Каталог джерел

Автор відповідає на прохання львівського магістрату у справі, яку називає справедливою, і пише про досягнення взаємного задоволення претензій. Він запевняє у своїй прихильності до міста та сподівається на взаємність. Ключова фраза, що окреслює процедуру, можливо за участю синдиків, потребує повторного прочитання; з листа не випливає, що угоду було укладено.

Маршалок Коронного трибуналу Станіслав Казимир Бєнєвський докоряє львівському магістрату за ув'язнення пораненої шляхти у в'язниці для злодіїв, розцінюючи це як образу лицарського стану. Він закликає міську владу припинити ці дії з огляду на триваючий трибунальський процес і виказує їй за невдячність за попереднє заступництво перед королем.

Автор описує труднощі та прикрощі, спричинені спором із львівським магістратом, і просить віцесеніора застосувати свій вплив для залагодження справи. Він згадує про дії проти нього у Варшаві та у Львові, а також парадоксально описує свій статус як водночас райці й лавника та особи, позбавленої цих посад. Він просить чіткої відповіді магістрату та адресата, зазначаючи, що на ухвалення рішення залишилося обмаль часу. Якщо справа дійде до суду, він застерігає правову силу цього листа. Пізніша обкладинка пов'язує спір із секретарем Чеховичем; сам текст листа не дає змоги достеменно встановити його роль.

Юзеф Бжезницький просить гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про заступницькі листи до краківських можновладців для виплати належних йому грошей з податків. Він також скаржиться на відіслання його почту з корогви та заявляє про готовність служити під час сейму.

Юзеф Бжезницький просить руського воєводу Станіслава Яна Яблоновського про втручання перед краківським хорунжим щодо виплати заборгованої платні з ухвалених податків. Він звертає увагу на небажання краківського підкоморія сплатити давні борги і в разі від'їзду сановника просить надіслати рекомендаційний лист поштою.

Генерал Ян Беренс повідомляє руського воєводу про заплановані переговори з паном Беллем щодо виплати грошової суми та застави. Він наголошує на необхідності поквапити генерала Брандта, щоб борг якнайшвидше виплатили у Ґданську.

Бенедикт Бернатович виправдовує свою відсутність перед львівськими бурмистром і райцями хворобою, обіцяючи після одужання надати приватні листи на захист своєї доброї репутації. Побоюючись довіряти конфіденційне листування посередникам, він утримується від негайного відправлення документів.

М. В. Бєрнацький доповідає Янові Станіславу Яблоновському про сваволю саксонських рейтарів, а також про підготовлювані протестації та позови до Коронного трибуналу. Водночас просить про відшкодування витрат і фінансову підтримку у зв'язку з веденням судових справ у Пйотркуві.

Владислав Бєрнацький просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про протекцію та рекомендаційні листи до маршалка й трибунальських депутатів у судовому процесі проти пана Збоцького. Він також повідомляє про заходи, вжиті в Києві задля залучення коштів для воєводи на майбутній сейм.

Владислав Бєрнацький скаржиться з Пйотркува на витрати та збитки, яких зазнає під час засідань у трибуналі, та повідомляє про відправлення довіреної особи на Куяви у справах воєводи. Він також наполегливо просить Яна Яблоновського про заступницькі листи до Трибуналу у судовій тяганині з паном Бохенським.

Владислав Бернацький виправдовується перед руським воєводою Яном Станіславом Яблоновським за затримку у стягненні грошей на Куявії, спричинену відмовою маршалка сеймику видати асигнацію. Він заявляє про готовність зачекати на наступний з'їзд і просить надати вказівки та виправдати його запізнення перед київським воєводою.

В. Бєрнацький надсилає Янові Станіславу Яблоновському сприятливий витяг із декрету Пйотрковського трибуналу в межиріцькій справі та повідомляє про клопотання щодо асигнати на віндикацію в Бібрці. Також сповіщає про від'їзд на сеймик, передачу інвентарю пану Бохенському та підготовку відправлення сукна.

Маркіз де Бетюн засвідчує львівським райцям, що капітан литовського війська Єжи Люво де ла Гавенн є єдиним рідним братом і спадкоємцем покійного капітана коронного війська Клавдія Люво де ла Шома. Він звертається з проханням невідкладно передати йому все майно, що залишилося після померлого.

Маркіза просить зятя прийняти молодого шляхтича, сина її незаможної подруги. Вона вихваляє його виховання, знання математики та фортифікації; юнак цікавиться мовами й чужими країнами. Посередником у цій справі має виступити пан де Балюс.

