Каталог джерел

Станіслав Антоній Щука наказує винниківському підстарості припинити примусове й незаконне переведення чужих підданих, на що поскаржився львівський магістрат. Він наказує приймати на підпорядковану йому слободу виключно вільних людей, які приходять добровільно.

Йоганн Франц Юнг просить львівський магістрат видати довідку, яка підтверджує намір його сина Франца одружитися та постійно проживати у Львові. Цей документ необхідний для отримання у Празі свідоцтва про хрещення, потрібного для набуття сином міського права у Львові.

Марія Яблонська повідомляє бургомістра Львова Валеріана Чечевича, що на прохання отців тринітаріїв прощає завдані образи гайдамаці Голоду Курнику. Вона звертається з проханням звільнити в'язня, радячи, однак, щоби перед виходом з-під арешту бургомістр особисто повчально напоумив його.

Анджей Яблоновський вітає скарбника з набуттям новотанецьких маєтностей і звертається з проханням погасити десятирічний борг у розмірі двадцяти червінців, узятий скарбниковичем під час купівлі коня та як позику. Каштелян зазначає, що має відповідний реверс, і пропонує вирахувати згадану суму з майнових розрахунків.

Львівський архідиякон просить воєводу Яна Яблоновського скористатися своїм впливом, аби ксьондз Ґолембовський відмовився на його користь від змагання за яворівський бенефіцій. Він зазначає, що конкурент уже обійняв інші прибуткові посади, а для нього самого Яворів є надзвичайно зручним з огляду на близькість до Львова.

Руський воєвода Ян Яблоновський просить белзького стольника Даніеля Вінарського врегулювати борг перед львівським купцем на підставі виданої асигнати. Виплата має бути здійснена управителем із коштів травневої рати.

Руський воєвода Ян Станіслав Яблоновський звертається до краківського каштеляна Ієроніма Августина Любомирського з проханням про тимчасовий відпуск дворянина Ольшинського. Він необхідний братам Яблоновським для здійснення поділу батьківської спадщини, оскільки обізнаний у розрахунках із кредиторами.

Ян Станіслав Яблоновський разом із дружиною Йоанною надсилають родичці сердечні вітання й запевняють у своїй незмінній любові та відданості, користуючись нагодою виправлення гінця. Руський воєвода при цьому зазначає, що в публічних справах не відбулося жодних нових подій.

Маршалок Коронного трибуналу Рох Міхал Яблоновський дякує владі Львова за новорічні привітання та ділиться роздумами про процвітання міст під новим правлінням. У зв'язку з наближенням львівської каденції Трибуналу він закликає райців терміново відремонтувати під'їзні шляхи, а також подбати про порядок і чистоту в місті.

Гетьман Станіслав Ян Яблоновський сповіщає Францішека Замойського про розпач дружини після смерті Гальрусі та запланований приїзд до Львова. Просить підготувати для неї помешкання з комином у місті, пропонуючи столову кімнату в пані Рубертової.

Президент Самбора Ян Яворський звертається до львівського магістрату з проханням надіслати ката для здійснення страти засуджених за саксонським правом. Він запевняє, що вишле підводу з охороною, сплатить звичну плату за меч, а також висловлює готовність до взаємних послуг.

Гетьман Єжи Язловецький закликає бурмистра та райців львівських негайно видати гармати пану Рожну. Передача озброєння здійснюється за королівською волею, якою наказано перевезти гармати зі Львова до Теребовлі.

Відчуваючи наближення смерті, городоцький гвардіан кс. Бонавентура Якторовський відмовляється від прав на будиночок на валу Краківської брами, передаючи решту терміну міського привілею своєму ордену. Він запевняє владу Львова у молитовній вдячності та просить про прихильність до ордену й теперішнього орендаря маєтності.

О. Хризостом Янецький надсилає Войцеху Зімницькому запізнілі новорічні привітання разом із дарунком пива. Він просить його про посередництво в передачі листа та бочок пива архієпископу, офіціалу та о. Баранковському, а також сповіщає про свій швидкий візит до Львова.

Янсіні повідомляє львівського райцю Матіаса Гейдера про виплату панові Чарнолуському 170 флоринів на міські потреби й надсилає отриману розписку. Він також запевняє, що вніс цю суму в рахунок майбутнього розрахунку, та засвідчує свою готовність до подальших послуг.

Олександр Янушевич повідомляє про переможну сутичку з козаками під Костянтиновом та про готовність до подальшої оборони Волинського воєводства. Він також доповідає про труднощі зі стягненням гіберни із заставодержателів маєтків Яблоновського та просить інструкцій і виплати заборгованості для солдатів.

Ректор Краківського університету Казимир Ярмундович звертається до влади Львова з проханням докласти зусиль задля термінового ремонту занедбаної львівської Академічної школи в межах належного місту права патронату. Водночас він застерігає від негативних наслідків занедбання будівлі під час майбутньої церковної візитації для прав університету та магістрату.

С. В. Ярновський виправдовує перед дядьком свою відсутність на з'їзді тяжкою хворобою, посилаючись на свідчення посланця. Він заявляє про бажання якнайшвидше врегулювати рахунки та майнові справи через призначену особу після одужання.

