Каталог джерел

Король наказує магістрату Львова пильно дотримуватися монетних універсалів. Він згадує євреїв, шотландців та інших осіб, що займаються грошовим промислом, яким заборонено всупереч законам обертати червоні золоті й талери або скуповувати їх для вивезення. Забороняє ввезення та збут указаної іноземної монети. Уряд має невідкладно карати винних; за недбалість або потурання порушенням відповідальність покладається на саму міську владу.

Король Сигізмунд III Ваза інструктує свого посла Адама Кисіля перед повітовим сеймиком у Житомирі. Він закликає його схилити тамтешню шляхту до згоди з іншими воєводствами та до дій задля порятунку Вітчизни перед лицем нагальної державної потреби.

Король очікує мирного залагодження суперечок між доктором Мартином Кампіаном, членом львівського магістрату, та урядами й приватними особами. Сторони мають спільно призначити доброчесних міщан, які приведуть справу до згоди без порушення прав міста. Король також повідомляє про окремий лист до львівського архієпископа.

На прохання русинів-уніатів та неуніатів король призначає генеральний синод у Львові на 28 жовтня 1629 року. Міська влада має гарантувати учасникам безпеку, запобігати заворушенням, співпрацювати з королівським посланцем і допомагати київському митрополитові. Їй належить завчасно визначити кватири та місця перебування для духовенства й решти учасників.

Король розглядає скаргу міщан Львова на люстраційних комісарів, які під приводом нової кварти накладають раніше невідомі тягарі та обов'язки на користь замку. Він роз'яснює, що люстрації підлягають маєтності старост і орендарів, а не міська власність та її доходи. Король наказує скасувати неправомірні обтяження або пояснити причини їхнього накладення, нагадуючи про попередні застереження.

Король реагує на скаргу львівських міщан щодо нових повинностей, внесених до люстрації. Він наказує не обтяжувати купців і ремісників понад закон, а також вилучити такі записи, попри те, що витяги з них уже видано старості.

Король дозволяє використати готівку з депозиту київського воєводи для покриття нестачі коштів на військо. Видача потребує забезпечення з боку комісарів та згоди коронного підкоморія як опікуна; коштовності та решта речей мають залишитися в депозиті.

Королевич приймає зброяра Станіслава Солтисовича до своїх слуг. Просить про прихильність міської влади, дозвіл на додатковий заробіток із шинкування та зниження чиншу за міську шліфувальню, роботу якої зупиняють спускання ставу, нестача води й ремонт греблі.

Королевич наказує видати Станіславу Казановському дві довірені місту гармати, просить про короткострокове позичення 200 ядер і потрібної кількості пороху, а також про допомогу в транспортуванні.

Король Владислав IV інструктує комісара щодо прикордонних переговорів із Московією, наказуючи виявляти непохитність перед вимогами московської сторони й водночас розважливість, щоб не загострювати суперечок до весни. Він також звертає увагу на проблему свавільного захоплення спірних урочищ, що давало московській стороні привід висувати скарги й погрози.

Король наказує старості надати деревину з лісів староства на палісади та рогатки. Він вимагає дієвої допомоги магістрату в збиранні внесків на фортифікацію також із мешканців шляхетських і духовних будинків.

Король наказує повернути львівським євреям товари, привезені на ярмарок і вилучені магістратом, який не дочекався вирішення спору. До винесення вироку забороняє перешкоджати їхній торгівлі.

З огляду на загрозу з боку ворогів король виряджає до Львова артилерію зі спорядженням. Він просить про тимчасове зберігання пороху, ядер і спорядження в міському арсеналі, а також про виділення ділянки під власний арсенал згідно з планом Павла Гродзицького.

Король Владислав IV наказує владі Львова затримувати та арештовувати будь-які транспорти селітри, що вивозяться всупереч чинному законодавству й без королівського дозволу. Товар має залишатися під міською вартою аж до надходження подальших розпоряджень монарха.

Король рекомендує надати допомогу августинцям, які придбали ділянку колишнього монастиря черниць св. Катерини Сієнської за Галицькою брамою. Він вказує на отриману згоду архієпископа і просить про підтримку з боку міста та відсутність перешкод у будівництві.

Король переказує скаргу євреїв із передмістя на напади студентів та інших свавільних осіб, пограбування будинків, товарів і грошей. Наказує магістрату забезпечити порядок і зразково покарати винних.

Король Владислав IV Ваза напоумляє львівський магістрат у зв’язку зі скаргою тамтешніх вірмен, чиї права та привілеї, надані монархами, зазнають утисків. Він наказує міській владі непорушно зберігати вірменські свободи, а також утриматися від завдання їм будь-якої шкоди та створення перешкод.

