Каталог джерел

Арно запевняє Яна Станіслава Яблоновського у незмінній прихильності королеви Марії Казимири, яка пообіцяла надати йому свою кам'яницю у Львові. Він також згадує про тривогу двору через плановану подорож на Русь з огляду на татарську загрозу.

Арман повідомляє волинському воєводі про те, що сповістив королеву Марію Казимиру про його намір ушанувати пам'ять покійного Яна III, що монархиня сприйняла з вдячністю. Він також згадує про надзвичайно прихильний і почесний прийом королевичів французьким монархом та герцогом Орлеанським.

Арман розповідає волинському воєводі про свою розмову з королевою Марією Казимирою та зачитування їй листа Яблоновського. Він запевняє адресата, що монархиня не звинувачує його в непорозумінні, яке виникло через таємну місію його слуги, і надалі повною мірою цінує його вірність та відданість.

Арно повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про намір доповісти королеві про його лист, а також про ретельне відправлення кореспонденції до Парижа й листа до великої канцлерки. У доданій записці він підтверджує, що вже склав звіт королеві, поки та писала до краківського каштеляна.

Граф де Бетюн просить, щоб адресат задовольнився з цією поштою його доброю волею, і запевняє у своїй відданості. Причина обмеження обсягу листа залишається частково нерозбірливою.

Арно запевняє волинського воєводу в тому, що перекаже королеві Марії Казимирі слова про його вірність і прихильність. Він також повідомляє про перебіг подорожі монархині на Русь та її заплановану зупинку для молитви в Червінську.

Арман сповіщає Яна Станіслава Яблоновського про стан здоров'я королеви Марії Казимири, принца Якуба та кардинала. Також передає вісті про перебування королевичів у Парижі та про можливу подорож королеви на Русь.

Арно повідомляє волинського воєводу про чергову розмову з королевою Марією Казимирою, яка дала йому лише ухильну відповідь у рекомендованій справі. Він радить Яблоновському звернутися з безпосереднім листом до монархині, що дало б змогу отримати швидше й рішучіше рішення.

Арно повідомляє волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про передачу його листа королеві Марії Казимирі д'Арк'єн та про своє заступництво щодо клопотання про надання земельного маєтку. Монархиня відповіла, що розгляне цю справу і віддасть належні розпорядження.

Арман повідомляє Яну Станіславу Яблоновському про захоплення королеви Марії Казимири надісланим ним твором та про наказ виготовити з нього копії. Він також сповіщає про скорий виїзд двору з Варшави на Русь, радіючи можливості особисто зустрітися з воєводою.

Арно повідомляє волинського воєводу про вручення його листа королеві Марії Казимирі та пояснює причини затримки з відповіддю через перебування монархині в кармеліток. Він також сповіщає про запланований від'їзд королеви до Пруссії одразу після Великодня та про поточні приготування до плавання.

Арман отримав листа безпосередньо перед відправленням пошти. Він запевняє в дружньому ставленні королеви до адресата та його дружини, однак пояснює, що її клопоти та запланований за кілька днів виїзд до Львова заважають виконати всі прохання. Автор знову засвідчує свою готовність служити адресатові.

Конверт та адреса листа Армана, адресованого волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському, який перебував у Львові.

Арманд надсилає волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському отриману відповідь на лист, адресований королевичу Александру Собеському. Крім того, він передає адресатові запевнення у пам'яті та прихильності від королеви Марії Казимири.

Арман повідомляє волинському воєводі про прочитання його листа королеві, яка з великим визнанням поставилася до відданості Яблоновського її дому та засудила дії ворожого міністра. Автор також згадує про очікування результатів переговорів комісії та надсилає побажання швидкого одужання.

Арно переказує Яну Станіславу Яблоновському слова вдячності королеви Марії Казимири за його твір і за схиляння Потоцьких на бік двору. Він також повідомляє про стан здоров'я монархині, яка страждає від болю в боці, і просить адресата датувати свої листи.

Автор доповів королеві про зміст листа адресата від 26 грудня та про завдані його маєтностям збитки. Ідеться про понад сотню осіб, непевно визначених як селяни, і про витрати у двадцять тисяч ліврів; назва та подробиці шкоди непевні. Королева висловила співчуття. Арман адресує одержувачу та його дружині новорічні віншування.

Документ підтверджує сплату Ячком з Дідушиць боргу в розмірі шістдесяти трьох гривень, що тяжив на селі Лешнів, на користь Юрія Нагвазди зі Станькова. Після перевірки записів у жидачівських земських книгах та вироків королівських радників боржник сплатив належну суму й отримав повне квитування.

