Каталог джерел

Король Сигізмунд III Ваза дякує владі Львова за передачу кварцяних грошей теребовлянському старості Якубу Претвичу на платню (жолд) для низових козаків. Він також повідомляє про розпорядження скласти в королівській канцелярії асекураційний документ, що гарантує правову безпеку міста.

Король Сигізмунд III Ваза надсилає бурмистрові та райцям Львова вірчу грамоту для теребовлянського старости Якуба Претвича, вирядженого в невідкладних королівських і державних справах. Правитель наказує райцям виявити повну довіру до посланця та прихильно поставитися до викладених ним вимог.

Флоріан із Коритниці, львівський староста і віслицький каштелян, засвідчує продаж села Освиця разом із дворищем Юрія, званим Креблово Жечиці, здійснений сандомирським підстолієм Петром Влодковичем із Харбіновиць на користь Яна з Зубри за суму 120 кіп руських грошів.

Документ посвідчує продаж і вічну поступку (резигнацію) села Освиця разом із дворищем Креблово Станіславом Ламбертовичем на користь сандомирського підстолія Петра Влодковича з Харбиновичів за 120 кіп руських грошей. Львівський староста Флоріан із Коритниці затверджує правочин та взяте продавцем зобов'язання юридично захистити покупця від можливих претензій з боку родичів.

Михайло з Бучача, староста снятинський і коломийський, забезпечує заснований ним парафіяльний костел у Михальчому наданням села Репужинці в Коропецькому повіті разом із млином на Дністрі, ланом землі та сноповою десятиною. Ці доходи він передає на користь плебана та його наступників в обмін на вічні молитви за душі фундатора, його дружини та нащадків.

Грицько з Поморян засвідчує мировий вирок, який розв'язує спір із містом Львовом, на підставі якого жителі Львова та піддані з Винників отримали взаємне право вирубки лісу між цими місцевостями. У разі відчуття кривди сторони мали звернутися до короля за встановленням постійних меж.

Земський суддя Петро з Браниць і підсудок Ян із Вишні засвідчують, що теребовлянський староста Ян Ходоровський з'явився до суду в справі викупу львівським архієпископом Григорієм із Сянока сіл Куропатники, Ценьов і Будилів із рук міщанина Миколая Чорнберга за суму 650 гривень.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують, що львівський міщанин Миколай, син покійного Карнаша, поквитував теребовельського войського Яна Юру з Малехова та Острова з повної сплати боргів. Усі дотеперішні записи та претензії, що тяжіли над маєтностями Малехів та Острів, правомочно скасовано.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілей короля Казимира IV Ягеллончика 1472 року, що встановлює у Львові два щорічні ярмарки на свята Пресвятої Трійці та святої Агнеси. Документ регулює детальні торговельні привілеї, право складу, митні збори, випас купецької худоби та судову юрисдикцію щодо купців.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує мирову ухвалу королівської комісії, що регулює розмір та правила стягнення мита, мостового, гребельного і ярмаркових зборів на шляху зі Львова до Волощини. Привілей захищає львівських міщан і купців від свавільних та обтяжливих зборів, визначаючи тарифи для окремих поселень Русі та Поділля.

Перед львівським земським судом Ядвіга з Олеська, дружина подільського воєводи Мартина Каменецького, записала львівському архієпископу Бернарду Вільчеку щорічний видеркафовий чинш у розмірі 10 гривень із суми 400 флоринів. Цей дохід, забезпечений митом і ставами в Залізцях та Олеську, призначався на утримання лампади перед вівтарем святого Юрія у львівській катедрі.

Король Сигізмунд I підтверджує капітулі Львівської катедри документ комісарів короля Казимира Ягеллончика від 1474 року. Цей акт установлював детальний перебіг меж і насипання межових курганів (копців) між капітульним селом Вербіж та королівськими селами Дроговиже й Устя.

Александр Ґордон доповідає владі Львова про розмову з теребовельським писарем, який запропонував залагодити миром суперечку про відшкодування збитків від пожежі шляхом формального відхилення позову в суді. Автор просить магістрат ухвалити рішення з цього питання, надіслати процесуальну довіреність і надати кошти для оплати адвокатів.

Король Сигізмунд Август підтверджує документ львівського архієпископа Станіслава Сломовського та митрополичої капітули, яким шляхтичеві Яну Садловському надається війтівство у спустілому селі Таурів Теребовельського повіту на праві осадження кметів і загородників із дванадцятирічною слободою та наділом у чотири лани, млином і корчмою.

Львівський архієпископ Ян Сененський разом із катедральною капітулою переводить зруйноване татарською навалою містечко Козлів на магдебурзьке право за зразком Дунаєва та надає жителям п'ятнадцятирічну волю (звільнення від повинностей). Після закінчення цього терміну документ визначає постійні повинності підданих, зокрема грошові чинші, розмір шарварку та натуральні данини на користь архієпископського двору.

Автор посилається на звістку від особи з Трембовлі та пише про неповний розрахунок адресатів і належну суму. Текст фрагментарний, автора й місце не встановлено. Лист датовано 20 липня 1705 року.

Король Ян Казимир на коронаційному сеймі підтверджує конвенту домініканців при костелі Божого Тіла у Львові привілей короля Владислава IV, що містить трансумпти давніших надань Сигізмунда I, Казимира Ягеллончика, Владислава Ягайла та князя Владислава Опольчика щодо земельних маєтностей, монастирської площі, юрисдикції та мит.

Шимон Плонський, суцептант ґродський теребовельський, засвідчує отримання та внесення до ґродських актів конституції генеральної Варшавської конфедерації, надісланої президентом Львова Яном Павлом Гордоном. Документ видано посланцю Анджею Куренковському.

Александр Ян Потоцький просить гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про заступництво перед королем, аби в його брата не відбирали корогву. Він нагадує про значні фінансові витрати та відданість брата з часів Віденського походу, закликаючи стати на захист його шляхетської честі.

Якуб Претвич Гаврон, староста теребовлянський, надсилає владі Львова королівський лист та розписку за гроші, отримані за наказом монарха для низових козаків. Він просить адресатів владнати справу та видати відповідне засвідчення.

Гетьман Єжи Язловецький закликає бурмистра та райців львівських негайно видати гармати пану Рожну. Передача озброєння здійснюється за королівською волею, якою наказано перевезти гармати зі Львова до Теребовлі.