Маркіза відповідає зятеві після передчасних пологів доньки та смерті їхньої дитини. Вона просить про опіку та частіші звістки. Також описує власні нездужання, сильний хрип і неможливість підвестися з ліжка.

Маркіза де Бетюн дякує своєму зятеві Яну Станіславу Яблоновському за лист і висловлює велику радість із приводу його подружнього щастя з її донькою. Вона запевняє його у своїй незмінній материнській ніжності та прихильності до обох із подружжя.

У відповідь на лист від 15 серпня маркіза хвалить почуття зятя до дружини та королеви. Вона ставить повноту своєї прихильності в залежність від їхньої непохитності; закликає його до родинної єдності та відстоювання інтересів королеви.

Радість від повернення зятя та пологів доньки поєднується з турботою про портрети й посилки. Маркіза просить протидіяти крокам, вигідним цісарю за рахунок Франції, і надсилати листи, які можна було б показати при дворі. Вона докоряє зятю за замовчування слів королеви щодо неї.

Маркіза передає лист через Самуеля. Після спільної втрати вона просить зятя полегшити страждання королеви, а також засвідчити їй вдячність і відданість її інтересам.

Маркіза надсилає доньці листа через панів де Лафореста та Брюжера. Просить частіше писати, передає вітання великому генералові, чоловікові та дітям адресатки. Повідомляє про підвищення своєї пенсії королем на 5000 ліврів.

Маркіза отримала єдиний після від'їзду лист зятя з Рима і занепокоїлася через пригоду, що трапилася з ним у горах. Вона не має звісток від доньки й припускає, що та могла народити в дорозі. Повідомляє про намір переслати лист короля та лист де Ла Тура через купців.

Миколай Бєгановський підтверджує отримання 5000 злотих на потреби Речі Посполитої та заявляє про готовність їх повернути згідно з розпорядженням панів комісарів. Крім того, він згадує про справу церкви Святого Хреста та взаємини з Вєжбицьким.

Миколай Бєгановський повідомляє львівським райцям про своє успішне заступництво перед краківським каштеляном у справі підступів доктора Якуба, який зазіхав на добре ім'я влади Львова. Автор запевняє у прихильності магната до правоти міста та виступає за дотримання контракту, укладеного з паном Жидкевичем.

Миколай Бєґановський повторно звертається з проханням до Мартина Анцевського щодо задоволення фінансових вимог пана Макальського з коронного скарбу. Каштелян також висловлює здивування затягуванням реалізації асигнації та заявляє про намір вжити заходів для стягнення належних коштів.

Миколай Бєґановський відповідає міській владі Львова на її скаргу стосовно шкідливих для міста сеймикових ухвал та ймовірної ролі в цьому брацлавського стольника. Він висловлює готовність виступити посередником у листуванні зі стольником і обіцяє особисто поговорити з львівським єпископом після прибуття до міста.

Миколай Бєґановський відповідає владі Львова на листи короля та канцлера щодо скарг на військового капітана Янка, який привласнював платню коштом солдатів. Він обіцяє прибути до міста й провести розслідування відразу після вирішення невідкладних справ маршалка.

Миколай Бєґановський дякує владі Львова за дотеперішнє дотримання угоди з Жидкевичем і знову просить залишити її в силі. Він також повідомляє, що претензії доктора, який посилається на краківського воєводу, є безпідставними, а справу має справедливо розсудити львівський підкоморій.

Ректор Бєгачевич направляє магістрату Львова професора Підгаєцького як кандидата на посаду синдика у відповідь на прохання міста. Він рекомендує його за належні здібності й очікує відповідного ставлення та винагороди.

Автор просить про термінове заступництво в генерала для свого «онука», о. Русновського [?], у справі варшавського архідияконату. Він скаржиться на конкуренцію з боку каноніка Сушицького [?] і покликається на письмову обіцянку.

Єзуїт Ян Бєліцький висловлює волинському воєводі Янові Станіславу Яблоновському вдячність за підтримку колегіуму, а також вітання з нагоди наближення іменин і Різдва Христового. Від свого імені та від усієї спільноти він доручає добродія опіці новонародженого Христа та святого покровителя.

Бєлінський звинувачує корогву королевича Якуба в насильстві та завданні шкоди Тухольському староству. Він висловлює протест проти відрядженого нею посольства до короля і закидів, нібито він привів до Тухолі королівських людей; просить про справедливість та захист честі.

