Каталог джерел

Фрідеріх Йоганн Майдель дякує купцеві Артуру Форбсу за домовленості, досягнуті з його сином, і повідомляє про розпорядження виплатити належний капітал через свого повіреного. Він також торкається питання річних відсотків і просить переказати векселем кошти, які мають надійти з Вроцлава.

Король Ян Казимир затверджує статті угоди, укладеної між майстрами та челядниками (товаришами) цеху теслів у Львові, внесеної до книг і засвідченої львівським міським магістратом. Документ регулює питання внутрішнього розпорядку, взаємних обов'язків, штрафів і трудової дисципліни в конфратернії.

Хелмінський єпископ і підканцлер коронний Ян Малаховський свідчить про ревні заслуги синдика Михайла Григовича на користь Львова. Він закликає міську владу виплатити йому належну винагороду та заборгованість за Гродненський сейм.

Король Ян Казимир надає громаді львівських вірмен повну свободу вести торгівлю всілякими товарами, зокрема сукном і прянощами, а також право варити та шинкувати алкогольні напої нарівні з іншими жителями міста. Цей привілей є винагородою за вірність і жертви, понесені львівськими вірменами під час нещодавньої облоги Львова козацько-татарським військом.

Король Ян Казимир поширює дію права львівського куркового братства на стягнення пасовищного збору (пашного) з перегону худоби на відстань до дванадцяти миль від міста, а також надає братству право стягувати один гріш з кожних ста флоринів вартості купецьких товарів. Привілей є нагородою за заслуги членів братства у відбитті нещодавньої облоги Львова козацькими військами.

Станіслав Малаховський повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про збереження листів у орендаря та радить обговорити цю справу під час візиту до королеви. Він також згадує, що переказав монархині позицію воєводи щодо довірення брами Жовківського замку.

Станіслав Малаховський бідкається через розлуку з адресатом і згадує про скупі звістки з галицького сеймика, сподіваючись отримати його діяріуш. Він також повідомляє, що очікує на документ про евікцію, який має привезти брацлавський воєвода.

Станіслав Малаховський повідомляє про зустріч із руським воєводою в Самборі та застерігає перед хоругвами, що прагнуть зіткнення з підрозділами краківського каштеляна, які виходять із конфедерації. Він також просить адресата про заступництво й допомогу у стягненні боргу на суму понад дві тисячі злотих.

Станіслав Малаховський сповіщає адресата про успішне підписання мирного договору та наказ про припинення будь-яких воєнних дій упродовж тридцяти днів під страхом смертної кари. Посилаючись на поспіх у дорозі, він обіцяє надіслати копію документа та докладні відомості з наступною поштою.

Станіслав Малаховський пояснює перебіг переговорів у Карловицях та причини, через які зволікання венеційських і турецьких послів завадило вчасно захистити Покуття від татарського спустошення. Він також торкається прикрого вчинку свого брата, дякуючи адресатові за стриманість і терпіння в цій справі.

Станіслав Малаховський повідомляє про труднощі в мирних переговорах із Туреччиною, заходи щодо стримування татарських чамбулів та суперечки, пов'язані з трактатом. Він також торкається родинно-майнових питань щодо сондецького старости та згадує про жалобу після раптової смерті ошмянського старости.

Король Ян Казимир підтверджує статут львівського цеху голкарів і ножовників, наданий і скріплений печаткою міською радою Львова у 1649 році. Привілей містить статті, які регулюють устрій братства, обрання цехмістрів, права майстрів, а також правила навчання підмайстрів та учнів.

Ж. К. Маньяніні повідомляє пана Дюпре про згоду свого патрона на обмін 500 золотих дукатів і квапить його якнайшвидше забрати готівку у пана Лібовича. При цьому він застерігає, що зволікання може призвести до того, що ці монети підуть на інші двірські витрати.

Король Ян Казимир затверджує запис із радецьких книг міста Львова, що містить реформовані цехові артикули об'єднаного цеху токарів і поворозників, а також додаткові пункти, ухвалені міською радою, щодо ситарів і гребінників.

Король Ян Казимир підтверджує локаційні привілеї на магдебурзькому праві для містечка Підгороддя в Рогатинському старостві, трансумуючи грамоту короля Владислава IV від 1633 року.

Кс. Марек пояснює стольниковій Анні Врублевській причини затримки свого приїзду через розпорядження дефініторію та чернечі обов'язки. Запевняє адресатку у відправленні мес за добробут її маєтків, повернення боргів та захист худоби від мору.

Король Ян Казимир дозволяє місту Львову стягувати міські повинності або грошові збори з іноземних купців, які перебувають із товарами понад чотирнадцять днів. У разі спротиву на винних накладається штраф у розмірі ста угорських флоринів, що сплачується порівну на користь королівської скарбниці та міської каси.

