Каталог джерел

Архієпископ Бернард Вільчек підтверджує, що каноніки львівського капітулу продали на видеркаф кам'яниці фундації польського проповідника, призначивши отримані 300 флоринів на викуп села Черкаси. Натомість капітул зобов'язався виплачувати проповідникові щорічний чинш у розмірі 6 гривень в обмін на відправлення двох мес щотижня.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує отримання 100 гривень вікаріями львівського собору від душоприказників Миколая Вагленського на купівлю вічного чиншу. В обмін на отримані кошти вікарії зобов’язалися довічно відправляти щотижневу месу за померлого та щорічні поминальні богослужіння в річницю його поховання.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує, що вікарії львівської катедри отримали 100 гривень від виконавців заповіту покійного Миколая Вагленського на купівлю чиншу. Натомість священнослужителі зобов'язалися відправляти щотижневу месу та щорічні вігілії зі співаною месою за упокій душі померлого та його дружини.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує отримання вікаріями львівського кафедрального костелу суми 100 гривень від виконавців заповіту Миколая Вагленського, призначеної на придбання видеркафового чиншу. В обмін на легат духовенство зобов'язалося відправляти щотижневі меси та щорічні жалобні вігілії за душу заповідача та його дружини.

Канонік Станіслав зі Львова, діючи за повноваженням графа Латеранського палацу Павла де Бланка, призначає клірика Яна, сина Юрія зі Львова, публічним нотаріусом і звичайним суддею. Після прийняття присяги на вірність документ надає призначеному повні повноваження укладати автентичні правові акти.

Львівська митрополичка капітула надає каноніку Миколаю Понятовському в довічне користування мурований будинок на вулиці Шкільній у Львові, зведений його власним коштом на капітульній землі. Натомість за понесені ним витрати капітула зобов'язується після його смерті щорічно відправляти заупокійні служби та меси за упокій його душі.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує привілей митрополичої капітули, який надає каноніку Миколаю Понятовському довічне володіння будинком у Львові, зведеним ним власним коштом. Натомість капітула зобов'язалася щорічно після його смерті відправляти заупокійні богослужіння та меси за упокій його душі.

Львівська митрополичка капітула дозволяє мірошнику Валентію та його дружині Дороті викупити третю частину та третю мірку Стахирівського млина в Ельжбети, вдови райці Станіслава Берґера. Водночас капітула віддає їм у довічну оренду решту дві частини млина в обмін на щорічний чинш, постачання борошна та обов'язок утримувати й ремонтувати млинові будівлі.

Львівський архієпископ Фелікс Ліґенза підтверджує стан володіння маєтностями катедральної капітули та львівських вікаріїв, що охоплюють, зокрема, села, млини, сади та міські парцели. Силою ординарської влади він приєднує ці маєтності до церковного імунітету, гарантуючи їм повноту церковних прав і свобод.

Петро Барзий, перемишльський каштелян і генеральний львівський староста, видає капітулі митрополичій у Львові завірений випис із гродських актів 1510 року. Він підтверджує відчуження підміського млина Важний мельничкою Барбарою та її сином Еразмом на користь капітули за суму 300 гривень.

Львівська митрополича капітула затверджує цесію суми 50 гривень на Стахєровському млині, здійснену Доротою на користь її чоловіка, мельника Станіслава, на випадок її передчасної смерті. Водночас обоє подружжя зобов'язуються підвищити орендну плату та натуральні повинності на користь капітули.

Львівський земський суд підтверджує перебіг багаторічного процесу та надає працьовитим Станіславові й Мартину з Басівки інтромісію в маєтності шляхетного Балтазара Лесньовського у Глинній та Зимній Воді за заподіяну шкоду та нез'явлення до суду. Виписка містить повідомлення з окремих земських рочків і згадки про королівські мандати Сигізмунда Августа.

Великий коронний канцлер Анджей Замойський повідомляє владу Львова про прагнення короля відродити міста та виправити закони в Речі Посполитій. Він закликає магістрат скласти й надіслати докладний перелік беззаконь, утисків і майнових збитків, яких зазнає місто, обіцяючи докласти зусиль для їх усунення.

