Каталог джерел

Маршалок Королівства Польського Ян з Олесниці вирішує суперечку щодо митних прибутків у селі Вербіж, затверджуючи повноваження львівського митника Волчка та відновлюючи його у володінні ними. Водночас він наказує Теодорику Бучацькому, його родичам та місцевим кметям припинити чинити подальші перешкоди у стягненні мита.

Михайло з Бучача, староста снятинський і коломийський, забезпечує заснований ним парафіяльний костел у Михальчому наданням села Репужинці в Коропецькому повіті разом із млином на Дністрі, ланом землі та сноповою десятиною. Ці доходи він передає на користь плебана та його наступників в обмін на вічні молитви за душі фундатора, його дружини та нащадків.

Петро Одровонж зі Спрови, воєвода львівський, посвідчує, що шляхтич Ян Зубрський сплатив міщанинові з Городка Стефану суму 50 гривень за солтиство в селі Зубра. Обидві сторони склали узгоджені заяви перед львівським земським судом.

Руський воєвода Анджей Одровонж і снятинський староста Михайло Бучацький забороняють свавільне перешкоджання проїзду купців, які перевозять худобу й товари між Волощиною та Львовом. Усі суперечки й претензії щодо арештованих тварин наказано передавати на розгляд до суду міської ради в Коломиї.

Молдавський господар Стефан Великий підтверджує львівським купцям, а також купцям руських і подільських земель давні торговельні вольності та встановлює детальні митні тарифи в митницях на території Молдови. Документ також надає їм право утримувати купецький дім у Сучаві та гарантує захист товарів від конфіскації.

Документ посвідчує заяву львівського архієпископа Григорія з Сянока про надання галицькому підсудку Петру з Добієва та його дружині Гелені довічного права на села Межигірці та Семиківці. Після їхньої смерті обидва села мають повністю повернутися під управління архієпископа та львівської капітули.

Львівський земський суд вирішує спір між Миколаєм Пшемирським, який діє від імені дітей покійного Святослава Пшемирського, та Яном Дзівукою з Поморян, котрий представляє Яна Свінку з Жабиня. Через відсутність королівських привілеїв суд накладає на Свінку вічне мовчання та абсолютну заборону стягувати мито в селах Жабинь і Ярославичі.

Королівський суд під головуванням Казимира Ягеллончика внаслідок скарги королівського прокуратора Миколая Бжимухи забороняє дідичам Куликова Яну та Петру Куликовським безпідставно стягувати мито з купців. Укладачі документа, львівські земські судді, засвідчують законне накладення на відповідачів вічного мовчання у цій справі.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє галицькому каштеляну Якубу з Бучача заснувати й забезпечити вівтар у митрополичій кафедрі у Львові чиншем із суми 800 гривень. Надання також передбачає вилучення майна пребенди з-під юрисдикції світських судів.

Король Ян Ольбрахт дозволяє колегії вічних вікаріїв Львівської катедри придбати будинок із парцелою у Львові для їхнього спільного осідку. Водночас вилучає цю нерухомість та її мешканців з-під міської юрисдикції та від усяких податків і повинностей, переводячи її під церковну юрисдикцію та імунітет.

Королівські комісари під головуванням архієпископа Бернарда Вільчека вирішують багаторічні суперечки між митрополичою капітулою та владою міста Львова, врегульовуючи питання польського та німецького проповідників, кафедральної школи та посади захристиянина. Угода також унормовує управління майном і тестаментними записами, функціонування міського млина та забезпечення кафедри водою.

Документ є арбітражним вироком, що врегульовує багаторічні суперечки між львівською катедральною капітулою та магістратом міста Львова, зокрема щодо польськомовного та німецькомовного проповідників, управління катедральною школою, депозитів і заповітних записів, а також прав на Вільховий млин та міський водогін. Під загрозою штрафу у дві тисячі угорських флоринів він зобов'язує сторони вічно дотримуватися узгодженого порядку.

Король Сигізмунд I дозволяє владі Львова стягувати плату в розмірі півгроша з кожного воза втікачів, які рятуються в місті від ворожих нападів. Отримані кошти мають покрити витрати на очищення міста від багна й нечистот та ремонт міських мурів, валів і ровів.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує на прохання львівської катедральної капітули документ королівських комісарів від 1463 року про розмежування капітульного села Вербіж та королівських сіл Рожана і Речичани. Підтвердження закріплює за капітулою спірні землі, ліси, чагарники та доходи згідно з насипаними межовими курганами-копцями.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує грамоту королівських комісарів від 1533 року, яка встановлює детальний розподіл меж між селом Вербіж, належним львівській капітулі, та королівськими маєтностями Демня, Дроговиж і Устя, що перебували в оренді Павла Тарла. Документ описує проходження кордону, позначеного 32 курганами-копцями та зарубками на деревах, а також закріплює за капітулою права на води річок Зубра, Щирець і Дністер.

