Каталог джерел

Вацлавович обіцяє клопотатися про мандат без згадки про мораторій і відкидає твердження про неможливість видачі канцелярією протилежного документа. Описує заходи канцлера та утруднений доступ до вельможі.

Король Сигізмунд I Старий забороняє купцям, які подорожують між Туреччиною і Волощиною та Литвою і Московією, оминати львівське право складу й мита шляхом проїзду через Кам'янець та манівцями. Він наказує старостам і міській владі Русі та Поділля беззастережно заарештовувати купців-порушників і надавати допомогу посланцям міста Львова.

Примас обіцяє втрутитися перед єзуїтами, нунцієм і єпископами щодо учнів, які порушують спокій. Він пояснює обмеження власної юрисдикції та просить Львів вислати представника на конвокацію.

Примас радить шукати захисту прав Львова на майбутній елекції. Він згадує безуспішні намагання послів Руського воєводства та застерігає, що протестація дратує його обивателів.

Генеральний офіціал львівський Ян Дрогобич здійснює трансумпт угоди 1499 року, укладеної між кустошем львівських францисканців Валентієм та плебаном Яном із Чишок, на прохання тодішнього плебана Бернарда Колачека. Ця угода врегульовувала питання заборгованих снопових десятин, участі у витратах на ремонт греблі та розподілу прибутків від вилову риби у ставі в Чишках.

Ф. Веніно скликає львівських райців на ранкове засідання в ратуші, представляючи розлогий порядок денний, що охоплює, зокрема, питання скасованих мит, наближення виборів, судовий процес щодо Замарстинова, а також приміщень і податків. Він також нагадує про обов'язки ґречності магістрату щодо можновладців, які перебувають у місті.

Джон Вентонґ повідомляє купця Артуарта Форбса в Ряшеві про передачу коштів від боржника Браунінґа через пана Р. Брюсса та про сплату решти суми. Лист завершується побажаннями успішних торгів і ввіренням Божій опіці.

Король Сигізмунд I Старий звільняє всіх християнських мешканців Львова на двадцять років від чиншів, шосу та інших зборів через руйнування, спричинені пожежею міста. Крім того, він звільняє міщан від чопового на термін сім років, наказуючи спрямувати ці надходження протягом наступних шести років на відбудову міських мурів та укріплень.

Б. Вернер дякує Артуру Форбсу за новорічні привітання і шкодує, що вони розминулися під час його проїзду через Ярослав. Повідомляє про очікування на обозні вози, пошуки нового вантажу та можливе спрямування транспорту до Замостя залежно від звісток зі Львова.

Б. Вернер повідомляє Артура Форбса про прибуття возів до Ярослава після важкої зимової дороги та про наміри відправити їх із товаром до Гданська. Крім того, він пояснює причини невдачі з перевезенням сукна із Замостя до Вроцлава й обіцяє організувати транспортування товарів возами зі Львова.

Великий підскарбій коронний Теодор Вессель дякує владі міста Львова за надіслані віншування з нагоди Нового року. У відповідь висловлює взаємні побажання процвітання для всього міста та членів магістрату.

Підскарбій великий коронний Теодор Вессель дякує владі Львова за надіслані віншування з нагоди Нового року. У відповідь висловлює побажання процвітання всьому місту та запевняє у своїй незмінній прихильності.

Бурмистр і райці міста Львова вирішують межово-майнову суперечку, присуджуючи спірні луки на осушених ставах у Замарстинові Мартину Шенґреґеру та спадкоємцям Бернарда Тички. Селянам із Замарстинова наказано вічне мовчання через відсутність документів, які б підтверджували їхні права на ці ґрунти.

Перед львівським земським судом Ядвіга з Олеська, дружина подільського воєводи Мартина Каменецького, записала львівському архієпископу Бернарду Вільчеку щорічний видеркафовий чинш у розмірі 10 гривень із суми 400 флоринів. Цей дохід, забезпечений митом і ставами в Залізцях та Олеську, призначався на утримання лампади перед вівтарем святого Юрія у львівській катедрі.

Вєльопольський просить бурмистра допомогти урядовцю митної комори стягнути заборгованість із львівських міщан і купців. Він наголошує на інтересах скарбу та труднощах кредитора через порушення термінів виплати.

Вєльопольський просить владу Львова про допомогу в розрахунку заборгованості Вацлава Войзика [?]. Сплата має відбутися пропорційно, за умови справжнього підпису та належного рахунку, без затяжного стягнення.

