Каталог джерел

Король Сигізмунд III Ваза наказує бурмистрові та раді Львова призначити посередників з-поміж райців для досягнення мирової угоди у суперечці щодо контрактів та взаємних розрахунків між вірменськими міщанами: Яном і Аведиком Бернатовичами та Захарієм Івашковичем. Згода має запобігти майновому розоренню сторін, проте не повинна порушувати чинності попередніх королівських декретів.

Король Владислав IV Ваза напоумляє львівський магістрат у зв’язку зі скаргою тамтешніх вірмен, чиї права та привілеї, надані монархами, зазнають утисків. Він наказує міській владі непорушно зберігати вірменські свободи, а також утриматися від завдання їм будь-якої шкоди та створення перешкод.

Король Ян Казимир наказує владі Львова організувати перевезення трьохсот залишених у місті списів та доправити їх до Любліна. Детальнішу інформацію щодо перевезення зброї та належних до неї прапорців має надати Криштоф Бернатович.

Король Владислав Ягайло підтверджує привілей генерального старости Русі Спитка з Ярослава, що дозволяє львівському вірменину Атабею перенести та звести нову дерев'яну лазню у міському рові біля мурів Львова. Документ визначає умови будівництва та функціонування лазні з окремими входами для чоловіків і жінок, а також розмір оплат, що сплачуються замку та міській раді.

Крамарський цех скаржиться на оскарження близько столітнього володіння власною кам'яницею, вимоги оренди та ув'язнення його членів. Король наказує надати можливі претензії комісії, а цех бере під свій захист.

Фрагментарно збережений судовий документ щодо майнової суперечки між дочками Голубія та львівською вірменкою Духною за села Ляшковичі та Сороки.

Після редукції вартості монети Подільське воєводство створило комісію для встановлення цін на товари та речі. Купці просили про відтермінування подання реєстрів і зачинили крамниці. Комісія наказала продавати товари за половину попередньої ціни. Магістрати Кам'янця просять Львів повідомити про подібний тариф; подальше розв'язання питання залишається відкритим.

Руський воєвода Анджей Одровонж обмежує кількість ремісників, які можуть селитися під львівським замком, забороняє тамтешні торги та підпорядковує приміських вірмен і чужоземних купців міському судочинству. Крім того, він підтверджує право магістрату призначати товмачів (перекладачів) і регулює правила помелу зерна у млинах та користування королівськими лісами.

Король Казимир IV Ягеллончик на прохання декана Яна Чохранського підтверджує давні королівські та урядові привілеї 1415–1478 років для підданих деканату церкви св. Івана у Львові. Документ санкціонує переведення тамтешніх вірмен та інших мешканців на вірменське право й цілковито звільняє їх від юрисдикції ґродських урядників та будь-яких замкових повинностей.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек еригує в митрополичій катедрі у Львові вівтар св. Варфоломія Апостола, фундований Ельжбетою, вдовою львівського каштеляна Юрія Струмила з Дмошина. Фундація забезпечується прибутками з вірменської лазні на підставі трансумованих привілеїв короля Яна Ольбрахта від 1494 та 1497 років.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку про компетенцію між радою міста Львова та вірменською громадою, скасовуючи уряд окремого вірменського війта й підпорядковуючи вірмен міській юрисдикції у справах про нерухомість та у чотирьох кримінальних артикулах. В інших вірменських справах має судити міський війт разом із шістьма вірменськими старшинами за їхнім батьківським правом, із правом апеляції безпосередньо до королівського маєстату.

Король Сигізмунд I Старий врегульовує взаємні юрисдикційні відносини між судом міського права у Львові та судочинством вірменської громади, зокрема допустимість свідків різних віросповідань, підсудність справ про нерухомість і кримінальних злочинів, а також порядок арештів. В іншій частині монарх підтверджує чинні привілеї обох сторін.