Канцлер Анджей Замойський повідомляє владу Львова про королівське рішення щодо перенесення терміну асесорського розгляду з паном Хмелевським та про процедури перед Скарбничою і Військовою комісіями. Водночас він запевняє в королівській та власній підтримці скарг і потреб міста.

Адміністратор sede vacante Львівської архідієцезії Адам Пясковський підтверджує та долучає до церковного майна грошові записи й легати, здійснені різними жертводавцями на користь каплиці Пресвятої Діви Марії при кафедрі у Львові. Документ також детально визначає обов'язки відправлення святих мес, покладені з цього приводу на препозита та капеланів каплиці.

Волинський воєвода Анастасій Мьончинський запевняє Яна Яськевича у заходах, вжитих перед підскарбієм та луцьким бурграфом задля захисту його посади суперінтенданта від зазіхань пана Загоровського. Він також звертається з проханням надіслати розрахунки щодо мит та належних повернень.

Підканцлер коронний Анджей Станіслав Млодзейовський надсилає львівському магістрату скаргу купця П'єра Ґотьє, якому міська влада заборонила торгувати через наймання підмайстра-протестанта. Він наказує урядовцям скасувати несприятливе рішення та заохочувати іноземців селитися, замість того щоб відлякувати їх від торговельної діяльності.

Єпископ познанський і великий коронний канцлер Анджей Станіслав Млодзейовський рекомендує львівському магістрату Францішека Девільє з Варшави. Він просить надати йому дозвіл на утримання трактиру та організацію редут під час майбутніх контрактів у Львові за справедливу плату до міської скарбниці.

Познанський єпископ і великий коронний канцлер Анджей Млодзейовський рекомендує львівському магістрату старших цеху пекарів, які отримали від короля підтвердження давніх привілеїв. Він закликає міську владу дотримуватися цих прав і дбати про те, щоб їх поважали й інші.

Єпископ Анджей Млодзейовський рекомендує львівському магістрату Войцеха Бема, який отримав титул королівського кондитера та аптекаря. Канцлер просить про прихильне ставлення до міщанина, водночас нагадуючи, що цей титул не звільняє його від міських обов'язків.

Король Станіслав Август Понятовський затверджує сукупність давніх прав, свобод і привілеїв, наданих місту Кам'янка-Струмилова його попередниками. Він також підтверджує давнє розмежування міських земель із сусідніми селами Горпин і Монастир на підставі запису з Коронної метрики.

Документ короля Станіслава Августа Понятовського затверджує відокремлення львівських годинникарів від цеху слюсарів і надає їм статус окремого цеху. Трансумований міський статут у сімнадцяти статтях регулює питання учнівства, мандрів підмайстрів, виготовлення шедеврів (майстерштиків), братських внесків та боротьби з партачами.

Король Станіслав Август Понятовський підтверджує привілей Сигізмунда III Вази від 1602 року, який схвалює статут, наданий львівському цеху мулярів і каменярів міською радою в 1582 році, разом зі статтями, що регулюють організацію підмайстрів та прийняття ремісників.

Антоній Подгаєцький повідомляє владу Львова про подання королю меморіалу та отримання монаршої протекції для міста, дякуючи водночас за надіслані до Варшави гроші. Він також висловлює сподівання на швидкий розгляд міських справ у Військовій комісії.

Король Станіслав Август Понятовський підтверджує права, привілеї та ординації цеху пекарів міста Львова на прохання цехових старшин. Документ містить трансумпт ранішого конфірмаційного привілею Яна III Собеського 1690 року разом із включеними до нього актами давніших королів і міськими декретами.

Князь Юзеф Понятовський просить графа де Бригідо видати паспорт і надати розпорядження галицьким митницям щодо пропуску п'ятнадцяти куплених у Галичині коней до Варшави для виїздки, а згодом — до цісарської армії.

Князь Юзеф Понятовський повідомляє митника про наказ розшукати та повернути єврею Шаулю Гехту незаконно забраних коней, а також покарати винних. Він також запевняє в намірі забрати майно, залишене дезертирами, і в прагненні підтримувати добросусідську злагоду на кордоні.

Підполковник Б. Каменецький за наказом князя Юзефа Понятовського вимагає від цісарсько-королівської митної комори в Матчі видати коня дезертира, а також виплачує відшкодування єврею з Грубешова за втрачених коней. Він також просить, щоб у подібних випадках постраждалі надавали офіційні посвідчення про збитки.

