Каталог джерел

Казимир Людвік Бєлінський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про прихильне заступництво та внесення вигідного для нього пункту до сеймикових інструкцій перед прийдешнім сеймом. Йому важить продемонструвати громадській думці, що як особа осторонь він має впливових покровителів, навіть якщо все обмежиться лише деклараціями.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує заснування та забезпечення вівтаря у Львівській катедрі, здійснене деканом Яном Кровицьким. Забезпечення становить річний чинш у розмірі 22 флоринів, викуплений у влади Львова на маєтностях села Двориська, трансумований у тексті документа.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує надання маєтків Жидатичі та Малечковичі на користь катедральної капітули у Львові, здійснене покійним Яном із Малечковичів. З огляду на права спадкоємців дарувальника король обмежує підтверджуване дарування однією третиною маєтку, покладаючи на капітулу обов'язок відбування військової повинності та сплати публічних тягарів.

Третейські судді на чолі з подільським воєводою Павлом Колою та маршалком Станіславом із Ходча вирішують спір щодо насильства та поранень між шляхтичем Ієронімом Добростанським і райцями та міською громадою Львова.

Августин Бєльський звертається до президента Львова Житкевича та міської влади з проханням виділити міського слугу й сурмача для публічного оголошення про вільне шинкування вина. Цей захід має протидіяти неправомірним заборонам, накладеним старшиною львівського кагалу, які завдають збитків земському скарбу.

Ян із Давидова, львівський підсудок і патрон парафіяльного костелу в Давидові, презентує львівському архієпископу Бернарду Вільчеку клірика Юрія зі Львова на вакантне після смерті Ґотарда настоятельство. Він просить надати йому канонічну інвеституру та довірити духовне й дочасне управління цією парафією.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек передає львівському цеху кушнірів вівтар Усіх Святих у митрополичій катедрі у Львові. Натомість кушнірське братство бере на себе обов'язок його постійного утримання, а також забезпечення священичого служіння та відправлення річних поминальних мес.

Король Сигізмунд I Старий на прохання архієпископа Бернарда Вільчека підтверджує привілей короля Владислава Ягайла від 1430 року. Документ звільняє маєтності Львівського архієпископства від усіх державних тягарів, данин і повинностей, а також прирівнює його імунітети до прав Гнєзненського архієпископства.

Ян Бжозовський просить писаря Зімницького вести у Варшаві справу ксьондза-суфрагана. Він надсилає примірник для підписання та прикладення печатки; як альтернативу пропонує залучити Зихермана [?].

Король Сигізмунд I Старий надає Станіславу з Ходча, маршалку Королівства Польського, частки в селах Жидатичі та Малечковичі, конфісковані у львівських каноніків за невиконання обов’язку військового походу проти волоського господаря. Надання є нагородою за військові заслуги маршалка, виявлені у цьому поході.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє митрополичій капітулі у Львові викупити третю частину млина перед Галицькою брамою з рук Маргарити, вдови мірошника Мартина Тлустого, та її дітей. Доходи з млина мають слугувати задоволенню потреб капітули та вікаріїв зі збереженням королівських прав.

Король Сигізмунд I дозволяє катедральній капітулі у Львові придбати на праві видеркафу річний чинш вартістю до чотирьохсот гривень із земських або міських маєтків для підтримки духовенства. Набуте в такий спосіб майно навічно звільняється від обов'язку будь-яких воєнних походів.

Біррелл звертається до Форбса з проханням допомогти знайти оригінал наклепницького листа проти нього та з'ясувати особу автора. Він пише про честь, репутацію та поширення пасквіля серед їхніх знайомих. Як людину, котра може зарадити у розслідуванні, він називає А. Бейлі. У додатковій приписці зазначено, що дехто зізнався в прочитанні тексту.

Король Сигізмунд I вирішує спір між міською радою Львова та старостою Станіславом із Ходча, забороняючи діяльність шинків на передмістях та обмежуючи дозволену кількість ремісників на Краківському передмісті двома кравцями, двома шевцями, двома ковалями, а також гарбарниками.

Де Біркгольц пояснює волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському неможливість виплати коштів для володимирського старости через те, що наявні гроші призначені виключно для гусарії та панцерних. Водночас він запевняє, що спробує зарадити справі, якщо підполковник Брандт привезе додаткові кошти.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку між орендарями снятинського мита та львівськими райцями, підтверджуючи документи Яна з Чижова та Михайла Мужила Бучацького від 1444 року, якими було скасовано незаконне мито в Коломиї та визначено справедливі ставки митних зборів у Снятині.

Король Сигізмунд I дозволяє магістрові Михайлу, львівському нотаріусу, викупити третину Пекарського млина на львівському передмісті за суму п'ятдесят гривень. Записує йому цю суму та право отримувати третину прибутків із млина із зобов'язанням покривати одну третину витрат на його ремонт.

Король Сигізмунд I вирішує спір між дідичем Збоїщ Петром Ходновським та владою Львова, дозволяючи збір гребельного виключно з купців за умови належного утримання греблі й дороги. Водночас звільняє від оплати порожні вози, а також селян, які перевозять сільськогосподарську продукцію та сировину для власних домашніх потреб.