Король Сигізмунд I Старий звільняє всіх християнських мешканців Львова на двадцять років від чиншів, шосу та інших зборів через руйнування, спричинені пожежею міста. Крім того, він звільняє міщан від чопового на термін сім років, наказуючи спрямувати ці надходження протягом наступних шести років на відбудову міських мурів та укріплень.

Підканцлер коронний Пйотр Гембицький звертається до війта та старших вірменської громади у Львові з проханням відкласти виконання вироку асесорського суду щодо поруки за борг вірменського єпископа. Він зазначає, що це питання має бути мирно врегульоване на найближчому сеймі.

Король Сигізмунд I Старий наказує збирачам податків руських земель дотримуватися давнього звичаю щодо вірменських і руських священиків у Львові, згідно з яким вони сплачують публічні податки та несуть міські повинності разом і нарівні з іншими львівськими міщанами.

Нунцій просить владу Львова стримувати противників вірменського архієпископа та його прихильників. У листі вжито полемічне окреслення «схизматики» й наголошено на захисті вірян.

Король Сигізмунд I Старий скасовує клаузули давніх привілеїв, які обтяжували міські лани чиншами та дозволяли різним націям мати окреме судочинство, звільняючи міщан від оплат і наказуючи судити всіх мешканців виключно за магдебурзьким правом перед львівським війтом.

Король Сигізмунд II Август підтверджує старшинам та громаді львівських вірмен усі права, привілеї, вольності, імунітети та давні звичаї, надані його попередниками, зокрема королем Сигізмундом I Старим.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських вірмен з-під юрисдикції будь-яких судів земських і гродських урядовців, підпорядковуючи їх виключно юрисдикції війта та вірменських старших, які судять за вірменським правом. Будь-які апеляції на рішення цього суду залишено до виключного розгляду перед королівським судом.

Король Сигізмунд II Август наказує всім вірменам, які мешкають у Львові, беззастережно підпорядковуватися вірменському праву та юрисдикції, а також нарівні нести громадські тягарі. Документ скасовує всі дотеперішні й майбутні листи, що вилучали їх з-під цієї юрисдикції.

Документ розв'язує юрисдикційну суперечку між владою Львова та вірменською громадою, визначаючи межі підсудності міського та вірменського судів у кримінальних і майнових справах. Король підтверджує право вірмен обирати дванадцятьох сеньйорів для судочинства по черзі з війтом, а також унормовує питання міського порядку та складання присяги.

Король Генріх Валуа на коронаційному сеймі підтверджує громаді львівських вірмен усі права, привілеї, імунітети та звичаї, надані його попередниками. Він наказує королівським урядникам і міській владі Львова неухильно їх дотримуватися та захищати львівських вірмен.

Король Стефан Баторій підтверджує всі права, привілеї, імунітети та давні звичаї, надані спільноті львівських вірмен його попередниками. Правитель наказує львівському старості та міській владі непорушно дотримуватися й оберігати ці права.

Король Стефан Баторій вирішує спір між вірменською громадою та магістратом міста Львова, надаючи вірменам рівні з іншими міщанами права в галузі торгівлі, ремесла та користування міськими вольностями. Документ водночас гарантує збереження окремих звичаєвих прав і власного судочинства вірменської громади.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує та ратифікує на коронаційному сеймі всі права, привілеї, вольності, імунітети та давні звичаї, надані спільноті вірмен міста Львова його попередниками.

Великий канцлер коронний Стефан Корицинський повідомляє владу Львова про відтермінування купцеві Дерзахаріашевичу виплати боргу татарському послу Солтанасу до Ярославського ярмарку. Він наказує магістрату в разі несплати негайно розсудити боржника за правом для гостей (гостьовим правом), аби зберегти добру репутацію перед іноземцями.

Великий коронний канцлер Стефан Корицінський повідомляє магістрат Львова про скерування до міста піхоти під командуванням львівського старости та звільнення міщан від тягаря її утримання. Він також порушує питання асекурації суми в сім тисяч злотих із міських доходів.

Адреса листа великого коронного канцлера Стефана Корицинського, адресованого бурмистру, райцям і всьому магістрату міста Львова.

