Каталог джерел

Влада Любліна повторно звертається з проханням до львівського магістрату надіслати декрет Радомського трибуналу щодо звільнення від обміну червоних злотих. Натомість за допомогу вони заявляють про готовність до взаємних послуг у подібних справах.

Гетьман Ян Клеменс Браницький відповідає на скарги львівської влади, відкидаючи звинувачення на адресу коменданта гарнізону стосовно інцидентів з вірменами та кадетом Радзейовським. Він наказує призначити слідчу комісію та закликає магістрат до більш поступливого й прихильного ставлення до військових.

Стефан Васильковський сповіщає поручника Войцеха Смольницького про свій від'їзд та інструктує його щодо надсилання кореспонденції поштою. Він також порушує поточні полкові справи, питання ліквідації заслуг (виплати жолду) та фінансових розрахунків із товаришами.

Загоровська сповіщає волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про смерть свого чоловіка. Вона запрошує його на похоронні урочистості, призначені на 21 березня 1697 року в отців домініканців у Луцьку.

Єпископ і канцлер Анджей Станіслав Залуський повідомляє владу Львова про своє втручання проти незаконних юрисдикцій, створених управителями шляхетських палаців, та про розпорядження припинити неправомірні позови у гродському суді. Він також торкається питання декрету Радомського трибуналу про кондесценцію, радячи проконсультуватися з правниками та прихилити до себе комісарів.

Якуб Зизанський, хенцинський війт, надсилає писареві війтівського суду у Львові Войцеху Зімницькому новорічні вітання разом із невеликими подарунками для нього та його родини. Водночас просить узяти під опіку свого сина Яна, який мав би допомагати у львівській канцелярії та навчатися при адресатові.

Валентій Каєрський повідомляє львівському райці про справи міста, які розглядаються в Радомі, зокрема про питання шкідливих пропінацій та відсутність львівського підкоморія. Запевняє, що пильнує інтереси Львова, надсилає листи до Кракова та висловлює готовність і надалі виконувати розпорядження.

Казимир Кіркор повідомляє владу Львова про успішне завершення судової справи в Радомі та затвердження торішнього декрету. Він також сповіщає про отримання позики під заставу монстранції для покриття канцелярійних витрат і про подальшу подорож до Варшави.

Кам'янецький єпископ Франциск Антоній Кобельський заявляє про підтримку магістрату Львова в захисті міських прав і привілеїв, обіцяючи втрутитися після липневої капітули. Він радить міській владі здобути сприятливі вироки у справах шляхетських юридик, а також переймати досвід, виборений великими прусськими містами.

Єжи Лончинський, підкоморій львівський, дякує владі міста Львова за побажання, передані п. Чехуцьким, та радить терміново укласти контракт на шеляжний податок (призначений на ремонт занепалих львівських кам'яниць) за погодженням із комісаром землі до його від'їзду на комісію до Радома.

Президент Львова Юзеф Кушинський передає райцям прохання комісара Львівської землі позичити сто червоних злотих із шеляжного податку на приїзд радомського писаря для виконання трибунальського декрету. Львівські райці висловлюють свої думки, здебільшого підтримуючи надання позики за умови належної поруки її повернення.

Мацей Казимир Регульський повідомляє владу Львова про призупинення розгляду міської справи з королівським скарбом у Радомському трибуналі та скерування її до реєктів. Він заявляє про готовність і надалі вести справу, радить надіслати уповноваженого представника, а також пропонує залучити юриста Ношкевича.

Ян Сєменський закликає магістрат Львова надати письмове зобов'язання відзвітувати за легатом воєводи Матчинського, призначеним на очищення міських ровів, що дозволить зупинити судовий процес у Радомському трибуналі. Він нагадує про попередні податкові пільги, надані місту через його скруту, та радить врегулювати заборгованість із шеляжного податку на місці, у ґродському суді.

Ян Сєменський повідомляє магістрат Львова про призупинення позову в Радомському трибуналі у справі боргу після руського воєводи в обмін на надання надійного забезпечення (асекурації). Водночас він звинувачує міських райців в ухилянні від власних платежів і бездушному перекладанні податкового тягаря на найбідніших жителів.

Коронний інстигатор бідкається перед владою Львова, що через недбалість покійного міського посланця, доктора Глушинського, на Радомському трибуналі було змарновано нагоду захистити міські привілеї та звільнити місто від неправомірних фіскальних тягарів. Водночас він запевняє у своїй незмінній прихильності та готовності підтримати Львів за першої слушної нагоди.

Коронний інстигатор повідомляє коронного підскарбія про заходи, вжиті у справі міста Львова, посилаючись на попередні трибунальські рішення. Він звертає увагу на зволікання покійного львівського посла, доктора Глушинського, і передає справу на подальший розсуд адресата.

Стефан Урбановський повідомляє Яну Яблоновському про настрої навколо прийдешнього сеймику та засідань Радомської комісії. Він також сповіщає про клопоти з норовистим братом Валентієм, який після сварки з батьком знайшов у нього прихисток, і просить у разі потреби видати нову довіреність.

Стефан Чайковський повідомляє президента Львова про запізніле надходження судових документів, а також про високу вартість юридичних консультацій та проживання в Радомі. Він також попереджає, що отримання кондесценсії вимагатиме значних фінансових витрат, після чого сповіщає про свій швидкий від'їзд.

Стефан Чайковський підтверджує отримання 180 тимфів від львівського радника Ілашевича, призначених на радомську справу. Розписку складено у Львові у 1760 році.