Король Сигізмунд I Старий, зваживши на розташування Львова на загроженому прикордонні та заслуги тамтешніх ремісників в обороні міських мурів, вилучає львівські цехи із загального наказу про касацію братств у Короні й урочисто підтверджує всі їхні дотеперішні права, статути та привілеї.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє владі Львова спорудити білильню на міських землях із застереженням, що доходи з неї призначатимуться виключно на зміцнення та ремонт міських фортифікацій. Монарх гарантує місту виняткове право на ведення такого підприємства в околиці, забороняючи спорудження конкуруючих білилень.

М. Дзєржанський звертається до президента Львова Францішека Вернера з терміновим проханням надіслати реєстр міських шляхетських і духовних дворків для подальшого відправлення до Красностава. У приписці Вернер закликає радників магістрату дати невідкладну письмову резолюцію або особисто з'явитися до ратуші з огляду на важливість справи.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує та наказує внести на тривкий пергамент сім угод, укладених між львівськими міщанами й райцями та навколишньою шляхтою, щодо стягнення мит і плати за випас худоби (спасного). На підставі цих домовленостей шляхта зобов’язалася дотримуватися королівських торговельних імунітетів Львова й не стягувати неправомірних зборів.

Щасний Чацький повідомляє львівський магістрат про надання позики райці Станіславу Нущинському взамін за цесію належних йому від міста сум, присуджених декретами. Він звертається з проханням призначити найближчий термін виплати, застерігаючи, що в разі незадоволення вимог домагатиметься повернення належного разом із відсотками в судовому порядку.

Щенсний Чацький квапить бурмистра та райців Львова щодо сплати придбаного ним боргу пана Нущинського, покликаючись на правочинний виконавчий вирок, покладений на магістрат. Автор закидає міській владі безпідставне затягування справи та погрожує судовими позовами в разі подальшої несплати.

Щенсний Чацький покликається на думку великого коронного канцлера та сеймову конституцію 1550 року, відкидаючи заперечення львівської міської влади щодо набуття ним шпитального ґрунту на чиншовому праві. Він просить магістрат невідкладно наказати провізорам шпиталю укласти та підписати контракт із його повноважним представником.

Щасний Чацький повторно звертається до бурмистра та райців із проханням завершити справу про вічне відступлення йому земельної ділянки. Він повідомляє про уповноваження куликівського губернатора Дністрянського на укладення відповідного контракту.

Щасний Чацький звертається до адресата з приводу труднощів та несприятливих умов під час купівлі ділянки у Львові, посилаючись на закон 1550 року та підтримку коронного канцлера. Він просить про дружню допомогу в успішному завершенні угоди й повідомляє про прибуття свого уповноваженого, пана Дністрянського.

Щенсний Чацький запевняє адресатів у своїй готовності допомогти та повідомляє, що замість написання листа особисто вирушить до Конських, аби успішно залагодити їхні прохання перед коронним канцлером.

Щенсний Чацький повідомляє про надіслання через свого куликівського губернатора повторного королівського рескрипту на комісію разом зі сповіщувальними листами. Він також сповіщає про свій приїзд до Львова наступного дня після свята Трьох Царів.

Щенсний Чацький заступається за пана Яськевича, виступаючи за збереження за ним спірної маєтності у Львові на підставі наявних документів і врегулювання розрахунків. Він просить адресата посприяти у видачі Яськевичу контракту та припиненні суперечок.

Щенсний Чацький надсилає адресатам рекомендаційні листи до архієпископа та капітули з проханням про значне полегшення у сплаті видеркафів. Він також повідомляє, що звернувся з проханням про подібне втручання до свого батька, канцлера.

Щасний Чацький інструктує адресатів щодо виконання декрету проти пана Яшевича та інших опонентів, наказуючи діяти відповідно до процесуального порядку та не зважати на заперечення. Він також радить надіслати мандат з інгібіцією та документи до асесорського патрона з метою домогтися касації.

Щасний Чацький просить владу Львова скласти належний і повний реєстр міських юрисдикцій для коронного канцлера. Водночас він докоряє адресатам, висловлюючи занепокоєння через невпинні чвари в місті, які загрожують звести нанівець його попередні зусилля.

Щасний Чацький радить владі Львова звернутися до канцлера у справі Гашевича, а також зобов'язує впорядкувати архів і міську юрисдикцію. Він також закликає райців виконувати декрети, залагодити внутрішні суперечки та дбати про загальне благо міста.

Щенсний Чацький звертається до львівського магістрату з проханням справедливо розсудити справу й розпорядитися про сатисфакцію на користь осиротілих спадкоємців Волковичів. При цьому він нагадує райцям про їхній обов'язок захищати сиріт та стояти на сторожі справедливості.

