Каталог джерел

Третейські судді на чолі з подільським воєводою Павлом Колою та маршалком Станіславом із Ходча вирішують спір щодо насильства та поранень між шляхтичем Ієронімом Добростанським і райцями та міською громадою Львова.

Бєльський вимагає сплати 2600 злотих річного чиншу за палац біля Галицької брами. Орендар посилається на російський постій. Автор пропонує вирахувати податки, а решту повернути з міської скарбниці.

Августин Бєльський звертається до президента Львова Житкевича та міської влади з проханням виділити міського слугу й сурмача для публічного оголошення про вільне шинкування вина. Цей захід має протидіяти неправомірним заборонам, накладеним старшиною львівського кагалу, які завдають збитків земському скарбу.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує надання маєтків Жидатичі та Малечковичі на користь катедральної капітули у Львові, здійснене покійним Яном із Малечковичів. З огляду на права спадкоємців дарувальника король обмежує підтверджуване дарування однією третиною маєтку, покладаючи на капітулу обов'язок відбування військової повинності та сплати публічних тягарів.

Ц. к. Галицька крайова табула у Львові засвідчує внесення документа до табулярної книги та інтабуляцію львівської митрополичої капітули латинського обряду як власниці маєтку Жидатичі.

Ксьондз Белковський переповідає королівському секретарю Франкі розмову з архієпископом щодо суперечки з магістратом. Він повідомляє, що ієрарх відклав запланований від'їзд і запрошує адресата на зустріч перед обідом задля мирного залагодження справи.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує заснування та забезпечення вівтаря у Львівській катедрі, здійснене деканом Яном Кровицьким. Забезпечення становить річний чинш у розмірі 22 флоринів, викуплений у влади Львова на маєтностях села Двориська, трансумований у тексті документа.

Бєлінський рекомендує до магістрату Львова лікаря Матейма [правопис непевний], заслуженого в його домі. Рекомендований засновує собі маєтність у місті; автор обіцяє вдячність за підтримку.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек еригує в митрополичій катедрі у Львові вівтар св. Варфоломія Апостола, фундований Ельжбетою, вдовою львівського каштеляна Юрія Струмила з Дмошина. Фундація забезпечується прибутками з вірменської лазні на підставі трансумованих привілеїв короля Яна Ольбрахта від 1494 та 1497 років.

Бєлінський звинувачує корогву королевича Якуба в насильстві та завданні шкоди Тухольському староству. Він висловлює протест проти відрядженого нею посольства до короля і закидів, нібито він привів до Тухолі королівських людей; просить про справедливість та захист честі.

Казимир Людвік Бєлінський скаржиться гетьманові Станіславу Яну Яблоновському на недоброзичливість і ворожі інтриги генерала, який із заздрощів перешкоджає його старанням здобути посади та панську ласку. Коронний підкоморій апелює до праведного сумління гетьмана, прохаючи його про справедливу оцінку власних заслуг і протекцію.

Казимир Людвік Бєлінський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про прихильне заступництво та внесення вигідного для нього пункту до сеймикових інструкцій перед прийдешнім сеймом. Йому важить продемонструвати громадській думці, що як особа осторонь він має впливових покровителів, навіть якщо все обмежиться лише деклараціями.

Молдавський воєвода і господар Богдан III підтверджує надання земельних володінь, що включають села та криницю над річкою Ларга, з усіма прибутками. Це пожалування має належати обдарованим та їхнім нащадкам навічно під загрозою прокляття.

Єзуїт Ян Бєліцький висловлює волинському воєводі Янові Станіславу Яблоновському вдячність за підтримку колегіуму, а також вітання з нагоди наближення іменин і Різдва Христового. Від свого імені та від усієї спільноти він доручає добродія опіці новонародженого Христа та святого покровителя.

Король Сигізмунд I звільняє владу та міщан Львова на шість наступних років від будь-яких міських податків, контрибуцій та чопового з метою підтримки будівництва та завершення міських фортифікацій. Правитель наказує всім урядникам і поборцям беззастережно поважати надану податкову пільгу.

Автор просить про термінове заступництво в генерала для свого «онука», о. Русновського [?], у справі варшавського архідияконату. Він скаржиться на конкуренцію з боку каноніка Сушицького [?] і покликається на письмову обіцянку.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек затверджує надання канонії та проповідницької пребенди магістру Станіславу з Кракова, а також долучає до її посагу 300 флоринів за записом міщанина Петра Стричка. Акт детально регламентує проповідницькі обов’язки, умови екзаменування й резиденції та забороняє обмін цього бенефіція на інший.