Місто має відправити до Варшави на 27 травня 1643 р. представників, які знаються на вартості іноземних товарів. Вони нададуть допомогу сеймовій комісії, що співпрацює з підскарбіями при встановленні цін.

Король засуджує виплату викупу за місто коштом маєтків відсутніх міщан. Він наказує розподілити витрати відповідно до достатку кожного й повернути майно Миколаю Боїму, наголошуючи, що питання конфіскації належить виключно до юрисдикції королівського суду.

Король Ян Казимир висловлює здивування з приводу покарання ломжинського старости міською владою Львова за розтрату. Він повідомляє про надання йому залізного листа (ґлейту) та наказує магістрату відрядити до Любліна уповноважених для взаєморозрахунків і видачі квитанції.

Домініканці придбали будинок біля монастиря і хочуть з'єднати його з монастирським муром. Король вимагає від міста згоди, аргументуючи це тим, що добровільний дозвіл не порушить його привілеїв.

Король Ян Казимир наказує львівському підкоморію Петру Ожзі змусити орендаря Іцька негайно виплатити львівському магістрату 10 000 злотих із чопового податку. Монарх зазначає, що попри попередній рескрипт місто досі не отримало належних йому грошей.

Король Ян Казимир доручає воєводі Станіславові Лянцкоронському очолити комісію, яка має прийняти від львівських міщан звіт щодо чопових коштів, призначених на фортифікації. Водночас монарх звільняє жителів Львова та підпорядкованих йому маєтностей від обов'язку виставляти піхоту на посполите рушення, наказуючи залишити людей на місці як міську залогу.

Король Ян Казимир дякує владі Львова за вірність короні та обіцяє відшкодування за зазнані воєнні збитки. Він також доручає організувати разом із губернатором зимовий одяг для дислокованих вояків, запевняючи про повернення витрачених коштів із державної скарбниці.

Король Ян Казимир наказує владі Львова організувати перевезення трьохсот залишених у місті списів та доправити їх до Любліна. Детальнішу інформацію щодо перевезення зброї та належних до неї прапорців має надати Криштоф Бернатович.

Король дякує Львову за опір військам семигородського воєводи та просить про позику в 100 000 злотих. Заставою мають стати митні доходи, взяті в оренду; подробиці повідомить підскарбій.

Король Ян Казимир закликає владу міста Львова відшкодувати витрати та компенсувати збитки Янові Торосовичу, який раніше орендував руські мита й акциз. Монарх зазначає, що обов'язок задовольнити вимоги попереднього орендаря випливає з умов договору, укладеного писарем коронного скарбу.

Король бере під свій захист Мартина Ранішевського, який підпорядкований владі магістрату Львова, і рекомендує обрати його на посаду місцевого писаря та до лави. Збережений текст уривається перед завершенням листа.

Ян Студницький та Анджей Зделейзик скаржаться на ув'язнення та накладення секвестру, попри те, що трирічний термін оренди прибутків Львова ще не закінчився. Король наказує звільнити їх, урахувати воєнні лиха і міське звільнення від сплати, а також зберегти дію контракту до завершення зазначеного терміну.

Король Ян Казимир наказує владі Львова дотриматися та продовжити ще на три роки контракт товмача (перекладача) з Миколаєм Байдуловичем, відрядженим у закордонну місію на королівській службі, а також затвердити визначеного ним заступника. Водночас монарх оголошує недійсними будь-які суперечні цьому рішенню розпорядження, що могли б надійти з королівської канцелярії.

Король просить кардинала Вірджиніо Орсіні отримати від Папи Римського судову комісію у справі між бурмистром Львова та францисканцями. Конфлікт виник через затримання винуватця смертельного поранення та оскарження світської юрисдикції під приводом порушення церковного імунітету.

Король наказує владі Львова залишити за вдовою та дітьми Андрія Дальчинського, доктора і львівського райці, договір на шпитальне село Малехів. Він наказує не відбирати в них село і не укладати угоду з іншим орендарем.

Король Ян Казимир закликає бурмистра й райців Львова негайно організувати підводи під залишене в місті артилерійське спорядження та відправити його до королівського війська, гарантуючи оплату візникам від генерала артилерії. Монарх застерігає магістрат від суворих наслідків і відповідальності перед Річчю Посполитою в разі зволікання, яке загрожує затримкою походу.

Король укотре наказує владі Львова надати потрібну кількість підвід для вивезення амуніції, що залишилася в місті. Капітан артилерії має сплатити готівкою. Король погрожує, що подальше зволікання вважатиме міською впертістю і застосує екзекуцію проти осіб та маєтків урядовців.

