Каталог джерел

Магістрат Кам'янця-Подільського декларує співпрацю у пошуку людей, описаних у листі, переданому у зв'язку з директивою великого коронного канцлера. Повідомив коменданта фортеці. Обіцяє передати відомості про цих осіб або затримати їх, якщо вони з'являться в місті.

Магістрат Кам'янця засвідчує, що Шимон Ламіноти [?], міський слуга Львова, привіз на підводах пакунки, пов'язані з литовським підкоморієм Мнішеком, послом Речі Посполитої до Порти. Підтверджує їх отримання та засвідчує документ печаткою; непевну частину списку залишено з пропусками.

Після редукції вартості монети Подільське воєводство встановило комісію для визначення цін на товари та реманент. Купці просили відтермінувати подання реєстрів і зачинили крамниці. Комісія наказала продаж за половину попередньої ціни. Магістрати Кам'янця просять Львів про інформацію щодо подібного тарифу; подальше вирішення залишається відкритим.

Бурмістр і радці Коломиї засвідчують отримання 9 квітня королівського універсалу, врученого львівськими радцями, у справі донативи на порятунок Речі Посполитої. Довідка має підтвердити виконання обов'язку владою Львова.

Магістрат Кракова дякує магістрату Львова за підтримання приязних стосунків та передачу новин. Просить про нові звістки через спеціально надісланого гінця і декларує готовність віддячити послугою.

Краків просить звільнити свого міщанина Ціамера від повторного стягнення донативи у Львові та розпечатати його товари. Аргументує, що купець уже заплатив у Кракові, а універсали виключають стягнення тієї самої данини повторно в іншому місті. Наводить також розповідь купця про дотеперішню практику та його торговельні втрати.

Краків стверджує, що шотландські купці використовують королівські рескрипти та охоронні листи для порушення міських торговельних прав, ухилення від податків та юрисдикції. Описує справу купця Рійта [?] та вилучених у нього товарів. Просить Львів про спільні дії та передачу подібних судових рішень.

Краків дякує Львову за призупинення виконання рішення у справі конкуруючих позовів до майна померлого Яна Нижка [?], крамного слуги пані Венжиновичової. Повідомляє про надсилання нею уповноваженого і просить про справедливий розгляд її позовів.

Краків представляє зусилля Краківської академії щодо визнання Яна Кантія покровителем Польського Королівства, перенесення урочистостей та встановлення урочистої октави. Просить Львів про власну петицію до Папи та надсилання Кракову її копії, додаючи власне звернення як зразок щодо змісту.

У відповідь на скаргу Львова щодо виключення магістрату зі встановлення цін Краків описує власну практику: два засідання на рік за участю воєводського уряду, ґродського та міської ради. Пояснює черговість голосів, ведення книги цін, складання відписів та публічне оголошення тарифу. У постскриптумі йдеться про покарання за порушення, вагу хліба та перевірку пива.

Магістрат Кракова запитує, чи у Львові пиво можуть варити виключно члени цеху, чи також інші міщани для власних потреб та на продаж. Просить про правила стягнення чопового та копії прав чи декретів, що надають свободу варіння та продажу громадянам, а не цеху. Запитує також про можливість ввезення пива з інших місць для домашніх потреб.

Магістрат Кракова отримав поштою звістку, що в Кам'янці протягом двох тижнів у трьох будинках померло 27 осіб. Просить магістрат Львова про підтвердження та ближчі відомості про можливу епідемію. Має намір шукати способи стримування її поширення і заохочує адресатів до подібної обережності.

Краків підтверджує отримання попереднього листа Львова в іншій, частково нерозбірливій справі. Далі запитує про чутки щодо двох раптових смертей на львівському передмісті та симптоми епідемії в інших осіб. Вимагає щирих відомостей та захисту від приїжджих, щоб зберегти здоров'я мешканців, достовірність міських свідоцтв та торгівлю зі Сілезією.

