Каталог джерел

Король Казимир Великий надає мірошникові Конраду з Пруссії та його законним спадкоємцям третину спорудженого ним млина під Львовом разом із третьою частиною прибутків, регулюючи водночас частки покриття витрат на ремонт і підпорядковуючи його міському праву Львова.

Король Людовик Угорський наказує урядовцям і митникам у Польщі та Угорщині уможливити купцям і жителям Русі вільний проїзд після сплати належного мита. При цьому він забороняє чинити їм будь-які безправні перешкоди чи завдавати шкоди.

Опольський князь і господар Русі Владислав Опольчик надає київському єпископові Якову, а після його смерті — церкві св. Івана Хрестителя у Львові та василіянам, покинутий каноніцький двір і міські парцели. Надане нерухоме майно водночас звільняється від усіх податків, тягарів і повинностей на користь міста Львова.

Князь Владислав Опольчик надає Юшкові зі Скорниць у лен село Бибель та солецтво з дворищем у селі Добра Вода в Галицькій землі. Натомість отримувач зобов'язується нести військову службу з одним списом та одним лучником і сплачувати податок у розмірі двох празьких грошів із диму щочотири роки.

Князь Владислав Опольчик дякує жителям та урядникам Руської землі за дотеперішню вірність і звільняє їх від складеного йому омажу та присяги. Водночас він повертає їх під безпосереднє правління короля Людовіка Угорського.

Князь Владислав Опольчик обіцяє мешканцям і містам Русі відшкодування за будь-які збитки у разі збройного нападу королеви Ядвіги та гарантує, що не призначить угорця намісником на цих землях. Він також визначає порядок мирного вирішення питання щодо прав королеви Польщі на Русь за участю обраних князів і вельмож Священної Римської імперії.

Ян із Тарнова, воєвода сандомирський і староста руський, засвідчує продаж села Малехів у Львівському дистрикті львівським міщанином Петром на прізвисько Кльорк шляхтичеві Михайлові Ламбацькому. Відчуження відбулося за суму кіп грошей руської лічби з усіма правами та приналежностями.

Руський староста Гнєвош із Далевиць засвідчує угоду між Передбором та Станіславом, сином покійного Лемборжа, щодо прав на село Вошниця у Львівському дистрикті. Згідно з домовленістю, Передбір відмовляється від претензій на частину маєтку на користь Станіслава та його спадкоємців.

Король Владислав Ягайло вирішує майнові та правові суперечки між львівськими міщанами та плебаном парафіяльного костелу у Львові Яном. Документ регулює питання оплат мешного, утримання та призначення очільника школи й захристянина, участі духовенства при складанні заповітів, прав на чинші з будинків та власності на млин Пресвятої Діви Марії.

Король Владислав Ягайло на прохання Івана із Зубри переводить його село Зубру з польського права на магдебурзьке. Документ вилучає жителів села з-під юрисдикції королівських урядників і надає повноту судової влади місцевому війтові (сольтису).

Король Владислав Ягайло на прохання люблінського архідиякона Станіслава Ерпісски переводить село Годовицю, що належить до львівської пребенди св. Івана, з польського та руського права на німецьке магдебурзьке право. Документ надає жителям імунітет від судів земських урядників та визначає межі юрисдикції війта (сольтиса).

Король Владислав Ягайло дарує місту Львову зруйновану королівську лазню разом із ділянкою в обмін на щорічний чинш у розмірі 20 гривень. Крім того, він дозволяє райцям і місту зводити наступні лазні на праві власності без обов'язку сплачувати з них будь-які збори на користь монарха.

Король Владислав Ягайло на прохання Влодка переводить його село Вербіж у Щирецькому повіті з польського та руського права на німецьке середське право. Документ звільняє мешканців села з-під юрисдикції королівських урядників і надає сольтисові повноту судової влади.

Король Владислав Ягайло надає львівському міщанинові та збирачеві подимного податку Яншкові Толмачу та його спадкоємцям суконну комору у Львові з правом торгівлі та стриження (краяння) сукна. Крамницю звільнено від сплати щорічного чиншу до королівської скарбниці.

Король Владислав II Ягайло звільняє міщан та жителів Львова від обтяжливого обов'язку постачання коней і возів (підвід) для королівських урядовців. Єдиним винятком залишається обов'язок надати кухонний віз на час перебування королівського подружжя у Львові до місця першої ночівлі на зворотному шляху.

Король Владислав Ягайло надає своєму митникові Волчкові, єврею зі Львова, спадкове сойтівство в селі Вербіж разом із двома вільними ланами, корчмою та млином. Документ також переводить усе село з польського та руського права на німецьке (сьодське) право, вилучаючи його населення з-під юрисдикції земських судів.