Король засуджує владу Львова за нехтування його порадою та допущення вбивств і грабунків. Він вимагає суворого розслідування, затримання всіх винуватців і спільників та утримання їх під вартою до приїзду комісії. Наголошує, що не можна чинити кривди євреям та невірним і проливати невинну кров, та передбачає покарання винних для прикладу іншим.

Король Ян Казимир повідомляє владу Львова про доручення львівському войському Олевінському командування містом і замком задля гарантування громадської безпеки. Він наказує магістрату тісно співпрацювати з новим комендантом і беззастережно підпорядковуватися його розпорядженням.

Після нападів татар і козаків король доручає оборону Львова Яну Беренсу, підполковнику регіменту руського воєводи. Він наказує прийняти його з вояками, привести до присяги, забезпечити допомогу в обороні та виділити кошти з чопового збору на потреби гарнізону. Витрати мають бути зараховані під час сплати міських податків.

Король Михайло Корибут Вишневецький повідомляє владу Львова про укладення шлюбної угоди з ерцгерцогинею Елеонорою Австрійською та заплановане на початок березня весілля у Варшаві. Монарх закликає представників міста урочисто прибути до столиці, щоб привітати нову королеву.

Король закидає владі Львова підтримку осіб, які завдають шкоди митним прибуткам, розгін вартових і пропуск товарів без митного огляду. Наказує припинити зловживання та карати також купців, які діють під протекцією панів. Погрожує судовим переслідуванням коронного інстигатора перед королівським судом.

На підставі донесення маршалка надвірного коронного, адміністратора мит, король звинувачує львівського перекладача Миколая Байдуловича у завданні шкоди митним прибуткам і підбурюванні інших. Вимагає усунути його з посади та призначити наступника; у разі зволікання він сам призначить відповідну особу.

Домініканці скаржаться королю на тісноту костелу і монастиря та відсутність належного цвинтаря, що змушує ховати померлих біля дороги загального користування. Вони просять дозволу викупити кам'яниці біля костелу. Король наказує направити комісію для вирішення спірних правових питань і вимагає від міста допомоги без чинення перешкод монастирській справі.

Король висловлює жаль через невдалі переговори, які мали відвернути загрозу від руських земель. Він сповіщає про збір посполитого рушення та свій власний похід. До прибуття допомоги він вимагає від Львова мужньої та пильної оборони, згадуючи також про швидку підтримку піхотою.

Король нагадує магістрату про субсидію, ухвалену сеймом і розписану на Львів універсалом. Скарбниця не отримала належної виплати, тому король поновлює вимогу негайно передати 12 тисяч польських злотих, зазначаючи, що не може відмовитися від цієї суми.

Король Михайло Корибут Вишневецький наказує великому гетьману коронному Янові Собеському терміново призначити відповідного коменданта та гарнізон для оборони Львова від ворога. Він також зобов'язує його простежити за тим, щоб міські доходи від чопового податку були повністю спрямовані на фортифікації та оборонне забезпечення міста.

Король запевняє, що пам'ятає про вірність Львова, та повідомляє про свої зусилля проти ворога. Він сповіщає, що наказав гетьманові невідкладно виділити місту належний гарнізон і коменданта, а також простежити за спрямуванням чопового збору на фортифікації. Король сповіщає про власне прибуття, яке залежить від збору посполитого рушення.

Король Михайло Корибут Вишневецький наказує руському воєводі Янові Станіславу Яблоновському покласти край грабункам і свавіллю двох хоругов повітового побору, які завдають шкоди мешканцям львівських передмість. Монарх наголошує, що жовніри вже отримують платню й повинні постачатися з навколишніх маєтків згідно з військовим правом, не обтяжуючи вбоге населення.

Король Михайло Корибут Вишневецький повідомляє владу Львова про наказ Еліашу Лонцькому залишатися на посаді коменданта фортеці до подальших розпоряджень. Водночас він запевняє магістрат, що комендант отримав наказ не обтяжувати міщан і приїжджих безпідставними повинностями та не робити поблажок євреям.

Король заступається за підкухмістра Пшемислава [?] Дзюрського й наказує негайно розглянути його позов до міщанки Краузової [?].

Король забороняє комендантові Еліашу Лонцькому стягувати нові побори з міщан та приїжджих. Той має задовольнитися встановленою винагородою у тридцять злотих від міста та поважати міське судочинство.

Король наказує обом комісіям взаємодіяти задля повернення срібла жовківського костелу, забраного з депозиту у львівській катедрі під час турецької облоги. Необхідно повернути речі або їхній справедливий еквівалент і покарати осіб, винних у незаконній торгівлі ними.