Каталог джерел

Підтвердження дотримання обіцянок і заклик вислати послів наступного дня.

Опольський князь і господар Руської землі Владислав Опольчик надає та підтверджує місту Львову сто франконських ланів разом із лісами, луками та річкою Полтвою, визначаючи їхні межі. Міщани та поселенці отримують десятирічну слободу від будь-яких чиншів і звичаєвих оплат, після закінчення якої вони будуть зобов’язані вносити щорічні платежі.

Відіслання послів із письмовими умовами та очікування відповіді на передану декларацію.

Король Владислав IV Ваза напоумляє львівський магістрат у зв’язку зі скаргою тамтешніх вірмен, чиї права та привілеї, надані монархами, зазнають утисків. Він наказує міській владі непорушно зберігати вірменські свободи, а також утриматися від завдання їм будь-якої шкоди та створення перешкод.

Михайло з Бучача, староста снятинський і коломийський, забезпечує заснований ним парафіяльний костел у Михальчому наданням села Репужинці в Коропецькому повіті разом із млином на Дністрі, ланом землі та сноповою десятиною. Ці доходи він передає на користь плебана та його наступників в обмін на вічні молитви за душі фундатора, його дружини та нащадків.

Ян із Суликова, староста городоцький і щирецький, та Петро з Грумна засвідчують проведення вимірювання ланів і насипання межових курганів (копців) у селі Вербіж, що належить львівській капітулі. Розмежування здійснено за німецьким правом на доручення руського воєводи Анджея Одровонжа, який діяв за наказом короля Казимира Ягеллончика.

Ян Ґоломбек, дідич Зимної Води, продає шляхетному Станіславу з Красника сольтиство в Зимній Воді за 30 польських гривень разом із трьома ланами ріллі, лукою, правом вилову риби та свободою осаджувати загородників. Документ установлює доходи сольтиса від судових кар і корчмів, надає поселенцям 18 років волі (слободи) та чітко визначає їхні майбутні данини й розмір панщини.

Король Сигізмунд I на прохання львівського архієпископа Бернарда Вільчека підтверджує вирок короля Владислава Ягайла від 1422 року, що врегульовує розмір щорічних зборів на архієпископський стіл, які сплачують на святого Мартина кметі та поселенці німецького права у Львівській дієцезії. Документ встановлює постійний розмір цієї повинності у шість широких грошів з кожного посіданого лану, за винятком львівських поселенців, які сплачують по одному вярдунку.

Королівські комісари Станіслав із Ходча та Миколай Лянцкоронський видають Яну Волечку трансумпт привілею короля Владислава III від 1440 року на локацію села Іздебник на магдебурзькому праві та надання війтівства Влодкові зі Свемич. Документ підтверджує солтиське забезпечення двома ланами землі, луками, млином і корчмою, а також обов'язок кінної військової служби з арбалетом.

Данило Виговський повідомляє львівський магістрат про відрядження до міста свого органіста Юзефа разом із паном Іскрицьким. Він просить райців невідкладно зібрати та видати посланцеві всі речі, перелічені в окремому реєстрі.

Король Сигізмунд I Старий наказує міській владі Львова, щоб матеріали апеляційних справ не видавалися сторонам, а доставлялися до королівського суду виключно спеціальним судовим гінцем. Витрати на відправлення актів має покривати сторона, яка апелює, згідно з давнім звичаєм магдебурзького права.

Король Сигізмунд I Старий на прохання влади міста Львова підтверджує давніші акти розмежування 1462 та 1485 років між львівськими землями та спадковим селом Зимна Вода. Документ надає вічної юридичної сили встановленій лінії кордону та зобов’язанню вічного мовчання, накладеному на давніх претендентів.

Брати Ґурки посилають двох уповноважених по гроші, які покійний Анджей Накуський [?] залишив на зберігання у львівської влади. Вони мають отримати суму й за потреби видати розписку від імені відправників.

Король Сигізмунд Август підтверджує у формі трансумпту vidimus два раніші привілеї королів Владислава Ягайла (1415) та Владислава Варненчика (1444) щодо надання та користування містом Львовом приміськими землями й лановими залишками, так званими обшарами. Документ гарантує трансумованому випису таку саму юридичну силу й вірогідність, яку мали оригінальні документи.

Король Сигізмунд II Август підтверджує у формі транссумпту привілей Сигізмунда I Старого від 1535 року, виданий для Львова. Згідно з його змістом, матеріали апеляційних справ мають доставлятися до королівського суду виключно спеціальним міським посланцем, послуги якого оплачує сторона, що апелює.

Король Сигізмунд II Август підтверджує львівській митрополичій капітулі право стягувати мостове та гребельне мито в селі Вербіж, первісно надане Владиславом Ягайлом, а також встановлює детальний тарифікатор зборів, призначених на необхідний ремонт доріг, гребель і мостів.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських міщан від загального обов'язку надавати підводи для потреб королівських гінців, перекладаючи цей тягар на замкові села. Водночас він наказує виплачувати до коронного скарбу суму 400 флоринів із побору шосу, залишаючи решту на потреби міста.

Частково читабельний англійський лист до купця Артура Форбса у Львові/Лемберзі, датований 31 грудня 1687 року. До кореспонденції долучено нумеровані аркуші рахунків; подробиці операцій і відправник залишаються невідомими.

Король Владислав IV підтверджує документ міської влади Львова від 1425 року щодо викорчовування лісових земель, локації села Кульпарків та надання двох вільних ланів Павлу Ґольтберґу разом із визначенням вольниці та судової юрисдикції.

Король Владислав IV дозволяє мешканцям Галицького передмістя у Львові насипати вали та звести шанці за проєктом Яна Блетнера, а також визначає засади нагляду й фінансування робіт. На цю мету він призначає відумерлу спадщину (кадуки), дозволяє вільне варіння пива й меду та зобов'язує шляхту й духовенство, які володіють маєтностями на передмісті, брати участь у витратах на будівництво.

Станіслав Кароль Масальський просить Мартина Анчевського про заступництво перед владою Львова у справі виплати обіцяних 300 злотих, яких львівські посли не передали йому у Варшаві. Він пояснює, що через брак цих коштів не зміг сплатити власні борги, та повідомляє про намір відправити посланця для отримання належної суми.

Король Ян Казимир на знак визнання вірності та жертовності Львова під час воєн зрівнює місто та його громадян у правах, вольностях і шляхетських привілеях із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують право брати участь у королівських елекціях, бути присутніми на сеймах, а також вільно набувати у власність і посідати земельні маєтності.

Документ врегульовує суперечку між владою Львова та колегією вікаріїв львівського катедрального собору, встановлюючи правила та розмір щорічної сплати мешного зерном заміськими міськими селами та грішми із земель лонгерії, а також виплату заборгованості. Угода затверджена львівським архієпископом Миколаєм Ігнатієм Вижицьким.

Шимон Плонський, суцептант ґродський теребовельський, засвідчує отримання та внесення до ґродських актів конституції генеральної Варшавської конфедерації, надісланої президентом Львова Яном Павлом Гордоном. Документ видано посланцю Анджею Куренковському.

Незаповнений пергаментний бланк in blanco з канцелярійним написом та підвісною печаткою київського митрополита Михайла Рагози. Підготовлений документ мав послужити для пізнішого внесення тексту відповідного акта.

Князь Іван Хованський відмовляється припинити наступ московських військ без виразного царського наказу, однак гарантує королівським комісарам безпечний проїзд на переговори. Він також пояснює причини попереднього затримання польського посланця під час боїв за Берестейську фортецю.