Службові записи галицької канцелярії за 1794–1795 роки, що підтверджують сплату гербового мита та проведення звірки (колаціонування) сторінок книги судовими урядовцями.

Фрагменти записів та датувальних формул із книг Перемишльського гродського або земського суду за 1480–1482 роки, що фіксують справи шляхти Перемишльської землі.

Ректор Бєгачевич направляє магістрату Львова професора Підгаєцького як кандидата на посаду синдика у відповідь на прохання міста. Він рекомендує його за належні здібності й очікує відповідного ставлення та винагороди.

Король Александр Ягеллончик надає бурмистрові, раді та місту Львову право вічного збору мостового в розмірі одного польського гроша з кожного навантаженого воза, що в'їжджає до міста. Отримані доходи міщани зобов'язані повністю спрямовувати на ремонт навколишніх публічних доріг і міських укріплень.

Миколай Бєгановський підтверджує отримання 5000 злотих на потреби Речі Посполитої та заявляє про готовність їх повернути згідно з розпорядженням панів комісарів. Крім того, він згадує про справу церкви Святого Хреста та взаємини з Вєжбицьким.

Миколай Бєгановський повідомляє львівським райцям про своє успішне заступництво перед краківським каштеляном у справі підступів доктора Якуба, який зазіхав на добре ім'я влади Львова. Автор запевняє у прихильності магната до правоти міста та виступає за дотримання контракту, укладеного з паном Жидкевичем.

Миколай Бєґановський повторно звертається з проханням до Мартина Анцевського щодо задоволення фінансових вимог пана Макальського з коронного скарбу. Каштелян також висловлює здивування затягуванням реалізації асигнації та заявляє про намір вжити заходів для стягнення належних коштів.

Миколай Бєґановський відповідає міській владі Львова на її скаргу стосовно шкідливих для міста сеймикових ухвал та ймовірної ролі в цьому брацлавського стольника. Він висловлює готовність виступити посередником у листуванні зі стольником і обіцяє особисто поговорити з львівським єпископом після прибуття до міста.

Миколай Бєґановський відповідає владі Львова на листи короля та канцлера щодо скарг на військового капітана Янка, який привласнював платню коштом солдатів. Він обіцяє прибути до міста й провести розслідування відразу після вирішення невідкладних справ маршалка.

Миколай Бєґановський дякує владі Львова за дотеперішнє дотримання угоди з Жидкевичем і знову просить залишити її в силі. Він також повідомляє, що претензії доктора, який посилається на краківського воєводу, є безпідставними, а справу має справедливо розсудити львівський підкоморій.

Король Александр Ягеллончик підтверджує митрополичій капітулі у Львові привілей Владислава Ягайла від 1432 року. Він надає десятьом канонікам нової фундації право на щорічне отримання чотирьох возів солі з дрогобицьких жуп.

Маркіза просить зятя прийняти молодого шляхтича, сина її незаможної подруги. Вона вихваляє його виховання, знання математики та фортифікації; юнак цікавиться мовами й чужими країнами. Посередником у цій справі має виступити пан де Балюс.

Маркіза відповідає зятеві після передчасних пологів доньки та смерті їхньої дитини. Вона просить про опіку та частіші звістки. Також описує власні нездужання, сильний хрип і неможливість підвестися з ліжка.

Маркіза де Бетюн дякує своєму зятеві Яну Станіславу Яблоновському за лист і висловлює велику радість із приводу його подружнього щастя з її донькою. Вона запевняє його у своїй незмінній материнській ніжності та прихильності до обох із подружжя.

У відповідь на лист від 15 серпня маркіза хвалить почуття зятя до дружини та королеви. Вона ставить повноту своєї прихильності в залежність від їхньої непохитності; закликає його до родинної єдності та відстоювання інтересів королеви.

Радість від повернення зятя та пологів доньки поєднується з турботою про портрети й посилки. Маркіза просить протидіяти крокам, вигідним цісарю за рахунок Франції, і надсилати листи, які можна було б показати при дворі. Вона докоряє зятю за замовчування слів королеви щодо неї.

Маркіза передає лист через Самуеля. Після спільної втрати вона просить зятя полегшити страждання королеви, а також засвідчити їй вдячність і відданість її інтересам.

Маркіза надсилає доньці листа через панів де Лафореста та Брюжера. Просить частіше писати, передає вітання великому генералові, чоловікові та дітям адресатки. Повідомляє про підвищення своєї пенсії королем на 5000 ліврів.

