Каталог джерел

Воєвода і староста руський Анджей Одровонж зі Спрови заставляє райцям міста Львова село Ляшки у Львівській землі за суму в сто гривень грошів обігової монети. Видавець зобов'язується здійснювати правовий та матеріальний захист райців перед будь-якими претензіями, а також гарантує їм уведення у володіння маєтком (інтромісію) у разі невиконання умов договору.

Краків просить звільнити свого міщанина Цямера від повторного стягнення донативи у Львові та розпечатати його товари. Влада аргументує це тим, що купець уже сплатив збір у Кракові, а універсали забороняють стягувати ту саму данину повторно в іншому місті. Також наводяться свідчення купця про усталену практику та його торговельні збитки.

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує духовенству та шляхті руських земель чинні права й імунітети, запроваджуючи водночас додаткові постанови щодо, зокрема, місцевого судочинства, митних звільнень і процедури щодо селян-кметів. Він також забороняє стягнення незаконних мит та ухилення купців від визначених торговельних шляхів.

Бурмистр і Рада столичного міста Кракова дякують владі Львова за надіслані вісті та просять переказати подальші новини через цього ж гінця, який повертатиметься. Вони також висловлюють готовність віддячити за цю послугу за першої ж нагоди.

Перемишльські лавники посвідчують, що Анна, донька покійного Яна Счроппа, призначила свого чоловіка Добєслава з Журавиці повірником та управителем для прийняття спадкових маєтностей по батькові та представництва її інтересів у судах.

Бурмистр і райці Коломиї підтверджують отримання королівського універсалу щодо донативи на користь Речі Посполитої, переданого через львівських райців. Видане свідоцтво має слугувати владі Львова доказом належного виконання обов'язку перед монархом і державою.

Молдавський господар Петро підтверджує львівським купцям та купцям руської і подільської земель торговельні та митні привілеї на території Молдови за зразком давніших надань господаря Олександра. Документ регулює питання стягнення митних зборів, зокрема в Сучаві, Бакові та Білгороді.

Молдавський господар Петро підтверджує львівським купцям давні торговельні вольності та встановлює детальні митні збори на шляхах, що ведуть через Молдавію до Угорщини, Волощини й татарських земель. Крім того, він дозволяє заснувати купецький дім у Сучаві та забороняє урядовцям незаконно конфісковувати перевезені товари.

Після редукції вартості монети Подільське воєводство створило комісію для встановлення цін на товари та речі. Купці просили про відтермінування подання реєстрів і зачинили крамниці. Комісія наказала продавати товари за половину попередньої ціни. Магістрати Кам'янця просять Львів повідомити про подібний тариф; подальше розв'язання питання залишається відкритим.

Львівський підстароста Станіслав Стахіра зі Срок засвідчує, що Ходко П'ятницький за згодою воєводи Анджея Одровонжа продав катедральній капітулі у Львові спадкову луку на назву Чонзарщиця за суму десять кіп польських грошів. Документ визначає межі відчужуваної ділянки, які пролягають, зокрема, до річки Полтви, і надає канонікам повне право вічного володіння та розпоряджання нерухомістю.

Магістрат Кам'янця засвідчує, що Шимон Ламіноти [?], міський слуга Львова, привіз підводами пакунки, пов'язані з підкоморієм литовським Мнішеком, послом Речі Посполитої до Порти. Підтверджує їх отримання та засвідчує документ печаткою; непевну частину переліку залишено з лакунами.

Мазовецькі князі Семовит VI та Владислав II надають отцю Станіславу, капелану занедбаного костелу Святого Духа на передмісті Буська, утримання у вигляді щорічної грошової суми з буського мита, хутра, деревини та звільнення від мита. Документ наказує місцевим урядовцям поважати й своєчасно виплачувати призначені повинності.

Магістрат Кам'янця-Подільського відповідає на лист влади Львова щодо збіглих людей великого коронного канцлера. Запевняє, що повідомив коменданта місцевої фортеці, а також висловлює готовність негайно затримати дезертирів, якщо вони з'являться в місті.

Молдавський господар Петро III Арон дозволяє львівським міщанам та іншим купцям вільний в'їзд і ведення торгівлі на території Молдавського князівства. Привілей гарантує безпеку купцям і регулює питання сплати мита та користування складами товарів.

Райці Кам'янця повертаються до листування та королівського рішення у справі проходження караванів, купецьких товарів і прав складу Львова. Вони просять дотримуватися домовленостей і забезпечити присутність людей для охорони купців і товарів. Згадують додану копію королівського листа під власною печаткою; детальні умови транзиту залишаються частково нерозбірливими.

Староста та підкоморій галицькі засвідчують перебіг невдалого розмежування між селом Львівського архієпископства Бибель і володінням Андрія Свістельницького Боків. Через розбіжність доказів, суперечливі документи та відмову Свістельницького передати справу на арбітраж урядовців межі так і не були остаточно встановлені.

Бурмистр і райці Калуша засвідчують отримання королівського універсалу щодо донативи у сто тисяч злотих на потреби монарха й держави. Водночас вони підтверджують одержання доданого листа від міської влади Львова.