Марцин Анчевський повідомляє з варшавського сейму про успішне ухвалення конституцій, вигідних для Львова, застерігає від коштовної суперечки з вірменами та наполягає на зборі міських коштів. Також просить адресата призначити заступника на посаду бурмистра й доглянути за його приватним маєтком, жнивами та купівлею коня.

Марцин Анчевський надсилає Мацею Гайдеру надійно запаковані листи до дружини та львівських райців із проханням терміново передати необхідні речі. Він застерігає адресата, щоб той приховав від дружини звістки про погані дороги та небезпеки, а також нарікає на запізніле збирання коштів на виправу.

Автор чекає в Ярославі на Гайдера, міркує про приїзд дружини та купівлю коней. Сповіщає про смерть Самуеля та про мандат, що захищає майно покійного, а також про зниження ціни на товар у Гданську.

Марцін Анчевський із прикрістю повідомляє про видання королівського декрету, що підтверджує торговельні привілеї для львівських вірмен, на що вплинули підкупи та байдужість магнатів. Крім того, він обговорює фінансові справи міста й власні, стан здоров'я купця Самуеля, а також узгоджує з Гайдером плани щодо з'їзду в Ярославі та конфіденційні родинно-майнові заходи.

Марцін Анчевський повідомляє із сеймового з'їзду у Варшаві про затяжні королівські наради та просить Мацея Гайдера подбати про хвору дружину й простежити за жнивами в селі. Також сповіщає про владнання справи з паном Капланом і радить утриматися від мирової угоди зі Стшембінським.

Автор повідомляє про безпечне прибуття до Варшави попри небезпеки та про вручення дарунка королеві. Просить забрати назад листа після прочитання його колегами та зберегти його до власного приїзду, щоб він не потрапив до чужих рук, оскільки виклав у ньому конфіденційні зауваги.

Марцін Анчевський повідомляє про затягування у Варшаві міських справ, суперечки з вірменами та позику, взяту на витрати посольства. Він просить райцю Мацея Гейдера наглянути за його львівським господарством і жнивами, а також надіслати коня до Ярослава.

Марцін Анчевський просить райцю Мацея Гайдера придбати відповідний табін і цемент, а також подбати про збіжжя та утриматися від продажу оксамиту. Крім того, він повідомляє поточні новини зі Львова про візит канцлера та перебіг місцевих службових суперечок.

Марцін Анчевський виправдовує свою відсутність у Львові необхідністю залишатися при королі під час української кампанії. Він передає райцям розпорядження щодо міських фінансових розрахунків, сплати канцелярійних зборів, а також свого заступництва у виконанні обов'язків бурмистра.

Марцін Анчевський дорікає львівським райцям за невдячність і невиплату належних йому сум за труди та витрати, понесені на користь міста. Він повідомляє про направлення проти магістрату та поспільства позову до королівського суду і закликає до полюбовного повернення грошей до початку судового розгляду.

Марцин Анчевський повідомляє з Варшави про заходи щодо аудієнції у справі суперечки з вірменами, нарікаючи на надзвичайну дорожнечу та нетерплячість супутників, які прагнуть повернутися додому. Він також просить адресата терміново знайти кошти для повернення взятої позики, щоб зберегти довіру до делегації.

Марцін Анчевський звертається до львівського райці Мацея Гайдера з проханням терміново розшукати й надіслати забуті міські документи, зокрема червону ратушну книгу та позови у справі Кампіанів. Він наголошує, що брак цих паперів унеможливлює подальше ведення публічних справ міста.

Король Казимир IV Ягеллончик, компенсуючи Львову податки, стягнуті попри попереднє звільнення, передає місту два наступні шоси з призначенням на його відбудову. Правитель квитує міщан з цих оплат і наказує урядникам не перешкоджати їм у їх зборі.

Антічі отримав листи магістрату через його посланця, який прибув до Рима 15 листопада. Він запевняє в подальшій допомозі у захисті публічних прав і повідомляє про спільну нараду з посланцем та Стефаноні щодо засобів, які допоможуть успішно завершити справу.

Ознайомившись із офіційною декларацією архієпископа, Антічі радить піти на мирову. Він стверджує, що заплановане перенесення образу Матері Божої з каплиці має залишити права патронату, фундації та богослужіння недоторканими, тоді як подальший судовий процес загрожує магістрату програшем, збитками та втратою честі. Він пропонує посередництво освіченого духовного мужа, прихильного до обох сторін.

Антічі запевняє у своїй відданості справам адресатів та в отриманні заборони Священної Конгрегації Собору. Він просить оформити довіреність на своє ім'я з правом призначення Франческо Стефаноні або іншого заступника, а також надати кошти на витрати. Заявляє, що не домагається власної винагороди.

