Каталог джерел

Магістрат Кракова просить розшукати у Львові та ув'язнити француза на ім'я Шевеле, відомого також як Риттер. Йому закидають обман кредиторів, утечу з понад сімома сотнями червоних злотих і залишення вагітної дружини. Звістку про двох попередніх дружин подано як чутку.

Краків дякує магістрату Львова за лист від 8 серпня з відомостями про пошесні хвороби на Поділлі, в Україні, у Кам'янці-Подільському та Жовкві й про вжиті заходи перестороги. Просить про подальші новини та заявляє про відшкодування витрат на перевезення листів.

Краків довідався, що Львів відправив двох цирульників в околиці Тернополя для перевірки повідомлень про заразні хвороби. Місто просить надати їхній звіт, аби мати змогу завчасно вжити запобіжних заходів. Сам відправник висловлює сподівання, що чутки не підтвердяться.

У відповідь на запит Львова Люблін повідомляє про збори: з бочки вина — злотий для воєводи і три гроші для підвоєводи. Щодо інших товарів аналогічного обтяження не вказує. Згадує про збір із харчів, що привозяться з села, а також про внески купців і цехів під час встановлення цін двічі на рік. Просить зберегти відповідь у таємниці.

Магістрат Любліна скаржиться, що цех різників відмовляється сплачувати поголовне, посилаючись на проживання за межами міської юрисдикції, і позиває місто до каптурових судів. Він просить магістрат Львова надати автентичний документ, який підтверджує, чи сплачують тамтешні цехи тягарі Речі Посполитої та міста навіть тоді, коли їхні члени мешкають під іншими юрисдикціями. У постскриптумі запитує про організацію львівського суду, роль духовних суддів та місце проведення судових засідань.

Влада Любліна повторно звертається з проханням до львівського магістрату надіслати декрет Радомського трибуналу щодо звільнення від обміну червоних злотих. Натомість за допомогу вони заявляють про готовність до взаємних послуг у подібних справах.

Магістрат Любліна посилається на відомості про королівську комісію, яка розглядає справу між владою Львова та євреями, що торгують у місті. Бажаючи наслідувати львівські дії, він просить про засвідчену копію декрету — виключно в пункті щодо виселення євреїв, — аби вона послужила прецедентом. Магістрат висловлює готовність покрити канцелярійні збори.

Магістрат Любліна дякує за небайдужість до надзвичайного нещасного випадку та за заступницькі листи. Просить рекомендувати львівському архієпископу справу, яка має надійти на розгляд Трибуналу, а також вручити доданий лист. Саму подію не описано, як і не названо сторін спору.

Радники відповідають на лист посланців, датований у Варшаві 4 січня. Вони просять довести до кінця справу з паном Пачком, надсилають документи та 70 злотих через Мартина, слугу міського писаря. Також наполягають, щоб посланці залишилися і запобігли шкоді міським інтересам.

Львівські земські судді Петро з Брані та Ян із Височиць підтверджують вирок короля Казимира Ягеллончика, який забороняє міщанину Павлу Клюсу неправомірно стягувати мито в Кросні на шкоду Миколаю Бжималі з Берваців.

Познань висловлює співчуття через кривду, заподіяну президентові та всьому магістрату Львова, якої вони зазнали, згідно з листом, 5 січня 1738 року. Місто заявляє про спільний захист міських прав і відправлення звістки канцлеру та до королівського двору, просить про подальші відомості та бажає президентові одужання. В оригіналі не зазначено ні винуватців, ні точного перебігу події.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують зізнання Ельжбети з Гологір, яка записала львівському архієпископу Григорію із Сянока 200 гривень боргу на селі Віцинь. Цей запис збільшив попередню суму, що обтяжувала цей маєток, до загального розміру 800 гривень.