Маркіза отримала єдиний після від'їзду лист зятя з Рима і занепокоїлася через пригоду, що трапилася з ним у горах. Вона не має звісток від доньки й припускає, що та могла народити в дорозі. Повідомляє про намір переслати лист короля та лист де Ла Тура через купців.

Король Александр Ягеллончик засновує у Львівській катедрі канонікат і пребенду, призначену для постійного проповідника, з метою поширення віри та проповідування Божого слова. Право патронату й обрання відповідного священника на цю посаду монарх навічно передає архієпископу Бернарду та львівській капітулі.

Маркіз де Бетюн засвідчує львівським райцям, що капітан литовського війська Єжи Люво де ла Гавенн є єдиним рідним братом і спадкоємцем покійного капітана коронного війська Клавдія Люво де ла Шома. Він звертається з проханням невідкладно передати йому все майно, що залишилося після померлого.

Король Александр Ягеллончик залишає львівського міщанина Мартина Тлустого та його дружину Маргариту у володінні й користуванні млином перед Галицькою брамою на термін п'ять років. Водночас монарх наказує львівському старості захищати їхні права та скасовує будь-які попередні суперечні дозволи.

М. В. Бєрнацький доповідає Янові Станіславу Яблоновському про сваволю саксонських рейтарів, а також про підготовлювані протестації та позови до Коронного трибуналу. Водночас просить про відшкодування витрат і фінансову підтримку у зв'язку з веденням судових справ у Пйотркуві.

Владислав Бєрнацький просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про протекцію та рекомендаційні листи до маршалка й трибунальських депутатів у судовому процесі проти пана Збоцького. Він також повідомляє про заходи, вжиті в Києві задля залучення коштів для воєводи на майбутній сейм.

Владислав Бєрнацький скаржиться з Пйотркува на витрати та збитки, яких зазнає під час засідань у трибуналі, та повідомляє про відправлення довіреної особи на Куяви у справах воєводи. Він також наполегливо просить Яна Яблоновського про заступницькі листи до Трибуналу у судовій тяганині з паном Бохенським.

Владислав Бернацький виправдовується перед руським воєводою Яном Станіславом Яблоновським за затримку у стягненні грошей на Куявії, спричинену відмовою маршалка сеймику видати асигнацію. Він заявляє про готовність зачекати на наступний з'їзд і просить надати вказівки та виправдати його запізнення перед київським воєводою.

В. Бєрнацький надсилає Янові Станіславу Яблоновському сприятливий витяг із декрету Пйотрковського трибуналу в межиріцькій справі та повідомляє про клопотання щодо асигнати на віндикацію в Бібрці. Також сповіщає про від'їзд на сеймик, передачу інвентарю пану Бохенському та підготовку відправлення сукна.

Король Олександр Ягеллончик звільняє громадян і жителів Львова від усіх мит, а також перевізних, мостових і гребельних зборів по всьому Королівству Польському, зрівнюючи їхні права з правами краківських міщан. Привілей надано як винагороду за жертовність львів'ян під час зведення міських оборонних укріплень, що захищають країну від нападів.

Бенедикт Бернатович виправдовує свою відсутність перед львівськими бурмистром і райцями хворобою, обіцяючи після одужання надати приватні листи на захист своєї доброї репутації. Побоюючись довіряти конфіденційне листування посередникам, він утримується від негайного відправлення документів.

Король Александр Ягеллончик надає митрополичій капітулі у Львові третю міру доходів із королівського млина перед Галицькою брамою на львівському передмісті з правом її викупу. Надані прибутки мають послужити для забезпечення новозаснованих вічних вікаріїв при львівській катедрі.

Генерал Ян Беренс повідомляє руського воєводу про заплановані переговори з паном Беллем щодо виплати грошової суми та застави. Він наголошує на необхідності поквапити генерала Брандта, щоб борг якнайшвидше виплатили у Ґданську.

Король Александр Ягеллончик дозволяє львівській митрополичій капітулі викупити королівське село Черкаси з рук тогочасних тенутаріїв і передає його їй у власність з імунітетом. Крім того, король надає вільний берег у межах села Мшана для спорудження рибного ставу.

Юзеф Бжезницький просить гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про заступницькі листи до краківських можновладців для виплати належних йому грошей з податків. Він також скаржиться на відіслання його почту з корогви та заявляє про готовність служити під час сейму.