Автор отримав два листи, документи та переказ із Варшави, менший за очікуваний: 54 дукати, що відповідають 27 угорським дукатам, замість 30. Він передає справу Стефаноні, до якого слід адресувати подальше листування. Пояснює, що капітула може підтримати архієпископа, а також згадує інформаційне послання, подане до Конгрегації.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє львівським бурмистрові та райцям стягувати цизу з мешканців міста на покриття будівельних робіт біля міських ровів і передмур'їв. Він наказує поборці Яну Кровницькому допустити міську владу до цих надходжень, водночас квитуючи їх щодо стягненого податку.

Автор повідомляє, що за дорученням хорунжого заступився у справі магерівського орендаря та його тестя. Йдеться про задоволення претензії, боргові зобов'язання, внесені до книг у Ярославі, та квитанцію про отримання грошей, підписану королевою. У другій частині він передає відомості про шведське й московське війська та від'їзд короля до Литви; це епістолярні повідомлення.

Валеріан Анікіні повідомляє руського воєводу про несправедливий і надміру суворий вирок судді Лорендовича проти шмуклера та його родича, які перебувають під протекцією белзького воєводи. Він просить адресата пом'якшити покарання й утрутитися, аби запобігти загостренню стосунків і порушенню приязні між обома воєводами.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Юдихим із Високого засвідчують запис 1473 року, за яким Ельжбета з Гологір заставила львівському архієпископу Григорію із Сянока своє село Віцинь за суму 600 гривень. Заставодавиця зобов'язалася захищати архієпископа від будь-яких правових претензій та відшкодувати можливі збитки.

Львівські земські суддя та підсудок посвідчують здійснений у 1473 році заставний запис села Віцин, яке Ельжбета з Гологорів віддала львівському архієпископу Григорію із Сянока в рахунок боргу розміром 600 гривень.

Альберті запевняє воєводу Яна Станіслава Яблоновського, що найближчим часом звернеться з проханням до короля задля отримання потрібного листа і негайно перешле його адресатові. Він також засвідчує свою повагу воєводині та просить передати доданий лист зазначеному одержувачу.

Документ львівського суду засвідчує, що Прокіп Карава визнав борг у розмірі 90 гривень перед Миколаєм зі Жмиґроду, перемишльським старостою. Для забезпечення виплати Карава заставив і відступив кредиторові половину свого села Малехів разом із приналежностями.

Ян Хреститель Алой дякує львівському магістрату за надіслане великопісне частування. Він запевняє у своїй вдячності та декларує готовність надати послуги на будь-яке прохання міської влади.

Алой не зміг особисто допомогти посланцеві у Варшаві, оскільки перебував у Дрездені. Проте він запевняє, що замовив слово за магістрат перед неназваним сановником, який прийняв пісний дарунок. Вручення дарунка детально не описане.

Ж. Б. Алой дякує бурмистрові та львівським райцям за надісланий йому великопосний дарунок. Він висловлює вдячність і повну готовність надати місту послугу у відповідь.

Львівський архієпископ Ян Вонтрубка підтверджує надання короля Казимира IV Ягеллончика щодо млина на річці Полтва на користь мансіонаріїв каплиці св. Катерини у Львові. Документ містить нотаріальну формулу, а також пізніші архівні та візитаційні примітки XVII та XVIII століть.

Відправник повідомляє про перебіг розгляду справи щодо шпиталю св. Лазаря в Трибуналі Священної Римської Роти. Після отримання розрішення за допомогою бреве вирішувалося питання, кому належить право управління шпиталем. Він вказує на пріора та старших братів, а також на рішення від 15 травня. Сподівається на перемогу, проте надалі докладає зусиль для завершення справи та згадує судові витрати.

Львівський архієпископ Ян Вонтрубка зі Стрільців затверджує зобов’язання катедральної капітули у Львові відправляти вічні меси та богослужіння у кожні Сухі дні за душу Павла Юрковського з Чорторії. Це зобов’язання було взяте в обмін на 150 гривень, виплачених виконавцем заповіту, каштеляном і сандомирським старостою Рафалом із Ярослава.

Проєкт умов для суми 11500 на потреби міста: 8 відсотків провізії до завершення оренди Брюховичів і Замарстинова, подальше володіння цими маєтками як забезпечення об'єднаної суми 35500, можливість додання фільварку, повернення боргу тією самою монетою.

Бенедикт Августинович заступається перед президентом Львова за орендаря саду Шимона Пожицького. Просить про справедливість і відшкодування у суперечці з колишнім конкурентом за оренду, який вчинив крадіжку фруктів.