Суддя Ґюнтер із Сеняви та підсудок Ян із Вишні засвідчують, що Ян із Зимної Води визнав борг перед Єжи, сином покійного Фридерика, і записав йому під заставу половину села Зимна Вода разом із млином і корчмою терміном на шість років. Документ визначає умови користування маєтком, термін і правила повернення грошової суми та обов'язок захисту прав кредитора на заставлені маєтності.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують, що львівський міщанин Миколай, син покійного Карнаша, поквитував теребовельського войського Яна Юру з Малехова та Острова з повної сплати боргів. Усі дотеперішні записи та претензії, що тяжіли над маєтностями Малехів та Острів, правомочно скасовано.

Бурмистр і райці Ярослава просять раду Львова сповістити купцям, що майбутній ярославський ярмарок відбудеться у звичний час. Посилаючись на волю й авторитет маршалка і гетьмана великого коронного та своєї добродійки, вони заохочують приїздити з товарами без побоювань щодо ворожих дій. Це є запевненням і запрошенням від авторів листа, а не підтвердженням фактичного перебігу ярмарку.

Влада Ярослава відповідає на львівський лист щодо участі купців у ярмарку. Повідомляє, що цього дня доручила возному оголосити під час торгу запрошення безпечно прибувати, без побоювань щодо надзвичайних здирств. Посилається на обіцяний захист маршалка і гетьмана великого коронного та висловлює новорічні побажання.

Ярослав відповідає на прохання Львова, висилаючи ката. Вимагає його швидкого повернення після страти, з посвідченням та на хорошій підводі. Львівський міщанин залишається в Ярославі як запорука повернення.

Алой не зміг особисто допомогти посланцеві у Варшаві, оскільки перебував у Дрездені. Проте він запевняє, що замовив слово за магістрат перед неназваним сановником, який прийняв пісний дарунок. Вручення дарунка детально не описане.

Антічі отримав листи магістрату через його посланця, який прибув до Рима 15 листопада. Він запевняє в подальшій допомозі у захисті публічних прав і повідомляє про спільну нараду з посланцем та Стефаноні щодо засобів, які допоможуть успішно завершити справу.

Ознайомившись із офіційною декларацією архієпископа, Антічі радить піти на мирову. Він стверджує, що заплановане перенесення образу Матері Божої з каплиці має залишити права патронату, фундації та богослужіння недоторканими, тоді як подальший судовий процес загрожує магістрату програшем, збитками та втратою честі. Він пропонує посередництво освіченого духовного мужа, прихильного до обох сторін.

Антічі запевняє у своїй відданості справам адресатів та в отриманні заборони Священної Конгрегації Собору. Він просить оформити довіреність на своє ім'я з правом призначення Франческо Стефаноні або іншого заступника, а також надати кошти на витрати. Заявляє, що не домагається власної винагороди.

Автор отримав два листи, документи та переказ із Варшави, менший за очікуваний: 54 дукати, що відповідають 27 угорським дукатам, замість 30. Він передає справу Стефаноні, до якого слід адресувати подальше листування. Пояснює, що капітула може підтримати архієпископа, а також згадує інформаційне послання, подане до Конгрегації.

Марцін Анчевський дорікає львівським райцям за невдячність і невиплату належних йому сум за труди та витрати, понесені на користь міста. Він повідомляє про направлення проти магістрату та поспільства позову до королівського суду і закликає до полюбовного повернення грошей до початку судового розгляду.

Марцин Анчевський повідомляє з Варшави про заходи щодо аудієнції у справі суперечки з вірменами, нарікаючи на надзвичайну дорожнечу та нетерплячість супутників, які прагнуть повернутися додому. Він також просить адресата терміново знайти кошти для повернення взятої позики, щоб зберегти довіру до делегації.

Арман конфіденційно повідомляє про угоду між королевою та її сином Якубом після 10–12 днів переговорів. Королева мала вдовольнитися дожиттєвим правом користування маєтками покійного чоловіка; рухоме майно, коштовності та готівка мали бути поділені порівну між братами. Наводить перелік посередників, а також дати сеймиків 27 липня та конвокації 29 серпня, що вказують на 1696 рік.

Автор радить адресатові щодо подорожі, грошей, карети, слуг і подарунків. Рекомендує йому прихилити до себе французький двір через вияв поваги до монарха й уникнення критики кандидата на минулих виборах. Наголошує на допомозі маркізи де Бетюн.