Ян із Суликова, староста городоцький і щирецький, та Петро з Грумна засвідчують проведення вимірювання ланів і насипання межових курганів (копців) у селі Вербіж, що належить львівській капітулі. Розмежування здійснено за німецьким правом на доручення руського воєводи Анджея Одровонжа, який діяв за наказом короля Казимира Ягеллончика.

Влада Замостя переказує відомості про пошесть у Немирові, на околицях Пікова та вглибині України. Вона описує оголошену під звуки сурми заборону приймати людей без перевірки та вимогу мати паспорт для приїжджих. Також просить Львів ужити подібних застережних заходів.

Князь опавський і ратиборський Вацлав надає парафіяльному костелу в Яворові луки, стави, два городи та забезпечення у вигляді десятини, хлібної данини й прибутків із мита на користь капелана Миколая зі Святкова та його наступників.

Райці переказують реляцію посланця, який повернувся від литовського гетьмана: звістку про втрату Обуховича, командира під'їзду з п'яти хоругов, відступ і вирушення до руського воєводи в околиці Любліна. Повідомляють про надсилання копій листування, відсутніх у збереженій одиниці.

Фрагментарно збережений судовий документ щодо майнової суперечки між дочками Голубія та львівською вірменкою Духною за села Ляшковичі та Сороки.

Райці описують повернення розвідувального загону з-під Володави та обіцяють надіслати свідчення схоплених шпигунів. Чутку про успіх литовського гетьмана вони подають як непідтверджену. Також звертаються до Львова з проханням дотримати обіцянки щодо поваги до прав Замостя під час стягнення збору та щодо депозитів його мешканців.

Руський воєвода Анджей Одровонж і львівський суддя Ян Ґоломбек вирішують за королівським мандатом межовий спір між митрополичою капітулою у Львові та дітьми Вінцентія Лонки з Унятичів. На підставі давніших документів вони присуджують спірні межові знаки та маєтності села Вербіж капітулі, накладаючи на протилежну сторону обов’язок вічного мовчання.

Ельблонг заявляє про солідарність із магістратом Львова та підтримку захисту міської влади. Оскільки збори провінції завершилися безрезультатно і послів на сейм не обрали, місто не може задовольнити прохання в такий спосіб. Повідомляється, що секретар, який невдовзі вирушить до Варшави, отримає доручення клопотати перед великим канцлером та іншими покровителями про успішне вирішення справи Львова.

Руський воєвода Анджей Одровонж засвідчує тимчасове розмежування маєтностей львівської капітули в селі Вербіж та володіння шляхтича Берила в Малій Горожані, здійснене делегованими комісарами під загрозою сплати вадіуму. Остаточне встановлення меж відкладено до особистого огляду воєводи.

Бурмистр і райці Дрогобича звертаються до влади Львова з покірним проханням надіслати міського ката для ув'язненої злочинниці. При цьому вони запевняють у належному частуванні, винагороді та поверненні майстра правосуддя після виконання вироку.

Папа Миколай V, прихильно ставлячись до прохання короля Казимира Ягеллончика, видає розпорядження для львівського архієпископа та інших польських ієрархів з огляду на загрозу з боку татар. Документ пов'язаний із наданням індульгенцій та церковних приписів у зв'язку з боротьбою проти загарбників.

Райці Долини підтверджують отримання королівського універсалу та протестації львівського магістрату щодо збору ухваленої сеймової донативи. Вони заявляють про повідомлення поспільства про накладення на містечко суми у двісті злотих і призначення терміну її передачі на 15 травня.

Король Казимир Ягеллончик наказує урядникам руських земель заборонити купцям оминати Львів новими шляхами та стримати шляхту від свавільного стягнення мит. Порушників належить заарештовувати разом із перевезеним товаром, який має відійти львівським міщанам.

Бурмистр і райці Городка видають офіційне посвідчення про отримання королівського мандата щодо донативи, накладеної на місто, доставленого посланцем львівських райців. Документ засвідчено печаткою та підписом міського нотаріуса.

Петро Одровонж зі Спрови, львівський воєвода і генеральний руський староста, дозволяє Федькові Ярому вступити у володіння маєтками в межах свого староства, наданими йому раніше в Угорщині королем Владиславом. При цьому видавець документа заявляє про відмову від будь-яких власних претензій і прав на ці маєтності.

Бурмістри Глинян підтверджують отримання московських листів, доставлених зі Львова посланцем Григорієм Юркевичем, та їхнє відправлення далі до Білого Каменя. Водночас вони просять львівську владу виявити посланцеві повну довіру.

Нотаріальний документ містить рішення третейських суддів у спорі між львівським архієпископом Яном Одровонжем і галицьким старостою Миколаєм Паравою. Угода врегульовує питання сплаву суден річкою Дністер та стягнення пов'язаних із цим мит.

Ґданськ відповідає на львівську скаргу від 10 травня щодо утримання кравця Яна Коха після закінчення річного контракту. Наводить іншу версію княгині Яблоновської, брацлавської воєводини: Кох начебто перебуває на волі й зможе повернутися до Львова на початку вересня. Місто не вирішує справи, яка розглядається в королівських судах.