Львівський архієпископ Ян Жешовський затверджує фундаційний привілей дідича Делієва Яна Коли, який наново зводить місцевий парафіяльний костел. Документ детально визначає надання ґрунтів, рибних ставів, десятини, а також повинності та збори на користь плебана й парафії.

Руський староста Ян Менжик із Домброви разом з асесорами підтверджує зречення та вічний продаж солтиства в селі Вербіж (Кєж), здійснений львівським митником, євреєм Волчком, на користь Яна Лінка зі Сморжа за суму 48 гривень. У документі трансумовано привілей короля Владислава Ягайла від 1407 року, який надав Волчкові зазначене солтиство та перевів село на шредське право.

Король Владислав Ягайло звільняє Львівське архієпископство, його маєтності та підданих від усіх податків, данин, підвід, а також публічних і монарших повинностей. Він також надає йому всі права, вольності та привілеї, якими користується Гнезненська архідієцезія.

Маршалок Королівства Польського Ян з Олесниці вирішує суперечку щодо митних прибутків у селі Вербіж, затверджуючи повноваження львівського митника Волчка та відновлюючи його у володінні ними. Водночас він наказує Теодорику Бучацькому, його родичам та місцевим кметям припинити чинити подальші перешкоди у стягненні мита.

Король Владислав Ягайло підтверджує добровільний обмін земельними маєтностями, укладений між львівським архієпископом Яном та шляхетним Якушем із Поточан. Унаслідок угоди архієпископ передав столове село Явче взамін за село Поточани, розташоване в Подільському повіті.

Король Владислав Ягайло надає львівському митрополичому катедральному костелу та місцевій капітулі сорок ланів землі й лісів, розташованих між Скниловом, Оброшином і Годовицею. Документ надає обдарованим повні права розчищати ґрунти, заселяти людей та вічно отримувати прибутки з наданої території.

Король Владислав Ягайло надає десятьом канонікам митрополичої капітули у Львові село Вербіж, яке каноніки викупили в єврея Волошона за суму 150 гривень, збільшену на королівське дарування в розмірі 50 гривень. Документ застерігає виключне право викупу маєтку королем або його наступниками за суму 200 гривень.

Король Владислав III наказує урядникам руських земель привселюдно оголосити про заборону купцям оминати Львів, а також заборонити шляхті незаконно стягувати нові митні збори. Непокірних належить карати конфіскацією майна, що перевозиться, та арештом.

Король Владислав III Варненчик на вальному сеймі в Пйотркуві урочисто підтверджує, відновлює та затверджує всі дотеперішні права, вольності, імунітети та привілеї жителів Королівства Польського духовного і світського станів. Правитель зобов'язується непорушно дотримуватися прав, наданих його попередниками, та ефективно їх оберігати.

Король Владислав III записує своєму управителю і тенутарію Ланьці суму в сто гривень на селі Зубра у Щирецькому повіті. Заставодержатель та його нащадки мають користуватися селом з усіма прибутками та приналежностями до часу повного повернення боргу монархом або його наступниками.

Король Август II звертається до сенаторів, сановників і шляхти Руського воєводства з проханням про негайне скасування податку шеляжного у Львові. Монарх обґрунтовує своє звернення крайнім зубожінням міста, спричиненим ворожою навалою, контрибуціями та епідемією чуми.

Базельський собор затверджує надання та інкорпорацію катедральної парафії у Львові разом із водяним млином і ланом землі під Високим замком на користь львівського катедрального капітулу, здійснені раніше архієпископом Яном Жешовським. Документ підтверджує права капітулу перед обличчям суперечки, спричиненої незаконним відібранням цих маєтностей наступним архієпископом Яном Одровонжем.

Король Владислав Варненчик дозволяє міській владі та поспільству міста Львова звести нову школу в межах міських мурів при шпиталі костелу Святого Духа. Крім того, надає райцям виключне право призначати та усувати вчителів, а також здійснювати управління школою.

Король Владислав III Варненчик підтверджує львівському міщанинові Миколаю Шмітфельду право власності на дві луки у Львівському повіті, зокрема луку Дубок, на підставі пред'явлених давніших документів латинською та руською мовами. Документ гарантує Миколаю та його спадкоємцям повні спадкові права, володіння та вільне розпорядження цими маєтностями.

Петро Одровонж зі Спрови, львівський воєвода і генеральний руський староста, дозволяє Федькові Ярому вступити у володіння маєтками в межах свого староства, наданими йому раніше в Угорщині королем Владиславом. При цьому видавець документа заявляє про відмову від будь-яких власних претензій і прав на ці маєтності.

