідчують перебіг невдалого розмежування між селом Львівського архієпископства Бибель і володінням Андрія Свістельницького Боків. Через розбіжність доказів, суперечливі документи та відмову Свістельницького передати справу на арбітраж урядовців межі так і не були остаточно встановлені.

Король Казимир IV Ягеллончик вирішує суперечку між райцями Львова та міщанами Галича, Коломиї і Стрия, наказуючи останнім неухильно дотримуватися львівського генерального права складу та забороняючи оминати Львів на шляху до інших міст. Документ підтверджує право львів'ян конфісковувати товари купців, які порушують дорожній примус, та фіксує підпорядкування цьому праву міщан Кам'янця-Подільського.

Галицькі земські судді засвідчують, що подільський воєвода і галицький староста Станіслав із Ходча продав та зрезиґнував село Библо на користь львівського архієпископа Григорія із Сянока за суму 300 гривень. Продавець зобов'язався вічно гарантувати спокійне володіння маєтком і захищати покупця від будь-яких претензій згідно зі звичаєм Королівства.

Документ посвідчує заяву львівського архієпископа Григорія з Сянока про надання галицькому підсудку Петру з Добієва та його дружині Гелені довічного права на села Межигірці та Семиківці. Після їхньої смерті обидва села мають повністю повернутися під управління архієпископа та львівської капітули.

Галицькі комісари засвідчують укладення угоди між львівським архієпископом Григорієм із Сянока та Миколаєм Карнковським із Медухи щодо спорудження, використання та ремонту греблі й рибних ставів між Библом і Медухою під заставою 600 гривень.

Прокіп із Гвіздця, галицький підчаший, фундує та забезпечує маєтностями костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії, св. Івана Хрестителя і Знайдення Святого Хреста в містечку Остапківці. Він записує святині та її плебану землю, луки, ліси, право риболовлі й вирубування лісу, а також десятини та збори від жителів Остапківців і Гвіздця.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє галицькому каштеляну Якубу з Бучача заснувати й забезпечити вівтар у митрополичій кафедрі у Львові чиншем із суми 800 гривень. Надання також передбачає вилучення майна пребенди з-під юрисдикції світських судів.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілей короля Казимира IV Ягеллончика 1472 року, що встановлює у Львові два щорічні ярмарки на свята Пресвятої Трійці та святої Агнеси. Документ регулює детальні торговельні привілеї, право складу, митні збори, випас купецької худоби та судову юрисдикцію щодо купців.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек посвідчує угоду між львівською катедральною капітулою та препозитом Станіславом Вільчеком щодо надання йому пожиттєво першого місця в церкві, капітулі та за столом як каноніку. Домовленість застерігає права майбутніх наступників на львівській препозитурі домагатися своїх повноважень.

Архієпископ Бернард Вільчек підтверджує, що каноніки львівського капітулу продали на видеркаф кам'яниці фундації польського проповідника, призначивши отримані 300 флоринів на викуп села Черкаси. Натомість капітул зобов'язався виплачувати проповідникові щорічний чинш у розмірі 6 гривень в обмін на відправлення двох мес щотижня.

Станіслав з Ходча посвідчує витяг із львівських гродських книг, у якому Маргарита Тлуста Міщинова разом із сином Еразмом квитують каноніків львівської катедри щодо сплати за млин перед Галицькою брамою. Документ звільняє капітулу від подальших фінансових і майнових претензій на цю нерухомість.

Король Сигізмунд I підтверджує капітулі Львівської катедри документ комісарів короля Казимира Ягеллончика від 1474 року. Цей акт установлював детальний перебіг меж і насипання межових курганів (копців) між капітульним селом Вербіж та королівськими селами Дроговиже й Устя.

Король Сигізмунд I постановляє, що добровільна сплата коломийського мита львівськими міщанами на користь воєводи Оттона з Ходча має тимчасовий характер і не порушує їхнього попереднього звільнення від цього збору. Після смерті Оттона або його відмови від оренди Коломиї жоден наступний орендар (тенутарій) не матиме права вимагати від львів'ян зазначеного мита.

