Каталог джерел

Ентоні Ернст Розенау інформує Мацея Гайдера про переговори щодо сплати боргу та викупу застав у Львові, а також про чутки щодо вступу доктора Вельцка до духовного стану. Запевняє адресата у синівській відданості, просячи про подальшу батьківську підтримку та передаючи вітання родині.

Шведський секретар військової комісії Ер. Роланд дякує львівським депутатам за намір подарувати йому турецьку шаблю під час сплати контрибуції в Ряшеві. Автор висловлює жаль, що через виїзд у гори він втратив нагоду для особистої зустрічі та відплати прихильністю.

Томаш Саковський просить львівського писаря Войцеха Зімницького виклопотати у ксьондза-легата лист, що дозволяє прийняти священичі свячення поза звичайним часом, а також про звільнення від канонічних перешкод. Він подає свої персональні дані, зокрема вік та дієцезіальну приналежність, запевняючи про оплату всіх витрат.

Ян Сапіга запевняє владу Львова у своєму залученні до завершення міських фортифікацій та інформує про листа до короля у справі прислання інженера та виплати коштів підскарбієм. Звертається до райців із проханням якнайшвидше передати монарху доданого листа.

Ксьондз Адам Сарновський заспокоює президента Львова, що король Ян III Собеський відправив настирливого супліканта і готовий справедливо вислухати аргументи міської влади. Також запевняє, що представив монарху надіслані магістратом пояснення на захист міста.

Антоній Свідзінський вимагає від міської влади Львова негайного врегулювання належних йому фінансових претензій, уповноважуючи пана Фальковського на їх отримання через власний від'їзд на сейм до Варшави. Натомість він пропонує підтримку інтересів міста на сеймі, водночас попереджаючи про наслідки у разі відмови у виплаті.

Войцех Свірський звертається до бурмістра Львова з проханням зупинити цехових майстрів, які переслідують позацехового мечника, що мешкає в його дворі і не має коштів на вступний внесок. Автор нагадує, що регулярно сплачує чинш за міську землю, на якій стоїть двір, і просить владнати суперечку.

Юзеф Сєраковський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про дозвіл залишити при собі колишнього камердинера, забезпечивши йому лише харчування. До прохання долучається жінка з оточення родини, заступаючись за слугу, якого свого часу цінував покійний.

Миколай Єронім Сенявський доручає львівському райці Яну Зіверту розподілити 500 польських злотих, переданих з ласки королеви на викуп ув'язненої через борги дружини Кшиштофа Бочковського. Половина суми має бути виплачена військовому сторожу, а друга половина вручена самій боржниці.

Гіларій Сіньйо звітує про вручення листів канцлеру та передає його невдоволення через відсутність відповіді у справі квитанцій. Також інформує про стан судових розглядів у магдебурзькому суді та анонсує своє швидке повернення до Львова.

Аудитор апостольської нунціатури Паоло Луїджі Сільва запевняє представника львівського магістрату про докладення зусиль у дорученій йому справі та про нагляд за тим, щоб не було порушено міську юрисдикцію. Також декларує повну готовність до подальшої допомоги владі міста Львова.

Писар магістратського суду Ігнацій Скварчинський відкидає звинувачення пана Єнджейовського щодо незаконного стягнення оплат та відмови у видачі актів, просячи адресата про підтримку та протекцію. Також інформує про незаконні дії королівської комісії у справі спадкоємців Вержбицьких, до чого свій допис додає Й. К. Сольський.

Павло Скотницький декларує раді міста Львова готовність особисто прибути до міста, якщо виникне така потреба. Просить про термінову інформацію через відправленого гінця, чи його присутність є необхідною, оскільки в іншому разі має намір вирушити безпосередньо на Підгір'я.

Делегати інформують владу Львова про своє прибуття до Варшави попри труднощі на заставах, а також про клопотання перед сановниками та коронними асесорами з метою захисту міської юрисдикції. Повідомляють про проведену юридичну нараду, очікування на швидкий розгляд справи та просять надати відомості щодо місії пана Дрешля.

Станіслав Скшишовський звітує владі Львова про свої пошуки в книгах коронної канцелярії у Варшаві, здійснені за згодою канцлера з метою віднайдення міських документів. Він повідомляє про відсутність шуканих декретів у канцелярійних книгах, вказує на можливість їх внесення до земських актів та обіцяє незабаром надіслати завірені витяги після їх підписання канцлером.

