Каталог джерел

Ботті надсилає Дідушицькому скриньку з трьома книгами та листом їхнього автора. Згадує про вдовуючу королеву, яка перебуває у Венеції напівінкогніто, а також про приготовані для неї знаки пошани.

Королівські комісари Станіслав із Ходча та Миколай Лянцкоронський видають Яну Волечку трансумпт привілею короля Владислава III від 1440 року на локацію села Іздебник на магдебурзькому праві та надання війтівства Влодкові зі Свемич. Документ підтверджує солтиське забезпечення двома ланами землі, луками, млином і корчмою, а також обов'язок кінної військової служби з арбалетом.

Бохосович пояснює затримку невдалим продажем меду під час ярмарку та тим, що мусив віддати його в борг. Він обіцяє розрахуватися з Форбсом і просить про підтримку сина в разі витрат на навчання.

Якуб Бохосович просить купця Артура Форбса про відтермінування строку сплати боргу через торговельні труднощі, спричинені ворожим нападом. Він також звертається з проханням заступитися перед батьком Форбса у Гданську за свого сина та про можливе переказування йому грошей за векселем.

Ян Бочковський виправдовує свою можливу відсутність на межовому огляді (візії) на Зубрі з паном Шимоном через раптову недугу ніг і викладає на письмі правовий висновок на захист міських прав на спірні ґрунти. Він вказує на давні королівські декрети, що підтверджують межі Козельників і Скнилова, та наводить аргументи щодо підсудності цього спору.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек на прохання вівтарника Станіслава Вітелліуса поновлює і затверджує ерекцію та забезпечення вівтаря святих Миколая, Станіслава, Христофора і Юрія у Львівській катедрі, трансумуючи давніший документ Спитка з Ярослава, який фундував чинш із ярославського мита на підставі запису міщанина Леонарда. Архієпископ підтверджує право патронату дідичів Ярослава та уточнює месальні обов'язки кожного чергового вівтарника.

Гетьман Ян Клеменс Браницький висловлює вдячність президентові та раді міста Львова за надіслані віншування з нагоди минулих великодніх свят. Запевняє міську владу у своїй незмінній прихильності та складає взаємні побажання всілякого благополуччя.

Великий гетьман коронний Ян Клеменс Браницький дякує президентові та раді Львова за новорічні привітання, взаємно зичачи благополуччя. Він також повідомляє про поновлення наказів місцевому комендантові гарнізону щодо гарантування безпеки місту.

Ян Клеменс Браницький відповідає на лист міської влади Львова, обіцяючи домогтися при королівському дворі наказу про проведення розслідування щодо насильств, учинених хорунжим Коцом. Він запевняє, що особисто привезе ординанс і протидіятиме спробам втручання у справу.

Гетьман Ян Клеменс Браницький повідомляє владу Львова про призначення військової комісії для вирішення суперечки з хорунжим Коцом. Він також закликає розквартирувати гарнізон усередині міських мурів, аргументуючи це потребами безпеки та захистом вояків від труднощів постою на передмістях.

Гетьман Ян Клеменс Браницький просить президента й раду міста Львова докладніше пояснити, яким чином львівський комендант, захищаючи євреїв, шкодить міській владі. Він також запитує, які додаткові накази має надати військовому понад попередні ординанси, видані на користь міщан.

Гетьман Ян Клеменс Браницький заступається перед президентом і радою Львова за варшавського громадянина Барча в його суперечці з радником Нущинським щодо спадщини та торговельних збитків. Просить про швидкий і справедливий розгляд справи в радницькому суді.

Гетьман Ян Клеменс Браницький звертається до влади Львова з проханням про втручання на користь східних купців Лінхів. Він вимагає стягнути з львівського купця Ігнація Гречина повернення довіреної йому суми у понад три тисячі червоних злотих.

Гетьман Ян Клеменс Браницький дякує президентові та раді міста Львова за надіслані віншування з нагоди свята Різдва Христового. У відповідь він висловлює міській владі взаємні побажання всілякого благополуччя.

Гетьман Ян Клеменс Браницький відповідає на скарги львівської влади, відкидаючи звинувачення на адресу коменданта гарнізону стосовно інцидентів з вірменами та кадетом Радзейовським. Він наказує призначити слідчу комісію та закликає магістрат до більш поступливого й прихильного ставлення до військових.

Великий гетьман коронний Ян Клеменс Браницький дякує президентові та магістрату міста Львова за надіслані віншування з нагоди Нового року. У відповідь він висловлює ґречні побажання всілякого благополуччя.

Документ посвідчує здійснення перед львівським лавничим судом обміну нерухомості між Катажиною Бєчаркою та львівським райцею Станіславом Вільчеком і його дружиною Софією. За умовами угоди Бєчарка передає кам'яницю на львівському Ринку взамін за будинок подружжя Вільчеків, розташований на вулиці Пекарській.

