Вацлавович про мандат, мораторій і труднощі з отриманням документа

Мій вельмимилостивий пане писарю! Добре пам'ятаю допомогу і зичливість, виявлені Вами цій необачній людині. Як я зрозумів із Вашого листа, він забув про неї і віддячує Вам невдячністю. Бог бачить, як щиро я про це шкодую. Але вже слід би Вам — а власне, Вашій дружині — бути обачнішими та позбутися цієї довірливості, бо вже не вперше він так із Вами чинить [речення оригіналу еліптичне]. Пана Сєдлецького тут немає; він залишився у Варшаві коло міста. Утім, я намагаюся, наскільки можу, в усьому задовольнити Ваші бажання й домогтися мандата згідно з Вашим наміром. Ідеться про те, щоб у мандаті не було жодної згадки про мораторії, а просто доведено справу до виконання вироку. Переказують при цьому, що з канцелярії не може вийти нічого протилежного, але все це байки. Легко знайти палицю на собаку, коли хочеш його побити. Ці мораторії були видані завдяки наполегливим заходам пана канцлера коронного, який [дієслово непевне] перед отим паном, що цей Пшедборський [?] є його слугою. Дуже хотів би я за цієї нагоди надіслати Вам мандат, але Ви добре знаєте, як важко в нас домогтися вирішення справи. Зараз іще важче, оскільки приїхала пані воєводина віленська, яка перебуває в Замості вже четвертий день. Проте я наполегливо клопотатимуся про це перед [титул / особа не прочитана], щоб переслати Вам мандат через пана доктора Ливарсковича [?], який збирається до Вас. Доручаю себе разом зі своїми послугами Вашій ласці. Замостя, 27 січня 1636. Ваш цілковито зичливий друг і покірний слуга, М. Вацлавович. Адреса: Войцех Зімницький, писар міської ради Львова.

[s.2] Mnie wielce Mciwy Panie Pisarzu. Jest mi w dobrej pamięci pomoc ta, y ludzkość od wm temu niebacznemu człku oświadczona; ktorey (iakom z pisania wm zrozumiał) immemor będąc, ingratitudine wm oddaie, czego widzi Pan Bog nie pomału żałuię. Ale mogłbyś się też iuż wm w tym, albo raczey P. Małżonka wm, postrzedz, a tey Credulae poniechać, gdyż to iuż nie pierwszy ten wm wyrządza. J.M. Pana Siedleckiego niemasz, w Warszawie przy Mieście został. Otóż ia iednak ile może ze mnie bydź, staram się, abym mogł wm votis et desideriis we wszystkim wygodzić, y ten Mandat ad intentum wm wyprawić; ale iż P. [...] iest w [...] temu, aby żadney mentioney w tym Mandacie nie było o Moratoriach, tylko tak simpliciter, gdyż [...] Sententiam mam ad executionem deducant etc., pobaiaduiąc to, że nie może nic z Cancellariey contrarium wychodzić, ale to wszystko fabuła. Łacno na psa o kiy, kiedy go kto chce obić. Więc te Moratorie za wielkiemi instantiami J.M. Pana Kanclerza Coronnego są wydane, ktory wdrawał [?] u tego J.M. tego Przedborskiego [?] bydź Sługę swego. Radbym był bardzo wm przez tę okazyą ten Mandat posłał, ale constat wm dobrze o tym, iak trudna sam odprawa u nas, a tym więcej teraz ieszcze trudnieysza, bo J.M. Pani Wdzina Wileńska przyiechała, ktora iuż to czwarty dzień w Zamościu mieszka. Iednakże będę się o tym przysil[ał?] J.M. [...] Panu, abym mogł wm ten Mandat przez J.M. P. Doktora Lywarskowicza [?], ktory się tam do wm wybiera, przysłać. Oddaię przy tym pilnie z służbami memi łasce wm Mci Pana. W Zamościu d.27 Janu.1636. Wm cale życzliwy Przll. y Sługa powolny M. Wacławowicz mp. [s.3] Jego Mci Panu Woyciechowi Zimnickiemu, Pisarzowi Radzieckiemu Lwowskiemu, memu Mciwemu Panu y Przllowi [...] należy.