Каталог джерел

Король Ян Казимир на коронаційному сеймі підтверджує конвенту домініканців при костелі Божого Тіла у Львові привілей короля Владислава IV, що містить трансумпти давніших надань Сигізмунда I, Казимира Ягеллончика, Владислава Ягайла та князя Владислава Опольчика щодо земельних маєтностей, монастирської площі, юрисдикції та мит.

Фрідеріх Йоганн Майдель дякує купцеві Артуру Форбсу за домовленості, досягнуті з його сином, і повідомляє про розпорядження виплатити належний капітал через свого повіреного. Він також торкається питання річних відсотків і просить переказати векселем кошти, які мають надійти з Вроцлава.

Король Ян Казимир надає громаді львівських вірмен повну свободу вести торгівлю всілякими товарами, зокрема сукном і прянощами, а також право варити та шинкувати алкогольні напої нарівні з іншими жителями міста. Цей привілей є винагородою за вірність і жертви, понесені львівськими вірменами під час нещодавньої облоги Львова козацько-татарським військом.

Король Ян Казимир поширює дію права львівського куркового братства на стягнення пасовищного збору (пашного) з перегону худоби на відстань до дванадцяти миль від міста, а також надає братству право стягувати один гріш з кожних ста флоринів вартості купецьких товарів. Привілей є нагородою за заслуги членів братства у відбитті нещодавньої облоги Львова козацькими військами.

Король Ян Казимир дозволяє місту Львову стягувати міські повинності або грошові збори з іноземних купців, які перебувають із товарами понад чотирнадцять днів. У разі спротиву на винних накладається штраф у розмірі ста угорських флоринів, що сплачується порівну на користь королівської скарбниці та міської каси.

Джон Мюррей просить купця Артура Форбса відправити до Вєлької Всі возом пана Чалмерса товари, привезені з Вроцлава, а також каразею від Александра Голла. Він зобов'язується відшкодувати всі понесені витрати та просить повідомити останні новини.

Джон Мюррей просить купця Артура Форбса забрати у Волтера Іннеса боргову розписку за здійснений платіж або ж отримати письмове підтвердження сплати боргу. Він також порушує питання щодо домовленості з паном Ґалбрейтом стосовно перевезення риби.

Джон Мюррей описує труднощі зі стягненням плати від Джона Патона та сповіщає про зустріч із Форбсом на ярмарку в Ярославі. Він також звертається з проханням надіслати потрібні товари, за які обіцяє розрахуватися.

Джон Мюррей повідомляє Артура Форбса, що надіслана для нього бочка риби так і не надійшла, оскільки візник повіз її до Кракова. У приписці відправник також просить отримати від пана Іннеса письмове підтвердження відтермінування.

Джон Мюррей пише з Тарнова до львівського купця Артура Форбса щодо недоставленої бочки риби, яку візник свавільно повіз до Кракова, та просить придбати дві варнінки. Він також замовляє тридцять пар чобіт із червоного сап'яну, пропонуючи відіслати їх без сплати мита чи витрат, сховавши в бочці з-під риби.

Річард Мюррей виправдовується перед Атером Форбсом за затримку з поїздкою та виплатою коштів, пояснюючи це імператорськими поборами в Бардієві та справою в трибуналі. Водночас він повідомляє, що решту боргу від його імені передасть Джон Мюррей, і просить про розуміння та збереження дружніх взаємин.

Річард Мюррей перепрошує купця Артура Форбса за затримку у сплаті давнього залишку боргу, пояснюючи це непередбаченими збитками, яких зазнав у Ряшеві. Він висловлює вдячність за виявлене розуміння та просить передати кореспонденцію, адресовану панові Мейтленду.

Якуб Мюррей, шкодуючи про залишення купецтва заради руйнівної військової служби, просить Артура Форбса про заступництво перед шваґром Френчем і паном Франкленом. Він сподівається на підтримку, яка дозволить йому повернутися до колишнього заняття, заробити на хліб і сплатити борги кредиторам.

Томас Маршалл повідомляє купця Артура Форбса про виконання замовлення на сукню, пояс та ремонт меча, які він відправляє через посередників до Львова. До листа він також додає перелік витрат і розрахунок авансу.

Томас Маршалл підтверджує Артуру Форбсу отримання коштів і подає розрахунок за надісланий пакунок із тканинами. Дякує за здійснення оплати та висловлює надію на вигідніші оборудки під час наступного ярмарку.

Руський воєвода Марек Матчинський відповідає на скарги львівської влади після пожежі передмість, торкаючись нападу пана Ловицького на жовнірів та підозрілої діяльності татар, які прибули викуповувати бранців. Він також сповіщає про втручання адміністратора Жовківського староства щодо зловживань осіб, підлеглих королівській юрисдикції.

Король Ян Казимир підтверджує давні привілеї цеху кравців у Львові та забороняє євреям, крамарям і кушнірам незаконно шити й продавати одяг та вовняні шапки під загрозою конфіскації товарів. Правитель наказує міській владі неухильно забезпечувати дотримання цехової монополії кравців.

