Каталог джерел

Рафаїл Боїм повідомляє фельдмаршала Магнуса Стенбока про своє прибуття до Ярослава та про перешкоди, що виникли під час подорожі зі Львова. Він запитує про місце сплати узгодженої суми і просить видати сальваґвардію (охоронну грамоту), яка б убезпечила місто від подальших військових тягарів.

Рафал Боїм повідомляє владі Львова про прибуття до зайнятого шведами Ярослава та про затримання міського посланця підполковником Горном. Він сповіщає про безрезультатні переговори щодо контрибуції та про відправлення кур'єра до генерала Стенбока за дозволом здійснити виплату грошей на місці.

Полковник шведської кавалерії Карл Густав Горн видає паспорт львівському міщанинові, який прямує до генерал-майора Стенбока. Він звертається до всіх зустрічних військових із проханням забезпечити йому безперешкодний і безпечний проїзд в обидва боки.

Комісари короля Сигізмунда I розв'язують спір львівських різників зі шляхтою та міщанством, дозволяючи вільну торгівлю м'ясом у Львові щосуботи. Встановлено правила збору торгового мита, званого «сохачне», яке зберігається у скриньці з трьома ключами, частина якого призначена на допомогу різникам у сплаті королівського чиншу.

Комендант просить старосту в Янові відібрати й негайно повернути львівські підводи, забрані турецьким і татарським послами. Їх мали відіслати назад без зволікань, а вони необхідні для робіт над фортифікаціями Львова.

Король Сигізмунд I наказує коронним урядовцям надавати допомогу представникам Львова у конфіскації товарів і затриманні купців, які оминають львівський склад. Він також попереджає урядовців, що будь-які збитки, спричинені відсутністю їхньої співпраці, будуть стягнені з їхніх власних маєтків.

Священнослужитель скаржиться на дії Тарабултовського та на заочний вирок, винесений за його відсутності. Він просить Невенгловського перенести справу до Трибуналу. До листа додається детальний реєстр судових і дорожніх витрат.

Король Сигізмунд I на прохання львівського архієпископа Бернарда Вільчека підтверджує вирок короля Владислава Ягайла від 1422 року, що врегульовує розмір щорічних зборів на архієпископський стіл, які сплачують на святого Мартина кметі та поселенці німецького права у Львівській дієцезії. Документ встановлює постійний розмір цієї повинності у шість широких грошів з кожного посіданого лану, за винятком львівських поселенців, які сплачують по одному вярдунку.

Я. Богуцький звертається до президента Львова з проханням остаточно залагодити справу застави коштовностей пані Рипчиної. Він просить прийняти присягу від протилежної сторони, виплатити належну йому винагороду та внести взаємну розписку до міських актів.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек посвідчує угоду між львівською катедральною капітулою та препозитом Станіславом Вільчеком щодо надання йому пожиттєво першого місця в церкві, капітулі та за столом як каноніку. Домовленість застерігає права майбутніх наступників на львівській препозитурі домагатися своїх повноважень.

Станіслав Богуславський звітує Войцеху Зімницькому про перебіг проваджень у Трибуналі в Пйотркуві проти Вєлького та повідомляє про перенесення справи до Любліна. Він звертається з терміновим проханням надіслати належні гродські довіреності й оригінальні королівські декрети, необхідні для захисту панів Сєкєжинських і Лангіша.

Король Сигізмунд I дозволяє Яну Одровонжу зі Спрови, белзькому воєводі та самбірському старості, записати королівське село Лука в Самбірському повіті шляхтичу Петру Мончинському в сумі 200 флоринів. Акт визначає умови тримання маєтку кредитором і застерігає право його викупу королем або старостою.

Богданович пише Форбсу про сплату боргу в 600 злотих. Замість того, щоб надіслати гроші раніше, він передає через дружину вексель. Згадує про забезпечення борговим документом («мембраною») і просить надіслати відповідь; частина вказівок залишається нерозбірливою.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілей короля Олександра Ягеллончика, який дозволяє катедральній капітулі у Львові викупити село Черкаси в орендарів. Підтверджені маєтності назавжди інкорпоруються до посагу львівської митрополичої капітули.

Пйотр Бобровський передає вітання поручнику Казимиру Вольському та просить виплатити доплату на харчування для своїх пахолків у разі затримки його прибуття. Він запевняє, що невдовзі особисто прибуде до табору під Львовом і поверне витрачені кошти.

Пйотр Бобровський повідомляє поручнику Казімежу Вольському про цілковите спустошення Вавженчиць та навколишніх сіл шведами й про труднощі зі стягненням провіанту, просячи вказівок коронного хорунжого. Він також згадує про тривожні вісті зі Львова та просить подбати про збереження залишених там скринь.

