Каталог джерел

Король Владислав Ягайло надає капітулі митрополичої церкви у Львові село Вербіж у Львівському повіті на утримання десяти новофундованих ним каноніків. Документ детально перелічує приналежності маєтку та дозволяє капітулі облаштувати став на річці Дністер.

Король Владислав Ягайло надає у вічну власність деканові та канонікам митрополичого костелу у Львові королівське село Вербіж у Руській землі та Львівському повіті разом із митом, мостовим збором і прилеглостями. Натомість він залишає за собою та наступниками лише щорічний чинш у розмірі двох грошів на день святого Мартина, зобов'язуючи капітулу молитися за благополуччя володаря, його синів і Королівства.

Король Владислав Ягайло надає львівському судді та митнику Волчку пустку Вербіж для викорчовування, заселення людьми та заснування нового села. Надання має дожиттєвий характер, а після смерті обдарованого село повинне повернутися до Корони.

Михайло з Бучача, староста снятинський і коломийський, забезпечує заснований ним парафіяльний костел у Михальчому наданням села Репужинці в Коропецькому повіті разом із млином на Дністрі, ланом землі та сноповою десятиною. Ці доходи він передає на користь плебана та його наступників в обмін на вічні молитви за душі фундатора, його дружини та нащадків.

Нотаріальний документ містить рішення третейських суддів у спорі між львівським архієпископом Яном Одровонжем і галицьким старостою Миколаєм Паравою. Угода врегульовує питання сплаву суден річкою Дністер та стягнення пов'язаних із цим мит.

Руський воєвода Анджей Одровонж засвідчує тимчасове розмежування маєтностей львівської капітули в селі Вербіж та володіння шляхтича Берила в Малій Горожані, здійснене делегованими комісарами під загрозою сплати вадіуму. Остаточне встановлення меж відкладено до особистого огляду воєводи.

Королівські комісари Казимира IV Ягеллончика здійснюють розмежування села Вербіж, що належить капітулі катедральній у Львові, від маєтностей Колодруби та Ричигів, орендованих Яном із Яцимира. Визначені ґрунти, ліси та доходи присуджуються львівській капітулі на праві вічного володіння.

Король Сигізмунд I підтверджує капітулі Львівської катедри документ комісарів короля Казимира Ягеллончика від 1474 року. Цей акт установлював детальний перебіг меж і насипання межових курганів (копців) між капітульним селом Вербіж та королівськими селами Дроговиже й Устя.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує грамоту королівських комісарів від 1533 року, яка встановлює детальний розподіл меж між селом Вербіж, належним львівській капітулі, та королівськими маєтностями Демня, Дроговиж і Устя, що перебували в оренді Павла Тарла. Документ описує проходження кордону, позначеного 32 курганами-копцями та зарубками на деревах, а також закріплює за капітулою права на води річок Зубра, Щирець і Дністер.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей короля Владислава Ягайла від 1433 року, який надає заснованим ним канонікам львівської катедральної капітули село Вербіж у Львівському повіті разом з усіма прибутками, лісами вздовж Дністра та митом. Документ гарантує капітулі вічне володіння цими маєтностями, а також право насипати греблі та будувати стави.

Полковник Лібішевський, діючи від імені ленчицького воєводи та белзького старости, просить молдавського господаря утримувати під суворою вартою у в'язниці в Яссах ватажка Верлана Волошина. Він наводить перелік його злочинів (напади, пограбування Могилева, вбивства, грабунок шляхти від Замостя до Бродів) і сповіщає про швидке надходження офіційної реквізиції з Речі Посполитої.

Роберт Росс повідомляє Артура Форбса про обтяжливу сплату векселя, розрахунки з митниками та фінансові розпорядження, які виконує слуга. Він також переказує новини про настрої у Львові, пересування військ і чутки про татарську загрозу.