Каталог джерел

Король Сигізмунд I Старий надає навічно канонікам митрополичого костелу у Львові третю мірку з королівського млина біля Галицької брами. Документ одночасно визначає обов'язки капітули та старости щодо покриття витрат на ремонт та утримання млина.

Іван Вояковський запевняє перемишльського стольника у своїй готовності до послуг та сповіщає про приїзд через Мостиська до Вишні, щоб отримати подальші розпорядження. Він також передає вітання від свого щойно одруженого сина, який теж має туди прибути.

Король Сигізмунд I Старий розглядає та вирішує суперечки між львівським старостою Миколаєм Одновським і радою міста Львова, врегульовуючи питання торгових зборів, мита і мостового збору, випасу перегону худоби, чисельності підзамкових ремісників, а також помелу на млинах і вирубки лісів. Декрет підтверджує давні привілеї львівських міщан і забороняє замковому уряду накладати на них неправомірні повинності.

Вольський виступає проти порушення привілеїв Львова за відсутності монарха. Він схвалює протестацію міста й апеляцію до майбутнього сейму; обіцяє захист його прав та авторитету канцелярії.

Король Сигізмунд I відкладає на шість років вирішення спору між Краковом і Львовом щодо прав складу та затверджує тимчасову угоду, яка регулює правила торгівлі купців обох міст. Документ зобов'язує львів'ян проїжджати через Краків і обмежує вивезення волів, а краків'янам забороняє оминати Львів та скуповувати худобу далі ніж до Глинян.

Бродівський адміністратор Я. Волянський просить президента Львова передати підофіцерові Трембецькому ув'язненого у львівській ратуші втікача, слюсаря Григорія, який утік із Бродів, набравши багато боргів. Запевняє у своїй вдячності та обіцяє повідомити гетьманові великому коронному про успішне вирішення справи.

Земський суддя Миколай Ташицький і підсудок Ян Слабош засвідчують, що Ян Язвецький відступив і записав усі свої спадкові маєтності в Язвці Фридерику Калінському з Дзєнтни. Новий власник отримав повне право вступу у володіння маєтком і вільного розпорядження ним.

Михайло Волінський виправдовує перед Франциском Ґлоґовським свою затримку та зволікання у виконанні військових обов'язків, посилаючись на раптовий виклик. Він запевняє адресата в бажанні реабілітуватися за першої ж нагоди та передає вітання його родині.

Міхал Волінський переказує Францішеку Глоговському політичні новини, отримані від грабовецького старости, зокрема повідомлення про прибуття принца Конті до Мальборка та про перехід іноземних військ на його бік. Також повідомляє про запланований з'їзд під Завихостом і перехід белзького воєводи через Немирів до Бережан.

Михайло Волінський звертається до Франциска Ґлоґовського з нагальним проханням позичити вогнепальну зброю на випадок потреби в обороні у зв'язку з трибунальською справою. Він запевняє адресата в дбайливому ставленні до довіреного спорядження та висловлює готовність віддячити за послугу.

Король Сигізмунд I відкладає остаточне вирішення суперечки між містами Львовом і Любліном щодо проїзду купців зі Сходу. До ретельного вивчення привілеїв обох сторін монарх наказує зберегти львівське право складу та затримувати турецьких, татарських і волоських купців.

Войчицький підготував декрет, який потребує підпису підчашого коронного. Він повторює прохання про деревину для огорож та відбудови хат у Малехові; побоюється труднощів зі сплатою чиншу.

Адміністратор просить про відновлення порубу в міських лісах для шпитального двору та підданих Малехова. Описує шкоди, приписувані сусідньому селу, та суперечку за ґрунт.

Король Сигізмунд I Старий наказує коронним і міським урядникам надавати допомогу львівським міщанам у затриманні купців, які оминають львівський склад товарів. Він забороняє незаконне перевезення волів, воску та інших товарів із Русі та Поділля в обхід Львова й належних мит під загрозою майнових покарань.

Прокуратор Краківського університету Антоній Войцеховський відповідає від імені ректора на запит львівської влади щодо стипендіата Алембеківської фундації, пана Чехуцького. Він повідомляє, що студент понад рік тому перервав навчання та виїхав на приватну посаду до панів Любенецьких.

