Каталог джерел

Король Владислав Ягайло підтверджує добровільний обмін земельними маєтностями, укладений між львівським архієпископом Яном та шляхетним Якушем із Поточан. Унаслідок угоди архієпископ передав столове село Явче взамін за село Поточани, розташоване в Подільському повіті.

Король Владислав Ягайло надає десятьом канонікам катедрального костелу у Львові чотири вози солі щорічно з жуп у Дрогобичі. Надання є подякою за радісні вісті про перемогу над татарами, турками і волохами під Брацлавом.

Король Владислав III дозволяє львівським райцям будувати та розширювати дрібні крамнички й ятки, передаючи на потреби міста всі чинші та доходи з них. Крім того, він підтверджує місту право вільного вибору тлумачів, допускаючи проведення виборів навіть у разі відмови з боку старости надати на це згоду.

Ян із Чижова, намісник Королівства Польського, посвідчує, що Ян із Зубри призначив Миколая з Гологір опікуном своїх малолітніх синів та управителем усього маєтку аж до досягнення ними повноліття.

Молдавський господар Петро підтверджує львівським купцям та купцям руської і подільської земель торговельні та митні привілеї на території Молдови за зразком давніших надань господаря Олександра. Документ регулює питання стягнення митних зборів, зокрема в Сучаві, Бакові та Білгороді.

Галицькі земські судді засвідчують, що подільський воєвода і галицький староста Станіслав із Ходча продав та зрезиґнував село Библо на користь львівського архієпископа Григорія із Сянока за суму 300 гривень. Продавець зобов'язався вічно гарантувати спокійне володіння маєтком і захищати покупця від будь-яких претензій згідно зі звичаєм Королівства.

Король Казимир IV Ягеллончик передає катедральній капітулі у Львові королівське село Кугаїв разом із повними імунітетами. Це надання є обміном на поле та ліс під Високим замком у Львові, раніше подаровані канонікам королем Владиславом Ягайлом.

Документ посвідчує заяву львівського архієпископа Григорія з Сянока про надання галицькому підсудку Петру з Добієва та його дружині Гелені довічного права на села Межигірці та Семиківці. Після їхньої смерті обидва села мають повністю повернутися під управління архієпископа та львівської капітули.

Руський воєвода Ян Одровонж на генеральному з'їзді у Львові, розглядаючи скаргу львівських міщан і купців, забороняє безправне затримання та захоплення на дорогах Русі й Поділля худоби, купленої на щорічних ярмарках і позначеної їхніми клеймами. Документ наказує урядовцям і жителям міст неухильно дотримуватися заборони затримувати переганяні стада під загрозою суворих королівських кар.

Король Казимир IV Ягеллончик наказує урядовцям руських і подільських земель, а особливо львівському старості Станіславу з Ходча, заарештовувати купців та конфісковувати товари, що перевозяться в обхід примусу львівського права складу. Документ надає львівським міщанам повноваження затримувати винних задля захисту міських привілеїв і доходів королівської скарбниці.

Король Александр Ягеллончик наказує руським і подільським урядникам, зокрема львівському старості, надавати допомогу львівським міщанам у дотриманні права складу шляхом арешту купців, які оминають Львів, та конфіскації їхніх товарів на користь королівського скарбу.

Король Александр Ягеллончик на прохання львівських райців і міщан скасовує щорічний ярмарок, що припадав на свято св. Агнеси. Рішення обґрунтоване спустошенням руських земель ворожими набігами, а також тим, що купецькі з'їзди завдавали місту більше шкоди й небезпеки, ніж приносили користі.

Третейські судді на чолі з подільським воєводою Павлом Колою та маршалком Станіславом із Ходча вирішують спір щодо насильства та поранень між шляхтичем Ієронімом Добростанським і райцями та міською громадою Львова.

Король Сигізмунд I на прохання львівського архієпископа Бернарда Вільчека підтверджує вирок короля Владислава Ягайла від 1422 року, що врегульовує розмір щорічних зборів на архієпископський стіл, які сплачують на святого Мартина кметі та поселенці німецького права у Львівській дієцезії. Документ встановлює постійний розмір цієї повинності у шість широких грошів з кожного посіданого лану, за винятком львівських поселенців, які сплачують по одному вярдунку.

Король Сигізмунд I наказує коронним урядовцям надавати допомогу представникам Львова у конфіскації товарів і затриманні купців, які оминають львівський склад. Він також попереджає урядовців, що будь-які збитки, спричинені відсутністю їхньої співпраці, будуть стягнені з їхніх власних маєтків.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує мирову ухвалу королівської комісії, що регулює розмір та правила стягнення мита, мостового, гребельного і ярмаркових зборів на шляху зі Львова до Волощини. Привілей захищає львівських міщан і купців від свавільних та обтяжливих зборів, визначаючи тарифи для окремих поселень Русі та Поділля.

Семен Білецький висловлює радість з приводу вступу панни Цецилії до монастиря та повідомляє про підготовку 1200 злотих на її посаг. Він просить призначити довірену особу для отримання готівки у Варшаві, щоб якнайшвидше владнати справу та уникнути звинувачень у зволіканні.