Король Казимир Ягеллончик наказує урядникам руських земель заборонити купцям оминати Львів новими шляхами та стримати шляхту від свавільного стягнення мит. Порушників належить заарештовувати разом із перевезеним товаром, який має відійти львівським міщанам.

Мазовецькі князі Семовит VI та Владислав II надають отцю Станіславу, капелану занедбаного костелу Святого Духа на передмісті Буська, утримання у вигляді щорічної грошової суми з буського мита, хутра, деревини та звільнення від мита. Документ наказує місцевим урядовцям поважати й своєчасно виплачувати призначені повинності.

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує духовенству та шляхті руських земель чинні права й імунітети, запроваджуючи водночас додаткові постанови щодо, зокрема, місцевого судочинства, митних звільнень і процедури щодо селян-кметів. Він також забороняє стягнення незаконних мит та ухилення купців від визначених торговельних шляхів.

Воєвода і староста генеральний руський Анджей Одровонж вирішує суперечку й забороняє старостинським урядовцям чинити перешкоди львівській капітулі, її мірошникам та міщанам у вивезенні та помолі зерна. Тим самим він підтверджує давні привілеї та звичаї капітули щодо вільного помолу в її віддалених від міста млинах.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє лицареві Янові із Сенна викупити королівське село Ценів у Львівському повіті з рук шляхетного Яна Давидовського. Монарх записує село Янові із Сенна на суму викупу, гарантуючи йому спокійне володіння до повного повернення суми короною.

Грицько з Поморян засвідчує мировий вирок, який розв'язує спір із містом Львовом, на підставі якого жителі Львова та піддані з Винників отримали взаємне право вирубки лісу між цими місцевостями. У разі відчуття кривди сторони мали звернутися до короля за встановленням постійних меж.

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує, що ухвалений владою та жителями Львова податок (циза) на нагальні потреби держави та прусської війни має добровільний характер і обмежується одним роком. Монарх зобов'язується королівським словом, що цей збір не перетвориться на постійну повинність і жодним чином не порушить привілеїв та вольностей міста.

Міська влада Лежайська засвідчує отримання королівського універсалу, переданого бурмистром і райцями Львова, щодо донативи у сто тисяч злотих з Руського воєводства. Повідомляє про прийняття покладеної на нещодавно спалене містечко суми в шістдесят злотих.

Король Казимир IV Ягеллончик записує своєму дворянину Войцеху з Боровська сто польських гривень на селах Козлів, Таврів, Кропивна, Красна, Вільшанка та Городище в Теребовельському повіті як винагороду за обтяжливу посольську місію до татар. Ця сума має залишатися забезпеченою на згаданих маєтках аж до її повного викупу монархом або його наступниками.

Король Казимир IV Ягеллончик звільняє Львів та його мешканців від усіх податків і поборів строком на вісім років. Заощаджені кошти місто зобов’язане спрямувати на лагодження та зміцнення мурів, валів і ровів з огляду на татарську й турецьку загрозу.

Руський воєвода Ян Одровонж на генеральному з'їзді у Львові, розглядаючи скаргу львівських міщан і купців, забороняє безправне затримання та захоплення на дорогах Русі й Поділля худоби, купленої на щорічних ярмарках і позначеної їхніми клеймами. Документ наказує урядовцям і жителям міст неухильно дотримуватися заборони затримувати переганяні стада під загрозою суворих королівських кар.

Король Казимир IV Ягеллончик наказує урядовцям руських і подільських земель, а особливо львівському старості Станіславу з Ходча, заарештовувати купців та конфісковувати товари, що перевозяться в обхід примусу львівського права складу. Документ надає львівським міщанам повноваження затримувати винних задля захисту міських привілеїв і доходів королівської скарбниці.

Король Александр Ягеллончик наказує руським і подільським урядникам, зокрема львівському старості, надавати допомогу львівським міщанам у дотриманні права складу шляхом арешту купців, які оминають Львів, та конфіскації їхніх товарів на користь королівського скарбу.

Король Александр Ягеллончик звільняє підданих села Гонятичі, належного до львівської капітули, на 15 років від будь-яких повинностей і стацій на користь львівського замку через спустошення, завдані турками й татарами. Він наказує львівському старості Станіславу з Ходча та його наступникам неухильно дотримуватися цієї пільги.

Король Александр Ягеллончик на прохання львівських райців і міщан скасовує щорічний ярмарок, що припадав на свято св. Агнеси. Рішення обґрунтоване спустошенням руських земель ворожими набігами, а також тим, що купецькі з'їзди завдавали місту більше шкоди й небезпеки, ніж приносили користі.