Король Сигізмунд I розв’язує суперечку про підсудність між міською радою Львова та старостою Станіславом Одровонжем, підтверджуючи юрисдикцію магдебурзького права над усіма приїжджими та купцями, які перебувають у місті, на передмістях та під Високим замком. Судову компетенцію старости обмежено виключно справами про вбивства та напади на житло, скоєні в межах замкової юрисдикції.

Войнаровський просить воєводу про протекцію для сина Стефана, овруцького стольника. Покликається на ласку батька адресата, краківського каштеляна, та посередництво інших покровителів; сповіщає про приїзд до Кракова.

Король Сигізмунд I Старий наказує міській владі Львова, щоб матеріали апеляційних справ не видавалися сторонам, а доставлялися до королівського суду виключно спеціальним судовим гінцем. Витрати на відправлення актів має покривати сторона, яка апелює, згідно з давнім звичаєм магдебурзького права.

Перемишльський єпископ Міхал Водзіцький дякує бурмистрові, райцям і магістрату Львова за надіслані новорічні віншування. У відповідь він висловлює взаємні побажання процвітання й достатку всіляких благ для влади та всіх мешканців міста на поточний рік і подальші роки.

Водзіцький не бажає видавати рескрипт, не ознайомившись зі справою, що розглядалася в асесорських судах. Він передає документи великому коронному канцлерові.

Чернетка, адресована Водзицькому, декларує послух королю, однак основний фрагмент відповіді на меморіал залишається невизначеним.

Міхал Водзіцький повідомляє львівський магістрат про передачу при королівському дворі пояснень доктора Франкі щодо його суперечки з королівським ювеліром Вайзером. Він також припускає, що цей лист уже відіслали до Дрездена, де наразі перебуває ювелір.

Копія звернення до гетьмана: звинувачення на адресу блонського старости в си Steep ловому захопленні кам'яниць та посилання на конституцію 1678 року, що захищає міську юрисдикцію.

Спадкоємці Юзефа Шиноффа скаржаться на доктора Франкі через утримання грошей. Єпископ радить магістрату домогтися виплати, за потреби — через суд.

Підканцлер коронний Михайло Водзіцький повідомляє львівський магістрат, що не отримав обіцяних пояснень від доктора Франкі у справі поданого проти нього меморіалу пана Вайзера. У зв'язку з цим він вимагає якнайшвидшого винесення рішення, на яке очікує сторона скаржника.

Перемишльський єпископ Михал Водзіцький повідомляє львівський магістрат про направлення листа до блонського старости з вимогою повернути Катажині Георгієвичовій незаконно захоплену кам'яницю. Копію листа під печаткою він надсилає міській владі до відома, сподіваючись на успішне вирішення справи.

Єпископ звертається до подільського воєводи з проханням утихомирити сина. Він радить місту просити гетьмана задіяти гарнізон, а також порозумітися з архієпископом.

Єпископ надсилає звернення до великого гетьмана коронного та львівського старости. Магістрат отримує копії і має паралельно виконувати власні обов'язки.

Перемишльський єпископ Міхал Водзіцький дякує бурмистрові, раді та магістрату Львова за надіслані святкові привітання. У відповідь він висловлює сердечні побажання достатку всіляких благ і добробуту в Новому році для жителів міста.

Перемишльський єпископ Міхал Водзіцький дякує владі міста Львова за надіслані привітання з нагоди Воскресіння Господнього. У відповідь він висловлює взаємні побажання, просячи про Божу опіку, розраду та достаток усяких благ для Львова та його жителів.

Перемишльський єпископ Михайло Водзіцький звертається до гетьмана Яна Клеменса Браницького з проханням про заступництво та захист Львова від сваволі блонського старости Потоцького, який збройною силою захоплює міські кам'яниці. Посилаючись на конституцію 1678 року, що забороняє силове захоплення міщанського майна, він просить гетьмана зупинити беззаконня, яке загрожує місту занепадом.

Підканцлер коронний Міхал Водзіцький дякує бурмистру, райцям і магістрату Львова за надіслані привітання з нагоди Різдва Христового. У відповідь він висловлює взаємну прихильність і шле владі та всьому місту побажання всілякого благополуччя.

Копія звернення до подільського воєводи з проханням по-батьківськи напутити сина, припинити насильство щодо Львова та відшкодувати завдані кривди.