Король Сигізмунд I Старий забороняє купцям, які подорожують між Туреччиною і Волощиною та Литвою і Московією, оминати львівське право складу й мита шляхом проїзду через Кам'янець та манівцями. Він наказує старостам і міській владі Русі та Поділля беззастережно заарештовувати купців-порушників і надавати допомогу посланцям міста Львова.

Перед львівським земським судом Ядвіга з Олеська, дружина подільського воєводи Мартина Каменецького, записала львівському архієпископу Бернарду Вільчеку щорічний видеркафовий чинш у розмірі 10 гривень із суми 400 флоринів. Цей дохід, забезпечений митом і ставами в Залізцях та Олеську, призначався на утримання лампади перед вівтарем святого Юрія у львівській катедрі.

Суддя та підсудок краківської землі засвідчують декрет короля Сигізмунда I, що вирішує спір митників із купцями щодо шляхів перегону худоби та перевезення товарів із Русі, Поділля, Волині та Молдавії (Волощини). Згідно з вироком, волів і товари з Русі, Поділля та Молдавії слід направляти через Львів, Городок і Перемишль до Сандомира, натомість із Волині — через Люблін і Радом, під загрозою конфіскації.

Король Сигізмунд I підтверджує капітулі Львівської катедри документ комісарів короля Казимира Ягеллончика від 1474 року. Цей акт установлював детальний перебіг меж і насипання межових курганів (копців) між капітульним селом Вербіж та королівськими селами Дроговиже й Устя.

Король Сигізмунд I Старий наказує коронним і міським урядникам надавати допомогу львівським міщанам у затриманні купців, які оминають львівський склад товарів. Він забороняє незаконне перевезення волів, воску та інших товарів із Русі та Поділля в обхід Львова й належних мит під загрозою майнових покарань.

Король Сигізмунд II Август підтверджує старшинам та громаді львівських вірмен усі права, привілеї, вольності, імунітети та давні звичаї, надані його попередниками, зокрема королем Сигізмундом I Старим.

Король Сигізмунд II Август здійснює трансумпт і підтвердження чотирьох давніх королівських привілеїв для міста Львова, що стосуються, зокрема, права складу всіх товарів, заборони оминати львівський склад подільським і руським купцям, підпорядкування іноземних купців міському судочинству, а також правил складання заповітів та обігу нерухомості. Документ надає копіям цих привілеїв повну юридичну силу, рівну оригіналам.

Великий коронний канцлер Томаш Замойський закликає владу Львова припинити чинити перешкоди проїзду замостських купців, які торгують на Поділлі. Зокрема він заступається за купця Петера Франка, вимагаючи безперешкодно пропустити його та вказуючи на збитки, яких той зазнав через затримання товарів.

Автор розповідає про перебіг місії польського посла у Стамбулі, аудієнцію в муфтія та зусилля щодо звільнення польських полонених. Він також описує пересування вельмож у Львові, затримання під Кам'янцем відомого шахрая, який видавав себе за данського королевича, та руйнування після сильної бурі в Перемишлі.

Станіслав Конєцпольський дякує підкоморію чернігівському за успішне проведення прикордонного з'їзду з Московією та висловлює сподівання на швидке втихомирення козацьких заворушень. Гетьман також обіцяє нагадати королю про труди й заслуги адресата для блага Речі Посполитої.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський разом із катедральною капітулою встановлює щорічний аніверсарій за душу подільського воєводи Миколая Мелецького та розподіляє суми для кліру й церковної служби. Фундація ґрунтується на щорічному чинші в розмірі 30 флоринів, забезпеченому маєтностями села Стриганці.

Марцін Контський закликає владу Львова терміново виплатити повну суму за асигнацією белзького воєводи на користь трембовельського стольника. Він наголошує, що заборговані кошти вкрай необхідні для утримання гарнізонів у Кам'янці-Подільському та Окопах Святої Трійці.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує подані йому цехові артикули братства котлярів із Галицького передмістя у Львові, що регулюють засади організації цеху, релігійні обов'язки, прийом учнів і підмайстрів (товаришів), права вдів, ремісничі стандарти та дисциплінарні покарання. Записи на звороті вказують на облату документа у львівських гродських актах, а згодом на його скасування через отримання без відома магістрату всупереч королівському декрету.

Король Август II підтверджує Стрілецькому (Курковому) братству у Львові давні привілеї польських монархів, які регулюють доходи братства, податкові звільнення Куркового короля та організацію стрілецьких вправ. Він також наказує повернути зайняту коронною артилерією територію стрільбища (Цельштату) та встановлює щорічний порядок вправ із ручниць, гаківниць і гармат.

Автор розпочинає листування через полковника Камінського, сповіщаючи брата про брак важливих новин із Порицька. Також описує перебування у Львові, розраджування засмученої після розлуки Її Милості, вдалу витівку з браслетом і конфіденційне прохання Камінського.

Дописувач повідомляє про спокій під Кам'янцем, виїзд великого гетьмана коронного до табору під Вишнівчиком, а також про дії козацьких і московських військ проти татар в Україні. Він також сповіщає про непідтверджені чутки щодо сутички з ордою та про раптову смерть львівського архідиякона ксьондза Пяшковського.