Казимир Марковський звітує про стан здоров’я кульгавого коня та повідомляє про труднощі з коновалом через від'їзд короля. Він також описує витрати на власне лікування після хвороби та наполегливо просить надіслати додаткові гроші на покриття боргів.

Король Ян Казимир звільняє мешканців юридики св. Івана у Львові від усяких стацій, зимових леж, нічлігів, підвід та інших військових повинностей за їхню вірність і самопожертву під час оборони міста. За порушення заборони постою призначає суворі військові кари й наказ вираховувати відшкодування з платні.

Джон Мюррей просить купця Артура Форбса відправити до Вєлької Всі возом пана Чалмерса товари, привезені з Вроцлава, а також каразею від Александра Голла. Він зобов'язується відшкодувати всі понесені витрати та просить повідомити останні новини.

Джон Мюррей просить купця Артура Форбса забрати у Волтера Іннеса боргову розписку за здійснений платіж або ж отримати письмове підтвердження сплати боргу. Він також порушує питання щодо домовленості з паном Ґалбрейтом стосовно перевезення риби.

Джон Мюррей описує труднощі зі стягненням плати від Джона Патона та сповіщає про зустріч із Форбсом на ярмарку в Ярославі. Він також звертається з проханням надіслати потрібні товари, за які обіцяє розрахуватися.

Джон Мюррей повідомляє Артура Форбса, що надіслана для нього бочка риби так і не надійшла, оскільки візник повіз її до Кракова. У приписці відправник також просить отримати від пана Іннеса письмове підтвердження відтермінування.

Джон Мюррей пише з Тарнова до львівського купця Артура Форбса щодо недоставленої бочки риби, яку візник свавільно повіз до Кракова, та просить придбати дві варнінки. Він також замовляє тридцять пар чобіт із червоного сап'яну, пропонуючи відіслати їх без сплати мита чи витрат, сховавши в бочці з-під риби.

Король Ян Казимир підтверджує грамоту Владислава IV від 1644 року для руських провізорів львівської церкви Благовіщення Пресвятої Діви Марії на Краківському передмісті. Акт ґарантує їм виключне право на управління церквою, школою, шпиталем та приналежною нерухомістю без накладання додаткових міських тягарів.

Річард Мюррей виправдовується перед Атером Форбсом за затримку з поїздкою та виплатою коштів, пояснюючи це імператорськими поборами в Бардієві та справою в трибуналі. Водночас він повідомляє, що решту боргу від його імені передасть Джон Мюррей, і просить про розуміння та збереження дружніх взаємин.

Річард Мюррей перепрошує купця Артура Форбса за затримку у сплаті давнього залишку боргу, пояснюючи це непередбаченими збитками, яких зазнав у Ряшеві. Він висловлює вдячність за виявлене розуміння та просить передати кореспонденцію, адресовану панові Мейтленду.

Король Ян Казимир підтверджує та затверджує статут і статті цеху кушнірів у Яворові. Документ містить попередні конфірмації королів Владислава IV, Сигізмунда III Вази та Стефана Баторія, а також первісний цеховий порядок, наданий у 1554 році старостою Лукашем Ґурницьким.

Якуб Мюррей, шкодуючи про залишення купецтва заради руйнівної військової служби, просить Артура Форбса про заступництво перед шваґром Френчем і паном Франкленом. Він сподівається на підтримку, яка дозволить йому повернутися до колишнього заняття, заробити на хліб і сплатити борги кредиторам.

Папа Іннокентій X сповіщає духовенство та люд Львівської дієцезії про піднесення Яна Тарновського до сану архієпископа-митрополита після смерті його попередника. Він наказує вірним підкоритися його пастирській владі та виявляти йому синівську пошану й послух.

Ян Мархоцький повідомляє Яна Свошовського про напад слуги львівських райців на свого челядника в корчмі та про завдану цим образу. Він просить у писаря поради, застерігаючи про помсту з боку вояків, якщо місто не відшкодує заподіяної кривди.

Провінціал домініканців Яцек Терраріус уповноважує пріора Яцека Жечковського заснувати розарійне братство та опікуватися ним при костелі в Зубрі у Львівській архідієцезії. Документ містить пізніші затвердження львівських архієпископів Костянтина Липського від 1687 року та Яна Скарбека від 1724 року.

Станіслав Стефан Марціновський відповідає на лист свого господаря Яна Шрайбера з вимогою звільнити займане житло. Він запевняє в готовності виїхати з будинку, проте зазначає, що з поважних причин не може зробити цього негайно, та пропонує зустрітися для особистого обговорення справи.

Король Ян Казимир на знак визнання військових заслуг, зокрема під Збаражем та Іваногродом, підтверджує вибранецькі вольності солтисові Грицьку Поповичу із села Знесіння. Він також звільняє його від будь-яких повинностей, оплат і тягарів на користь короля та орендарів Львівського староства.