Брінк пише про скорий похід до Ґданська та намір короля вирушити в дорогу. Він переказує чутки про прибуття королеви, бранденбурзького курфюрста і царя, зауважуючи, що певних відомостей бракує.

Львівський архієпископ-митрополит Бернард Вільчек підтверджує отримання катедральними вікаріями суми у 200 флоринів від душоприказників покійного Станіслава Вітелліуса з Передборжа. В обмін на переданий легат вікарії зобов'язалися довічно відправляти щотижневі роковинні богослужіння та реквіємні меси за упокій душі покійного пароха.

Ян Казимир Бродзицький повідомляє владу Львова про велике визнання белзького воєводи за героїчну оборону міста й радить здійснити йому візит подяки. Принагідно автор заступається перед магістратом за підданих із села Журавка, які зазнали кривди.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує угоду та заяву вікаріїв львівської катедри й виконавців заповіту покійного Станіслава з Пшедбужа щодо суми двохсот флоринів і чиншу на кам'яниці. Документ містить пізніші примітки з генеральних візитацій, що стосуються кам'яниці Григровичевської.

Францишек Броневський просить белзького суддю про миротворче посередництво у затяжній судовій справі проти підкоморія. Він скаржиться на збитки від оренди та майнові утиски, відсилаючи адресата до доданих документів і контракту.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує отримання 100 гривень вікаріями львівського собору від душоприказників Миколая Вагленського на купівлю вічного чиншу. В обмін на отримані кошти вікарії зобов’язалися довічно відправляти щотижневу месу за померлого та щорічні поминальні богослужіння в річницю його поховання.

Купці Вільям і Джон Брауни дякують Артуру Форбсу за посередництво в завершенні справи з Ярошевським. Вони надсилають чергові листи до Ярошевського та Рупньовського з проханням терміново доправити їх через спеціального гінця за їхній кошт.

Подяка за посередництво в укладенні контракту. Брауни скаржаться на падіння цін на зерно та важкого контрагента; просять простежити за належною підготовкою пшениці перед доставкою.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує, що вікарії львівської катедри отримали 100 гривень від виконавців заповіту покійного Миколая Вагленського на купівлю чиншу. Натомість священнослужителі зобов'язалися відправляти щотижневу месу та щорічні вігілії зі співаною месою за упокій душі померлого та його дружини.

Йоган Брюс повідомляє Артура Форбса про успішну передачу листів панам Ейкенгедам та відправлення їх Якобом Томсоном до Гданська. Наприкінці листа передано вітання від дитини та своячки адресата.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує отримання вікаріями львівського кафедрального костелу суми 100 гривень від виконавців заповіту Миколая Вагленського, призначеної на придбання видеркафового чиншу. В обмін на легат духовенство зобов'язалося відправляти щотижневі меси та щорічні жалобні вігілії за душу заповідача та його дружини.

Райнгольд Брусс дякує Артурові Форбсу за надіслану суму в 50 флоринів і підтверджує її отримання. Він також повідомляє про взяття ще 25 флоринів на потреби навчання пасинка в Кракові, просячи про врегулювання цих витрат.

Райнгольд Брусс повідомляє Артура Форбса, що цього разу він не в змозі стягнути належні кошти, та просить вибачити його і поставитися з розумінням. На завершення він бажає адресатові щасливої подорожі.

Рейнгольд Брус підтверджує Артуру Форбсу отримання замовлення на відправку 256 центнерів сукна до Вроцлава та доповідає про стан підготовки підвід. Він згадує про узгодження дій із Томасом Тейлором і Фердинандом Енгельгардтом, а також про питання розрахунку за фрахт.

Рейнгольд Брусс торкається питання ваги відправленого товару та дякує Артуру Форбсу за виплату 30 флоринів Станіславу Голембіовському в Кракові. З метою врегулювання заборгованості він надсилає вексель для пред'явлення Яну Риче в Любліні.

Райнгольд Брусс повідомляє Артура Форбса про відправлення із Замостя до Ярослава трьох возів із насінням петрушки та розрахунок із візниками, просячи про продаж товару й погашення боргу. Він також надсилає листа до пана Гельзенера і розпитує про новини з-над Вісли та про свого брата.

Рейнгольд Брусс повідомляє Артура Форбса про отримання запізнілого листа з Кракова та про відправлення мисливського корделаса з деталями одягу. Він також дякує за виявлену честь і передає вітання від себе та своєї дружини.

