Каталог джерел

Король Казимир IV Ягеллончик звільняє Львів та його мешканців від усіх податків і поборів строком на вісім років. Заощаджені кошти місто зобов’язане спрямувати на лагодження та зміцнення мурів, валів і ровів з огляду на татарську й турецьку загрозу.

Уряд Снятина засвідчує свідчення возного про прилюдне оголошення королівського підтвердження львівського права складу на пйотрковському сеймі. Попереджає про заборону оминати місто зі складом та шукати іншого шляху. Передбачає затримання купця разом із волами та іншими товарами. Свідчення внесено до книг і скріплено печаткою; це не є звітом про здійснену конфіскацію товарів.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Вишні засвідчують, що Ян Коцежинський із дружиною Магдаленою заставили свою спадкову частку в селі Сороки Янові Ланці за суму п'ятдесят гривень. Акт визначає умови володіння маєтком, проживання в садибі, а також правила й терміни викупу заставленого майна.

На прохання Кшиштофа, скляра й львівського міщанина, який діяв як повноважний представник райців і поспільства Львова, внесено свідчення возного про оголошення приїжджим купцям розпорядження підстарости. В оголошенні згадуються королівський мандат, коронна конституція та універсал щодо львівської торгівлі. Забороняється скуповувати товари й волів усупереч правилам та оминати звичний львівський шлях під загрозою конфіскації майна порівну на користь короля та Львова.

Папа Сікст IV доручає перемишльському архідияконові та каноніку Миколаю Билині розслідувати й остаточно вирішити майнову суперечку між львівською капітулою та Єлизаветою з Гологір щодо захоплення села Віцинь. Попри сплив строку апеляції, він наказує суддям вислухати сторони та примусити свідків під загрозою церковних кар без права подальшого оскарження.

Магістрат Старої Солі просить президента Львова прислати ката для здійснення вироку над неназваним на ім'я засудженим. Як поручителя до повернення ката у Львові залишають Петра Старомейського, колишнього бурмистра. Лист запевняє у виплаті належного, безпеці ката, а також у відсутності моровиці серед жителів Старої Солі та в російських військових залогах. Приїзд ката заплановано на четвер, виконання вироку — на суботу, а повернення додому — на свята; лист не підтверджує, чи були ці наміри втілені.

Суддя Ґюнтер із Сеняви та підсудок Ян із Вишні засвідчують, що Ян із Зимної Води визнав борг перед Єжи, сином покійного Фридерика, і записав йому під заставу половину села Зимна Вода разом із млином і корчмою терміном на шість років. Документ визначає умови користування маєтком, термін і правила повернення грошової суми та обов'язок захисту прав кредитора на заставлені маєтності.

Райці міста Стрия посвідчують отримання королівського універсалу та повідомлення зі Львова щодо сеймової донативи, з якої на їхнє місто припало двісті злотих. Вони також підтверджують, що оголосили міщанам наказ сплатити податок із терміном відправлення до Львова до 15 травня 1629 року.

Король Казимир IV Ягеллончик продовжує жителям Львова звільнення від королівських податків на додаткові два роки понад раніше надані вісім років. Цей привілей було надано на знак визнання тягарів і витрат, які місто несе на відновлення та зведення оборонних мурів, валів і ровів.

Райці міста Холма повідомляють владу Львова про вручення гінцем скарбового універсалу щодо донативи та про виплату йому належної винагороди. Попри бідність місцевого населення та відсутність заможних купців, вони заявляють про готовність підкоритися королівським наказам.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє галицькому каштеляну Якубу з Бучача заснувати й забезпечити вівтар у митрополичій кафедрі у Львові чиншем із суми 800 гривень. Надання також передбачає вилучення майна пребенди з-під юрисдикції світських судів.

Бурмистр і райці Яворова звертаються до ради міста Львова з проханням надіслати через гінця судове рішення в апеляційній справі, що розглядається між Григорієм Боболевичем та бондарем Марком Воскобійником. При цьому вони передають традиційні сусідські вітання та запевнення у зичливості.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують, що львівський міщанин Миколай, син покійного Карнаша, поквитував теребовельського войського Яна Юру з Малехова та Острова з повної сплати боргів. Усі дотеперішні записи та претензії, що тяжіли над маєтностями Малехів та Острів, правомочно скасовано.

Бурмистр і райці Яворова засвідчують отримання від влади Львова королівського універсалу з Варшави від 20 березня 1629 року, яким наказується сплатити місцеву суму (попередньо прочитану як 500 злотих) на донативу. Загальна сума, ухвалена сеймом для коронних міст, становить 100 тисяч злотих. Документ не засвідчує здійснення самої сплати.

Руський воєвода Ян Одровонж на генеральному з'їзді у Львові, розглядаючи скаргу львівських міщан і купців, забороняє безправне затримання та захоплення на дорогах Русі й Поділля худоби, купленої на щорічних ярмарках і позначеної їхніми клеймами. Документ наказує урядовцям і жителям міст неухильно дотримуватися заборони затримувати переганяні стада під загрозою суворих королівських кар.