Ректор Краківської академії Антоній Марцішовський відкликає зі Львова бакалавра Лейдмана, який вступив у конфлікт з архієпископом, і просить львівський магістрат ухвалити рішення щодо заміщення посади ректора кафедральної школи. Він також дякує за підтримку в судовому процесі та згадує про плани апостольського нунція перевидати твори львів'янина Шимона Шимоновича.

Львівська митрополичка капітула укладає угоду з львівським цехом різників, надаючи йому виключне право на торгівлю м'ясом у ятках на капітульних ґрунтах біля костелу святого Івана на Краківському передмісті. Натомість цех зобов'язується дотримуватися цехового порядку, усувати партачів і приймати до своїх лав кваліфікованих ремісників із тамтешньої духовної юрисдикції.

Томас Маршалл повідомляє купця Артура Форбса про виконання замовлення на сукню, пояс та ремонт меча, які він відправляє через посередників до Львова. До листа він також додає перелік витрат і розрахунок авансу.

Томас Маршалл підтверджує Артуру Форбсу отримання коштів і подає розрахунок за надісланий пакунок із тканинами. Дякує за здійснення оплати та висловлює надію на вигідніші оборудки під час наступного ярмарку.

Текст містить добірку традиційних латинських афоризмів і прислів’їв про життєву мудрість, обачність та свободу. Його записав і підписав Александр Маршалл 3 квітня 1687 року.

Короткий запис релігійного змісту авторства Александра Маршалла. Містить роздуми про збереження чистого сумління, уникнення марних дочасних турбот і покладання надії винятково на Бога.

Король Ян Казимир затверджує внутрішню ординацію колегії львівських лавників, яка унормовує їхні судові та обрядові обов'язки, управління спільною скринькою і дисципліну членів під загрозою грошових штрафів та втрати права на обрання до міської ради.

Станіслав Кароль Масальський просить Мартина Анчевського про заступництво перед владою Львова у справі виплати обіцяних 300 злотих, яких львівські посли не передали йому у Варшаві. Він пояснює, що через брак цих коштів не зміг сплатити власні борги, та повідомляє про намір відправити посланця для отримання належної суми.

Львівський архієпископ Ян Тарновський затверджує фундацію Олександра Зборовського та канонічно еригує костел і монастир св. Мартина кармелітів давньої обсервації разом зі шпиталем для хворих вояків-шляхтичів на Краківському передмісті у Львові. При цьому він забезпечує доходи й утримання ордену, а також непорушність прав місцевої парафії.

Ян Массарі повідомляє Мартина Розваєра, який перебуває у Варшаві, про майнові справи померлого Кампіана. Він також просить його втрутитися перед коронним канцлером, щоб відстрочити вирок у суперечці щодо оплати за сукно на похорон Прокопа Сенявського.

Львівський архієпископ Миколай Кросновський засновує при Львівській катедрі нову надштатну канонію («від столу»), тимчасово об'єднуючи її з препозитурою Братства Пресвятого Сакраменту. Акт, виданий у 1650 році, був затверджений митрополичою капітулою у 1651 році.

Львівський архієпископ Ян Тарновський підтверджує та схвалює пожертву в розмірі шести тисяч польських злотих, записану владою міста Львова з майна покійного райці Мацея Гейдера на користь Братства Найсвятішого Тіла Христа при львівській катедрі.

Пріор краківських кармелітів звертається до влади Львова з проханням припинити ворожі дії та ув'язнення ченців, які прагнуть оселитися в місті. Він пояснює затримку провінціала візитаційними обов'язками, покликається на давню прихильність предків райців та застерігає від церковних кар за перешкоджання монастирським фундаціям.

Львівський архієпископ Ян Тарновський затверджує фундацію галицького земського судді Станіслава з Гловна Гловінського, еригуючи прелатуру кантора та канонікат Гловінського при митрополичій кафедрі у Львові. Нові бенефіції забезпечуються маєтностями сіл Млинище та Заболотівці в Жидачівській землі з визначенням літургійних обов’язків і права патронату.

Ян Матейко дякує за почесну пропозицію зупинитися в греко-католицького митрополита під час візиту до Львова, однак через поганий стан здоров'я та необхідність догляду з боку дітей відмовляється від гостинності. Водночас він повідомляє про свій приїзд до міста наступного вівторка.

Король Ян Казимир підтверджує Петрові Пілевичу та трьом його синам право довічного володіння вибранецьким ланом у селі Губичі Дрогобицького староства, звільняючи їх від військових тягарів. Натомість володарі лану зобов'язані споряджати належно озброєного вибранецького піхотинця на кожен воєнний похід.