Станіслав Словіковіц ділиться з владою Львова новинами про успішні рішення короля та сенату, отримані для Кракова. Водночас він заступається за слугу Гетьманковського, просячи львівський магістрат врегулювати належні йому гроші.

Теофіла Собеська декларує львівським райцям сусідську прихильність і, попри попереднє недопущення купців до її кам'яниці, прихиляється до прохання міста. Вона також повідомляє про відправлення на місце свого підскарбія Зброжка з метою вирішення справи.

Станіслав Соболевський повідомляє владу Львова про крадіжку майна вартістю п'ятнадцять тисяч злотих, вчинену у його варшавській кам'яниці. Він просить магістрат про підтримку надісланих у погоню слуг у затриманні злодія, що втік до Львова, та у поверненні викрадених речей.

Архієпископ Ян Димитр Соліковський висловлює глибоке обурення через сваволю та насильство, що чиняться щодо мешканців та духовенства Львова. Він спонукає міську владу до негайного повідомлення гетьманів та каштеляна, декларуючи своє особисте заступництво та підтримку на форумі сенату.

Лавнича колегія відповідає Львівському магістрату, що питання ремонту доріг та водогонів належить до компетенції міських економів, щодо яких колегія не має дисциплінарної влади, хоча й наказала їм діяти сумлінно. Водночас лавники просять допомоги у заповненні вакантних посад, пропонуючи переконати або примусити докторів медицини до вступу до складу міської влади.

Єжи Ставецький перепрошує Францішка Глоговського за те, що угода не відбулася, і просить його знову приїхати до Белза для фіналізації контракту. Також згадує пана Видзгу, який також хотів би укласти з адресатом домовленість.

Львівський підчаший Марцін Стаміровський відповідає львівським райцям на лист щодо торговельних суперечок та обміну волами. У заплутаних і фрагментарно збережених поясненнях згадує, зокрема, про транзакції, пов'язані з белзьким воєводичем та підкоморієм.

Казимир Станкевич звертається до президента Львова від імені старости потужинецького у справі суперечки з недобросовісним орендарем Александром Конарським, який втік з орендованої крамниці, вчинивши розбій та нищення майна. Від імені старости він просить про справедливий розгляд справи та прихильність до його резидента Антонія Цеглярського.

Ректор Краківської академії кс. К. Степковський надсилає президенту Львова ліценціата права, рекомендованого на посаду міського синдика. При цьому він висловлює сподівання, що кандидат належним чином виконуватиме свої обов'язки відповідно до очікувань міської влади.

Асесор Й. Ф. Стеткевич відповідає на заклик львівського магістрату щодо розрахунку давніх боргів, нагадуючи про попередній королівський декрет та факт припинення торговельної діяльності після обійняття посади у 1744 році. Він вказує на зазнані збитки та судовий процес щодо захопленого майна, апелюючи до міської влади про розуміння та утримання від завдавання йому подальших клопотів.

Капітан Стечкевич звертається до президента Львова з проханням заарештувати осіб, які подали фальшивий донос щодо смерті дівчини на фільварку його дружини. Він пояснює, що вона померла з природних причин внаслідок двотижневої гарячки та діареї, попри наданий їй догляд.

Д. Стоффельн відповідає на лист президента та магістрату Львова, заявляючи, що порушене питання утисків не входить до його компетенції. Він радить міській владі звернутися за справедливістю до своїх безпосередніх зверхників.

Флоріан Кухорабський виправдовує свою відсутність у Львові важкою хворобою та звітує про зустріч із паном Висоцьким, який висуває претензії до міста на підставі трибунальського декрету. Автор надає райцям правові аргументи для захисту від накладення такси та радить мирне вирішення спору шляхом фінансової угоди.

Провінціал кармелітів, о. Кшиштоф Сфорца, перепрошує владу Львова за поспішний від'їзд через чернечі справи та повідомляє про призначення місцевого пріора для проведення вимірювання та прийняття подарованої землі. Він просить райців про прихильне та невідкладне завершення надання землі під будівництво храму та монастиря, обіцяючи постійну молитовну пам'ять за жертводавців.