Щасний Чацький звертається до влади Львова на захист шляхтича пана Пишка. Він просить виявити йому належну повагу та відшкодувати завдані дотепер кривди.

Коронний підчаший Щасний Чацький заступається перед владою Львова за Муронського, Вишньовського та Шньолкову, просячи відтермінувати виконання асесорського декрету на чотири тижні. Цей час має дати змогу сторонам укласти мирову угоду або знайти належний спосіб для відшкодування.

Щенсний Чацький квапить львівський магістрат вислати делегатів до Варшави до свого від'їзду, а також реагує на прохання пана Муронського про відтермінування та пані Пірамович щодо перевірки податкових заборгованостей.

Щенсний Чацький надсилає владі Львова універсали для оголошення, а також листи до великого канцлера й великого гетьмана коронного з проханням про військову допомогу для комісії. Він рекомендує відправити кореспонденцію разом із декретом до Варшави через пана Чечевича.

Щесний Чацький закликає львівський магістрат якнайревніше привітати львівського архієпископа та здобути його прихильність у міських справах. Він також просить надіслати копію або витяг із декрету щодо власників міських ґрунтів і євреїв, а також подбати про мандати.

Щенсний Чацький просить президента Львова прийняти часткову оплату від варшавського купця Гльоделя та дозволити йому виїхати, запевняючи, що решту належної суми буде сплачено після повернення. У приписці він радить владнати справу мирно, щоб не відлякувати купця, який планує оселитися в місті.

Щенсний Чацький наказує львівському магістрату призупинити стягнення нових податків з домініканського монастиря до свого приїзду. Він також передає волю коронного канцлера щодо звільнення з ратушного арешту пана Цудзинського під присягою та встановлення опіки над його майном.

Підчаший коронний Щенсний Чацький повідомляє президента Львова Веніна про відкладення справи Лудзінського з Бендорфами на термін комісії. Він закликає міську владу видати документи згідно з королівським декретом і невідкладно завершити розгляд справи.

Щенсний Чацький надсилає владі Львова меморіал до Папи та лист до львівського архієпископа, радячи провести юридичну консультацію й особисто відвідати ієрарха в Оброшині, щоб подякувати та попросити про подальшу протекцію. Він також нагадує про необхідність бути готовими до комісії.

Щасний Чацький повідомляє владу Львова про намір надіслати пролонгацію та сповіщає про надання рішення щодо ревізії двориків і шляхетських ґрунтів. Відповіді на решту пунктів інструкції має усно переказати львівський синдик.

Щенсний Чацький надсилає львівському магістрату підписані in blanco бланки щодо відстрочення засідань львівської комісії з інструкцією щодо їх заповнення, водночас наказуючи уникати конфліктів із євреями та шляхтою. На звороті додано копію покірної відповіді магістрату від 13 серпня 1759 року, яка підтверджує отримання листів.

Щенсний Чацький, підчаший коронний, дякує владі Львова за надіслані вітання з нагоди іменин. Він висловлює взаємні побажання всілякого благополуччя на довгі роки та запевняє у своїй прихильності.

Щенсний Чацький заступається перед владою Львова за отців-єзуїтів, які бажають придбати міські руїни старої кам'яниці. Він радить продати нерухомість, оскільки виручені кошти підуть на сплату міських боргів, та закликає не завищувати ціну.

Щенсний Чацький заступається перед владою Львова за єврея Левка Зишкеловича, який після заборони проживати на міській землі не може знайти покупця на Каштелівську кам'яницю. Коронний підчаший просить допомогти в її продажу або справедливо викупити нерухомість.

Щенсний Чацький, підчаший коронний, звертається до президента Львова Вишньовського з дорученням скликати сесію та розглянути супліку пані Лясковської щодо винагороди за заслуги її чоловіка. Він просить владнати цю справу ще під час його перебування у Львові задля видання належних розпоряджень.

Щенсний Чацький закликає президента Львова Вишньовського вчинити правосуддя та довести до кінця давно розпочаті судові справи. Він перелічує кілька поточних судових спорів, просячи про їхній окремий розгляд.

Щенсний Чацький втручається перед владою Львова у справу кривди вдови Лясковської та викрадення дванадцяти книг із міського архіву паном Бужинським. Він також звертає увагу на суперечку пана Солтадського і радить магістрату виявити обачність та сумлінно розслідувати обставини цих справ.

Щасний Чацький сповіщає про надіслання пролонгації міської комісії та докоряє магістрату за зволікання, що поглиблює суперечки в місті. Він радить, як діяти в процесі синдика проти відстороненого від посади Солтадського, і пропонує врахувати звинувачення в нападі на дім президента або ж поновити відповідача на посаді.