Ігнацій з Кутищ, галицький земський суддя, разом із підсудком Сцибором з Унєньця посвідчують, що Клемент із Семиківців продав свої спадкові маєтності Семиківці панові Петрові з Добійова за суму сто гривень польських грошів.

Ґданськ повідомляє про достовірні, на його думку, звістки щодо спалахів морової виразки в деяких частинах Польщі. Він оголошує про вимогу наявності документів про походження людей і товарів зі здорових місцевостей, а також просить Львів поширити це розпорядження та вжити запобіжних заходів.

Петро Одровонж зі Спрови, воєвода і генеральний староста руський, свідчить перед львівським земським судом, що продав королівський млин під Львовом обачному Ганнусу за триста гривень. Львівський суддя та підсудок засвідчують здійснення правочину, отримання плати та зобов'язання продавця щодо юридичного захисту покупця.

Отримавши звістку про новий спалах морової виразки в Угорщині, Ґданськ поновлює розпорядження, видане близько двох років тому. В'їзд людей і ввезення товарів узалежнюються від наявності достовірних документів, що підтверджують їхнє походження зі здорових місцевостей, вільних від підозри на пошесть.

Папа Євгеній IV доручає холмському єпископу після розгляду справи дозволити владі та міщанам Львова звести й утримувати школу для хлопчиків при костелі Святого Духа, а також призначати й звільняти її ректора, згідно з ранішим привілеєм короля Владислава. Документ підтверджує повноваження міста щодо міського освітнього закладу.

Гданськ нагадує про попереднє застереження щодо моровиці в Угорщині та Семигороді й сповіщає про її початок у деяких прилеглих місцевостях Польщі. Місто вимагає достовірних свідоцтв про стан здоров'я для прибулих і товарів, визначаючи умови їх видачі.

Кардинал Доменіко Капраніка, діючи як суддя й апостольський комісар, призначений папою Євгенієм IV, оголошує відкриття провадження у суперечці між владою та громадою міста Львова, а також монастирями домініканців і францисканців з одного боку та львівським архієпископом Яном Одровонжем з іншого щодо майна із заповіту покійного міщанина Петра Чаншера.

Влада Гданська повідомляє магістрат Львова про запровадження вимоги обов'язкової наявності свідоцтв про стан здоров'я для всіх прибулих осіб і товарів у зв'язку з поширенням морової виразки. Вона звертається з проханням оголосити ці приписи серед львівських міщан та вжити спільних заходів для запобігання епідемії.

Львівський земський суддя Ян Ґоломбек із Зимної Води та підсудок Сьцібор із Вишні підтверджують, що Ян Кунат із Тулиголового записав своїй дружині Гелені 500 гривень посагу та віна на половині села Тулиголове, млині, дворі та корчмі. Ці маєтності мають залишатися в руках Гелени на випадок її овдовіння, з правом викупу в разі її можливого другого заміжжя.

Ґданськ співчуває львівському магістрату з приводу кривди, завданої бурмистрові. Сумнівається, чи винесення цієї справи на майбутній сейм принесе бажаний наслідок, але залишає вибір за Львовом. Місто не змогло внести цю справу до інструкції на сейм, оскільки 27 серпня було зірвано сеймик у Староґарді. Воно доручає своєму секретареві у Варшаві клопотати перед можновладцями, особливо перед коронним канцлером, про відшкодування та захист честі магістратів у майбутньому.

Земський суддя Ян Ґоломбек та підсудок Сцібор із Вишні посвідчують зізнання Дороти, дружини Шимка з Бібрки, яка засвідчила отримання від свого батька Яна із Зубри належної їй батьківщини та материзни. В обмін на отриману частку спадщини Дорота зреклася від власного імені та від імені своїх нащадків будь-яких подальших майнових претензій.

Гданськ відповідає на лист Львова від 13 лютого щодо інциденту із зачиненням брам. Висловлює співчуття та надію на мирову угоду за посередництвом сенаторів, за умови збереження прав міста і честі магістрату. Радить порадитися з коронним канцлером.

Львівський земський суддя Ян Ґоломбек та підсудок Сцибор із Бишини засвідчують, що Дорота, дружина Шимка з Бібрки, видала квитанцію своєму батькові Янові із Зубри про відсутність будь-яких претензій щодо батьківщини та посагу. Угода поклала край усім майновим суперечкам і була укладена за участі третейських суддів.

Ґданськ переказує скарги власних купців, які торгують у Львові: порушення давніх прав, побори, запечатування складів, звинувачення в недозволених угодах та перевірка книг за відсутності доказів. Просить усунути зловживання, застерігаючи можливість звернення до короля. Правдивість скарг подано як умовну.

Провінціал кармелітів Ян Волін, прагнучи розвіяти побоювання райців та міщан Львова й довести до успішного заснування монастиря королем Владиславом, наказує братам львівського конвенту утриматися від будь-якого варіння та шинкування пива й інших напоїв. Документ видано під загрозою чернечого непослуху, аби присутність ченців не шкодила економічним інтересам міста Львова.