Магістрат Кракова повідомляє про звістки з Угорщини про сильну епідемію за Тисою та Мішкольцем [?]. Просить Львів розіслати листи до прикордонних міст, контролювати паспорти та свідоцтва приїжджих, а також рекомендувати варти та застави на дорогах.

Краків застерігає, що епідемія в Угорщині наближається до польського кордону і, за свіжими новинами, з'явилася в містах Орави. Занепокоєння викликає переміщення угорців, польських робітників з виноградників, ремісників та дезертирів. Магістрат також повідомляє, що в Білому Дунайці у двох будинках померло вісім осіб після прибуття копача, але протягом п'яти тижнів там не зафіксовано подальших смертей. Рекомендує Львову обережність та попередження прикордонних міст.

Краків посилається на чутки про появу епідемії на турецькому прикордонні, у місцевості з непевно прочитаною назвою. Просить Львів про достовірну інформацію. Заповідає для безпеки контроль осіб, що прибувають або проходять з того боку, та вимогу автентичного паспорта, що підтверджує походження зі здорової місцевості.

Краків отримав лист Львова від 5 серпня разом із допитом Шевельє. Кредитори не вимагають його перевезення, оскільки немає з чого сплатити борги. Вони готові повернути витрати на харчування та працю урядовців, проте не мають наміру платити його львівські борги.

Магістрат Кракова просить розшукати у Львові та ув'язнити француза на прізвище Шевеле, який також виступає як Ріттер. Приписує йому шахрайство щодо кредиторів, втечу з понад сімомастами червоними злотими та залишення вагітної дружини. Звістку про двох попередніх дружин подає як чутку.

Кредитори не знайшли у затриманого очікуваних грошей. Краків залишає місцевому суду розгляд боргів та звинувачень, просить про допит згідно з доданими питаннями та засвідчений запис. Кредитори обіцяють покрити канцелярські збори та скромне харчування від початку ув'язнення.

Після отримання листа від 26 попереднього місяця магістрат схилив кредиторів Шевельє до покриття витрат на його харчування та працю урядовців. Повідомляє про надсилання 282 тимфів через Стобковського [?] і дякує Львову за зусилля та витрати.

Краків дякує за віднайдення та ув'язнення Шевеле, псевдонім Ріттер. Призупиняє відправлення людини за затриманим, оскільки Львів вимагав прибуття комісара та покриття місцевих боргів і витрат. Просить про їх деталізацію, щоб посланець приїхав із відповідними грошима.

Краків дякує за різдвяні та новорічні привітання і відповідає у справі вроцлавських тимфів. Повідомляє про застосування універсалу підскарбія великого коронного, згідно з яким тимф має курс двох польських шостаків, затверджений декретом Коронного трибуналу. Обіцяє додати копію відповідного пункту.

Краків дякує магістрату Львова за лист від 8 серпня, в якому повідомлялося про заразні хвороби на Поділлі, Україні, у Кам'янці-Подільському та Жовкві, а також про вжиті запобіжні заходи. Просить про подальші звістки та декларує відшкодування витрат на транспортування листів.

Магістрат Кракова відправляє свого громадянина за точними відомостями про заразні хвороби, що поширюються на Русі, Україні та Поділлі. Просить Львів поінформувати посланця, затримувати подорожніх і купців з уражених епідемією сторін, перевіряти паспорти та свідоцтва про здорове походження подорожніх і товарів. Вимагає засвідчення доброго походження документів офіційним підписом і печаткою міста перед дозволом на подальший проїзд.

Краків дізнався, що Львів відправив двох цирульників в околиці Тернополя для перевірки повідомлень про заразні хвороби. Просить про їхній звіт, щоб вчасно вжити запобіжних заходів. Сам відправник висловлює надію, що чутки не підтвердяться.

Кросно пояснює, що щоденні утиски з боку солдатських хоругов унеможливили швидке збирання та пересилання донативи. Згадує отримане повідомлення про продовження терміну здачі до 20 листопада і просить Львів про якомога більше полегшення у скрутному становищі.