Казимир Людвік Бєлінський скаржиться гетьманові Станіславу Яну Яблоновському на недоброзичливість і ворожі інтриги генерала, який із заздрощів перешкоджає його старанням здобути посади та панську ласку. Коронний підкоморій апелює до праведного сумління гетьмана, прохаючи його про справедливу оцінку власних заслуг і протекцію.

Казимир Людвік Бєлінський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про прихильне заступництво та внесення вигідного для нього пункту до сеймикових інструкцій перед прийдешнім сеймом. Йому важить продемонструвати громадській думці, що як особа осторонь він має впливових покровителів, навіть якщо все обмежиться лише деклараціями.

Бєлінський рекомендує до магістрату Львова лікаря Матейма [правопис непевний], заслуженого в його домі. Рекомендований засновує собі маєтність у місті; автор обіцяє вдячність за підтримку.

Ксьондз Белковський переповідає королівському секретарю Франкі розмову з архієпископом щодо суперечки з магістратом. Він повідомляє, що ієрарх відклав запланований від'їзд і запрошує адресата на зустріч перед обідом задля мирного залагодження справи.

Бєльський вимагає сплати 2600 злотих річного чиншу за палац біля Галицької брами. Орендар посилається на російський постій. Автор пропонує вирахувати податки, а решту повернути з міської скарбниці.

Августин Бєльський звертається до президента Львова Житкевича та міської влади з проханням виділити міського слугу й сурмача для публічного оголошення про вільне шинкування вина. Цей захід має протидіяти неправомірним заборонам, накладеним старшиною львівського кагалу, які завдають збитків земському скарбу.

Бжеський відповідає на побоювання щодо затримання львівських купців у зв'язку зі справою міста Кам'янця. Запевняє у безпеці львів'ян; вимагає звичного зголошення в місті. Згадує майбутній королівський декрет.

Дякує за новорічні привітання та дарунок. У приписці підтримує прохання Лукашевського [?] про залишення його на посаді синдика міста Львова.

Бжозовський дякує за добру пам'ять, побажання та bellaria, тобто ласощі. Він обіцяє відповісти взаємною послугою за першої ж нагоди.

Антоній Бжозовський дякує владі міста Львова за надіслану рибу та сливи, водночас зауважуючи відсутність визини, яку зазвичай передавали. Він також запевняє райців у своїй вдячності та готовності надавати місту всілякі послуги.

Дякує магістрату за провізію на час посту та коробку ласощів. Запевняє у своїй прихильності до справ міста та бажає всіляких гараздів.

Ян Бжозовський просить писаря Зімницького вести у Варшаві справу ксьондза-суфрагана. Він надсилає примірник для підписання та прикладення печатки; як альтернативу пропонує залучити Зихермана [?].

Валеріан просить рідного брата Валентія про листа, звістки про матір і дружину, а також про військові й сеймові новини. Згадує чутку про від'їзд знайомого священника до Рима; підтвердження його перебування там немає.

Самуель Бідерман підтверджує отримання фінансових розпоряджень та повідомляє про передачу Артуру Форбсу партії гладкого сукна разом із фактурою. Він також закликає сплатити решту суми на свято святого Михайла та продовжувати торговельну співпрацю, зокрема щодо купівлі шовку.

Біррелл дякує Артуру Форбсу за те, що той порушив справу хлопця у зв'язку з Робертом Форбсом. Він написав до Кенігсберга й очікує на відповідь та приїзд хлопця на наступний ярмарок. До листа додає зразок його почерку, який просить передати Роберту, і пропонує обом Форбсам свої послуги.

Лоренс Біррелл повідомляє купця Артура Форбса про завершення господарем ремонту в його крамниці перед від'їздом відправника до Львова. Через брак часу автор змушений поспіхом завершити листа.

Біррел описує спробу затримати його разом із товаром у Переворську через суперечку з єврейським орендарем, який стягує мито. Спочатку він заперечує свою присутність, проте свідки її підтверджують. За словами автора, його відпустили після пояснення, що він везе товар для краківського каштеляна. Він застерігає Форбса про те, що на його товари також чатують.

Біррелл звертається до Форбса з проханням допомогти знайти оригінал наклепницького листа проти нього та з'ясувати особу автора. Він пише про честь, репутацію та поширення пасквіля серед їхніх знайомих. Як людину, котра може зарадити у розслідуванні, він називає А. Бейлі. У додатковій приписці зазначено, що дехто зізнався в прочитанні тексту.

Де Біркгольц пояснює волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському неможливість виплати коштів для володимирського старости через те, що наявні гроші призначені виключно для гусарії та панцерних. Водночас він запевняє, що спробує зарадити справі, якщо підполковник Брандт привезе додаткові кошти.