Блазовський дякує президентові Львова за привітання. Рекомендує виконати декрет та універсали, допускає звернення до підскарбія, а в разі опору згадує про примус щодо власників. Повідомляє про свій приїзд до Львова.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілей короля Казимира IV Ягеллончика 1472 року, що встановлює у Львові два щорічні ярмарки на свята Пресвятої Трійці та святої Агнеси. Документ регулює детальні торговельні привілеї, право складу, митні збори, випас купецької худоби та судову юрисдикцію щодо купців.

Земський суддя і підсудок серадзькі засвідчують, що король на вальному сеймі в Пйотркоsecretві підтвердив права Маргарити, вдови Мартина Тлустого, та її сина Еразма на солодовий млин під Львовом біля Галицької брами. Володар зберіг за ними спокійне володіння млином усупереч претензіям львівської митрополичої капітули.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку про компетенцію між радою міста Львова та вірменською громадою, скасовуючи уряд окремого вірменського війта й підпорядковуючи вірмен міській юрисдикції у справах про нерухомість та у чотирьох кримінальних артикулах. В інших вірменських справах має судити міський війт разом із шістьма вірменськими старшинами за їхнім батьківським правом, із правом апеляції безпосередньо до королівського маєстату.

Михайло Бобровський відсилає Казимиру Вольському пахолка, просячи знову направити його до корогви після повернення, та запитує про стан справи з паном Борейком. Він також повідомляє про нагальну потребу в прибутті депутатів із провіантом для почтових людей і просить забрати шапку у Прохніцького.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілей короля Олександра Ягеллончика, який дозволяє катедральній капітулі у Львові викупити село Черкаси в орендарів. Підтверджені маєтності назавжди інкорпоруються до посагу львівської митрополичої капітули.

Пйотр Бобровський передає вітання поручнику Казимиру Вольському та просить виплатити доплату на харчування для своїх пахолків у разі затримки його прибуття. Він запевняє, що невдовзі особисто прибуде до табору під Львовом і поверне витрачені кошти.

Пйотр Бобровський повідомляє поручнику Казімежу Вольському про цілковите спустошення Вавженчиць та навколишніх сіл шведами й про труднощі зі стягненням провіанту, просячи вказівок коронного хорунжого. Він також згадує про тривожні вісті зі Львова та просить подбати про збереження залишених там скринь.

Король Сигізмунд I дозволяє Яну Одровонжу зі Спрови, белзькому воєводі та самбірському старості, записати королівське село Лука в Самбірському повіті шляхтичу Петру Мончинському в сумі 200 флоринів. Акт визначає умови тримання маєтку кредитором і застерігає право його викупу королем або старостою.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек посвідчує угоду між львівською катедральною капітулою та препозитом Станіславом Вільчеком щодо надання йому пожиттєво першого місця в церкві, капітулі та за столом як каноніку. Домовленість застерігає права майбутніх наступників на львівській препозитурі домагатися своїх повноважень.

Король Сигізмунд I на прохання львівського архієпископа Бернарда Вільчека підтверджує вирок короля Владислава Ягайла від 1422 року, що врегульовує розмір щорічних зборів на архієпископський стіл, які сплачують на святого Мартина кметі та поселенці німецького права у Львівській дієцезії. Документ встановлює постійний розмір цієї повинності у шість широких грошів з кожного посіданого лану, за винятком львівських поселенців, які сплачують по одному вярдунку.

Комісари короля Сигізмунда I розв'язують спір львівських різників зі шляхтою та міщанством, дозволяючи вільну торгівлю м'ясом у Львові щосуботи. Встановлено правила збору торгового мита, званого «сохачне», яке зберігається у скриньці з трьома ключами, частина якого призначена на допомогу різникам у сплаті королівського чиншу.

Комендант просить старосту в Янові відібрати й негайно повернути львівські підводи, забрані турецьким і татарським послами. Їх мали відіслати назад без зволікань, а вони необхідні для робіт над фортифікаціями Львова.

Рафал Боїм повідомляє про труднощі, пов'язані з конвоюванням міських грошей через Ярослав до Ряшева, та сповіщає про необхідність вручити подарунок полковнику Горну в обмін на ескорт для захисту від волохів. Він сповіщає про подальший шлях до Ряшева з метою отримання розпоряджень і глейту від генерала Стенбока, додаючи поточні чутки про пересування військ.

Архієпископ Бернард Вільчек підтверджує, що каноніки львівського капітулу продали на видеркаф кам'яниці фундації польського проповідника, призначивши отримані 300 флоринів на викуп села Черкаси. Натомість капітул зобов'язався виплачувати проповідникові щорічний чинш у розмірі 6 гривень в обмін на відправлення двох мес щотижня.

Лавники міста Львова під головуванням війта Яна Панашка засвідчують, що Станіслав Гричко та Юрій Войнар продали й навічно поступилися Львівській митрополичій капітулі садом, розташованим за Волоським мостом. Нерухомість призначено для потреб капітули та підведення води до її млина.