Король Сигізмунд III Ваза роз'яснює привілей Стефана Баторія, уточнюючи правила торгівлі сукном, шинкування напоїв та ліміт дозволених вірменських ремісників у Львові. Документ підтверджує права обох націй на торгівлю, визначаючи вірменам межі кравецької, шинкарської та ремісничої діяльності під загрозою грошового штрафу.

Король Сигізмунд III Ваза вирішує спір між міською владою та вірменською громадою у Львові, встановлюючи ліміт спадкових вірменських будинків у сімдесят три та виключаючи з цього підрахунку церковні будівлі й шпиталь. Крім того, він наказує вірменам упродовж року перепродати будинки біля Ринку та крамницю католикам за умови відшкодування витрачених сум, забороняючи їм подальші трансакції в межах Ринку.

Король Владислав IV розглядає спір щодо неповерненого боргу між ґданським міщанином Матеєм Фіком та львівським вірменином Габріелем Бернатовичем і підтверджує привілей Сигізмунда Августа, який звільняє вірмен від підсудності комісарським судам. На цій підставі монарх передає справу на розгляд належному вірменському суду у Львові.

Король Владислав IV Ваза підтверджує охоронні листи, видані гетьманом Станіславом Конєцпольським, канцлером Томашем Замойським та воєводою Янушем Тишкевичем для вірменського священника Криштофа Глушковича. Крім того, монарх зараховує його до королівських сервіторів, надаючи йому торговельні привілеї та вилучаючи з-під міської юрисдикції.

Король Владислав IV звільняє вірмен, які мешкають у межах міських мурів Львова, від усіх митних зборів на товари та гроші, що ввозяться до Королівства або вивозяться за його межі. Ця пільга має діяти за умови внесення перевезених товарів до митних реєстрів аж до остаточного вирішення справи вальним сеймом.

Король Владислав IV наказує львівським купцям сплачувати прикордонне мито з увізних товарів, скасовуючи вірменський паушальний збір у дванадцять кіп, водночас звільняючи міщан від дотеперішніх заборгованостей і підтверджуючи їхнє звільнення від внутрішніх мит.

Король Ян Казимир надає громаді львівських вірмен повну свободу вести торгівлю всілякими товарами, зокрема сукном і прянощами, а також право варити та шинкувати алкогольні напої нарівні з іншими жителями міста. Цей привілей є винагородою за вірність і жертви, понесені львівськими вірменами під час нещодавньої облоги Львова козацько-татарським військом.

Король Ян III Собеський бере грецьких купців під королівську протекцію, захищаючи їх від утисків і безпідставних претензій львівського товмача Вартана Шимоновича, який послуговувався підступно здобутим привілеєм. Монарх наказує припинити будь-які утиски купців на ярмарках до остаточного вирішення справи в королівському суді.

Король Август III затверджує та поновлює сукупність прав, імунітетів, привілеїв і звичаїв, наданих вірменській громаді у Львові давніми польськими королями. Документ містить ланцюговий транссумпт підтверджень, виданих послідовно Яном III Собеським, Михайлом Корибутом Вишневецьким, Яном Казимиром та Владиславом IV.

Ректор і керівництво Львівського університету засвідчують, що Флоріан Мінасевич, катехит шкіл вірменського монастиря та цензор книг, виконав усі академічні вимоги й захистив богословські тези, і надають йому ступінь доктора богослов'я разом із пов'язаними з ним привілеями.

Томаш Уєйський повідомляє Мацея Гайдера про фінансові питання та розрахунки із синдиком щодо коштів львівських вірмен. Він також просить адресата посприяти у нагляді за закупівлею та відправленням придбаних бочок риби.

Томаш Уєйський дякує Самуелю Кушевичу та панові Гайдеру за зичливість і доставлення відправлення. Він сповіщає про прохолодний прийом дарунку риби, надісланого містом Львовом для канцлера та підканцлера, запевняючи водночас у повсякчасній готовності допомогти.