Каталог джерел

Король Владислав Ягайло надає Янові з Бирави та його законним спадкоємцям село Зубра у Львівській землі на праві вічного володіння. Натомість отримувач пожалування зобов'язується до військової служби з одним списом і двома лучниками, а піддані — до сплати звичних дотепер повинностей.

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує духовенству та шляхті руських земель чинні права й імунітети, запроваджуючи водночас додаткові постанови щодо, зокрема, місцевого судочинства, митних звільнень і процедури щодо селян-кметів. Він також забороняє стягнення незаконних мит та ухилення купців від визначених торговельних шляхів.

Влада Любліна повторно звертається з проханням до львівського магістрату надіслати декрет Радомського трибуналу щодо звільнення від обміну червоних злотих. Натомість за допомогу вони заявляють про готовність до взаємних послуг у подібних справах.

Король Казимир IV Ягеллончик записує шляхтичу Войцеху Боровському суму 50 гривень, забезпечену на королівських маєтках Козлів і Таурів у Галицькій землі. Це надання має заставний характер за вірну службу та гарантує одержувачу спокійне володіння маєтками й отримання прибутків аж до повної виплати боргу монархом або його наступниками.

Король Казимир IV Ягеллончик на прохання декана Яна Чохранського підтверджує давні королівські та урядові привілеї 1415–1478 років для підданих деканату церкви св. Івана у Львові. Документ санкціонує переведення тамтешніх вірмен та інших мешканців на вірменське право й цілковито звільняє їх від юрисдикції ґродських урядників та будь-яких замкових повинностей.

Король Александр Ягеллончик дозволяє львівській митрополичій капітулі викупити королівське село Черкаси з рук тогочасних тенутаріїв і передає його їй у власність з імунітетом. Крім того, король надає вільний берег у межах села Мшана для спорудження рибного ставу.

Король Александр Ягеллончик надає митрополичій капітулі у Львові третю міру доходів із королівського млина перед Галицькою брамою на львівському передмісті з правом її викупу. Надані прибутки мають послужити для забезпечення новозаснованих вічних вікаріїв при львівській катедрі.

Король Олександр Ягеллончик звільняє громадян і жителів Львова від усіх мит, а також перевізних, мостових і гребельних зборів по всьому Королівству Польському, зрівнюючи їхні права з правами краківських міщан. Привілей надано як винагороду за жертовність львів'ян під час зведення міських оборонних укріплень, що захищають країну від нападів.

Король Александр Ягеллончик залишає львівського міщанина Мартина Тлустого та його дружину Маргариту у володінні й користуванні млином перед Галицькою брамою на термін п'ять років. Водночас монарх наказує львівському старості захищати їхні права та скасовує будь-які попередні суперечні дозволи.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку про компетенцію між радою міста Львова та вірменською громадою, скасовуючи уряд окремого вірменського війта й підпорядковуючи вірмен міській юрисдикції у справах про нерухомість та у чотирьох кримінальних артикулах. В інших вірменських справах має судити міський війт разом із шістьма вірменськими старшинами за їхнім батьківським правом, із правом апеляції безпосередньо до королівського маєстату.

Король Сигізмунд I на прохання львівського архієпископа Бернарда Вільчека підтверджує вирок короля Владислава Ягайла від 1422 року, що врегульовує розмір щорічних зборів на архієпископський стіл, які сплачують на святого Мартина кметі та поселенці німецького права у Львівській дієцезії. Документ встановлює постійний розмір цієї повинності у шість широких грошів з кожного посіданого лану, за винятком львівських поселенців, які сплачують по одному вярдунку.

Гетьман Ян Клеменс Браницький відповідає на скарги львівської влади, відкидаючи звинувачення на адресу коменданта гарнізону стосовно інцидентів з вірменами та кадетом Радзейовським. Він наказує призначити слідчу комісію та закликає магістрат до більш поступливого й прихильного ставлення до військових.

Львівський архієпископ-митрополит Бернард Вільчек підтверджує отримання катедральними вікаріями суми у 200 флоринів від душоприказників покійного Станіслава Вітелліуса з Передборжа. В обмін на переданий легат вікарії зобов'язалися довічно відправляти щотижневі роковинні богослужіння та реквіємні меси за упокій душі покійного пароха.

