Каталог джерел

Опольський князь і господар Руської землі Владислав Опольчик надає та підтверджує місту Львову сто франконських ланів разом із лісами, луками та річкою Полтвою, визначаючи їхні межі. Міщани та поселенці отримують десятирічну слободу від будь-яких чиншів і звичаєвих оплат, після закінчення якої вони будуть зобов’язані вносити щорічні платежі.

Львівські суддя та підсудок засвідчують, що Пашко з Бірави здійснив поділ батьківщини з братом Яном Зубрицьким і зрікся на його користь прав на село Зубра. Пашко зобов'язався не турбувати брата у володінні маєтком, на який Ян отримує повне й вічне право розпоряджання.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє Єлизаветі з Подошиць, удові львівського каштеляна Юрія Струмила, придбати ренту й чинші в Королівстві з метою фундування та забезпечення вівтаря за спасіння душі її та її покійного чоловіка. Крім того, монарх звільняє це забезпечення від усяких юрисдикційних тягарів, ленних зборів і військової повинності.

Ксьондз Домінік Вишинський пояснює матері, що причиною від'їзду з попереднього місця перебування були переслідування, яких він там зазнавав. Він запевняє її в невпинній молитовній пам'яті та заявляє про готовність підтримати її потреби зі Львова.

Король Сигізмунд I Старий надає місту Львову привілей, який встановлює, що львівські міщани не зобов'язані подавати та пред'являти свої права й документи перед жодними урядовцями чи комісарами, а виключно особисто перед королем та його наступниками в межах Королівства Польського.

Король Сигізмунд I Старий здійснює вічне дарування спустілого села Оленчиці у Львівській землі на користь львівського архієпископа Петра Стажеховського та тамтешнього митрополичого костелу з метою збільшення доходів архієпископського столу. Документ вилучає село з-під монаршої юрисдикції та включає його в межі церковного імунітету.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує привілей Стефана Баторія 1576 року, що трансумує документ Сигізмунда I Старого 1533 року для цеху кравців у Львові. Акт регулює устрій кравецького братства, питання зборів, майстерських іспитів, а також захист від позацехових ремісників.

Кшиштоф Лянцкоронський просить чернігівського підсудка піти назустріч місту і відмовитися від залишку боргу в розмірі 70 злотих з тамтешніх євреїв. Своє прохання він пояснює надзвичайним зубожінням та утиском міщан через обтяжливі табірні повинності (обозщизну).

Равський парох просить львівського міського писаря Войцеха Зімницького про допомогу у справі апеляції своїх родичів на вирок суду в Потиличу щодо прав на спірне поле. Він клопочеться про звільнення відповідачів від несправедливо накладеної присяги та врегулювання спору через повернення суми, первісно сплаченої за землю.