Каталог джерел

Ю. [Т.?] Пшездзецький дякує львівському магістрату за переданий міськими делегатами аванс у розмірі 30 червоних золотих за представництво інтересів міста. Він також висловлює сподівання на швидку виплату решти обіцяної винагороди.

Павел Пшечковський погоджується на запропоновану суму дорожніх витрат, однак вимагає додатково забезпечити фураж приблизно для тридцяти коней та виплатити аванс для урядовців. Він повідомляє, що узгодить дату прибуття разом із підstarостою, і просить надсилати кореспонденцію на пошту в Перемишлі.

Владислав Пшиємський пояснює волинському воєводі, що через бурхливий і складний перебіг сеймика в Сьроді не зміг порушити його справу. Він запевняє у своїй незмінній прихильності та радить надіслати листа до всієї майбутньої комісії, щоб успішно вирішити це питання там.

Регент Реміґіан Пясецький надсилає владі Львова лист, адресований львівським бригідкам, заміщаючи у цій справі коронного референдаря. Він радить у ньому схилити черниць до згоди з містом зі збереженням міських прав.

Станіслав Пясецький повідомляє Франциска Ґлоґовського про значну затримку жнив і сівби через нестачу обіцяних робітників, а також про неможливість закупівлі меду через брак коштів у орендаря Хаїма. Він також запитує про достовірні новини щодо воєнної загрози, щоб у разі потреби належним чином убезпечити зібране збіжжя.

Вармінський єпископ і підканцлер коронний Міхал Радзієйовський просить владу Львова прихильно поставитися до крамниці купця Бандінеллі після завершення ярмарку й не поширювати на нього обмеження, накладені на чужоземців. Натомість за прихильність до колишнього жителя міста автор листа обіцяє магістрату свою вдячність і підтримку.

Коронний віцепрокурор Александр Радзішевський повідомляє бурмистра Львова Якуба Юзефовича про претензії ксьондза-декана львівського на приміську луку. Він викладає питання надісланих свідчень, формальних умов щодо міських меж і понесених витрат.

Київський єпископ Богуслав Радошевський повідомляє владу Львова про свої клопотання перед королем щодо заміщення вакантного місця у братській церкві унійним священнослужителем. З цією метою він виряджає архімандрита Касіяна Саковича, закликаючи райців підтримати кандидатуру, сприятливу для церковної унії.

Вавжинець Францішек Раковський відповідає на наказ адресата і з готовністю береться надсилати вісті з Варшави. До листа він додає додаток із повідомленнями про поточні події.

Францишек Раковський звітує президентові Львова про перебіг місії в Полонному щодо реалізації фуражних асигнацій, виданих для міста полковником Шураком. Через сумніви щодо автентичності підписів документи скеровано на розгляд фельдмаршала Голіцина, на чиє рішення автор очікує.

Юрій Ракоці доручає секретареві підготувати чернетку відповіді на лист палатина та радить порадитися з німецькими офіцерами. Він також торкається повідомлень стосовно Михайла Палки й наказує зберігати таємницю у веденні справ.

Мацей Казимир Регульський повідомляє владу Львова про призупинення розгляду міської справи з королівським скарбом у Радомському трибуналі та скерування її до реєктів. Він заявляє про готовність і надалі вести справу, радить надіслати уповноваженого представника, а також пропонує залучити юриста Ношкевича.

Александр Рейдт підтверджує отримання листа від Артура Форбса та повідомляє про здійснення дорученої виплати грошей, яку записано на рахунок його кузена. Також згадує про нинішні важкі воєнні часи.

Александр Рембовський надсилає Францішеку Глоговському копію протестації, внесеної чесником, та повідомляє про отримання ремісії справи до Трибуналу. Радить щодо виклику свідків і проведення слідства (інквізиції) в таємниці від супротивної сторони.

Якуб Рибінський запевняє владу Львова, що виніс справедливе рішення у її спорі з майором Шонгоффом, і висловлює здивування тим, що офіцер досі не підпорядкувався наказам. Він повідомляє про повторне зобов'язання майора шанувати міські імунітети та підтримувати гармонійні відносини з магістратом.

Александр Станіслав Риковський звертається до Францішека Глоговського з проханням надати відомості про сецеховського пароха та допомогти налагодити зв'язок із тамтешнім абатством. Він пояснює, що через відсутність відповіді від сецеховського пріора волів би передати свого листа за посередництвом адресата.