Стефан Васильковський сповіщає поручника Войцеха Смольницького про свій від'їзд та інструктує його щодо надсилання кореспонденції поштою. Він також порушує поточні полкові справи, питання ліквідації заслуг (виплати жолду) та фінансових розрахунків із товаришами.

Суддя та підсудок краківської землі засвідчують декрет короля Сигізмунда I, що вирішує спір митників із купцями щодо шляхів перегону худоби та перевезення товарів із Русі, Поділля, Волині та Молдавії (Волощини). Згідно з вироком, волів і товари з Русі, Поділля та Молдавії слід направляти через Львів, Городок і Перемишль до Сандомира, натомість із Волині — через Люблін і Радом, під загрозою конфіскації.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові навічно надає місту Львову право стягувати торговий збір із кожного воза з товарами, наданий колись тимчасово королем Яном Ольбрахтом. Отримані в такий спосіб прибутки призначаються на відновлення та утримання міських укріплень.

Король Сигізмунд I Старий, зваживши на розташування Львова на загроженому прикордонні та заслуги тамтешніх ремісників в обороні міських мурів, вилучає львівські цехи із загального наказу про касацію братств у Короні й урочисто підтверджує всі їхні дотеперішні права, статути та привілеї.

Король Сигізмунд I надає місту Львову вічне та спадкове право на третю мірку з королівського солодового млина Зимна Вода за Краківською брамою, зберігаючи дві мірки для королівського скарбу. Документ скасовує будь-які можливі майбутні спроби викупу млина монархом або третіми особами та захищає права міщан.

Король Сигізмунд II Август підтверджує старшинам та громаді львівських вірмен усі права, привілеї, вольності, імунітети та давні звичаї, надані його попередниками, зокрема королем Сигізмундом I Старим.

Король Сигізмунд II Август скасовує обтяжливу натуральну данину з живої риби, яку дотепер сплачували львівські міщани на користь королівського замку, замінюючи її постійним грошовим збором із посудин із рибою, що привозяться на міський ринок. Він наказує львівському старості та його урядовцям суворо дотримуватися нововстановленої торгової такси.

Король Сигізмунд II Август підтверджує Яну Кровицькому та жителям юридики костелу св. Івана Хрестителя на передмісті Львова давні привілеї королів та урядовців щодо вірменського права і звільнення від гродських тягарів. Крім того, монарх дозволяє тамтешнім вірменським ремісникам вільно займатися всілякими ремеслами згідно з давнім звичаєм.

Король Сигізмунд Август вирішує спір між владою міста Львова та цехом різників, підтверджуючи угоду 1550 року, що врегульовує правила торгівлі м'ясом у дні вільного торгу. Водночас монарх закріплює виняткове право львівських різників на продаж м'яса поза визначеними ярмарковими днями та скасовує взаємні судові витрати сторін.

Загоровська сповіщає волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про смерть свого чоловіка. Вона запрошує його на похоронні урочистості, призначені на 21 березня 1697 року в отців домініканців у Луцьку.

Єпископ і канцлер Анджей Станіслав Залуський повідомляє владу Львова про своє втручання проти незаконних юрисдикцій, створених управителями шляхетських палаців, та про розпорядження припинити неправомірні позови у гродському суді. Він також торкається питання декрету Радомського трибуналу про кондесценцію, радячи проконсультуватися з правниками та прихилити до себе комісарів.

Якуб Зизанський, хенцинський війт, надсилає писареві війтівського суду у Львові Войцеху Зімницькому новорічні вітання разом із невеликими подарунками для нього та його родини. Водночас просить узяти під опіку свого сина Яна, який мав би допомагати у львівській канцелярії та навчатися при адресатові.

Валентій Каєрський повідомляє львівському райці про справи міста, які розглядаються в Радомі, зокрема про питання шкідливих пропінацій та відсутність львівського підкоморія. Запевняє, що пильнує інтереси Львова, надсилає листи до Кракова та висловлює готовність і надалі виконувати розпорядження.