Єпископ пересилає відповідь блонського старости, розглядає незадоволені вимоги кредиторів і вказує на судовий шлях як єдиний спосіб повернення кам'яниці.

Водзіцький підтримує передачу Понінському ділянки міської воскобійні. Він посилається на королівський рескрипт і можливість знайти інше місце.

Рекомендація купця Гампеля з Варшави для організації міських розваг. Автор вказує на користь від напливу гостей: оренда будинків, торгівля та продаж продовольства.

Перемишльський єпископ Міхал Водзіцький повідомляє львівський магістрат про скаргу підвоєводи Скшетуського на звинувачення, висунуті проти нього перед королівськими судами. Він рекомендує міській владі негайно призначити комісію на місці задля миролюбного та справедливого вирішення спору.

Підканцлер коронний Михал Водзіцький повідомляє владу Львова про запланований від'їзд до Всхови та обіцяє заступництво перед польовим коронним гетьманом у питанні обміну золота для потреб місцевого гарнізону. Він також запевняє у своїй готовності сприяти успішному вирішенню міської справи.

Перемишльський єпископ Михал Водзіцький втручається у справи влади Львова за дорученням дрезденського двору, вимагаючи негайного виконання вироків, які зобов'язують доктора Франкі сплатити борг королівському ювелірові Вайзеру. Він застерігає, що в разі подальшого зволікання сам виплатить належну суму, а поверненням коштів і штрафом обтяжить магістрат.

Міхал Водзіцький дякує бурмистрові, райцям і магістрату Львова за надіслані вітання з нагоди світлого свята Воскресіння Господнього. У відповідь він висловлює взаємні побажання Божої опіки та всілякого благополуччя для міста і його жителів.

Водзіцький рекомендує якнайшвидше розглянути справу Бартча та надати допомогу його синові, який після смерті батька виїхав з Варшави. Згадує лотерею та мандат стосовно Сурчинського.

Підканцлер коронний Міхал Водзіцький запевняє владу Львова у своїй незмінній прихильності та готовності захищати й примножувати міські права. Він також повідомляє, що після нещодавньої хвороби вирушає на сейм, де має намір подбати про інтереси міста.

Автор вимагає розслідувати звинувачення доктора Аведика проти Розалії Муратович та її синів: напад на дім, викрадення грошей, заставного майна, речей і дітей. Він домагається повернення майна та заборони подальших нападів.

Коронний референдар Міхал Водзіцький надсилає львівському магістрату оригінал супліки, поданої королю паном Вейзе. Він закликає міську владу якнайшвидше надати висновок і рішення, яке має згодом передати королівському двору.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує грамоту королівських комісарів від 1533 року, яка встановлює детальний розподіл меж між селом Вербіж, належним львівській капітулі, та королівськими маєтностями Демня, Дроговиж і Устя, що перебували в оренді Павла Тарла. Документ описує проходження кордону, позначеного 32 курганами-копцями та зарубками на деревах, а також закріплює за капітулою права на води річок Зубра, Щирець і Дністер.

Юридичні поради для Львова: закриті варшавські акти, посполите рушення, міська варта, опір збирачам податків та апеляції. Автор радить захищати міську юрисдикцію.

Войцех Влошкевич повідомляє владу Львова про отримання заочного вироку (кондемнати) та радить підготувати документи й відправити синдика на листопадові сесії асесорського суду. Також сповіщає про передачу комісарського декрету в єврейській справі на підпис канцлеру.

Войцех Влошкевич повідомляє владу Львова про вручення довіреності пану Таральському та про заплановані правові дії перед асесорським судом у справі пана Купінського. Він клопоче про формальне призупинення процесу до прибуття пана Нущинського до Варшави.

Войцех Влошкевич повідомляє львівський магістрат про можливість прискорення розгляду справи з доктором Рейпінським в асесорському суді завдяки рішенню коронного канцлера. Він також сповіщає про прибуття представників вірменської нації та їхню суперечку щодо відкритості судових актів.

Войцех Влошкевич повідомляє львівський магістрат про заходи, вжиті в королівському асесорському суді для уникнення заочного вироку, і просить подальших розпоряджень. Він також сповіщає про скасування паном каштеляном виданих постанов про виконання.