Бобровський описує клопоти з челяддю та грошима. Просить виплатити поштовому й допомогти людям, залишеним у Вольського, обіцяючи незабаром приїхати. Згадує 50 і 60 злотих у різних розрахунках.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку про компетенцію між радою міста Львова та вірменською громадою, скасовуючи уряд окремого вірменського війта й підпорядковуючи вірмен міській юрисдикції у справах про нерухомість та у чотирьох кримінальних артикулах. В інших вірменських справах має судити міський війт разом із шістьма вірменськими старшинами за їхнім батьківським правом, із правом апеляції безпосередньо до королівського маєстату.

Михайло Бобровський відсилає Казимиру Вольському пахолка, просячи знову направити його до корогви після повернення, та запитує про стан справи з паном Борейком. Він також повідомляє про нагальну потребу в прибутті депутатів із провіантом для почтових людей і просить забрати шапку у Прохніцького.

Земський суддя і підсудок серадзькі засвідчують, що король на вальному сеймі в Пйотркоsecretві підтвердив права Маргарити, вдови Мартина Тлустого, та її сина Еразма на солодовий млин під Львовом біля Галицької брами. Володар зберіг за ними спокійне володіння млином усупереч претензіям львівської митрополичої капітули.

Бобовський заступається за вдову Ілінічову, яка не має квитанцій про сплату податків за кам'яницю. Вона побоюється претензій міста до капітана та його подальшого регресного позову проти неї. Автор посилається на особливу повагу та турботу, належні вдовам і сиротам.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілей короля Казимира IV Ягеллончика 1472 року, що встановлює у Львові два щорічні ярмарки на свята Пресвятої Трійці та святої Агнеси. Документ регулює детальні торговельні привілеї, право складу, митні збори, випас купецької худоби та судову юрисдикцію щодо купців.

Блазовський обговорює справи Міхала Доброського [?] та Ковалінського. Він пропонує застосувати торунський статут проти осіб, визнаних волоцюгами, вживає метафору пташки в клітці та вказує на запобіжну мету затримання. Заявляє про приїзд після неділі Laetare.

Король Сигізмунд I вирішує спір між дідичем Збоїщ Петром Ходновським та владою Львова, дозволяючи збір гребельного виключно з купців за умови належного утримання греблі й дороги. Водночас звільняє від оплати порожні вози, а також селян, які перевозять сільськогосподарську продукцію та сировину для власних домашніх потреб.

Блазовський дякує президентові Львова за привітання. Рекомендує виконати декрет та універсали, допускає звернення до підскарбія, а в разі опору згадує про примус щодо власників. Повідомляє про свій приїзд до Львова.

Король Сигізмунд I дозволяє магістрові Михайлу, львівському нотаріусу, викупити третину Пекарського млина на львівському передмісті за суму п'ятдесят гривень. Записує йому цю суму та право отримувати третину прибутків із млина із зобов'язанням покривати одну третину витрат на його ремонт.

Блазовський застерігає, що передчасне ув'язнення Балицького може накликати на уряд відповідальність. Він розглядає чергові публікати, виконавчий мандат, виклик до суду та необхідність консультацій перед подальшим виконанням.

Після універсалу підскарбія Блазовський просить магістрат відтермінувати встановлення такси цін до 20 жовтня, коли він сам приїде. Розраховує на участь підвоєводи. Такса стосується цін на товари та продовольство.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку між орендарями снятинського мита та львівськими райцями, підтверджуючи документи Яна з Чижова та Михайла Мужила Бучацького від 1444 року, якими було скасовано незаконне мито в Коломиї та визначено справедливі ставки митних зборів у Снятині.

Юзеф Блажовський рекомендує ксьондза Марцина Велімського на вакантну мансіонарію при костелі Діви Марії після зречення ксьондза Петранського, львівського вікарія. Надання бенефіція належить до компетенції магістрату.

Король Сигізмунд I вирішує спір між міською радою Львова та старостою Станіславом із Ходча, забороняючи діяльність шинків на передмістях та обмежуючи дозволену кількість ремісників на Краківському передмісті двома кравцями, двома шевцями, двома ковалями, а також гарбарниками.

Де Біркгольц пояснює волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському неможливість виплати коштів для володимирського старости через те, що наявні гроші призначені виключно для гусарії та панцерних. Водночас він запевняє, що спробує зарадити справі, якщо підполковник Брандт привезе додаткові кошти.