Казимир Кіркор повідомляє владу Львова про успішне завершення судової справи в Радомі та затвердження торішнього декрету. Він також сповіщає про отримання позики під заставу монстранції для покриття канцелярійних витрат і про подальшу подорож до Варшави.

Кам'янецький єпископ Франциск Антоній Кобельський заявляє про підтримку магістрату Львова в захисті міських прав і привілеїв, обіцяючи втрутитися після липневої капітули. Він радить міській владі здобути сприятливі вироки у справах шляхетських юридик, а також переймати досвід, виборений великими прусськими містами.

Єжи Лончинський, підкоморій львівський, дякує владі міста Львова за побажання, передані п. Чехуцьким, та радить терміново укласти контракт на шеляжний податок (призначений на ремонт занепалих львівських кам'яниць) за погодженням із комісаром землі до його від'їзду на комісію до Радома.

Король Владислав IV наказує львівським купцям сплачувати прикордонне мито з увізних товарів, скасовуючи вірменський паушальний збір у дванадцять кіп, водночас звільняючи міщан від дотеперішніх заборгованостей і підтверджуючи їхнє звільнення від внутрішніх мит.

Документ установлює вількер кравецького цеху у Львові, докладно врегульовуючи правила функціонування господи, сплати внесків, робочого часу та гігієни праці, дисципліни, а також допоміжної каси для підмайстрів і челядників. Підтверджує первинні статті 1491/1501 років та їхнє офіційне поновлення цеховими старшинами у 1646 році.

Президент Львова Юзеф Кушинський передає райцям прохання комісара Львівської землі позичити сто червоних злотих із шеляжного податку на приїзд радомського писаря для виконання трибунальського декрету. Львівські райці висловлюють свої думки, здебільшого підтримуючи надання позики за умови належної поруки її повернення.

Мацей Казимир Регульський повідомляє владу Львова про призупинення розгляду міської справи з королівським скарбом у Радомському трибуналі та скерування її до реєктів. Він заявляє про готовність і надалі вести справу, радить надіслати уповноваженого представника, а також пропонує залучити юриста Ношкевича.

Ян Сєменський закликає магістрат Львова надати письмове зобов'язання відзвітувати за легатом воєводи Матчинського, призначеним на очищення міських ровів, що дозволить зупинити судовий процес у Радомському трибуналі. Він нагадує про попередні податкові пільги, надані місту через його скруту, та радить врегулювати заборгованість із шеляжного податку на місці, у ґродському суді.

Ян Сєменський повідомляє магістрат Львова про призупинення позову в Радомському трибуналі у справі боргу після руського воєводи в обмін на надання надійного забезпечення (асекурації). Водночас він звинувачує міських райців в ухилянні від власних платежів і бездушному перекладанні податкового тягаря на найбідніших жителів.

Коронний інстигатор бідкається перед владою Львова, що через недбалість покійного міського посланця, доктора Глушинського, на Радомському трибуналі було змарновано нагоду захистити міські привілеї та звільнити місто від неправомірних фіскальних тягарів. Водночас він запевняє у своїй незмінній прихильності та готовності підтримати Львів за першої слушної нагоди.

Коронний інстигатор повідомляє коронного підскарбія про заходи, вжиті у справі міста Львова, посилаючись на попередні трибунальські рішення. Він звертає увагу на зволікання покійного львівського посла, доктора Глушинського, і передає справу на подальший розсуд адресата.

Стефан Урбановський повідомляє Яну Яблоновському про настрої навколо прийдешнього сеймику та засідань Радомської комісії. Він також сповіщає про клопоти з норовистим братом Валентієм, який після сварки з батьком знайшов у нього прихисток, і просить у разі потреби видати нову довіреність.

Стефан Чайковський повідомляє президента Львова про запізніле надходження судових документів, а також про високу вартість юридичних консультацій та проживання в Радомі. Він також попереджає, що отримання кондесценсії вимагатиме значних фінансових витрат, після чого сповіщає про свій швидкий від'їзд.

Стефан Чайковський підтверджує отримання 180 тимфів від львівського радника Ілашевича, призначених на радомську справу. Розписку складено у Львові у 1760 році.