Влада Язловця засвідчує скарги східних купців на тягарі, які на них покладають львівські перекладачі. За словами купців, стягнення виходять за межі мит, занесених до реєстрів, а перевірки проводяться повторно. Магістрат Язловця просить владу Львова припинити зловживання, наголошуючи, що вони шкодять також і самому місту, та скріплює грамоту печаткою і підписами.

Сандомирський воєвода і львівський староста Спитко з Ярослава, діючи за мандатом короля Казимира Ягеллончика, розглядає судову справу між Ельжбетою та львівським архієпископом Яном щодо маєтку Витень.

В актах лавничого суду Ярослава записано реляцію возного про оголошення на чотирьох рогах ринку наказу привозити товари звичними шляхами до Львова та дотримуватися права складу. Наказ оголошено під час ярмарку на вимогу влади Львова, за уповноваженням коронних станів та Миколая Гербурта з Фульштина. Він передбачає затримання осіб, які оминають закон, та конфіскацію їхніх товарів.

Лавники міста Львова посвідчують, що Григорій разом із родиною продав Янові Вайсганнесу, львівському міщанинові та лавникові, спадкове солтиство в підміському селі Ґольдберґ. Продаж відбувся за згодою міської ради з повною відмовою відчужувачів від своїх прав.

Бурмистр і райці Ярослава просять раду Львова сповістити купцям, що майбутній ярославський ярмарок відбудеться у звичний час. Посилаючись на волю й авторитет маршалка і гетьмана великого коронного та своєї добродійки, вони заохочують приїздити з товарами без побоювань щодо ворожих дій. Це є запевненням і запрошенням від авторів листа, а не підтвердженням фактичного перебігу ярмарку.

Король Казимир IV Ягеллончик наказує урядовцям руських і подільських земель, а особливо львівському старості Станіславу з Ходча, заарештовувати купців та конфісковувати товари, що перевозяться в обхід примусу львівського права складу. Документ надає львівським міщанам повноваження затримувати винних задля захисту міських привілеїв і доходів королівської скарбниці.

Влада Ярослава відповідає на львівський лист щодо участі купців у ярмарку. Повідомляє, що цього дня доручила возному оголосити під час торгу запрошення безпечно прибувати, без побоювань щодо надзвичайних здирств. Посилається на обіцяний захист маршалка і гетьмана великого коронного та висловлює новорічні побажання.

Король Казимир IV Ягеллончик звільняє мешканців Львова на шість років від усіх податків, контрибуцій та зборів на знак визнання зусиль і витрат, понесених на зведення міських мурів та оборонних ровів. Водночас він наказує збирачам податків безумовно поважати наданий імунітет.

Ярослав відповідає на прохання Львова, висилаючи ката. Вимагає його швидкого повернення після страти, з посвідченням та на хорошій підводі. Львівський міщанин залишається в Ярославі як запорука повернення.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Високого посвідчують здійснення вічного поділу маєтностей, зокрема в Сихові та Жирівці, між рідними сестрами Катериною та Софією, дідичками із Зубри. Угода врегульовує поділ ланів, кметів, млинів, ставів і корчем.

Петро Абрамович повідомляє Станіславу Суському, що через брак риби у ставках не може виконати його прохання. Він радить підстарості пошукати провізію в іншому місці, оскільки всі наявні запаси мають забезпечити потреби князя.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Вишебиць засвідчують, що Софія, донька Яна Зубрського та дружина Яна Кната, продала свою спадкову частку в Зубрі та половину села Сихів Янові, війту із Сокільників, за суму 250 гривень. Продавчиня відмовилася від усіх прав на ці маєтності, допустила покупця до введення у володіння і зобов'язалася юридично захищати правочин.

Проєкт умов для суми 11500 на потреби міста: 8 відсотків провізії до завершення оренди Брюховичів і Замарстинова, подальше володіння цими маєтками як забезпечення об'єднаної суми 35500, можливість додання фільварку, повернення боргу тією самою монетою.

Бенедикт Августинович заступається перед президентом Львова за орендаря саду Шимона Пожицького. Просить про справедливість і відшкодування у суперечці з колишнім конкурентом за оренду, який вчинив крадіжку фруктів.

Бенедикт Августинович підтверджує отримання листа від президента Львова Ілашевича та дякує за пам'ять. Повідомляє, що рішення передасть усно відправлений ним кінний гонець, який має прибути швидше за пішого гінця адресата.

Прохання винести письмову заяву щодо згарища в Замарстинові на розгляд міської ради. Автор наполягає на якнайшвидшому вирішенні справи через інші клопоти.

Автор відповідає на вимогу щодо сплати, покликаючись на попередню ухвалу, і відряджає Лагоцького. Складність ситуації він пояснює збитками у маєтностях після таборування Дунців і подальших перемаршів; хвороба стає йому на заваді взяти участь у засіданні.

Львівський архієпископ Ян Вонтрубка зі Стрільців затверджує зобов’язання катедральної капітули у Львові відправляти вічні меси та богослужіння у кожні Сухі дні за душу Павла Юрковського з Чорторії. Це зобов’язання було взяте в обмін на 150 гривень, виплачених виконавцем заповіту, каштеляном і сандомирським старостою Рафалом із Ярослава.