Ян Ярошевич звертається до Артура Форбса з проханням справедливо скоригувати фінансовий розрахунок з огляду на збитки, понесені під час обміну золота й талерів, а також розпитує про коней та воза. У постскриптумі він наводить торговельні відомості про очікуваний аукціон Ост-Індійської компанії в Амстердамі та актуальні ціни на індиго.

Ярошовський дякує за прихильність і листування, згадує про лист Брауна та справу позики, якій присвячує подальшу частину листа. Передає вітання братовій та Альбрехту Форбсу. Деталі розрахунку та частина синтаксичних зв’язків прочитані непевно.

Священник Василь Яськевич клопоче перед представником львівського суду у справі ув'язненого чиншовика, кредитор якого вимагає повернення боргу дорогим взуттям замість грошей. Духовна особа просить звільнити боржника з-під варти за умови сплати щотижневих внесків готівкою.

Яскевич повідомляє про сплату у Варшаві 2028 флоринів [закінчення суми потребує перевірки]. Він розрахувався з челядником Форбса і видав документ на 1676 флоринів. Пояснює суперечку щодо терміну оплати, згадує ярославський та вроцлавський ярмарки, а також розрахунок за коверці, килими й пояси. Повідомляє про труднощі зі збутом золототканих поясів; частина товару може залишитися на зберіганні до подальших розпоряджень.

Юзеф Ястшембський надсилає львівському магістрату судовий позов проти львівського суфрагана, який свавільно ув'язнив міського урядовця. Він пояснює, що справа має розглядатися в Трибуналі, оскільки духовна особа з огляду на свій стан підлягає вищій юрисдикції.

Яцентій просить воєводу Яна Станіслава Яблоновського виплатити сто талерів своєму вчителеві за минуле навчання та як завдаток на наступний рік, а також виділити кошти на власне харчування та одяг. Крім того, він повідомляє про нагоду вигідно придбати креслярські прилади й просить дозволу та коштів на їх купівлю.

Сенат і шляхта, зібрані на з'їзді в Кракові, наказують владі Львова передати гетьманові публічні кошти, віддані на зберігання до ратуші, для найму війська на оборону прикордоння. У разі відмови міські райці нестимуть відповідальність за будь-які збитки, яких зазнає Річ Посполита.

Коронні ради, зібрані на варшавській конвокації, наказують владі Львова видати коштовності Речі Посполитої, що зберігаються в місті, — корону та єдинорога — люблінському воєводі Яну Тарлу в рахунок боргу. Водночас вони звільняють магістрат від попереднього зобов’язання, яке вимагало повернути коштовності виключно сондецькому старості Станіславу Менжику.

Цехмістри різницького цеху у Львові просять міського писаря Павла Щербича, який перебуває у Варшаві, виклопотати в короля мандат із наказом львівському старості провести екзекуцію декрету проти євреїв. Різники скаржаться на бездіяльність старости й значні матеріальні збитки, що загрожують занепадом їхнього ремесла, заявляючи про готовність покрити всі канцелярійні витрати та щедро винагородити за допомогу.

Автори сповіщають із Варшави владу Львова про складний перебіг міських судових процесів перед королем, особливо суперечки з Монтелупі та справи Калуського, згадуючи про прихильність литовського канцлера та референдаря. Вони також звертають увагу на поранення львівського міського писаря, небезпеку на дорогах і необхідність пильнувати правові інтереси міста.

Зиґмунт Місаковський виправдовує затримку у сплаті боргу необхідністю стягнути кошти з боржників, а також просить надіслати залишену у Львові шаблю. До листа додано приписку Зиґмунта Плази із запевненням про швидке повернення власного боргу після повернення до Любачева.

Уршуля Давидовичова та Лазар Криштофович звертаються до міського писаря Войцеха Зімницького з проханням про правову допомогу й протекцію у спорі щодо опіки з Данієлем Голубовичем. Вони повідомляють про несприятливий для них вирок львівського війтівського суду та подання апеляції до короля, просячи залучити досвідченого правника й заступитися перед канцлером.

Королівські комісари звертаються до львівських райців із закликом припинити виселення під загрозою штрафів євреїв із Краківського передмістя, які орендують будинки в місті і чиї оселі було спалено задля оборони під час облоги. Вони нагадують про королівський привілей, заслуги євреїв в обороні Львова та застерігають щодо затримки в роботі комісії та збиранні податків у разі їх вигнання.

Ротмістри коронних військ, які стояли табором під Щирцем, закликають владу Львова негайно виплатити обіцяну винагороду без подальших зволікань і суперечок. Вони відкидають попередні безрезультатні запевнення магістрату, погрожуючи проведенням військових екзекуцій у львівських передмістях.

Спадкоємці львівського райці Аттельмаєра звертаються з Кракова до міської ради Львова з проханням про допомогу та взяття під опіку занепалого маєтку померлого шваґра Кучанковича. Вони також повідомляють про відрядження до Львова Анни Аттельмаєр та Яцека Охоцького для врегулювання спадкових справ.

Автори листа просять Артура Форбса надати товарну підтримку у вигляді якісного сукна на суму 400 злотих, зобов'язуючись повернути ці кошти разом зі старим боргом на святого Якова. Вони запевняють у своїй платоспроможності завдяки заготовленому сіну для волів та повідомляють про відправлення підписаного боргового зобов'язання.