Каталог джерел

Король Владислав Ягайло засновує десять канонічних пребенд при кафедральному соборі у Львові, зобов'язуючи їхніх бенефіціарів до постійних молитов за благополуччя монарха та спочилих королев. На їхнє утримання він призначає річний дохід у розмірі 100 гривень, що виплачується щоквартальними частками порівну з соляних жуп у Дрогобичі та з львівського мита.

Король Александр Ягеллончик на прохання львівських райців і міщан скасовує щорічний ярмарок, що припадав на свято св. Агнеси. Рішення обґрунтоване спустошенням руських земель ворожими набігами, а також тим, що купецькі з'їзди завдавали місту більше шкоди й небезпеки, ніж приносили користі.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку про компетенцію між радою міста Львова та вірменською громадою, скасовуючи уряд окремого вірменського війта й підпорядковуючи вірмен міській юрисдикції у справах про нерухомість та у чотирьох кримінальних артикулах. В інших вірменських справах має судити міський війт разом із шістьма вірменськими старшинами за їхнім батьківським правом, із правом апеляції безпосередньо до королівського маєстату.

Король Сигізмунд I на прохання львівського архієпископа Бернарда Вільчека підтверджує вирок короля Владислава Ягайла від 1422 року, що врегульовує розмір щорічних зборів на архієпископський стіл, які сплачують на святого Мартина кметі та поселенці німецького права у Львівській дієцезії. Документ встановлює постійний розмір цієї повинності у шість широких грошів з кожного посіданого лану, за винятком львівських поселенців, які сплачують по одному вярдунку.

Король Сигізмунд I надає львівським міщанам вічне право шинкувати палене вино (горілку) в межах міста та на передмістях, а також стягувати з цього збори на міські потреби. Усім іншим станам і жителям забороняється продаж горілки без дозволу міської ради під загрозою конфіскації напою.

Король Сигізмунд I Старий, зваживши на розташування Львова на загроженому прикордонні та заслуги тамтешніх ремісників в обороні міських мурів, вилучає львівські цехи із загального наказу про касацію братств у Короні й урочисто підтверджує всі їхні дотеперішні права, статути та привілеї.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує бурмистрові та райцям міста Львова виключне право обирати й призначати міських посередників і перекладачів (званих мейлярами і тлумачами) згідно з давнім звичаєм. Монарх забороняє королівським урядовцям втручатися в цю міську прерогативу під будь-яким приводом.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє владі та міщанам Львова викупити солодовий млин, званий Зимноводським, з рук Софії, вдови львівського підкоморія Станіслава Гинка, та її синів. Доходи з млина мають бути призначені на спільні міські потреби та користі.

Король Сигізмунд I відкладає на десять років розгляд спору між Краковом і Львовом стосовно права складу товарів з огляду на необхідність ретельного дослідження привілеїв і допиту свідків. Доти він наказує дотримуватися умов, визначених у декретах 1533 та 1537 років.

Король Сигізмунд I Старий надає місту Львову привілей, який встановлює, що львівські міщани не зобов'язані подавати та пред'являти свої права й документи перед жодними урядовцями чи комісарами, а виключно особисто перед королем та його наступниками в межах Королівства Польського.

Король Сигізмунд I Старий здійснює вічне дарування спустілого села Оленчиці у Львівській землі на користь львівського архієпископа Петра Стажеховського та тамтешнього митрополичого костелу з метою збільшення доходів архієпископського столу. Документ вилучає село з-під монаршої юрисдикції та включає його в межі церковного імунітету.

Король Сигізмунд I Старий відновлює втрачені під час пожежі привілеї львівських сукнарів, підтверджуючи їхнє виключне право краяти й продавати сукно на лікті у місті Львові та забороняючи цю діяльність іншим купцям під загрозою конфіскації товару. Володар наказує старості та міській владі Львова надавати цеху сукнарів усіляку допомогу й захист у здійсненні цих прав.

Король Сигізмунд II Август підтверджує львівському архієпископу Петру Стажеховському, капітулі та духовенству митрополичого костелу у Львові всі права, привілеї, вольності й імунітети, надані його попередниками. Це підтвердження відбулося на вальному сеймі в Пйотркуві на виконання монаршої коронаційної присяги.

Король Сигізмунд II Август підтверджує старшинам та громаді львівських вірмен усі права, привілеї, вольності, імунітети та давні звичаї, надані його попередниками, зокрема королем Сигізмундом I Старим.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських вірмен з-під юрисдикції будь-яких судів земських і гродських урядовців, підпорядковуючи їх виключно юрисдикції війта та вірменських старших, які судять за вірменським правом. Будь-які апеляції на рішення цього суду залишено до виключного розгляду перед королівським судом.

Король Сигізмунд II Август підтверджує давній звичай стягнення міськими брамниками у Львові плати у вигляді одного поліна дров та в'язки сіна чи соломи з кожного воза і саней, що в'їжджають до міста. Натомість вартові брам зобов'язані підтримувати чистоту проїздів і забезпечувати зручний в'їзд до Львова.

Король Сигізмунд II Август затверджує вирок краківського вального сейму, який скасував позов шляхтича Васька Лагодовського проти міської влади Львова, поданий до ґродського суду. Документ підтверджує привілей, що вилучає львівських міщан з-під чужої юрисдикції, і наказує позивати їх виключно до міського суду.

Король Сигізмунд II Август зобов'язується під королівським словом, що протягом дванадцяти років не викупить і не відбере в митрополичої капітули у Львові села Гонятичі та Черкаси у Щирецькому повіті. Він підтверджує непорушність спокійного володіння цими маєтностями разом з усіма прибутками аж до закінчення цього терміну.

Король Сигізмунд II Август звільняє будівлю львівської ратуші від обов'язку проведення в ній земських рочків, шляхетських віч та комісарських судів, закріплюючи її виключно за урядом і судочинством міського права. Рішення обґрунтовано тіснотою приміщень ратуші та необхідністю безперешкодного здійснення влади райцями в багатокультурному та обтяженому обов'язками місті.

Суфраган Марцін Залуський повідомляє волинського воєводу про негайне надання розпорядження львівському управителю щодо передачі кам'яниці для комісії. Водночас він застерігає, що будівля має бути вільною, оскільки раніше королева дозволила користуватися нею плоцькому єпископу.

Король Сигізмунд II Август підтверджує два давніші документи 1417 та 1499 років щодо розмежування Львова з маєтностями Зубря та Сихів і правил користування тамтешніми лісами. Акт надає вічної юридичної сили попереднім угодам і насипаним межовим курганам (копцям).

Апостольський нунцій Клаудіо Рангоні папською владою затверджує акт архієпископа Яна Замойського про заснування посади архідиякона при львівській катедрі та інкорпорацію до неї препозитури в Буську. Він також підтверджує призначення на цю посаду першого архідиякона, доктора богослов'я Томаша Піравського.

Ксьондз В. Шолібурський повідомляє Михайлу Іванському, що питання зміни правових записів потребує глибших роздумів і консультації з правниками. Водночас він висловлює готовність особисто зустрітися та владнати справу полюбовно у вільний час у присутності лівського чесника.