Відправник повідомляє про перебіг розгляду справи щодо шпиталю св. Лазаря в Трибуналі Священної Римської Роти. Після отримання розрішення за допомогою бреве вирішувалося питання, кому належить право управління шпиталем. Він вказує на пріора та старших братів, а також на рішення від 15 травня. Сподівається на перемогу, проте надалі докладає зусиль для завершення справи та згадує судові витрати.

Львівський архієпископ Ян Вонтрубка підтверджує надання короля Казимира IV Ягеллончика щодо млина на річці Полтва на користь мансіонаріїв каплиці св. Катерини у Львові. Документ містить нотаріальну формулу, а також пізніші архівні та візитаційні примітки XVII та XVIII століть.

Ян Хреститель Алой дякує львівському магістрату за надіслане великопісне частування. Він запевняє у своїй вдячності та декларує готовність надати послуги на будь-яке прохання міської влади.

Алой не зміг особисто допомогти посланцеві у Варшаві, оскільки перебував у Дрездені. Проте він запевняє, що замовив слово за магістрат перед неназваним сановником, який прийняв пісний дарунок. Вручення дарунка детально не описане.

Ж. Б. Алой дякує бурмистрові та львівським райцям за надісланий йому великопосний дарунок. Він висловлює вдячність і повну готовність надати місту послугу у відповідь.

Документ львівського суду засвідчує, що Прокіп Карава визнав борг у розмірі 90 гривень перед Миколаєм зі Жмиґроду, перемишльським старостою. Для забезпечення виплати Карава заставив і відступив кредиторові половину свого села Малехів разом із приналежностями.

Альберті запевняє воєводу Яна Станіслава Яблоновського, що найближчим часом звернеться з проханням до короля задля отримання потрібного листа і негайно перешле його адресатові. Він також засвідчує свою повагу воєводині та просить передати доданий лист зазначеному одержувачу.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Юдихим із Високого засвідчують запис 1473 року, за яким Ельжбета з Гологір заставила львівському архієпископу Григорію із Сянока своє село Віцинь за суму 600 гривень. Заставодавиця зобов'язалася захищати архієпископа від будь-яких правових претензій та відшкодувати можливі збитки.

Львівські земські суддя та підсудок посвідчують здійснений у 1473 році заставний запис села Віцин, яке Ельжбета з Гологорів віддала львівському архієпископу Григорію із Сянока в рахунок боргу розміром 600 гривень.

Автор повідомляє, що за дорученням хорунжого заступився у справі магерівського орендаря та його тестя. Йдеться про задоволення претензії, боргові зобов'язання, внесені до книг у Ярославі, та квитанцію про отримання грошей, підписану королевою. У другій частині він передає відомості про шведське й московське війська та від'їзд короля до Литви; це епістолярні повідомлення.

Валеріан Анікіні повідомляє руського воєводу про несправедливий і надміру суворий вирок судді Лорендовича проти шмуклера та його родича, які перебувають під протекцією белзького воєводи. Він просить адресата пом'якшити покарання й утрутитися, аби запобігти загостренню стосунків і порушенню приязні між обома воєводами.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє львівським бурмистрові та райцям стягувати цизу з мешканців міста на покриття будівельних робіт біля міських ровів і передмур'їв. Він наказує поборці Яну Кровницькому допустити міську владу до цих надходжень, водночас квитуючи їх щодо стягненого податку.

Антічі отримав листи магістрату через його посланця, який прибув до Рима 15 листопада. Він запевняє в подальшій допомозі у захисті публічних прав і повідомляє про спільну нараду з посланцем та Стефаноні щодо засобів, які допоможуть успішно завершити справу.

Ознайомившись із офіційною декларацією архієпископа, Антічі радить піти на мирову. Він стверджує, що заплановане перенесення образу Матері Божої з каплиці має залишити права патронату, фундації та богослужіння недоторканими, тоді як подальший судовий процес загрожує магістрату програшем, збитками та втратою честі. Він пропонує посередництво освіченого духовного мужа, прихильного до обох сторін.

Антічі запевняє у своїй відданості справам адресатів та в отриманні заборони Священної Конгрегації Собору. Він просить оформити довіреність на своє ім'я з правом призначення Франческо Стефаноні або іншого заступника, а також надати кошти на витрати. Заявляє, що не домагається власної винагороди.

Автор отримав два листи, документи та переказ із Варшави, менший за очікуваний: 54 дукати, що відповідають 27 угорським дукатам, замість 30. Він передає справу Стефаноні, до якого слід адресувати подальше листування. Пояснює, що капітула може підтримати архієпископа, а також згадує інформаційне послання, подане до Конгрегації.

Король Казимир IV Ягеллончик, компенсуючи Львову податки, стягнуті попри попереднє звільнення, передає місту два наступні шоси з призначенням на його відбудову. Правитель квитує міщан з цих оплат і наказує урядникам не перешкоджати їм у їх зборі.