Велопольський наказує скасувати попередню заборону на видачу товарів купців із Кошиць та Пряшева. Він обґрунтовує цю зміну збитками для коронного скарбу та обмеженням торгівлі.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує і трансумує документ львівського земського суду щодо продажу подільським воєводою Мартином Каменецьким та його дружиною Ядвігою річного чиншу з мит і рибальства в Залізцях та Олеську. Архієпископ призначає та фундує цей дохід на утримання вічної лампади перед Пресвятими Дарами у Львівській катедрі, святі меси та забезпечення церковної служби.

Суддя та підсудок краківської землі засвідчують декрет короля Сигізмунда I, що вирішує спір митників із купцями щодо шляхів перегону худоби та перевезення товарів із Русі, Поділля, Волині та Молдавії (Волощини). Згідно з вироком, волів і товари з Русі, Поділля та Молдавії слід направляти через Львів, Городок і Перемишль до Сандомира, натомість із Волині — через Люблін і Радом, під загрозою конфіскації.

Маріанна Велопольська дякує руському воєводі за надіслані реліквії від королеви та просить детальні відомості про його колишнє навчання в колегіумі у Франції та пов'язані з цим витрати. Вона також повідомляє поточні світські новини з Варшави, зокрема про жалобу мальборкської воєводини та майнові позови проти віленської воєводини.

Маріанна Велопольська вітає Яна Станіслава Яблоновського з радісною звісткою та бажає його дружині швидкого одужання після пологів. Вона також заохочує подружжя приїхати до Варшави на прийдешній карнавал.

Маріанна Вєлопольська дякує руському воєводі за надіслані відомості про колегіум, до якого вона таємно планує віддати сина, котрий марнує час. Вона також висловлює радість з приводу очікуваної невдовзі зустрічі з адресатом та своєю племінницею.

Велопольська просить про полегшення щодо гіберни для Новоторзького староства, обтяженого вже трьома хоругвами та сповіщеного про четверту. У приписці вона переказує повідомлення про затримання поляків у Франції.

Маріанна Велопольська дякує Яну Станіславу Яблоновському за пам'ять і висловлює полегшення з приводу покращення стану здоров'я племінниці після нещасного випадку. Вона також просить дізнатися в монастирі його тітки про дівчину, вправну у вишиванні гобеленовим швом.

Маріанна Велопольська вітає Яна Станіслава Яблоновського зі щасливими пологами дружини та безпечною подорожжю, висловлюючи полегшення після періоду тривоги. Вона також згадує про нещастя, що спіткало рід Сапегів, із занепокоєнням передбачаючи, що прийдешні політичні негаразди незабаром торкнуться всіх.

Маріанна Вельопольська дякує руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському за виявлену прихильність і висловлює занепокоєння станом здоров'я племінниці. Вона також передає вітання від близьких і запевняє, що з нетерпінням очікує на швидку зустріч.

Король Сигізмунд I Старий на прохання міської влади Львова переносить щорічний ярмарок зі свята Святої Трійці на свято св. Маргарити, звільняючи прибулих купців від сплати мита. Водночас підтверджує проведення ярмарку на свято св. Агнеси зі збереженням чинного обов'язку сплати мита.

Вєнявський нарікає, що його оминають у листуванні, сповіщає про слабке здоров'я пані та попереджає про свій від'їзд. Передає вітання, а також повідомлення про поїздку генерала до Варшави.

Генеральний офіціал львівський Станіслав Менда за поданням міської ради Львова надає Станіславові Вільчеку вівтар у Струмилівській каплиці у Львівській катедрі, що став вакантним після смерті Яна Дрогобича. Укладач наказує вічним вікаріям ввести нового вівтарника у володіння бенефіцієм та належними йому прибутками.

Король Сигізмунд I затверджує декрет бурмистра і львівських райців 1528 року, яким спірні луки, що утворилися на осушених ставах у Замарстинові, присуджено Мартину Шенґреґеру, опікуну вдови й дітей покійного Бернарда Тички. Жителям села Замарстинів наказано дотримуватися вічного мовчання в цій справі.

Габріель Виговський повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про віднайдення та ремонт його каретки, відправлення якої, однак, заблокував пан де Бетюн. Він також просить про підтримку для брата, котрий веде переговори з коронним хорунжим.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує на прохання львівської катедральної капітули документ королівських комісарів від 1463 року про розмежування капітульного села Вербіж та королівських сіл Рожана і Речичани. Підтвердження закріплює за капітулою спірні землі, ліси, чагарники та доходи згідно з насипаними межовими курганами-копцями.