Джон Мейтленд підтверджує отримання кореспонденції від Артура Форбса та повідомляє про відправлення діжки візником і про відсутність оплати від нездужаючого лікаря Кравза. Питання грошей до сплати в Ґданську автор відкладає до повідомлень із наступною поштою.

Джон Мейтленд дякує за пропозицію фінансової підтримки, проте з огляду на непевну кон'юнктуру, дорожнечу сплаву та високі мита вважає за краще утриматися від ризикованих інвестицій. Він пропонує прийняти запропоновані шкури до своєї кімнати в Ярославі та узгодити остаточні умови угоди під час особистої зустрічі.

Ян Метлант підтверджує Роберту Форбсу отримання листа та надісланих годинників, дякуючи за можливість їх оглянути. Він заявляє про відшкодування всіх понесених витрат пану Туру і висловлює бажання продовжувати листування.

Джон Мейтленд запитує Артура Форбса про найнижчу ціну за фасу кіс із піхвами для зацікавленого покупця та заявляє про готовність покрити витрати. Він також повідомляє про передачу доданого листа до Томашевського в Бонковичах під Перемишлем.

Джон Мейтленд повідомляє Артура Форбса про поточні ринкові ціни на коси. Він пропонує залишити собі одну бочку товару та розрахуватися за неї на ярмарку в Ярославі.

Джон Мейтленд повідомляє Артура Форбса про поточні справи перед ярославським ярмарком, зокрема про виготовлення скрині, оренду помешкань та поведінку шваґра Ярошовича щодо кредиторів. Він також переказує новини від фактора про передачу коштів на суму 1050 флоринів.

Джон Мейтленд повідомляє Артура Форбса про причини затримки свого виїзду з Ярослава та передає відповідь від пана Ворнера. Він також пропонує йому придбати коштовність за тисячу талерів із можливістю відстрочення платежу до першого квітня.

Джон Мейтленд повідомляє Артура Форбса про відправлення розпорядження щодо передачі кошиків у Мостиськах, а також про труднощі з поверненням коштів від візників. Він додає листа, що пояснює мету перевезення, і зазначає відсутність подальших гарантій щодо руху возів.

Дж. Мейтленд повідомляє воєводу Яна Станіслава Яблоновського про наявність тканин, шпалер і коней напередодні майбутнього ярмарку в Ярославі, а також про з'їзд шляхти на сеймик. Він також сповіщає про вручення кореспонденції пану Гушу та передає вітання воєводині.

Роберт Мейтленд повідомляє Артуру Форбсу про обіцянку єврея Ошера виплатити 150 талерів на день святого Якова, а також про поліпшення стану його здоров'я. Він також обіцяє провести переговори з іншим боржником, Мошком, щойно той повернеться з ярмарків.

Роберт Мейтленд повідомляє краківського купця Артура Форбса про перебіг стягнення коштів із боржників — Моська та хворого Ашера. Він обіцяє надіслати наступні відомості про виплати з найближчою поштою.

Роберт Мейтленд сповіщає Артура Форбса про народження сина, якого просив стати хрещеним батьком. Проте оскільки Форбс через ярмарок і торговельні справи не може прибути особисто, автор вирішує обрати замість нього когось іншого.

Роберт Мейтленд пише до Артура Форбса від імені ряшівського господаря із запитанням, чи той має намір винайняти крамницю та склад на час майбутнього ярмарку. Власник очікує на термінову відповідь, оскільки в разі відмови має інших охочих орендарів.

К. Мітландова надсилає Артурові Форбсу годинник, просячи про належний розрахунок за вино без кривди для жодної зі сторін. Вона також закликає до терпіння і просить не квапити надмірно.

Францішек Майноне звертається до львівського магістрату зі скаргою проти кураторів спадщини покійного Мацея Франкі, звинувачуючи їх в упередженості на користь доктора Франкі, а також у порушенні інтересів овдовілої доньки та кредиторів. Він вимагає передати майно своєму зятеві як законному опікунові та повернути комісійні товари, що належать дрезденському ювелірові Вейзеру.

Костакіс Миколайович закликає адресата, який перебуває в Семигороді, повернути борг, розрахуватися згідно з реєстром, складеним племінником Димитрашком, а також передати майно та готівку. Відправник також згадує про утиски та загрозу з боку турків.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує і трансумує привілей Яна Казимира 1650 року та Владислава IV 1633 року, якими затверджено цеховий вількір, наданий 1627 року радою міста Львова об'єднаним ремеслам солодовників, броварів і медоварів.

Підканцлер коронний Анджей Станіслав Млодзейовський надсилає львівському магістрату скаргу купця П'єра Ґотьє, якому міська влада заборонила торгувати через наймання підмайстра-протестанта. Він наказує урядовцям скасувати несприятливе рішення та заохочувати іноземців селитися, замість того щоб відлякувати їх від торговельної діяльності.