Автор нагадує поради щодо подорожі, повідомляє про весілля канцлерівни та рекомендує молодого шляхтича, за якого клопочеться маркіза де Бетюн. Знову згадує непідтверджену звістку про страту Водемона.

Автор з’ясовує справу невідправлених листів до маркізи де Бетюн та замовлення дзеркал. Повідомляє про від’їзд французького посла до короля в Біржах, чутки про повернення двору та мир зі Швецією, а також висловлює побоювання щодо внутрішнього становища.

Де Балюз радіє поліпшенню стосунків адресата з королевою. Він передає версію заяв страчених учасників змови проти Вільгельма Оранського, запозичену з голландської газети, та захищає Якова II і Францію від звинувачень у співучасті. Згадує маневри французьких флотів, а також стан здоров'я короля та відкладений від'їзд двору на Русь.

Ж. Ґ. де Балюз повідомляє волинському воєводі про перебіг мирних переговорів у Делфті, неправдиві чутки щодо попередніх статей та французькі морські озброєння в Бресті й Рошфорі.

Автор очікував на приїзд адресата, але отримав його лист до Парижа. Він повідомляє сприятливі для Франції новини та узгоджує подальші дії щодо векселя, надісланого пільським стольником.

Львівський архієпископ Анджей Боришевський затверджує фундацію та забезпечення вівтаря Різдва Пресвятої Діви Марії і святого Станіслава у Львівській катедрі сумою 20 гривень річного чиншу, забезпеченою Анною з Бучача на маєтностях Литвинів та прилеглостях. Документ визначає право патронату Бучацьких і покладає на алтариста обов'язок відправляти три меси на тиждень.

Барч очікує відповіді канцлера на міський проєкт і обговорює документи, необхідні для підтвердження прав міста щодо ваги та юрисдикції. Нагадує про потребу попереднього декрету підскарбія і підготовки розрахунку боргу євреїв. Пише також про заплановану допомогу єпископа на сеймі та поновлює прохання про кошти на витрати на проживання.

Барч дякує за обіцянку винагороди та пояснює необхідність відповіді магістрату на лист канцлера. Повідомляє про декрет щодо міських сум, справи голосківського плебана і Мацея, а також судовий процес із домініканцями. Просить надіслати автентичні виписи, гонорар патронові та кошти на перебування у Варшаві. Радить бути обережними під час друку сеймових проєктів, анонсує заходи щодо вуличних яток і права складу, а також просить про широкі повноваження.

Барч повідомляє про проєкт, поданий канцлеру, заплановану діяльність комісії доброго порядку та необхідність меморіалу до короля. Описує дискусію щодо привілеїв, католиків і дисидентів, а також запропоновану умову несення міських тягарів у разі допуску іноземних купців. Анонсує подальші консультації щодо права та юрисдикції, квапить другого депутата й просить кошти на подальшу працю.

Барч скаржиться на занепад поваги до міської влади, описує аудієнцію у воєначальника та передачу меморіалу щодо інциденту з капітанами Кудельським і Вітовським. Воєначальник посилається на попередні заступництва та державні обов’язки, які унеможливлюють відпуск Барча. Автор повторює прохання, контактує з примасом і очікує на львівського старосту.

Барч отримав лист міської влади та повідомляє про намір передати додаток підканцлеру й попросити про підтримку в суперечці з домініканцями. Він надсилає лист канцлера щодо справи Голоска, доповідає про заплановані дії руського єпископа та прохання про призначення терміну комісії для розрахунку міських сум. Дякує за звістку про пожежу в домініканців і вказує на потребу в додаткових депутатах та можливість мирного врегулювання справи з плебаном.

Барч сповіщає владу Львова про прибуття до Варшави, консультації щодо міських справ і заплановану аудієнцію у коронного підскарбія. Він переказує новини про очікуваний приїзд примаса, полководця та королевичів і пояснює, що очікування може затримати його виїзд до Білостока. Обіцяє надіслати подальші відомості.