Король Сигізмунд I дозволяє катедральній капітулі у Львові придбати на праві видеркафу річний чинш вартістю до чотирьохсот гривень із земських або міських маєтків для підтримки духовенства. Набуте в такий спосіб майно навічно звільняється від обов'язку будь-яких воєнних походів.

Біррелл дякує Артуру Форбсу за те, що той порушив справу хлопця у зв'язку з Робертом Форбсом. Він написав до Кенігсберга й очікує на відповідь та приїзд хлопця на наступний ярмарок. До листа додає зразок його почерку, який просить передати Роберту, і пропонує обом Форбсам свої послуги.

Лоренс Біррелл повідомляє купця Артура Форбса про завершення господарем ремонту в його крамниці перед від'їздом відправника до Львова. Через брак часу автор змушений поспіхом завершити листа.

Біррел описує спробу затримати його разом із товаром у Переворську через суперечку з єврейським орендарем, який стягує мито. Спочатку він заперечує свою присутність, проте свідки її підтверджують. За словами автора, його відпустили після пояснення, що він везе товар для краківського каштеляна. Він застерігає Форбса про те, що на його товари також чатують.

Біррелл звертається до Форбса з проханням допомогти знайти оригінал наклепницького листа проти нього та з'ясувати особу автора. Він пише про честь, репутацію та поширення пасквіля серед їхніх знайомих. Як людину, котра може зарадити у розслідуванні, він називає А. Бейлі. У додатковій приписці зазначено, що дехто зізнався в прочитанні тексту.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє митрополичій капітулі у Львові викупити третю частину млина перед Галицькою брамою з рук Маргарити, вдови мірошника Мартина Тлустого, та її дітей. Доходи з млина мають слугувати задоволенню потреб капітули та вікаріїв зі збереженням королівських прав.

Самуель Бідерман підтверджує отримання фінансових розпоряджень та повідомляє про передачу Артуру Форбсу партії гладкого сукна разом із фактурою. Він також закликає сплатити решту суми на свято святого Михайла та продовжувати торговельну співпрацю, зокрема щодо купівлі шовку.

Король Сигізмунд I Старий надає Станіславу з Ходча, маршалку Королівства Польського, частки в селах Жидатичі та Малечковичі, конфісковані у львівських каноніків за невиконання обов’язку військового походу проти волоського господаря. Надання є нагородою за військові заслуги маршалка, виявлені у цьому поході.

Валеріан просить рідного брата Валентія про листа, звістки про матір і дружину, а також про військові й сеймові новини. Згадує чутку про від'їзд знайомого священника до Рима; підтвердження його перебування там немає.

Король Сигізмунд I Старий на прохання архієпископа Бернарда Вільчека підтверджує привілей короля Владислава Ягайла від 1430 року. Документ звільняє маєтності Львівського архієпископства від усіх державних тягарів, данин і повинностей, а також прирівнює його імунітети до прав Гнєзненського архієпископства.

Ян Бжозовський просить писаря Зімницького вести у Варшаві справу ксьондза-суфрагана. Він надсилає примірник для підписання та прикладення печатки; як альтернативу пропонує залучити Зихермана [?].

Львівський архієпископ Бернард Вільчек передає львівському цеху кушнірів вівтар Усіх Святих у митрополичій катедрі у Львові. Натомість кушнірське братство бере на себе обов'язок його постійного утримання, а також забезпечення священичого служіння та відправлення річних поминальних мес.

Дякує за новорічні привітання та дарунок. У приписці підтримує прохання Лукашевського [?] про залишення його на посаді синдика міста Львова.

Бжозовський дякує за добру пам'ять, побажання та bellaria, тобто ласощі. Він обіцяє відповісти взаємною послугою за першої ж нагоди.

Антоній Бжозовський дякує владі міста Львова за надіслану рибу та сливи, водночас зауважуючи відсутність визини, яку зазвичай передавали. Він також запевняє райців у своїй вдячності та готовності надавати місту всілякі послуги.

Дякує магістрату за провізію на час посту та коробку ласощів. Запевняє у своїй прихильності до справ міста та бажає всіляких гараздів.

Ян із Давидова, львівський підсудок і патрон парафіяльного костелу в Давидові, презентує львівському архієпископу Бернарду Вільчеку клірика Юрія зі Львова на вакантне після смерті Ґотарда настоятельство. Він просить надати йому канонічну інвеституру та довірити духовне й дочасне управління цією парафією.

Бжеський відповідає на побоювання щодо затримання львівських купців у зв'язку зі справою міста Кам'янця. Запевняє у безпеці львів'ян; вимагає звичного зголошення в місті. Згадує майбутній королівський декрет.