Софія, вдова по Станіславові Гинку, підкоморію ленчицькому, дарує своєму двоюрідному братові Миколаєві Голомбку, підсудкові львівському, усю свою спадкову частку в селі Зимна Вода, за винятком частини, належної її синам. Документ засвідчує здійснення інтромісії та зобов'язання дарувальниці надати правовий захист обдарованому від будь-яких претензій.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують запис із гродських книг 1510 року щодо викупу львівською митрополичою капітулою прав на королівське село Черкаси у Дмитра та Онишка за суму 200 гривень. Акт також підтверджує відмову від претензій попередніми володарями та законну інтромісію капітули у володіння цими маєтностями, здійснену возним.

Король Сигізмунд I Старий після розгляду спору з коломийським старостою Миколаєм Сенявським підтверджує належне львівським міщанам і купцям звільнення від сплати митних зборів у Коломиї при перевезенні власних товарів. Водночас він застерігає під загрозою стягнення мита про заборону перевозити під приводом цього привілею товари, що належать чужим особам.

Король Сигізмунд I затверджує угоду між львівськими міщанами та галицьким старостою Миколаєм із Сеняви, згідно з якою львів’яни погодилися тимчасово сплачувати митний збір із возів у Галичі на час обіймання ним цієї посади. Документ гарантує, що ця поступка не порушує загального звільнення Львова від сплати мита в усьому Королівстві Польському, яке має бути повністю відновлене після завершення урядування Сенявського.

Король Сигізмунд II Август підтверджує старшинам та громаді львівських вірмен усі права, привілеї, вольності, імунітети та давні звичаї, надані його попередниками, зокрема королем Сигізмундом I Старим.

Далтон передає справи красноставського й галицького старост та відомості про хоругви. У дописі повідомляє про перехоплення інструкції й неперевірену чутку про вбивство царя під час бунту.

Король Сигізмунд II Август здійснює трансумпт і підтвердження чотирьох давніх королівських привілеїв для міста Львова, що стосуються, зокрема, права складу всіх товарів, заборони оминати львівський склад подільським і руським купцям, підпорядкування іноземних купців міському судочинству, а також правил складання заповітів та обігу нерухомості. Документ надає копіям цих привілеїв повну юридичну силу, рівну оригіналам.

Король Стефан Баторій підтверджує комісарський акт, що встановлює межі між селами львівського конвенту домініканців Тіла Господнього (Зарудці, Костіїв, Зашків) та королівськими і міськими маєтностями. У документі наведено висновки королівських комісарів, а також трансумовано королівський лист про призначення комісії, який посилається на давнє розмежування князя Владислава Опольчика.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує та наказує внести на тривкий пергамент сім угод, укладених між львівськими міщанами й райцями та навколишньою шляхтою, щодо стягнення мит і плати за випас худоби (спасного). На підставі цих домовленостей шляхта зобов’язалася дотримуватися королівських торговельних імунітетів Львова й не стягувати неправомірних зборів.

Київський митрополит Михайло Рагоза разом із руськими єпископами проголошують приєднання до єдності з Апостольським Престолом та укладення унії Руської церкви з Римською церквою в Бересті. Документ містить підписи та печатки ієрархів, а також пізніші провениєнційні й облаційні записи.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський разом із катедральною капітулою надає своєму братові Войцеху Соліковському в довічне користування млин, став і панщину підданих у Семиківцях. Натомість одержувач зобов'язується утримувати об'єкти в належному стані та надалі служити на користь Церкви.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує братам Микуличам, галицьким міщанам, права на частку млина на річці Липі, що належав до Галицького староства, отриману на підставі ранішого надання покійного воєводи Станіслава Влодка.

Львівський архієпископ Войцех Корицинський затверджує перенесення зруйнованого внаслідок нападів конвенту августинців із Галицького передмістя на Краківське передмістя у Львові. На підставі документа костел святої Анни разом із землями інкорпорується до ордену з дозволом на будівництво монастиря, зі збереженням прав місцевої парафії.