Е. Вільямоз із жалем відхиляє запрошення князя Юзефа Понятовського та графа Забєлли на вечірню зустріч у товаристві пань Чарторийської та Потоцької через застуду й кашель. Він дякує за пам'ять і просить виголосити від його імені тост за здоров'я присутніх дам.

Казимир Понятовський дякує владі Львова за поступку ділянки біля його палацу та заявляє про готовність вивчити й задовольнити фінансові претензії міста на суму дві тисячі злотих.

Підкоморій коронний Казимир Понятовський дякує владі міста Львова за надіслані вітання з нагоди Нового року. Він відповідає взаємністю на вияви прихильності, запевняючи у своїй готовності до послуг та бажаючи адресатам усіляких гараздів.

Коронний підкоморій Казимир Понятовський дякує владі Львова за надіслані новорічні привітання. Він висловлює взаємні побажання процвітання всьому магістрату та всім жителям міста, засвідчуючи свою прихильність.

Підкоморій коронний Казимир Понятовський дякує владі міста Львова за надіслані новорічні поздоровлення. У відповідь висловлює їм та всім жителям щирі побажання всілякого благополуччя.

Казимир Понятовський втручається перед владою Львова у справу щодо затяжного судового процесу про мідь, конфісковану в євреїв зі Стрия. Він закликає відкинути юридичні хитрощі та якнайшвидше винести справедливий вирок, вказуючи на збитки, яких зазнають його піддані, та втрати для власних прибутків.

Мацей Понятовський повідомляє львівським райцям, що король уже надав село Знесіння панові Лонцькому, тож це рішення неможливо цілком скасувати. Проте він радить місту якнайшвидше надіслати опис спірної гори, щоб вилучити її з пожалування та отримати на неї права за домовленістю з новим власником.

Ксьондз Мацей Понятовський запевняє владу Львова у своїй незмінній прихильності та готовності захищати права й підтримувати справи міста перед королем. Він декларує опіку на знак визнання непохитної вірності та заслуг львівських міщан перед монархом.

Станіслав Понятовський звертається до львівського магістрату з проханням посприяти солдатам місцевого гарнізону в обміні червінців (червоних злотих), наголошуючи на користі від їхньої дислокації для безпеки й торгівлі в місті. Водночас він застерігає, що відсутність прихильності з боку міської влади змусить його перевести військо на інші зимові квартири.

Станіслав Понятовський повторює своє прохання до влади Львова про безперешкодний обмін червоних злотих солдатам розташованого в місті гарнізону. Він зазначає, що попри попередні запевнення магістрату військові й далі стикаються з труднощами під час розрахунків.

Станіслав Понятовський вимагає від влади Львова остаточного рішення щодо обміну дукатів (червоних злотих) для вояків за належним курсом. Він попереджає, що в разі відмови ухвалить рішення про виведення гарнізону з міста.

Станіслав Понятовський наказує комендантові гарнізону втрутитися, звернувшись до ректора єзуїтів та магістрату у зв'язку з нападами студентів на львівських євреїв. Він доручає привести цехи в стан готовності й у разі ескалації заворушень стріляти бойовими набоями.

Король Станіслав Август Понятовський затверджує та трансумує ординацію купецької конфратернії міста Львова, ухвалену львівським міським урядом, що охоплює 37 статей, які регулюють правила членства, торгівлю, організацію братської влади та захист прав львівських купців.

Людвіка з Цетнерів Потоцька звертається до президента Львова Яна Еліяшевича у справі міщанина Коха, якого козаки силоміць вивезли до Маріямполя, та закликає міську владу вжити правових заходів перед Скарбовою комісією. Авторка критикує бездіяльність магістрату, застерігає про загрозу безпеці всіх львів'ян і попереджає, що сповістить короля про недбалість очільників міста.

Маршалок Коронного трибуналу Рох Міхал Яблоновський дякує владі Львова за новорічні привітання та ділиться роздумами про процвітання міст під новим правлінням. У зв'язку з наближенням львівської каденції Трибуналу він закликає райців терміново відремонтувати під'їзні шляхи, а також подбати про порядок і чистоту в місті.