Король Сигізмунд I підтверджує капітулі Львівської катедри документ комісарів короля Казимира Ягеллончика від 1474 року. Цей акт установлював детальний перебіг меж і насипання межових курганів (копців) між капітульним селом Вербіж та королівськими селами Дроговиже й Устя.

Іван Виговський виправдовує попереднє мовчання козацької сторони труднощами, що нагромадилися, і сповіщає про якнайшвидше відправлення послів до князя Трансильванії після весілля Тимоша Хмельницького в Молдавії. Запевняє в непорушності давнього союзу та відсилає за подробицями до усних повідомлень посланця.

Іван Виговський дякує Яношу Кемені за прихильність і зичливість, про які дізнався від семигородського посольства та від свого підписаря Михайла Гунашевського. Він запевняє у своїй взаємній дружбі та відданості як семигородському воєначальнику, так і князю Дьєрдю II Ракоці.

Король Сигізмунд I переводить село Жидатичі, що належить до митрополичої капітули у Львові, із земського права на церковне. Водночас він звільняє цей маєток від обов'язку військових походів, податкових поборів та всіх інших повинностей світського права.

Іван Виговський запевняє владу Львова у своєму заступництві перед гетьманом Богданом Хмельницьким і військом. Він закликає магістрат невідкладно вирядити вранці делегатів, що має забезпечити місту гетьманську ласку та безпеку.

Іван Виговський запевняє міську владу Львова у своїй прихильності й посередництві в переговорах та радить неодмінно вислати міських послів до гетьмана наступного ж дня.

Після відкладення переговорів гетьман і старшина очікують наступного дня духовенство, шляхту та міщан, аби представники різних станів вислухали умови.

Іван Виговський повідомляє владу Львова, що гетьман Богдан Хмельницький завершив невідкладні військові наради й очікує негайного прибуття міської делегації. Він закликає райців якнайшвидше з'явитися до козацького табору для обговорення всіх необхідних справ.

Виговський обіцяє подальше посередництво, повідомляє про усну передачу гетьманських умов і закликає знову вислати делегацію наступного дня.

Іван Виговський повідомляє владу Львова про ознайомлення гетьмана Хмельницького з реєстром, отриманим від козацьких полковників, і нагадує про необхідність задоволення вимог готівкою. Водночас він запевняє райців у своїй прихильності та в тому, що веде листування з командувачами в їхній справі.

Іван Виговський запевняє владу Львова у своїй незмінній прихильності та готовності до посередництва через відряджених послів. Водночас він закликає міщан беззастережно здатися на ласку гетьмана Богдана Хмельницького.

Іван Виговський повідомляє магістрат Львова, що через військові справи гетьман не зміг цього дня прийняти міських послів. Він запрошує делегатів на переговори наступного дня рано-вранці.

Заплямований лист застерігає від зволікання з відповіддю, згадує про припинення кровопролиття та спонукає поспішити з остаточною декларацією. Численні фрагменти нерозбірливі.

Король Сигізмунд I підтверджує купівлю ділянки у Львові, здійснену львівською митрополичою капітулою у священника Антонія Клопота. Монарх надає придбаній нерухомості церковний імунітет і звільняє її від усіх податків та світських повинностей.

Король Сигізмунд I підтверджує привілей короля Казимира IV Ягеллончика від 1456 року, який забезпечує щоквартальні виплати для архієпископа та львівської капітули з львівського й городоцького мит, а також із дрогобицьких солеварень. Він наказує митникам і солеварам своєчасно сплачувати ці суми під загрозою покарання та примусу з боку львівського старости.

Король Сигізмунд I дозволяє львівському підсудкові Янові Дідушицькому та його наступникам стягувати визначене мостове мито на сімнадцятьох переправах у маєтностях Дідушиці та Млиниці. В обмін на привілей збирання мита власники зобов'язуються постійно утримувати й ремонтувати дороги та мости.

Ян Вишицький повідомляє руському воєводі про хворобу єпископа, королівські листи, надіслані сенаторам, та про погрози Тшембецького на адресу белзького каштеляна. Також сповіщає про намір передати подальші новини з подорожі до Замостя й доручає себе подальшій опіці адресата.

Ян Вишицький висловлює волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському низьку повагу з нагоди посольства ксьондза-номінанта. Він запевняє адресата у своїй цілковитій готовності виконувати будь-які накази та просить зберегти до нього незмінну ласку.