Депутати очікують на результати розгляду міських проєктів, поданих канцлеру разом із вимогами інших міст. Вони повідомляють про виступи російського та прусського посланців, анонсовані сеймики та майбутній сейм. Просять надіслати документи про видеркафові суми, забезпечені міським майном, для розрахункового провадження, очікуваного в лютому. У приписці повторюють прохання надіслати обіцяні листи.

Барч дякує міській владі за попереднє обрання до свого кола, висловлює новорічні побажання та переказує чутку про комісію для всіх міст. Повідомляє про початок ради сенату (Senatus Consilium), але зазначає, що ще немає звісток про початок надвірних судів.

Автори розпочали у Варшаві заходи щодо повернення належної місту суми. Барч повідомляє про отримання декрету на підставі наданих копій, вимогу надати відомість про доходи міста та меморіал до канцлера, що стосується суперечки з гарнізоном, офіцерських кватир, справи одного міщанина та претензій до Речі Посполитої. Він просить про додаткові документи, допомогу Цирулі, який його супроводжує, та покриття витрат.

Копія шотландської прокламації про віротерпимість: дозвіл поміркованим пресвітеріанам на богослужіння лише у приватних будинках, окреме полегшення для квакерів, призупинення дії постанов проти католиків та умовна амністія. Документ зберігає заборону богослужінь просто неба, запроваджує нову присягу на беззастережний послух, а також наказує оприлюднити та скріпити печаткою акт. Це не англійська декларація від 4 квітня 1687 року.

Король Александр Ягеллончик звільняє підданих села Гонятичі, належного до львівської капітули, на 15 років від будь-яких повинностей і стацій на користь львівського замку через спустошення, завдані турками й татарами. Він наказує львівському старості Станіславу з Ходча та його наступникам неухильно дотримуватися цієї пільги.

Маркіза просить зятя прийняти молодого шляхтича, сина її незаможної подруги. Вона вихваляє його виховання, знання математики та фортифікації; юнак цікавиться мовами й чужими країнами. Посередником у цій справі має виступити пан де Балюс.

Ян із Давидова, львівський підсудок і патрон парафіяльного костелу в Давидові, презентує львівському архієпископу Бернарду Вільчеку клірика Юрія зі Львова на вакантне після смерті Ґотарда настоятельство. Він просить надати йому канонічну інвеституру та довірити духовне й дочасне управління цією парафією.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілей короля Казимира IV Ягеллончика 1472 року, що встановлює у Львові два щорічні ярмарки на свята Пресвятої Трійці та святої Агнеси. Документ регулює детальні торговельні привілеї, право складу, митні збори, випас купецької худоби та судову юрисдикцію щодо купців.

Рафаїл Боїм повідомляє фельдмаршала Магнуса Стенбока про своє прибуття до Ярослава та про перешкоди, що виникли під час подорожі зі Львова. Він запитує про місце сплати узгодженої суми і просить видати сальваґвардію (охоронну грамоту), яка б убезпечила місто від подальших військових тягарів.

Документ є арбітражним вироком, що врегульовує багаторічні суперечки між львівською катедральною капітулою та магістратом міста Львова, зокрема щодо польськомовного та німецькомовного проповідників, управління катедральною школою, депозитів і заповітних записів, а також прав на Вільховий млин та міський водогін. Під загрозою штрафу у дві тисячі угорських флоринів він зобов'язує сторони вічно дотримуватися узгодженого порядку.

Боровський відповідає синдику Франку щодо заборгованості з кам'яниці Сакроховської, належної йому від міста Львова. Він ставить під сумнів розрахунок і зволікання з боку міста, пропонує компроміс зі сплатою 5% річних, попереджаючи про судовий позов у разі відмови.

Королівські комісари Станіслав із Ходча та Миколай Лянцкоронський видають Яну Волечку трансумпт привілею короля Владислава III від 1440 року на локацію села Іздебник на магдебурзькому праві та надання війтівства Влодкові зі Свемич. Документ підтверджує солтиське забезпечення двома ланами землі, луками, млином і корчмою, а також обов'язок кінної військової служби з арбалетом.