Лежайськ підтверджує отримання від влади Львова королівського універсалу про донативу в сто тисяч злотих, ухвалену на останньому сеймі, з посиланням на Руське воєводство. У клаузулі щодо частки містечка вказано 60 злотих. Лист засвідчує вручення універсалу, а не здійснення оплати.

Відповідаючи на запитання Львова, Люблін подає збори: з бочки вина злотий для воєводи і три гроші для підвоєводи. З інших товарів не вказує аналогічного обтяження. Згадує збір з харчів, що завозяться із сіл, та внески купців і цехів при встановленні цін двічі на рік. Просить, щоб відповідь залишилася конфіденційною.

Магістрат Любліна скаржиться, що цех різників відмовляється платити поголовне, посилаючись на проживання поза міською юрисдикцією, і виставив місту позови перед каптуровими судами. Просить магістрат Львова про автентичний документ, що підтверджує, чи тамтешні цехи платять тягарі Речі Посполитої та міста також тоді, коли їхні члени проживають під іншими юрисдикціями. У постскриптумі запитує про організацію львівського суду, роль духовних суддів та місце проведення судів.

Президент і радні Любліна оголошують, що обрали зі свого складу делегатів до Варшави на 1 вересня 1738 року, згідно з письмовим розпорядженням підскарбія великого коронного. Делегати мають брати участь у підготовці інструктажу коронного скарбу. Автори висловлюють надію, що магістрат Львова також виконає волю підскарбія.

Люблін, не отримавши відповіді на попередній лист, знову просить Львів надати декрет Радомського трибуналу, на підставі якого Львів мав бути звільнений від обміну червоних злотих. Обіцяє взаємну допомогу у подібних справах.

Магістрат Любліна посилається на звістки про королівську комісію, що розглядала справу між владою Львова та євреями, які торгують у місті. Хоче наслідувати львівські дії і просить про засвідчену копію декрету, виключно в пункті щодо усунення євреїв, щоб він послужив прецедентом. Декларує покриття канцелярських зборів.

Магістрат Любліна дякує за зацікавленість незвичайною нещасною подією та за рекомендаційні листи. Просить доручити архієпископу львівському справу, яка має потрапити на розгляд Трибуналу, та вручити доданий лист. Не описує саму подію і не називає сторін суперечки.

Магістрат просить своїх послів про втручання та пораду у справі міських лісів, повинностей, русинів, що ведуть шинкарство, забраної риби, нерухомості, пасовищ, підвід, розслідування щодо боргів перед гданцями та татарських чуток. Друга частина звітує про суперечку щодо виконання рішення стосовно млина, внесення суми 1500 та заперечення Гінків і Сєрадзького. Автори скаржаться на дії підстарости та відсутність постійної правової допомоги; анонсують подальші документи і надсилають копію листа Вишенського сеймику.

Автор занотовує відправлення пану Залеському квитанції, що походить від кам'янецького старостича, стосовно Миколая Заяця [?] та суми 72 флорени 18 грошів за мито.

Магістрат звітує, що Миколай Вільчек важко поранив цирульника Лоренца, що викликало обурення міщан. Описує небажання підстарости допомагати у затриманні винного, підтримку шляхти для Вільчека та спробу заспокоїти ситуацію. Просить представити справу королю. Далі обговорює невидачу актів процесу про млин, чотири протестації, суперечку про правильний порядок виконання та отримання чергової правової поради. Згадує шкоду в стадах і ґрунтах, комісію гданських боргів та смерть старого писаря Яна.

Радні відповідають на лист посланців, датований у Варшаві 4 січня. Просять довести до кінця справу з паном Пачком, надсилають документи та 70 злотих через слугу міського писаря Марціна. Наполягають, щоб посланці залишилися і запобігли шкоді для міських інтересів.

Львів домагається підтримки воєводи перед королівським судом у суперечці зі Станіславом Шембеком. За словами радних, місто викупило ґрунти за кілька тисяч злотих у коронного підчашого, тоді як Шембек претендує на них через попередника своєї дружини (так визначено в листі). Це аргументація однієї зі сторін, а не вирок суду.