Рейнгольд Брусс пояснює затримку з листуванням клопотами довкола відправлення збіжжя та повідомляє про ціни на пшеницю й ворвань у Гданську. Він дякує за рекомендацію до Петера Форбса, сповіщає про замовлення сукна та зичить успішного продажу виправлених адресатом волів.

Рейнгольд Брусс пояснює Артуру Форбсу причини затримки у сплаті боргу та бідкається на своє скрутне матеріальне становище. Він благає про терпіння й стриманість, аби його бідність не стала відомою загалу, обіцяючи заплатити негайно після стягнення грошей.

Рейнгольд Брусс просить Артура Форбса надати торгову рекомендацію для Петера Форбса з метою отримання поруки при закупівлі товарів. Він також повідомляє про свої плани подорожі з Варшави через Закрочим до Гданська та передає вітання від Югана Андерссона.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку у Львові, засуджуючи райців Мацея Мікулку, Яна Кохна та Яна Фрайборга до ув'язнення у вежі за протиправне підбурювання поспільства. Він наказує міській раді скласти звіт про публічні прибутки та фортифікаційні кошти перед королівськими комісарами, а також делегатами громади й цехів.

В. С. Бужинський повідомляє про труднощі з отриманням інквізиції в Любліні через запеклий опір пана Добжанського, який вимагає виплати битими талерами. Він наполегливо закликає Станіслава Глоговського особисто прибути на найближчу трибунальську каденцію, щоб урятувати справу й відвернути небезпеку.

Влада міста Львова за згодою цехів і поспільства продає спільноті вічних вікаріїв Львівської катедри річний чинш у розмірі десяти флоринів, забезпечений на всіх міських прибутках, за суму двісті флоринів із правом викупу. Умовою викупу чиншу містом є попереднє повідомлення капітули та вікаріїв щонайменше за вісім місяців.

Мартін Буркгардт бідкається, що через прикрі обставини не зміг особисто зустрітися з Артуром Форбсом перед його від'їздом. Він просить передати заплановану звістку найближчою поштою в листі або через пана Д. Ф.

Мартін Буркгарт дякує Артуру Форбесу за батьківські поради та надану рекомендацію. Також повідомляє про успішний вступ на нову посаду в Кракові на початку травня 1692 року.

Мартін Буркгарт дякує Артуру Форбсу за прихильний лист і пояснює, що його теперішня служба в доктора Андзелері має тимчасовий характер — доки не знайдеться ліпша посада. Він просить якнайшвидше відповісти з конкретною пропозицією та остаточним рішенням, аби мати змогу вчасно розрахуватися з нинішнім господарем перед його від'їздом на лікувальні води.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Пйотркові розв'язує суперечку між львівськими міщанами та євреями, запроваджуючи ординацію, яка обмежує торговельну діяльність львівських і передміських євреїв. Документ забороняє їм, зокрема, домашню та розносну торгівлю, продаж прянощів і шовку, а також суворо регулює обіг сукна, воску, шкір і волів.

Бернет просить Форбса про посередництво між Джоном Літґоу та Джоном і Ґодфрідом Беллами. Він переповідає з чужих слів відомості про бійку та загрозу подальшої образи, а також радить досягти мирової угоди та дотримуватися конфіденційності.

Бернетт скаржиться на неповернення позики в розмірі 292 монет Вільямом Томсоном. Він повідомляє, що доручить слузі Джеймсу накласти арешт на належні боржникові кошти, якщо той не заплатить протягом тижня чи двох; згадує про загальний брак грошей.

[Польською; переклад очікується] Król Zygmunt I Stary potwierdza ugodowe orzeczenie komisji królewskiej regulujące wysokość oraz zasady poboru ceł, mostowego, grobelnego i opłat targowych na szlaku ze Lwowa na Wołoszczyznę. Przywilej chroni mieszczan i kupców lwowskich przed samowolnymi i uciążliwymi opłatami, określając taryfy dla poszczególnych miejscowości Rusi i Podola.

Георг Б'юкан обговорює питання транспортування та продажу партії сукна на ярмарку й пояснює причини призупинення закупівлі кармазинових тканин, які значно здорожчали. Він також переконливо просить стягнути платіж за векселем із Пауля Ґалбрейта через власні труднощі з фінансовою ліквідністю.

Джордж Б’юкан повідомляє Артура Форбса про труднощі в торгівлі сукном і рашами, спричинені суворою зимою та високими цінами, а також ділиться новинами про пересування військ короля Вільгельма. Крім того, він просить адресата спонукати Павла Ґалбрейта сплатити заборгованість.

Джордж Б'юкан повідомляє Артура Форбса про перебіг доставки сукна, труднощі з цінами та зміну адреси листування на Замостя. Він також сповіщає про смерть похресника адресата й передає воєнні та політичні новини із Західної Європи.