Джон Рітчі повідомляє Артуру Форбсу про розмову з паном Гордоном, який заявив, що сплатить борг лише на ярмарку в Сокалі. Відправник передає вітання та сповіщає про свою швидку поїздку до Великої Польщі.

Ян Ружицький заступається перед львівським райцею Мацеєм Гейде за осиротілих братів Хшановичів, просячи про сприятливе вирішення їхньої справи. Він також запевняє адресата у своїй вдячності та готовності зробити йому послугу.

Михайло Рожицький скаржиться волинському воєводі на мостиського підстаросту та його дружину, закидаючи їм відмову у видачі дров, нищення будівель та переслідування його дружини. Він просить адресата про письмове дисциплінарне втручання щодо урядовця.

Маріанна Рожицька повідомляє чоловікові про перенесену тяжку хворобу, дошкульний холод, нестачу дров та відмову видати полотно. Описує також жалюгідний, зруйнований стан садиби і благає чоловіка про якнайшвидше повернення додому.

Флоріан Розвадовський повідомляє магістрат Львова про те, що переконав доктора Копінського призупинити розсилання офіційних повідомлень щодо комісії у справі Малехова. Він радить міській владі владнати суперечку шляхом приватного порозуміння, щоб уникнути збитків для міста та у гідний спосіб усунути першого комісара.

Антоній Ернст Розенау повідомляє Мацея Гайдера про переговори щодо сплати боргу та викупу застав у Львові, а також про чутки стосовно вступу доктора Вілька до духовного сану. Він запевняє адресата у своїй синівській відданості, просить про подальшу батьківську підтримку та передає вітання родині.

Шведський секретар військової комісії Ер. Роланд дякує львівським депутатам за намір подарувати йому турецьку шаблю під час сплати контрибуції в Ряшеві. Автор жалкує, що через від'їзд у гори проґавив нагоду особисто зустрітися та відповісти взаємною прихильністю.

Росновський просить Станіслава Яна Яблоновського прискорити видачу з канцелярії офіційного привілею на посаду перемишльського підвоєводи, на яку його вже було оголошено. Він також заступається за перемишльських євреїв, просячи для них захисту, та доручає опіці воєводи справу свого сина Миколая.

В. Росновський звітує про продаж меду пану Маєрановському та труднощі, що виникли під час наповнення й доливання бочок. Повідомляє, що після отримання коштів і завершення угоди негайно прибуде на службу до воєводи.

Катерина Рудзька звинувачує Глембоцького у підбурюванні підстарости Бичковського до вбивства її сина та в переховуванні злочинця від правосуддя. Вона також вимагає затримати слугу, який перебуває в адресата і після смерті сина викрав його майно та втік.

Катерина Рушникарка із Самбора перепрошує писаршу Анну Зімницьку за затримку з приїздом, спричинену поганим станом доріг, і сповіщає, що незабаром особисто привезе підготовлені фрукти. Вона також звертається з проханням переказати челядникові прохання про допомогу в нагальній потребі, обіцяючи належну винагороду.

Томаш Саковський просить львівського писаря Войцеха Зімницького виклопотати у пана ксьондза легата листа з дозволом на прийняття священницьких свячень поза звичним часом, а також про звільнення від канонічних перешкод. Водночас він подає свої особисті відомості, зокрема вік і належність до єпархії, запевняючи про покриття всіх витрат.

Ян Сапега запевняє владу Львова у своїй відданості справі завершення міських фортифікацій та повідомляє про лист до короля з проханням надіслати інженера й виплатити кошти через підскарбія. Він звертається до райців із проханням якнайшвидше передати монархові доданий лист.

Великий гетьман литовський Казимир Ян Сапега дякує руському воєводі за дотеперішню прихильність і б'є на сполох через трагічне становище та спустошення Литви внутрішніми міжусобицями. Він звертається по подальшу допомогу й порятунок з огляду на наближення варшавського сейму, а також переказує уклони руській воєводиній.

Марія Кристина Сапежина висловлює радість з приводу щасливих пологів сестри й дякує Янові Станіславу Яблоновському за прихильність та співчуття щодо переслідувань, яких зазнає дім Сапегів. Вона також звертається з проханням передати надіслану для неї королевою посилку.

Ксьондз Адам Сарновський заспокоює президента Львова, що король Ян III Собеський відправив настирливого прохача і готовий справедливо вислухати доводи міської влади. Він також запевняє, що надав монарху надіслані магістратом пояснення на захист міста.