Радні дякують маршалку за опіку над посланцями Львова і просять його про підтримку перед королем у суперечці зі Станіславом Шембеком про ґрунти, викуплені містом. Згадують попередні права батьків дружини Шембека та сплату кількох тисяч злотих. Це паралельне звернення до листа 190, спрямованого до воєводи.

Радні та поспільство Львова подають гетьману декларацію щодо колегіуму. Збережений абзац згадує королівську згоду/рішення та містить прохання щодо школи або вчителя (читання непевне), проте не всі умови позиції міста можна впевнено прочитати. Допис на звороті подає 16 листопада 1607 року і стверджує, що гетьман не був задоволений і віддав лист із гнівом.

Станіслав Касперинус дякує адресату за допомогу у справах міста. Згадує смерть міського синдика та його наступника, підтримку в королівського секретаря та пересилання файлів документів для судових суперечок. Обговорює суперечку проти різників, у якій з'являються вдова та отці єзуїти, апеляцію, пов'язану з вірменами та Кам'янцем, і потребу підтримки справ міста. Непевні імена та прізвища залишено з пропусками.

Радні Львова звинувачують бурграфа у насиланнях замкових гайдуків, грабунках, вимаганні повинностей на передмісті та порушенні міської юрисдикції. Просять старосту про напоумлення його, відшкодування місту та припинення цих дій.

Радні Львова описують забезпечення рухомого майна Вижиковського, намагання щодо кадука через відсутність виявлених родичів та повернення речей після його повернення з табору. Радять використати квитанцію у захисті проти пізнішої претензії. Надсилають також акти до справи з капітулою, що стосується дороги та об'єкта за Галицькою брамою, просячи про активний захист та повернення документів.

Радні посилаються на королівські привілеї, що дозволяють їм представляти кандидатів на духовних осіб до церков на міському ґрунті. Просять холмського єпископа про побожного священика, прихильника унії, який очолить одну з цих церков. Хочуть його швидкого приїзду, найкраще протягом двох тижнів, і обіцяють захист та допомогу.

Радні надсилають Вахловичу лист коронного інстигатора і доручають дотримуватися його порад у суперечці зі старостою ломжинським. Просять також дізнатися думку інстигатора у справі татарської суми та простежити за позовом. Дописи згадують вручення документів та витрати гінця; їхня частина залишається нерозчитаною.

Радні підтримують готовність надати королю сто тисяч злотих у зв'язку з контрактом щодо оренди львівського акцизу та руських мит. Пояснюють, що від'їзд вавховського абата та дії ворога затримали переговори. Просять адміністратора скарбу, щоб із цієї суми було виділено провіант для гарнізону Львова, оскільки його відсутність загрожує безпеці міста.

Радці просять королівського секретаря Єжи Янушевича про допомогу при дворі. Вони підтримують пропозицію ста тисяч злотих на потреби Речі Посполитої за умови розрахунку суми шляхом зменшення заборгованості з оренди львівського акцизу та руських мит. Відправлення делегатів затримала воєнна небезпека. Місто очікує на безпечну дорогу та звістки про місце перебування короля.

Автор шкодує, що змушений залишатися поза ратушею і не бере участі в публічних справах. Його присутності вимагає справа з паном Подгурським. Він просить колег зберегти матеріали процесу на випадок його розгляду перед королівським судом та про захист прав, пов'язаних з покійним паном Жидкевичем [?].

З огляду на ворога, що наближається до міста, радці Львова просять грабовецького старосту Марека Матчинського про підтримку перед великим коронним гетьманом. Вони прагнуть прибуття солдатів із підготовленими засобами на їх утримання, доброго коменданта та допомоги в закупівлі амуніції та харчів, зокрема з міського податку на пиво та горілку. Також просять про листи до земських урядовців, щоб вони негайно видали податки на нагальні потреби міста.

Радці Львова просять гетьмана про захист міських сіл Зубра та Сихів, а також про звільнення їхніх підданих від примусового перевезення дубів. Вони стверджують, що села вже винищені військом, а решта мешканців може піти. Пропонують використовувати артилерійських фурманів, які мають коней та вози.