Полковник заступається за Семена Гребінку, слугу краківського стольника. Він просить магістрат про сприятливу зміну вироку в суперечці з ксьондзом Феліціаном Кубінським, якого звинувачує у намаганні заволодіти майном Гребінки.

Королівські комісари під головуванням архієпископа Бернарда Вільчека вирішують багаторічні суперечки між митрополичою капітулою та владою міста Львова, врегульовуючи питання польського та німецького проповідників, кафедральної школи та посади захристиянина. Угода також унормовує управління майном і тестаментними записами, функціонування міського млина та забезпечення кафедри водою.

Бонавентура посвідчує передачу львівському каноніку реліквій мучеників із римських катакомб біля церкви святого Панкратія. Він просить місцевих ординаріїв засвідчити їхню автентичність для прилюдного вшанування. Частина імен залишається непевною.

Документ є арбітражним вироком, що врегульовує багаторічні суперечки між львівською катедральною капітулою та магістратом міста Львова, зокрема щодо польськомовного та німецькомовного проповідників, управління катедральною школою, депозитів і заповітних записів, а також прав на Вільховий млин та міський водогін. Під загрозою штрафу у дві тисячі угорських флоринів він зобов'язує сторони вічно дотримуватися узгодженого порядку.

Папа Лев X видає розпорядження щодо дисципліни духовенства, реформи звичаїв, а також боротьби з помилками та єресями в Королівстві Польському, Богемії та Угорщині. Виконання та юрисдикційні повноваження покладає на гнєзненського архієпископа Яна Ласького.

Король Сигізмунд І Старий призначає першу вакантну мансіонарію в костелі св. Катерини на Нижньому замку у Львові на утримання німецького проповідника, кандидатуру якого міські райці мають подавати королеві для представлення львівському архієпископу. Документ зобов'язує проповідника дотримуватися традиційного обов'язку відправлення хорової служби особисто або через заступника.

Петро Борсук оскаржує вирок самбірських райців у суперечці щодо будинку. Він просить Войцеха Зімницького про заступництво, посилаючись на родинний зв’язок через дружину, та викладає власну версію послідовності продажу й повернення нерухомості.

Королівські комісари Станіслав із Ходча та Миколай Лянцкоронський видають Яну Волечку трансумпт привілею короля Владислава III від 1440 року на локацію села Іздебник на магдебурзькому праві та надання війтівства Влодкові зі Свемич. Документ підтверджує солтиське забезпечення двома ланами землі, луками, млином і корчмою, а також обов'язок кінної військової служби з арбалетом.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек на прохання вівтарника Станіслава Вітелліуса поновлює і затверджує ерекцію та забезпечення вівтаря святих Миколая, Станіслава, Христофора і Юрія у Львівській катедрі, трансумуючи давніший документ Спитка з Ярослава, який фундував чинш із ярославського мита на підставі запису міщанина Леонарда. Архієпископ підтверджує право патронату дідичів Ярослава та уточнює месальні обов'язки кожного чергового вівтарника.

Ян Бочковський виправдовує свою можливу відсутність на межовому огляді (візії) на Зубрі з паном Шимоном через раптову недугу ніг і викладає на письмі правовий висновок на захист міських прав на спірні ґрунти. Він вказує на давні королівські декрети, що підтверджують межі Козельників і Скнилова, та наводить аргументи щодо підсудності цього спору.

Документ посвідчує здійснення перед львівським лавничим судом обміну нерухомості між Катажиною Бєчаркою та львівським райцею Станіславом Вільчеком і його дружиною Софією. За умовами угоди Бєчарка передає кам'яницю на львівському Ринку взамін за будинок подружжя Вільчеків, розташований на вулиці Пекарській.

Гетьман Ян Клеменс Браницький висловлює вдячність президентові та раді міста Львова за надіслані віншування з нагоди минулих великодніх свят. Запевняє міську владу у своїй незмінній прихильності та складає взаємні побажання всілякого благополуччя.

Великий гетьман коронний Ян Клеменс Браницький дякує президентові та раді Львова за новорічні привітання, взаємно зичачи благополуччя. Він також повідомляє про поновлення наказів місцевому комендантові гарнізону щодо гарантування безпеки місту.

Ян Клеменс Браницький відповідає на лист міської влади Львова, обіцяючи домогтися при королівському дворі наказу про проведення розслідування щодо насильств, учинених хорунжим Коцом. Він запевняє, що особисто привезе ординанс і протидіятиме спробам втручання у справу.

Гетьман Ян Клеменс Браницький повідомляє владу Львова про призначення військової комісії для вирішення суперечки з хорунжим Коцом. Він також закликає розквартирувати гарнізон усередині міських мурів, аргументуючи це потребами безпеки та захистом вояків від труднощів постою на передмістях.

Гетьман Ян Клеменс Браницький просить президента й раду міста Львова докладніше пояснити, яким чином львівський комендант, захищаючи євреїв, шкодить міській владі. Він також запитує, які додаткові накази має надати військовому понад попередні ординанси, видані на користь міщан.