Єпископ і канцлер Анджей Станіслав Млодзейовський докоряє владі Львова за обтяжливий судовий процес проти іноземця Камери, що відлякує чужоземних купців від оселення в місті. Він закликає поставитися до прохача поблажливо та владнати справу мирним шляхом, повідомляючи про його готовність відкликати апеляцію.

Єпископ Анджей Млодзейовський відповідає на лист влади Львова, яка виступає проти передачі друкарні покійних Филиповичів францисканцям через побоювання завдати шкоди міським друкарням. Канцлер закликає магістрат знайти в місті покупця, котрий заплатить спадкоємцям за друкарню, аби ті не зазнали майнових збитків.

Король Михайло Корибут Вишневецький затверджує для Стрілецького (Куркового) братства у Львові п’ять попередніх королівських привілеїв (зокрема Яна Казимира, Генріха Валуа та Сигізмунда III). Ці документи гарантують братству, серед іншого, стягнення збору під назвою «спасне» з перегону худоби, дохід із Самострільної вежі, ділянку на Галицькому передмісті під стрільбище, а також звільнення від податків.

Документ регулює устрій, права та обов'язки з'єднаного цеху багатьох ремесел в Угнові, взоруючись на цехове право Любліна, а також містить пізніші підтвердження XVIII століття чергових дідичів міста.

Юзеф Вандалін Мнішек звертається до влади Львова з вимогою змусити ґданського купця Якуба Ватсона сплатити борг яворівському купцеві Мошку Міхлевичу перед тим, як покинути місто. Він застерігає, що в разі бездіяльності магістрат сам понесе фінансову відповідальність.

Король Ян III Собеський підтверджує привілей Сигізмунда Августа від 1572 року (трансумований королями Яном Казимиром і Михайлом Корибутом Вишневецьким), який зрівняв львівських міщан і передміщан грецького обряду в міських, цехових і торговельних правах із міщанами римо-католицького віросповідання. У документі їм гарантовано, зокрема, доступ до міських урядів, свободу ремесла, торгівлі та набуття нерухомості у Львові.

Юзеф Мордошович повідомляє Артура Форбса про можливість стягнення боргу з єврейських купців із Лешна та про тяжку хворобу одного з них, Мошка. Описує труднощі зі сплатою та обігом товарів і просить терміново надіслати торговельне листування до Ярослава та Лешна.

Август Фридерик Мошинський спростовує чутки про те, що прусські офіцери нібито проводять вербування у Львові, пояснюючи, що там діють двоє його довірених людей, які шукають добровольців для його служби. Автор просить адресата не чинити їм перешкод і за потреби надати їм підтримку.

Король Ян III Собеський затверджує і трансумує давніші привілеї польських королів та власників Яворова, братів Гурків, що регламентують устрій, ремісничі артикули та організацію цеху яворівських кушнірів.

Король Ян III Собеський бере грецьких купців під королівську протекцію, захищаючи їх від утисків і безпідставних претензій львівського товмача Вартана Шимоновича, який послуговувався підступно здобутим привілеєм. Монарх наказує припинити будь-які утиски купців на ярмарках до остаточного вирішення справи в королівському суді.

Станіслав Нущинський скаржиться владі Львова на євреїв з юрисдикції коронної хорунжини, які через надумані претензії до майна його дружини незаконно захопили з торгу його коней, сани та овес. Автор просить про офіційне втручання, подання маніфесту про насильство або накладення арешту на борги винуватців, аби змусити їх звернутися до судового розгляду справи.

Райці міста Львова затверджують і вносять до міських книг десять порядкових артикулів цеху різників, які регулюють, зокрема, скликання суходенних сесій, визволення учнів, дисципліну та звичаї челяді, а також месальні фундації. Документ закріплює за міською владою апеляційну юрисдикцію та виключне право вносити подальші зміни до цехового статуту.

Король Август II підтверджує Стрілецькому (Курковому) братству у Львові давні привілеї польських монархів, які регулюють доходи братства, податкові звільнення Куркового короля та організацію стрілецьких вправ. Він також наказує повернути зайняту коронною артилерією територію стрільбища (Цельштату) та встановлює щорічний порядок вправ із ручниць, гаківниць і гармат.

Великий коронний канцлер Єжи Оссолінський заступається перед владою Львова за королівського поштмейстера Роберта Бандінеллі у майновій справі, що триває. Він закликає до миролюбного і справедливого залагодження спору з містом без залучення обтяжливих судових процедур.

Король Август III затверджує Стрілецькому братству міста Львова давні привілеї та імунітети, надані й підтверджені його попередниками: Сигізмундом Августом, Генріхом Валуа, Сигізмундом III, Яном Казимиром, Михайлом Корибутом, Яном III Собеським та Августом II. Підтвердження охоплює, зокрема, збір мита, званого шпасне, частку в митних доходах, привілеї та податкові звільнення для куркового короля, порядок стрілецьких вправ, а також повернення зайнятого стрільбища (цельштату).